Ухвала

від 10.08.2016 по справі 755/10032/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/1457/2016 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Категорія: ст. 314 КПК України Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участю: прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2016 року, постановлену у кримінальному провадженні № 42016000000001540 щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2016 року з підготовчого судового засідання обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001540 від 09.06.2016 щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 125 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків та виконання вимог КПК України.

Таке рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, бо в цій частині містить суперечливі висновки та, не дивлячись на те, що обвинувальним актом висунуто обвинувачення лише ОСОБА_8 , в цьому процесуальному документі є посилання на інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, ст. 62 Конституції України та практики Європейського суду з прав людини.

В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2016 року та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд кримінального провадження № 42016000000001540 від 09.06.2016 за обвинуваченням ОСОБА_8 у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

За доводами прокурора, обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а висновки суду суперечать змісту обвинувального акта.

До того ж, як зазначає прокурор, судове рішення за своїм змістом не відповідає ч. 1 ст. 372 КПК України, оскільки в ньому відсутні дані щодо місця народження та місця проживання обвинуваченого, при цьому суд в мотивувальні частині ухвали послався на положення кримінального процесуального закону, які стосуються загальних правил кримінального провадження щодо неповнолітніх, проте не вказав такі норми у повному тексті, що суперечить вимогам ст. 379 КПК України.

За таких обставин, як вважає прокурор, судове рішення є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, позицію обвинуваченого та його захисника, які також підтримали апеляційне прохання прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

При цьому обвинувачення згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

Саме в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд, як це передбачено вимогами ст. 337 КПК України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому засіданні суд має право повернути прокурору обвинувальний акт у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вичерпні вимоги до обвинувального акта викладені в ст. 291 КПК України.

Зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому зміст фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, відповідно до вимог ст. 91 КК України, визначається тими обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і є необхідними і достатніми для його вирішення по суті.

Отже, у фактичних обставинах та формулюванні обвинувачення, окрім події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, способу та інших обставин його вчинення, вказуються й особи, винуваті у його вчиненні.

З огляду на те, що за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 42016000000001540 висунуто обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 125 КК України, виключно ОСОБА_8 , а за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, враховуючи, що у фактичних обставинах і формулюванні обвинувачення, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_8 , є посилання на інших конкретних осіб з правовою оцінкою їх дій, в тому числі й наведені дії цих осіб, які містять ознаки кримінально-караних діянь, проте з реєстру матеріалів досудового розслідування слідує, що в цій частині здійснюється досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні, висновок суду про те, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, як вважає колегія суддів, є законним та обґрунтованим, а доводи прокурора в цій частині не заслуговують на увагу.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу апелянта на загальні засади кримінального процесуального законодавства, відповідно до яких, якщо дані про наявність ознак злочину встановлені щодо особи, яка притягнута до кримінальної відповідальності, але не є обвинуваченим у конкретній справі, суд не вправі у вироку чи інших судових рішеннях допускати висловлювання та судження, які можуть бути оцінені, як визнання особи винною у вчиненні злочину.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги прокурора, зокрема, щодо відсутності в ухвалі суду відомостей про місце народження і місце проживання обвинуваченого, а також посилань суду на положення кримінального процесуального закону, які не стосуються його повноважень у підготовчому судовому засіданні, то такі недоліки судового рішення не є підставою для його скасування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному № 42016000000001540 щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 125 КК України повернуто прокурору без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з дня оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4