Постанова

від 25.10.2016 по справі 910/12680/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р. Справа№ 910/12680/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Корсакової Г.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від Позивача: ОСОБА_2,

від Відповідача: ОСОБА_3,

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«ХДІ страхуванняВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2016р. у справі № 910/12680/16 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Страхова компанія В«Фідель СКВ»

до Публічного акціонерного товариства В«ХДІ страхуванняВ»

про стягнення 31884,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Відповідача про стягнення суми основного зобов’язання в сумі 14061,49 грн., 3% річних в сумі 609,07 грн., інфляційних втрат в сумі 7922,18 грн. та пені в сумі 9292,18 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2016р. у справі №910/12680/16 позов задоволено частково.

Рішення мотивовано тим, що станом на момент звернення Позивача з позовом до суду, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку Відповідача не існувало, оскільки Відповідачем була сплачена заявлена до стягнення сума страхового відшкодування в розмірі 14061,49 грн. Матеріали справи не містять доказів повернення Позивачем Відповідачу вказаних грошових коштів.

Відповідач зобов'язаний був здійснити страхове відшкодування у строк не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, тобто до 08.10.2014р., а тому суд, перевіривши розрахунок пені, здійснений Позивачем, визнав його обґрунтованим та дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення пені в сумі 9292,18 грн.

Оскільки Позивач набув права потерпілого по отриманню грошових коштів та, відповідно, став кредитором Відповідача, то у Позивача існує право в отриманні компенсації від Відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати Позивачу, як кредиторові.

Не погодившись із вказаним рішенням Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що між сторонами спору не укладався письмово договір, який би встановлював розмір пені та відповідальність за прострочення виконання зобов’язання, відтак не досягнуто згоди щодо її застосування у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов’язання, а тому позовні вимоги про стягнення задоволенню не підлягають.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016р. прийнято апеляційну скаргу Відповідача до провадження, розгляд скарги призначено на 11.10.2016р.

В судовому засіданні 11.10.2016р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 25.10.2016р.

17.10.2016р. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу по справі №910/12680/16, в яких просив рішення місцевого суду залишити без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

22.04.2013р. між Позивачем та ОСОБА_4 був укладений договір страхування транспортних засобів №00571/2013-ТС, відповідно до якого об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не протирічать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням на законних підставах транспортним засобом, який може бути використане за призначенням відповідно до діючого законодавства, нормативних актів та розпоряджень органів влади та на який належним чином оформлені документи, які дають дозвіл на його використання за призначенням.

14.10.2013р. між Відповідачем та ОСОБА_5 був укладений поліс №АС/6615596 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про страхування цивільно-правової відповідальності останньої, як власника наземного транспортного засобу - автомобіля «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1. Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000,00 грн., франшиза 500,00 грн.

Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, 18.02.2014р. о 16:20 в місті ОСОБА_5, на перехресті вул. Єврейській та проспекту Олександрійського сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, під керуванням ОСОБА_5, та автомобілем Subaru Legasy, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_7, під керуванням ОСОБА_8

Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1, не надала дорогу транспортному засобу марки Subaru Legasy, державний номер НОМЕР_2, що призвело до зіткнення автомобілів. Таким чином, ОСОБА_5 порушила п.16.11 Правил дорожнього руху України.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 08.04.2014р. у справі №520/2333/14-п встановлено, що 18.02.2014р. о 16:20, що на нерівнозначному перехресті вул. Єврейської та проспекту Олександрійського в місті Одеса ОСОБА_5, керуючи автомобілем Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1, порушила вимоги п.16.11 «Правил дорожнього руху України» виїжджаючи з другорядної дороги, не надавала перевагу автомобілю Subaru Legasy, державний номер НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустила з ним зіткнення.

27.03.2014р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9, суб’єктом оціночної діяльності був наданий звіт №5114 експертного, автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, понесеного власником автомобіля Subaru Legasy, державний номер НОМЕР_2, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля станом на 27.03.2014р. складає 22910,18 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Subaru Legasy, державний номер НОМЕР_2, складає 14061,49 грн.

01.04.2014р. Позивачем був складений та підписаний страховий акт №б/н, відповідно до якого підлягає виплата страхового відшкодування в сумі 22403,93 грн.

01.04.2014р. Позивачем виплачено ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 22403,93 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером.

04.07.2014р. Позивач звернувся до Відповідача з заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якій просив здійснити відшкодування шкоди в розмірі 14623,09 грн.

18.09.2014р. Відповідач направив на адресу Позивача лист-відповідь на заяву про виплату суми регресної вимог, в якій відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.09.2015р. позовні вимоги Позивача до Відповідача про стягнення компенсації матеріальної шкоди задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача компенсацію матеріальної шкоди у розмірі 14061,49 грн. та судовий збір у розмірі 243,60 грн.

09.11.2015р. Відповідач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста ОСОБА_5 від 16.09.2015р. по цивільній справі №520/7049/15-ц за позовом Позивача до Відповідача, про стягнення компенсації матеріальної шкоди, посилаючись на те, що суд при ухвалені заочного рішення неправильно застосував норми матеріального права.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.01.2016р. заява Відповідача про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12.04.2016р. заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.09.2015р. скасовано. Провадження у справі за позовом Позивача до Відповідача про стягнення компенсації матеріальної шкоди закрито. Постановлено здійснити поворот виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.09.2015р. шляхом зобов’язання Відповідача повернути Позивачу кошти в сумі 14061,49 грн.

17.03.2016р. Відповідачем складено страховий акт №317-20/16-58, відповідно до якого підлягає виплаті Позивачу страхове відшкодування в сумі 14061,49 грн.

17.03.2016р. Відповідач здійснив перерахування грошових коштів в сумі 14061,49 грн. на рахунок Позивача з призначенням платежу «страхове відшкодування в порядку регресу згідно полісу №АС/6615596 від 09.110.2013р. а/м д.н. НОМЕР_2».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 Закону України В«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівВ» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з ст.35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Відповідно до п.36.4 ст.36 Закону України В«Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівВ» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

Згідно з ст.37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Як встановлено судом, відповідальність ОСОБА_6, як власника автомобіля Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1, була застрахована Відповідачем з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб 50000,00 грн., франшиза 500,00 грн.

18.02.2014р. в місті ОСОБА_6 сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1, та Subaru Legasy, державний номер НОМЕР_2. Причиною ДТП стало те, що ОСОБА_5 порушила Правила дорожнього руху.

Як встановлено судом, Позивачем зазначений випадок був визнаний страховим та виплачено ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 22403,93 грн.

Разом із тим, 17.03.2016р. Відповідач здійснив перерахування грошових коштів в сумі 14061,49 грн. на рахунок Позивача з призначенням платежу «страхове відшкодування в порядку регресу згідно полісу №АС/6615596 від 09.10.2013р. а/м д.н. НОМЕР_2 у виконавчому провадженні №50261743.

Таким чином, місцевий суд дійшов вірного висновку, що оскільки станом на момент звернення Позивача з позовом до суду, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку Відповідача не існувало, оскільки Відповідачем була сплачена заявлена до стягнення сума страхового відшкодування в розмірі 14061,49 грн., а тому в позові в цій частині відмовив.

Відповідно до п.36.5. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За вказаних обставин, перевіривши нарахування Позивача, апеляційний суд вважає за можливе задовольнити вимогу Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 2486,38 грн. за розрахунком суду, виходячи зі строків початку її перебігу, заявлених Позивачем, та строків нарахування, визначених відповідно до вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Крім того, за прострочення виконання зобов'язання Позивач просив суд стягнути з Відповідача 609,07 грн. 3% річних та 7922,18 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов’язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов’язання.

Отже, у справі, яка переглядається, місцевий суд, ухвалюючи рішення щодо задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, дійшов правильного висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є грошовим зобов’язанням, оскільки відповідно до приписів ст.16 Закону №85/96-ВР в разі настання страхового випадку страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі. А тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 625 Цивільного кодексу України.

Такий висновок підтверджується постановою Верховного суду України від 01.06.2016р. у справі №6-927цс16.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва відповідній зміні.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101– 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«ХДІ страхуванняВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2016р. у справі № 910/12680/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2016р. у справі №910/12680/16 змінити, викласти резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства В«ХДІ страхуванняВ» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102; код ЄДРПОУ 22868348) на користь товариства з додатковою відповідальністю В«Страхова компанія В«Фідель СКВ» (65045, м. Одеса, пров. Покровський, 16; код ЄДРПОУ 32432114) пеню в сумі 2486 (дві тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 38 коп., 3% річних в сумі 609 (шістсот дев’ять) грн. 07 коп., інфляційні втрати в сумі 7922 (сім тисяч дев’ятсот двадцять дві) грн. 18 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 476 грн. 15 коп. У решті позовних вимог відмовити»

3. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю В«Страхова компанія В«Фідель СКВ» (65045, м. Одеса, пров. Покровський, 16; код ЄДРПОУ 32432114) на користь публічного акціонерного товариства В«ХДІ страхуванняВ» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102; код ЄДРПОУ 22868348) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 578 (п’ятсот сімдесят вісім) грн. 80 коп.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді Г.В. Корсакова

ОСОБА_1