Рішення

від 25.08.2016 по справі 138/1803/16-ц

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/1803/16-ц

Провадження №:2/138/567/16

РІШЕННЯ

Іменем України

25 серпня 2016 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Лисенко Т.Ю.,

за участю: секретаря Гавінчук О.О.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 08.02.2010 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір № 000623 про надання послуг на придбання товару на умовах «Програми діяльності Приват-Плюс», а саме на придбання будівельних матеріалів вартістю 100000 грн. Відповідно до п. 3.1.2 ст. 3 Договору та п. 4.1 ст. 4 «Програми діяльності Приват-Плюс» ОСОБА_2 зобов'язалась сплачувати щомісяця загальний платіж в сумі 685,56 грн. протягом 180 місяців. 08.09.2010 ОСОБА_2 також підписано Додаток № 3 до Договору, згідно якого залишкова заборгованість відповідача за Договором складає 68532,68 грн. і термін її сплати в строк до 07.12.2018. Для забезпечення виконання ОСОБА_2 умов Договору позивач та відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 уклали договір поруки від 08.09.2010, згідно з яким поручителі зобов'язуються перед кредитором солідарно відповідати за невиконання боржником зобов'язань за договором № 000623 про надання послуг на придбання товару на умовах «Програми діяльності Приват-Плюс» від 08.02.2010. Однак відповідач ОСОБА_2 порушила умови Договору та не виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого станом на 13.05.2016 виникла заборгованість у розмірі 82265,80 грн. Так як ОСОБА_2М в добровільному порядку не погашає заборгованість, позивач просить з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог стягнути солідарно з відповідачів на його користь вказану заборгованість, а також стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 штрафи в сумі по 685,56 грн. з кожного та судові витрати у справі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій позов підтримує повністю, просить справу розглянути без його участі.

Відповідачі, повідомлені у встановленому порядку про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились з невідомих суду причин та не повідомили про причини своєї неявки.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що позивач письмову вимогу про сплату заборгованості відповідачам надіслав в березні 2016 року, а з даним позовом звернувся в травні 2016 року. Разом з тим, згідно положень ч. 4 ст. 559 ЦК України кредитор повинен пред'явити до поручителя позов протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання. Відповідно до розрахунку про заборгованість, наданого позивачем, та зважаючи на те, що зобов'язання мало виконуватись ОСОБА_2 рівними платежами щомісячно, до 20 числа кожного місяця, то шестимісячний строк протягом якого позивач мав право пред'явити вимогу до його довірителя почався 21 листопада 2011 року і сплинув в травні 2012 року. З урахуванням викладеного вважає, що вимога позивача до поручителів, зокрема до ОСОБА_3, не може бути реалізована в судовому порядку. Зазначив, що така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі № 6-53цс14.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч. 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

08 лютого 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» та ОСОБА_2 уклали договір № 000623, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу послуги щодо придбання товару, зазначеного в додатку № 2 до даного договору, на умовах «Програми діяльності Приват-Плюс», що є додатком № 1 до договору, а саме на придбання будівельних матеріалів вартістю 100000 грн. Відповідно додатку № 2 та п. 4.2. Додатку № 1 ОСОБА_2 зобов'язалась сплачувати протягом 180 місяців щомісячний загальний платіж в розмірі 685,56 грн. протягом перших 20 календарних днів кожного поточного місяця. 08 вересня 2010 року ОСОБА_2 підписано додаток № 3 до договору № 000623 від 08.02.2010, відповідно до якого заборгованість за вказаним договором станом на 08.09.2010 становить 68532,68 грн., погашення якої ОСОБА_2 зобов'язалась здійснити в термін до 07.12.2018 (а.с. 8).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 умов Договору позивач та відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 уклали договір поруки від 08.09.2010, згідно з п. 4 якого поручителі зобов'язуються перед кредитором солідарно відповідати за невиконання боржником зобов'язань за договором № 000623 про надання послуг на придбання товару на умовах «Програми діяльності Приват-Плюс» від 08.02.2010.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно п. 3.1.2. договору ОСОБА_2 зобов'язалась щомісячно сплачувати щомісячний чистий платіж та щомісячні адміністративні витрати, які разом становлять 685,56 грн., що передбачено додатком № 2 до договору. Згідно розрахунку заборгованості за договором № 000623 від 08.02.2010 відповідач ОСОБА_2 востаннє здійснила обов'язковий щомісячний платіж 20.10.2011, чим порушила п. 4.1.3 «Програми діяльності Приват-Плюс». За змістом ст. 611, 549 ЦК України у разі порушення зобов'язання боржник повинен сплатити неустойку, одним із видів якої є штраф. Пунктом 11.3 «Програми діяльності Приват-Плюс» визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання платіжної вимоги боржник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20 % від суми несплачених щомісячних загальних платежів, які залишились до сплати (а.с. 7).

Станом на 13.05.2016 розмір заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем складає 68554,84 грн., а розмір штрафу - 13710,97 грн.

Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на підставі договору № 000623 від 08.02.2010 та додатків № 2 та № 3 до нього отримала від позивача послуги щодо придбання будівельних матеріалів вартістю 100000 грн. і зобов'язалась сплачувати щомісячний загальний платіж в розмірі 685,56 грн. до 07.12.2018. Проте, взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного сплати щомісячних платежів ОСОБА_2 з листопада 2011 року не виконує в повному обсязі, чим істотно порушує умови укладеного договору.

Враховуючи те, що пунктом 11.3 «Програми діяльності Приват-Плюс» встановлено обов'язок ОСОБА_2 сплачувати позивачу штраф, а також те, що ОСОБА_2 не виконує взятті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати щомісячних платежів, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимоги повернення заборгованості, а також сплати штрафів, належних йому відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.

Щодо солідарного стягнення заборгованості за договором № 000623 від 08.02.2010 з поручителів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 суд вважає, що в цій частині позову слід відмовити з огляду на таке.

Як зазначалось вище, з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 умов Договору позивач та відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 уклали договір поруки від 08.09.2010, згідно з умовами якого зобов'язались перед кредитором солідарно відповідати за невиконання боржником зобов'язань за договором № 000623 про надання послуг на придбання товару на умовах «Програми діяльності Приват-Плюс» від 08.02.2010 до повного виконання боржником своїх зобов'язань (п. 4, 18 договору поруки).

Разом з тим, зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Проте, припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_2 (а відтак і поручителі) первинно взяла на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 07.12.2018 (п. 3.1.2 додатку № 3 до договору), сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з додатком № 2 до договору.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 3.2.3 додатку № 3 до договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши 11 березня 2016 року вимогу, у тому числі поручителям, про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання вимоги.

Отже, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.

Разом із тим, як установлено судом, сторони продовжували виконувати свої права та обов'язки відповідно до первинних умов кредитного договору та додатків до нього з щомісячного погашення кредиту й сплати процентів до 20.10.2011, коли боржник перестала погашати кредит, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с.11).

Отже, заборгованість, з приводу якої заявлений позов у справі, виникла у боржника за період з 01.11.2011 до травня 2016 року (часу звернення позивача до суду) у зв'язку з несплатою боржником поточних щомісячних платежів із погашення заборгованості перед позивачем.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Саме таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року у справі 6-20цс14.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителів.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з договору та додатків № 2 та № 3 до нього, чергові платежі боржник повинна була здійснювати не пізніше 20 числа кожного поточного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Така правова позиція викладена Судовою палатою у цивільних і кримінальних справах Верховного Суду України у постановах від 23.05.2012 у справі N 6-33цс12, від 17.09.2014 в справі № 6-53цс14.

Із матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 з 01.11.2011 умов договору письмову вимогу до поручителів позивач пред'явив у березні 2016 року (а.с. 10), а з даним позовом до суду звернувся лише у травні 2016 року, тобто вже після спливу встановленого частиною 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог позивача до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 10, 60, 88 ч. 1, 209 ч. 2, 3, 212-215, 360-7 ч. 1 ЦПК України, ст.ст. 3 ч. 1 п. 3, 251, 252, 525, 526 ч. 1, 549, 553 ч. 1, 554, 559 ч. 4, 610, 611, 626 ч. 1, 629, 1050 ч. 2 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи 34612067, вул. Сінна, 2/49, офіс 303, м. Полтава, 36039) заборгованість за договором № 000623 від 08.02.2010 в сумі 82265 (вісімдесят дві тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи 34612067, вул. Сінна, 2/49, офіс 303, м. Полтава, 36039) судові витрати у виді судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Суддя: Лисенко Т.Ю.

Повний текст рішення складено 29.08.2016.