Рішення

від 23.08.2016 по справі 922/1950/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2016 р.Справа № 922/1950/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши справу

за позовом ДП "Завод хімічних реактивів" НТК "Інститут "Монокристалів" НАНУ, м. Харків до ТОВ "Вік", м. Харків про стягнення коштів та розірвання договору оренди за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. №12/716 від 15.06.16 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Завод хімічних реактивів" Науково-технологічного комплексу "Інститут монокристалів" Національної академії наук України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік" в якому просить суд розірвати договір оренди №71 від 24.10.2014р. та стягнути з відповідача суму заборгованості за орендну плату у розмірі 12919,30 грн.,суму заборгованості за витрати Орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг у розмірі 3236,52 грн., пеню у розмірі 2028,81 грн, штраф у розмірі 2% річних у розмірі 232,33 грн., 3% річних у розмірі 124,46 грн. та інфляційні витрати у розмірі 103,59 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 червня 2016 року вказана позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 06 липня 2016 року о 10:50 год.

Ухвалою суду від 06.07.2016р. розгляд справи було відкладено у зв'язку із неявкою відповідача у судове засідання. Зобов'язано ДП "Завод хімічних реактивів" НТК "Інститут"Монокристалів" надати до суду детальний розрахунок позовних вимог з вказанням періоду утворення заборгованості по кожній вимозі окремо, та первинні документи в обгрунтування своїх вимог.

14.07.2016 р. через канцелярію суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 06.07.2016р. надійшли письмові пояснення по справі з детальним обгрунтуванням нарахованої заборгованості. (вх.№23185).

Також 14.07.2016р. представником позивача надано до суду уточнену позовну заяву (вх. №23184) відповідно до якої збільшив позовні вимоги: сума заборгованості за оренду плату складає 12 919,30 грн., сума заборгованості за витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг складає 3 386,04грн.,пеня у розмірі 1988,77 грн., штраф у розмірі 2% складає 258,39 грн., 3% річних - 170,73 грн., інфляційні витрати - 235,27 грн.

Крім цього, у судовому засіданні 19.07.2016р. представник позивача під час розгляду судом уточненої позовної заяви зазначив, що від вимоги в частині розірвання договору оренди №71 від 24.10.2014р. він не відмовляється та повністю її підтримує.

Представник позивача 19.07.2016р. надав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, за межі встановлені ч.1 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 19.07.2016р. вищезазначена уточнена позовна заява прийнята судом до розгляду та задоволено клопотання про продовженяння строку вирішення спору на 15 днів.

Представник позивача у судовому засіданні 23.08.2016р. уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, відзив на позов та витребувані судом докази не надав, причини неявки у судове засідання суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв"язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

24 жовтня 2014 року між 'Державним підприємством "Завод хімічних реактивів" Науково-технологічного комплексу "Інститут монокристалів" Національної академії наук України" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вік» (Орендар) був укладений Договір оренди № 71 майна, що належить до майнового комплексу HAH України (далі Договір) відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме державне майно к. 412 4 поверху Адміністративного корпусу, площею 18,80 кв.м, розміщене, за адресою: 61166, м. Харків, просп. Леніна, 25, що перебуває на балансі ДП "Завод хімічних реактивів" НТК IMK HAH України", з метою використання - розміщення офісу резиденту України.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання -передачі нерухомого майна від 24.10.2014р. (а.с.29)

Відповідно до п.10.1 Договір укладено до 31 грудня 2017 року включно.

Орендна плата визначається згідно з п.3.1 Договору на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року №786 зі змінами і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2014р. - 704,81грн.

Відповідно до п.3.1 Договору, крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю за рахунками Орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Згідно з п.3.4 Договору, орендна плата перераховується Орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідачем, в порушення умов договору, орендна плата за період з 21.09.20126р. по 13.06.2016р. сплачена не була, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням склала 12919,30грн., у тому числі за період: за вересень 2015р. - 1256,1грн., жовтень 2015р. - 1285,00грн., листопад 2015р. -1268,28грн.. грудень 2015р. - 1293,66грн., січень 2016р. - 1302,71грн., лютий 2016р. -1302,71грн., березень 2016р. - 1302,71грн., квітень 2016р. - 1302,71грн., травень 2016р. -1302,71грн., червень 2016р. - 1302,71грн.;

Згідно з п.3.8 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менш ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі двох відсотків від суми заборгованості.

Відповідно до п.5.18 Договору, протягом п'яти робочих днів після підписання Договору Орендар зобов'язується укласти з Орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Для виконання п.5.18 Договору, 24 жовтня 2014 року між Державним підприємством "Завод хімічних реактивів" Науково-технологічного комплексу "Інститут монокристалів" Національної академії наук України" (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вік» (Орендар) був укладений Договір № 71/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі Договір № 71/1), відповідно до якого Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будувлі, що знаходиться за адресою: м.Харків, просп.Леніна, 25, загальною площею 18,80 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не впливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за Договором № 71/1.

ВІдповідно до п.5.1 Договір № 71/1 укладено до 31 грудня 2017 року включно. Відповідно до п.2.2.3 Договору № 71/1, Орендар вносить плату на рахунок Балансоутримувача за надані комунальні послуги не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Свої зобов"язання по утриманнню орендрованого майна та надання комунальних послуг відповідачу позивач виконав належним чином, що підтверджується наявними у справі актами (а.с.26-30, 64).

Станом на 12.07.2016р. борг за відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна складає 3386,04 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 16305,34 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховані 3% річних та інфляційні втрати, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України; пеня, відповідно до п. 3.7. договору, за вересень 2015р. по липень 2016р., та штраф, відповідно до п. 3.8. договору, у розмірі 2% від суми заборгованості (розрахунки а. с. 68-69).

Згідно з п.3.7 Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевказані норми та умови договору, встановлення факту порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати орендних платежів, позов про стягнення пені в сумі1988,77 грн., 3% річних в сумі 170,73 грн., інфляційних втрат в сумі 235,27 грн. підлягає задоволенню.

Також зважаючи на те, що умовами пункту 3.8 договору встановлено, що у разі наявності заборгованості з орендної плати не менш ніж три місяці, відповідач має сплатити штраф у розмірі 2% від суми заборгованості, суд задовольняє позов про стягнення 258,39 грн. штрафу.

Відповідно до п.10.6 Договору, Договір оренди може бути розірвано достроково у випадку порушення однією із сторін зобов'язань за Договором, у тому числі: несплати орендних платежів протягом трьох місяців.

Відповідно до п.8.4 Договору, Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання Договору у випадку несплати Орендарем платежів за Договором більше ніж за три місяці.

06.04.2016р. Позивач направив Відповідачу разом з претензією лист-попередження про розірвання договору, в якому зазначив про наявність заборгованості за Договором та розірвання його у судовому порядку. Відповіді на лист-попередження про розірвання договору з боку відповідача не надійшло. (а.с.32).

Договірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються статтею 759 ЦК України. Так, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містяться й в Господарському кодексі України, зокрема, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (стаття 283 наведеного кодексу).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

За частинами 3 та 4 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною другою статті 773 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно з частиною другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 статті 12 ЦК України. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених статтею 13 ЦК України.

Згідно з положеннями статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За приписами ст. 19 цього Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна".

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, він систематично порушував умови договору в частині внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість з її оплати за спірним договором, стягнення якої є предметом розгляду даної справи.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про розірвання договору оренди № 71 від 24.10.2014р., правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Державного підприємства "Завод хімічних реактивів" Науково-технологічного комплексу "Інститут монокристалів" Національної академії наук України" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись 1, 4, 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік" (61166, м. Харків, просп. Науки, буд.25, офіс 408, код ЄДРПОУ 31440585) на користь Державного підприємства "Завод хімічних реактивів" Науково-технологічного комплексу "Інститут монокристалів" Національної академії наук України" (61166, м. Харків, просп.Науки, буд. 25, код ЄДРПОУ 00205096) заборгованість з орендної плати в сумі 12 919,30 грн. витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг в сумі 3386,04 грн., пеню в сумі 1988,77 грн., 3% річних в сумі 170,73 грн., інфляційні в сумі 235,27грн.,2% штрафу в сумі 258,39грн., а також 2756,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розірвати договір оренди № 71 від 24.10.2014р., укладений між Державним підприємством "Завод хімічних реактивів" Науково-технологічного комплексу "Інститут монокристалів" Національної академії наук України" (61166, м. Харків, просп.Науки, буд. 25, код ЄДРПОУ 00205096) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вік" (61166, м. Харків, просп. Науки, буд.25, офіс 408, код ЄДРПОУ 31440585).

Повне рішення складено 29.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_1