Рішення

від 11.08.2016 по справі 910/12680/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2016Справа №910/12680/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/12680/16

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фідель СК»;

до публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»;

про стягнення 31 884,92 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Губенко І.В., довіреність № 2-ЮР від 14.01.2016р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фідель СК» (надалі - позивач) до публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» (надалі - відповідач) про стягнення 31 884,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 00571/2013-ТС від 22.04.2013р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки «Subaru», державний номер НОМЕР_2, а тому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993, п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Toyota», державний номер НОМЕР_1, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач направив останньому заяву про відшкодування шкоди. Відповідач заяву позивача про задоволення вимог не задовольнив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015р. порушено провадження у справі № 910/12680/16, розгляд справи призначений на 11.08.2015р.

20.07.2016р. на адресу Господарського суду міста Києва від представника товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фідель СК» надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Обов'язок забезпечення проведення відеоконференції позивач просить покласти на господарський суд Одеської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2016р. в задоволенні клопотання товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фідель СК» про проведення судового засідання, призначеного на 11.08.2016р., по справі № 910/12680/16 в режимі відеоконференції, відмовлено.

08.08.2016р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представником позивача придбати проїзні квитки та прибути в судове засідання.

09.09.2016р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Присутній у судовому засіданні 11.08.2016р. представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, оскільки, як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 13.07.2015р. про порушення провадження у справі № 910/12680/16, явка представника позивача в судове засідання обов'язковою не визнавалась. Водночас, позивач в разі неможливості з'явитись в судове засідання або подати документи через відділ діловодства суду не позбавлений права виконати вимоги суду шляхом надіслання витребуваних судом документів засобами поштового зв'язку .

Тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника позивача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З постанови Київського районного суду м. Одеси від 08.04.2014р. у справі №520/2333/14-п вбачається, що 18.02.2014р. о 16 год. 20 хв., ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Toyota», державний номер НОМЕР_1, на нерівнозначному перехресті вул. Єврейська та Олександрівського проспекту в м. Одесі, виїжджаючи з другорядної дороги, не надала перевагу автомобілю «Subaru», державний номер НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустила з ним зіткнення, у зв'язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження.

Даною постановою суду ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Subaru», державний номер НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль застрахований у товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фідель СК» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 00571/2013-ТС від 22.04.2013р.

Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль марки «Subaru», державний номер НОМЕР_2, та власнику автомобіля завдано шкоду, визначену на підставі Висновку експерта № 5114 від 27.03.2014р. у сумі 14 061,49 грн.

Позивачем було складено страховий акт б/н від 01.04.2014р., згідно якого подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 22 403,93 грн.

Кошти в розмірі 22 403,93 грн. були перераховані позивачем згідно видаткового касового ордеру від 01.04.2014р. на користь ОСОБА_3, який є страхувальником та вигодо набувачем згідно з Договором добровільного страхування наземного транспорту № 00571/2013-ТС від 22.04.2013р.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 22 403,93 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи та положень ст. 512, 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» вбачається, що позивач набув право вимоги до відповідача в порядку суброгації.

Так, цивільна відповідальність власника транспортного засобу марки «Toyota», державний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки «Subaru», державний номер НОМЕР_2, застрахована у відповідача, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6615596.

Відповідно до умов договору (полісу) № АС/6615596, страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Toyota», державний номер НОМЕР_1.

Зокрема ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в розмірі 50000,00 грн., розмір франшизи встановлено в сумі 500,00 грн.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Toyota», державний номер НОМЕР_1, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6615596, то відповідно до наведених положень Закону, обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу, покладається на відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки «Toyota», державний номер НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.

Позивачем надіслано відповідачу заява за № 272/14 від 04.07.2014р. про сплату страхового відшкодування в сумі 14 623,09 грн. Дана вимога отримана відповідачем 09.07.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого залучена до матеріалів справи.

Як зазначає позивач, відповідач у відповіді на вимогу відмовив у виплаті страхового відшкодування та страхове відшкодування позивачу не сплатив, у зв'язку з чим останній звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до відповідача про стягнення компенсації матеріальної шкоди в сумі 14 061,49 грн. (за вирахуванням франшизи).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.09.2015 року позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фідель СК» до публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» про стягнення компенсації матеріальної шкоди задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фідель СК» компенсацію матеріальної шкоди у розмірі 14061,49 грн. та судовий збір у розмірі 243,60 грн.

09.11.2015 року ПАТ «ХДІ страхування» звернулось до Київського районного суду м. Одеси з заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2015 року по цивільній справі №520/7049/15-ц за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фідель СК» до публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування», про стягнення компенсації матеріальної шкоди, посилаючись на те, що суд при ухвалені заочного рішення неправильно застосував норми матеріального права.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.01.2016 року заява ПАТ «ХДІ страхування» про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12.04.2016р. заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.09.2015 року скасовано. Провадження у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фідель СК» до публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» про стягнення компенсації матеріальної шкоди закрито. Постановлено здійснити поворот виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2015 року шляхом зобов'язання публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» повернути товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фідель СК» кошти в сумі 14061,49 грн.

У той же час, як зазначає позивач у позові, 17.03.2016р. відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача страхове відшкодування в сумі 14 061,49 грн. згідно полісу № АС/6615596, що підтверджується доданим до позовної заяви платіжним дорученням № 183 від 17.03.2016р.

Натомість, оскільки ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12.04.2016р. було постановлено здійснити поворот виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2015 року шляхом зобов'язання публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» повернути товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фідель СК» кошти в сумі 14061,49 грн., позивач вважає свої права порушеними, у зв'язку з чим у відповідача існує обов'язок відшкодувати позивачу витрати в розмірі 14 061,49 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки ним до моменту подання даного позову до суду заявлена до стягнення сума страхового відшкодування в розмірі 14 061,49 грн. сплачена у повному обсязі на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження № 50261743 від 10.03.2016р., що підтверджується платіжним дорученням № 183 від 17.03.2016р. (копія якого додана до позовної заяви). Вказані кошти не були повернуті позивачем у зв'язку з прийнятим ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12.04.2016р. поворотом виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2015 року.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, підставою для звернення з позовом до суду є наявність порушеного права або охоронюваного законом інтересу.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що позивач звернувся з позовом до суду 07.07.2016р. (згідно штампу поштової установи на конверті відправлення позовної заяви до суду), а заявлена до стягнення сума страхового відшкодування в розмірі 14 061,49 грн. була сплачена відповідачем 17.03.2016р. (згідно платіжного доручення № 183 від 17.03.2016р.), тобто до моменту звернення позивача з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача не існувало, оскільки відповідачем була сплачена заявлена до стягнення сума страхового відшкодування в розмірі 14 061,49 грн. Матеріали справи не містять доказів повернення позивачем відповідачу вказаних грошових коштів. Відповідно до п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 9292,18 грн. пені.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до підпункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Отже, чинним законодавством передбачено нарахування пені за прострочення виплати страхового відшкодування.

Оскільки вимога позивача про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації була отримана відповідачем 09.07.2014р., і враховуючи положення п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач зобов'язаний був здійснити страхове відшкодування у строк не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, тобто до 08.10.2014р., а тому суд, перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, визнав його обґрунтованим та дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення пені в сумі 9292,18 грн.

Також за прострочення виконання зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 609,07 грн. -. 3% річних та 7922,18 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Як встановлено вище судом позивач набув право вимоги до відповідача в порядку суброгації.

Як зазначає Верховний Суду України в листі від 19.07.2011, перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

У відповідності до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей, як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відтак, оскільки позивач набув права потерпілого по отриманню грошових коштів та, відповідно, став кредитором відповідача, то у позивача існує право в отриманні компенсації від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачу, як кредиторові.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, підлягають задоволенню згідно розрахунків позивача, які є арифметично вірними.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102; код ЄДРПОУ 22868348) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фідель СК» (65045, м. Одеса, пров. Покровський, 16; код ЄДРПОУ 32432114) 9292 грн. 18 коп. - пені, 609 грн. 07 коп. -. 3% річних та 7922 грн. 18 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі - 770 грн. 29 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.08.2016р.

Суддя А.І. Привалов