Рішення

від 15.08.2016 по справі 910/11348/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2016№910/11348/16

За позовом Міністерства екології та природних ресурсів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Дизайн»

про стягнення 30 213, 42 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство екології та природних ресурсів України (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Дизайн» (далі - відповідач) про стягнення 30 213,42 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір № 14/15 від 11.09.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача майна за надані комунальні та інші послуги, на підставі якого позивачем були надані послуги з обслуговування та експлуатації споруд, систем водопостачання, опалення та електропостачання, які відповідач в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2016 порушено провадження у справі № 910/11348/16, її розгляд призначено на 06.07.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2016 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 25.07.2016.

22.07.2016 та 25.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2016 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 15.08.2016.

12.08.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судове засідання 15.08.2016 представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п.3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 15.08.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір оренди № 6824, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення на цокольному поверсі будівлі та у підвалі (реєстровий номер майна 37552996.1.АКПЕ001), загальною площею 397,20 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, б. 35, що знаходиться на балансі Міністерства екології та природних ресурсів України (Балансоутримувач, позивач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.09.2013 і становить 4 339 311,00 грн.

Згідно з Актом приймання-передавання від 27.05.2014 орендодавець передав відповідачу в оренду нерухоме майно - нежилі приміщення на цокольному поверсі будівлі та у підвалі (реєстровий номер майна 37552996.1.АКПЕ001), загальною площею 397,20 кв.м.

За умовами п. 5.11. Договору орендар зобов'язався здійснювати витрати, пов'язані з утриманням майна, та протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

На виконання вищевказаних умов Договору між позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (користувач) було укладено Договір №14/15 про відшкодування витрат балансоутримувача майна за надані комунальні та інші послуги користувачу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого балансоутримувач забезпечує належне обслуговування та експлуатацію споруди, систем водопостачання, опалення та електропостачання в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, адміністративна будівля № 1, а користувач бере участь у витратах балансоутримувача на виконання робіт, вказаних у Додатку 1, який є невід'ємною частиною Договору, в обсягах та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 2.2.2. Договору користувач зобов'язався щомісячно, протягом десяти календарних днів від дня отримання відповідних рахунків, відшкодувати балансоутримувачу вартість електроенергії, води та опалення, спожитих користувачем у займаних ним приміщеннях будівлі. Обсяги спожитих користувачем електроенергії та води визначаються на основі встановлених приладів обліку. Вартість послуг опалення, яка підлягає відшкодуванню користувачем, визначається пропорційно площі приміщень, зайнятих користувачем, відносно загальної площі будівлі. Сума, що підлягає відшкодуванню, визначається на основі тарифів відповідних постачальних підприємств.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що умови цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 27.05.2014 та діють до моменту підписання акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем були надані послуги з обслуговування та експлуатацію споруди, систем водопостачання, опалення та електропостачання в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, зокрема: активна та реактивна електроенергія, теплопостачання та земельний податок, та для їх оплати виставлено рахунок № 475 від 03.10.2014 на суму 30 213,42 грн., який був отриманий керівником підприємства відповідача ОСОБА_1 03.10.2014.

Згідно з письмових пояснень позивача, не спростованих відповідачем, вартість наданих послуг за теплопостачання була розрахована відповідно до Методики розрахунків відшкодувань за комунальні послуги, а вартість послуг за спожиті відповідачем воду та електроенергію - по показниках лічильника та на підставі Звіту від 30.09.2014 про споживання енергоносіїв в кафе-їдальні з серпня 2013 по вересень 2014, підписаним відповідачем. Вартість земельного податку була розрахована позивачем на підставі Податкового кодексу України.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 29.10.2014 відповідач повернув орендодавцю орендоване майно, проте надані позивачем послуги не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 30 213,42 грн.

Оскільки надані позивачем послуги відповідачем так і не були оплачені, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, пунктом 2.2.2. Договору передбачено, що користувач зобов'язався щомісячно, протягом десяти календарних днів від дня отримання відповідних рахунків, відшкодувати балансоутримувачу вартість електроенергії, води та опалення, спожитих користувачем у займаних ним приміщеннях будівлі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді у розмірі 30 213,42 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Дизайн» (02100, місто Київ, вулиця Краківська, будинок 11-А; код ЄДРПОУ 30604838) на користь Міністерства екології та природних ресурсів України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 35; код ЄДРПОУ 37552996) 30 213 (тридцять тисяч двісті тринадцять) грн. 42 коп. основного боргу та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 22.08.2016 р.

Суддя М.Є. Літвінова