Рішення

від 16.04.2007 по справі 20-11/082

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"16" квітня 2007 р.

справа № 20-11/082

За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

до Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості

Суддя Дмитрієв В.Є.

Представники сторін:

від позивача -

ОСОБА_3, довіреність НОМЕР_1 від 20.11.2006

від відповідача -не з`явився

СУТЬ СПОРУ:         

Фізична особа -підприємець

ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до

Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2  про

стягнення заборгованості.

В судове засідання представник

відповідача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був

повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив,

проти задоволення позовних вимог заперечував

В процесі судового розгляду

представник позивача уточнив позовні вимоги в частині стягнення пені, просить

стягнути пеню в розмірі 29,68  грн.,

позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору

поставки НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 20, 22

Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику

позивача   були роз'яснені його права і

обов'язки.

Розглянувши

матеріали  справи, дослідивши надані

докази, заслухавши пояснення сторін, 

суд,  встановив:

16.02.2004 між Фізичною особою

-підприємцем  ОСОБА_1 та Фізичною особою

-підприємцем   ОСОБА_2 було укладено

договір поставки НОМЕР_2(далі - Договір).

          Відповідно до п. 1.1 Договору

постачальник (позивач) поставляє, а відповідач приймає продукції на умовах,

передбачених договором.

          На виконання умов Договору позивач

поставив продукцію на загальну суму 6249,07 грн., що підтверджується

накладеними, які містяться в матеріалах справи (арк. с. 13-22).

          Відповідно до пояснень представника

позивача відповідач вартість поставленою продукції погасив частково в розмірі

120,0 грн.

          На вимогу позивача відповідач

повернув продукції на загальну суму 5084,19 грн., відповідно до накладених, які

містяться в матеріалах справи (арк. с. 23-33).

          На момент розгляду справи заборгованість

відповідача перед позивачем склала 1044,78 грн., доказів оплати заборгованості

відповідачем не надано, у зв`язку з чим, позивач був змушений звернутися до

суду.

          Відповідно до умов Договору строк

оплати відповідачем поставленої продукції 

не визначений.

          Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного

кодексу України  якщо строк (термін)

виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом

пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який

час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня

пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору

або актів цивільного законодавства.

          19.09.2006 позивач надіслав на адресу

відповідача  претензію № 1 з проханням

оплатити заборгованість в розмірі 1044,78 грн. (арк. с. 34-36), однак суд не

бере її до уваги, у зв`язку з тим, що позивачем не надано доказів надіслання її

на адресу відповідача, а також доказів того, що відповідачем отримано

претензію.

          23.11.2006 позивач надіслав на адресу

відповідача  претензію № 2 з проханням

оплатити заборгованість в розмірі 1044,78 грн. (арк. с. 37-39), в якій становив

строк виконання зобов`язання впродовж трьох днів.

          Відповідно до поштового повідомлення

(арк. с. 41), відповідач отримав претензію № 2 

09.12.2006.

Таким чином, строк виконання

відповідачем зобов`язання за Договором 

настав 18.12.2006.

Заборгованість в розмірі 1044,78

грн. відповідач погасив в процесі судового розгляду, відповідно до прибуткової

накладної  від 06.04.2007.

Позивач просить стягнути з

відповідача пеню в розмірі 29,68 грн., інфляційне відшкодування в розмірі 11,81

грн., 3% річних в розмірі 5,23 грн.

Згідно ст. 546,  ст. 549, п.3 ст.611  Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання

настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом,

пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у

разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є 

неустойка, що обчислюється  у

відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день

прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.1.3 на

несвоєчасне виконання зобов`язання винна сторона сплачує іншій стороні пеню в

розмірі 0,5 %  від простроченої суми за

кожний  день прострочки зобов`язання.

В процесі судового розгляду

представник позивача уточнив позовні вимоги в частині стягнення пені з

урахуванням вимог закону України  “Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996,

яким передбачено, що розмір пені за прострочку платежу обмежений подвійною

обліковою ставкою НБУ.

Суд перевірив розрахунок пені,

вважає що пеня підлягає стягненню частково, у зв`язку з тим, що позивачем

помилково визначений строк виконання зобов`язання, а саме позивач помилково

вважає, що строк виконання зобов`язання наступає через 3 дні, відповідно до

претензії № 2, однак це суперечить вимогам 

п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якою цей строк визначений  7 днів, тому за розрахунками суду пеня

складає 25, 79 грн.:

Період з 18.12.2006 по 09.12.2007

сума боргу * (%ставка НБУ 2):365

днів у році *кількість днів прострочки:

1044,78  *(2*8,5%):365*53:100=  25,79 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного

кодексу України  боржник, який прострочив

виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також

3%  річних від простроченої суми, якщо

інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши  розрахунок 3 % річних та інфляційного відшкодування

, суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1  в частині стягнення 3 % річних та

інфляційного відшкодування  підлягають

задоволенню. 

          Відповідно до ст. 49 Господарського

процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті

державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу пропорційно сумі задоволених вимог.

У зв`язку з тим, що спір виник

внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідачем  основна заборгованість сплачена після

порушення провадження  у справі, суд

вважає, що деревне мито в цієї частині підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 49,  82-85, 116, 117 Господарського процесуального

кодексу України, суд

ВИ Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) на

користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; р/р НОМЕР_4 в ХФ АКБ

“Укрсоцбанк”, МФО НОМЕР_5; код ЄДРПОУ НОМЕР_6) заборгованість в розмірі   42,83 грн., з яких пеня в розмірі 25,79

грн.. інфляційне відшкодування в розмірі 11,81 грн., 3% річних в розмірі 5,23

грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі  - 101,34 

грн.  та інформаційно-технічне

забезпечення  судового процесу в  розмірі 117,78 грн.

Видати наказ після набрання

рішенням законної сили.

2. В задоволенні іншої частини

позовних вимог відмовити.

Копії  рішення направити сторонам.

Суддя                                                                                                                В.Є.

Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського

процесуального кодексу України і підписано   23.04.2007