Рішення

від 22.08.2016 по справі 904/6188/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.08.16 Справа № 904/6188/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельна компанія "ЕРА", м. Дніпро

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНІ СИСТЕМИ", м. Київ

відповідача-2 Приватного підприємства "АГРОХІМ", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційного збільшення суми заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача - представник ОСОБА_1 за дов. №20/07/16 від. 20.07.16

від відповідача-1: - не з'явився

від відповідача-2: - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельна компанія "Ера" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-будівельні системи" та відповідача-2: Приватного підприємства "АГРОХІМ" про стягнення з відповідача-1 291313, 44 грн., з яких 149056, 35 грн. - основний борг, 12609 грн. - три відсотки річних, 129648, 09 грн. - сума інфляційного збільшення суми боргу та про солідарне стягнення з відповідачів 1000 грн. основної заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем-1 товару поставленного позивачем поза умовами договору та невиконанням відповідачем-2 умов договору поруки від 19.09.2013 № 19/09/13.

Ухвалою господарського суду від 28.07.2016 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 22.08.2016.

15.08.2016 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшла заява про визнання позову, в якій він визнав суму заборгованості у розмірі 1000 грн. та просив розглядати справу без участі його представника.

Відповідач-1 явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 67).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельна компанія "Ера" (далі - позивач) передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-будівельні системи" (далі - відповідач-1) за період з 18.09.2013 по 16.07.2014 прийняло товар, на загальну суму 220982, 35, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару (арк. с. 29-30, 33-34, 41-42, 50-51, 53-54, 57-58).

Відповідач частково сплатив товар у розмірі 70926 грн., про що свідчать платіжні доручення та банківські виписки, які містяться в матеріалах справи (арк. с. 31, 36-39, 44-48, 55, 59).

Таким чином, несплаченим залишається товар у розмірі 150056, 35 грн.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 181 Господарського суду України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою ст. 222 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

19.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія "Ера" (далі - кредитор) та Приватним підприємством "Агрохім" (далі - відповідач-2, поручитель) було укладено договір поруки № 19/09/13 (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-будівельні системи" (далі - боржник) обов'язку щодо оплати будь-яких поставлених товарів (як поставлених станом на дату укладання цього договору так і товарів, що можуть бути поставлені у строк до 31.12.2014), який виник (або виникне) на підставі укладеного (-их) договору (-ів) або інших правочинів між кредитором та боржником.

Передбачений цим договором обов'язок поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 1000 грн. Поручитель не відповідає за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (пп. 2.1-2.2 договору поруки).

Згідно з п. 4.1 договору поруки, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основним договором, кредитор звертається з вимогою до поручителя про виконання цього обов'язку.

Пунктом 4.2 договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язаний сплатити кредитору несплачену боржником суму, з урахуванням обмежень, встановлених п. 2.1 договору, в строк 5 банківських днів з дати отримання відповідної вимоги від кредитора шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, зазначений в р. 8 даного договору.

04.07.2016 позивач звернувся до відповідача-2 із вимогою вих.№ 04/07/16 про сплату заборгованості у розмірі 1000 грн. (арк. с. 62). Відповідач-2 залишив дану вимогу без відповіді.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 статті 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 6.5 договору поруки передбачено, що порука припиняється після 31.12.2017 року.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем-1 не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати вартості поставленого товару або його повернення на суму 150056, 35 грн., а відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 суми основного боргу у розмірі 149056, 35 грн. та про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 суми основного боргу у розмірі 1000 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 23.10.2013 по 25.07.2016 у розмірі 12609 грн. та інфляційні втрати за період листопад 2013 - червень 2016 у сумі 129648, 09 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 12603, 56 грн., оскільки позивачем при здійсненні нарахування трьох відсотків річних не було враховано, що прострочення оплати товару почалось по кожній накладній окремо, а саме за накладною від 22.10.2013 з 23.10.2013, за накладною від 31.10.2013 з 01.11.2013 та від 17.12.2013 з 18.12.2013.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд задовольняє дану повністю у сумі 129648, 09 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідачів 1, 2 на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме з відповідача-1 у розмірі 4377, 12 грн. та з відповідача-2 у сумі 7, 50 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-будівельні системи" (04210, м. Київ, вул. Малиновського, буд. 34; ідентифікаційний код 38799337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної компанії "ЕРА" (49000, м. Дніпро, вул. Прикордонна, буд. 44; ідентифікаційний код 30415170) основний борг у сумі 149056, 35 грн., три відсотки річних у розмірі 12603, 56 грн., інфляційні втрати у сумі 129648, 09 грн. та 4377, 12 грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-будівельні системи" (04210, м. Київ, вул. Малиновського, буд. 34; ідентифікаційний код 38799337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної компанії "ЕРА" (49000, м. Дніпро, вул. Прикордонна, буд. 44; ідентифікаційний код 30415170) основний борг у сумі 1000 грн.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Агрохім" (51914, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, проїзд Західний, буд. 1А; ідентифікаційний код 30169681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної компанії "ЕРА" (49000, м. Дніпро, вул. Прикордонна, буд. 44; ідентифікаційний код 30415170) основний борг у сумі 1000 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Агрохім" (51914, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, проїзд Західний, буд. 1А; ідентифікаційний код 30169681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної компанії "ЕРА" (49000, м. Дніпро, вул. Прикордонна, буд. 44; ідентифікаційний код 30415170) витрати зі сплати судового збору у розмірі 7, 50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.08.2016

Суддя ОСОБА_2