Ухвала

від 22.08.2016 по справі 809/1991/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 року Справа № 876/9820/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року по справі за позовом Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Івано-Франківське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (надалі - позивач, Івано-Франківське ОДОСП) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ДПІ в м. Івано-Франківську) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000242202 від 27.01.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27.08.2014 року між Івано-Франківським ОДОСП та ТОВ «Прод-Ресурс» укладено договір поставки №1, відповідно до якого постачальник ТОВ «Прод-Ресурс» зобов'язувався поставити позивачу товар згідно накладних, а саме: пляшка скляна об'ємами 0,5л., 0,75л., 1л. в кількості, визначеній накладними. Також повідомив, що 30.08.2014 року між вищезазначеними контрагентами було укладено договір відповідального зберігання за №1, відповідно до якого позивач передав на зберігання ТОВ «Прод-Ресурс» товар в кількості та асортименті згідно актів прийому-передачі. Вказав, що дані договори відповідають нормам цивільного законодавства України. Зазначив, що оскільки вищезазначене Товариство не є постійним постачальником позивача, то останнім було взято зразки товару на перевірку, в результаті якої встановлено невідповідність якості скляної тари вимогам Івано-Франківського ОДОСП. Пояснив, що в результаті цього договір поставки було розірвано, а товар повернено постачальнику. Звернув увагу суду на те, що з цього приводу позивачем було надано ДПІ в м. Івано-Франківську відповідні документи та до 26.12.2014 року, тобто до кінця проведення перевірки, проведено коригування податкових зобов'язань.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд виходив з того, що безтоварність господарської операції позивача з придбання тари у ТОВ «Прод-Ресурс» стверджується відсутністю останнього за місцем реєстрації (протягом 2014 року змінювалося 6 разів), податкова звітність надавалась востаннє за вересень 2014 року, податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проведення зустрічних перевірок на підтвердження зобов'язань ПП «ДК Дека» з ТОВ «Прод-Ресурс» не вбачається можливим. Робиться висновок, що простежити по ланцюгу придбання, постачання товару неможливо. З аналізу договору вбачається, що право власності виникають у позивача з моменту передачі товарно-матеріальних цінностей, проте такі зберігаються на складах ТОВ «Прод-Ресурс» і плата за зберігання 11075940 пляшок становить 100 грн., що є економічно не обґрунтованим. Розрахунок за товарно-матеріальні цінності не проведено, а в подальшому вказаний договір поставки розірвано. Відтак, вказані угоди не були направлені на реальне настання юридичних наслідків. Подібне підтверджується і поясненнями свідків, які не підтвердили факт зберігання тари за договором зберігання.

Не заслуговує уваги твердження позивача про корегування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, так як відсутні будь які докази щодо передачі документів до податкового органу.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги покликання маються на те, що реальність договору підтверджується накладними, договором відповідального зберігання № 1. Висновки ДПІ базуються лише на припущеннях і здогадках. Разом з тим, до перевірки позивачем надані відповідні первинні бухгалтерські документи, операції з купівлі товару відображенні у бухгалтерському обліку.

Стороною відповідача подано заперечення на апеляційну скаргу, де зазначено що аналізом звітності з ПДВ за вересень 2014 року, яка не вважається податковою декларацією та наявної податкової інформації, встановлено маніпулювання ТОВ «Прод-Ресурс» податковою звітністю з метою формування технічного податкового кредиту для третіх осіб. З пояснень керівника заводу ПАТ «Березаньпродтовари» Радненкова В.В. вбачається, що ТОВ «Прод-Ресурс» мало намір орендувати приміщення 100 кв.м., але договір усно розірвано і фізично придбану тару позивачем там зберігати було неможливо. Таким чином, контрагент позивача реально не спроможний проводити господарські операції позивачем, а надані первинні документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредити, оскільки такі складені з порушеннями п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що в грудні 2014 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Івано-Франківського ОДОСП з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Прод-Ресурс» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року.

За результатами перевірки позивача податковим органом складений акт від 13.01.2015 року за №70/09-15-22-02/00375409 (а.с. 12-33 т.1), згідно якого встановлені порушення положень п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.5, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПКУ, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні», пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.5 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704. На підставі акту перевірки 27.01.2015 року ДПІ в м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000242202, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 000 000 грн., в тому числі, за основним платежем - в розмірі 2 000 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 1 000 000,00 грн. (а.с. 34, т.1).

Про обґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Із матеріалів справи вбачається, що з податкової інформації від ДПІ у Печерському районі у м. Києві за №147/26-55-22-07/386497450 від 03.11.2014 проведення зустрічної перевірки ТОВ «Прод-Ресурс» по взаємовідносинам за вересень 2014 року з контрагентами не вбачається можливим, так як Товариство відсутнє за місцем знаходженням, яке протягом 2014 року змінювало 6 разів.

Інформація щодо основних фондів на ТОВ «Прод-Ресурс» відсутня, оскільки фінансовий звіт востаннє поданий до податкових органів 28.02.2014 року.

Крім того, відповідно до наявного договору за №1 на відповідальне зберігання та акту прийому передачі до вищевказаного договору від 30.09.2014 року, Івано-Франківський ОДОСП передав на відповідальне зберігання ТОВ «Прод-Ресурс» отриману за договором поставки пляшку скляну об'ємом 0,5л. в кількості 7 335 000, об'ємом 0,75 л. - 2 935 000, об'ємом 0,75 л. (зразок) - 10 шт., об'ємом 1л. - 805 930 шт. Вартість відповідального зберігання товару становить 100 грн. за весь товар та за весь час фактичного зберігання (а.с. 46-48 т.1), що на переконання колегії суддів, не відповідає принципам розумності та доцільності формування ціни на послугу.

Крім того місце зберігання вищевказаного товару є склад за адресою: вул. Леніна,157, склад «М», м. Березань, Київська область (а.с.44-45, т.1). Однак, працівниками оперативного управління ДПІ в м. Івано-Франківську обстежено складські приміщення та взято пояснення у керівника та охоронця заводу ПАТ «Березаньпродтовари», де згідно договору та пояснень представника позивача і зберігалась скляна тара. Керівник заводу повідомив, що 01.08.2014 року із ТОВ «Прод-Ресурс» було укладено договір оренди нежитлового приміщення №01/08 на оренду складу площею 100 м.кв. та згідно усної домовленості в кінці вересня 2014 року договір був розірваний. Враховуючи площу орендованого приміщення в 100 м.кв. зберігання скляної тари пляшок, які були власністю позивача в кількості 11 075 940 штук, загальним об'ємом 6 674 687,5 літра фізично не вбачається можливим відповідно до технічних умов та можливостей, що підтверджується наданими суду представником відповідача письмовими доказами.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своїх вимог, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Вказана позиція не суперечить висновку Верховного Суду України, викладеному в судовому рішенні від 27.03.2012 року, яка з урахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних спорах.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року по справі № 809/1991/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 26.08.2016 року