Постанова

від 10.11.2016 по справі 904/6188/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2016 року cправа № 904/6188/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання: Петровська А.В.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1, наказ №1 від 24.04.1999 р., директор, ОСОБА_2, довіреність №б/н від 09.07.2016 р., представник;

від відповідача-1: ОСОБА_3, довіреність №б/н від 26.10.2016 р., представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-будівельні системи на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2016 р. у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельна компанія "ЕРА", м.Дніпро

до відповідача - 1 товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-будівельні системи , м.Київ,

відповідача-2 приватного підприємства "Агрохім", м.Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційного збільшення суми заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2016 р. у даній справі (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-будівельні системи" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної компанії "ЕРА" основний борг у сумі 149056,35 грн., три відсотки річних у розмірі 12603, 56 грн., інфляційні втрати у сумі 129648,09 грн. та 4377,12 грн. витрат зі сплати судового збору. Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-будівельні системи" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної компанії "ЕРА" основний борг у сумі 1000,00 грн. Стягнуто солідарно з приватного підприємства "Агрохім" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної компанії "ЕРА" основний борг у сумі 1000,00 грн. Стягнуто з приватного підприємства "Агрохім" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної компанії "ЕРА" витрати зі сплати судового збору у розмірі 7,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Згадане рішення обґрунтовано посиланням на порушення відповідачем-1 зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару, поставленого позивачем поза умовами договору та невиконання відповідачем-2 умов договору поруки від 19.09.2013 р. № 19/09/13.

Не погодившись з даним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-будівельні системи подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду скасувати.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не впевнившись у тому, що відповідач-1 дійсно не має бажання бути присутнім у судовому засіданні виніс рішення, при цьому не врахував, що судове засідання призначено на дату коли найбільша кількість працівників в Україні використовують своє право на щорічну планову відпустку.

В порушення ч.2 ст.6 ГПК України, позивач не звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-будівельні системи з письмовою претензією для врегулювання спору.

Скаржник вважає, що позивач навмисно не виконав вимоги ч.2 ст.6 ГПК України, адже ним до позовних вимог долучені письмові докази - видаткові накладні, довіреності, платіжні доручення, банківські виписки, що не завірені належним чином та на яких відсутні підписи та печатки представника відповідача-1.

Крім того, на думку скаржника, позивач навмисно ввів в оману суд шляхом підробки документів, а саме, договору поруки № 19/09/13 від 19.09.2013 р. Жодних домовленостей або договорів між відповідачем-1 та відповідачем-2 щодо поруки не існує.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельна компанія "ЕРА" просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтованими та безпідставними.

Відповідач-2 не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, у поданому клопотанні просить розглянути справу за його відсутністю.

10.11.2016 р. представником відповідача-1 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача-2.

Зазначене клопотання обґрунтовано посиланням на необхідність надання представником відповідача-2 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснень щодо укладення договору поруки від 19.09.2013 р. № 19/09/13.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Враховуючи, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

За період з 18.09.2013 р. по 16.07.2014 р. товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельна компанія "Ера" передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-будівельні системи" прийняло товар, на загальну суму 220 982,35 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, наявними в матеріалах справи.

За отриманий товар відповідач-2 розрахувався частково, сплативши позивачу відповідно до платіжних доручень та банківських виписок, 70 926,00 грн., що свідчить про схвалення ним спірного правочину.

Заборгованість за поставлений товар складає 150 056,35 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Нормами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частина 2 статті 205 ЦК України передбачає, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Загальний порядок укладення господарських договорів врегульовано ст. 181 ГК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поставка позивачем товару та його отримання відповідачем-1 по довіреностях за видатковими накладними, які містять найменування товару, його кількість, ціну і які підписані позивачем і відповідачем-1 та скріплені їх печатками, здійснення відповідачем-1 часткової оплати товару за виставленими рахунками свідчить про укладення сторонами правочину у спрощений спосіб і виникнення на його підставі правовідносин з договору поставки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

19.09.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія "Ера" (кредитор) та приватним підприємством "Агрохім" (поручитель) було укладено договір поруки № 19/09/13, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-будівельні системи" (боржник) обов'язку щодо оплати будь-яких поставлених товарів (як поставлених станом на дату укладання цього договору так і товарів, що можуть бути поставлені у строк до 31.12.2014 р.), який виник (або виникне) на підставі укладеного (-их) договору (-ів) або інших правочинів між кредитором та боржником (п.1.1. договору поруки).

Передбачений цим договором обов'язок поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 1000,00 грн. Поручитель не відповідає за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (п.п. 2.1,2.2 договору поруки).

Згідно з п. 4.1 договору поруки, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основним договором, кредитор звертається з вимогою до поручителя про виконання цього обов'язку.

Пунктом 4.2 договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язаний сплатити кредитору несплачену боржником суму, з урахуванням обмежень, встановлених п. 2.1 договору, в строк 5 банківських днів з дати отримання відповідної вимоги від кредитора шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, зазначений в р. 8 даного договору.

Пунктом 6.5 договору поруки передбачено, що порука припиняється після 31.12.2017р.

04.07.2016 р. позивач звернувся до відповідача-2 із вимогою вих.№ 04/07/16 про сплату заборгованості у розмірі 1 000,00 грн., яка залишена поручителем без відповіді та задоволення.

Статтею 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем-1 зобов'язання з оплати поставленого товару та неналежного виконання зобов'язання поручителем за договором поруки, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача-1 суми основного боргу у розмірі 149 056,35 грн. та про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 суми основного боргу у розмірі 1000,00 грн.

За порушення відповідачем-1 виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані три відсотки річних за період з 23.10.2013 р. по 25.07.2016 р. у розмірі 12 609,00 грн. та інфляційні втрати за період листопад 2013 р. - червень 2016 р. у сумі 129 648,09 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

У пунктів 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. № 14 роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок позивача та місцевого господарського суду, здійснивши власний розрахунок 3 % річних та інфляційних, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає суми 12603,56 грн. -3% річних та 129648,09 грн. - інфляційних втрат правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача-1.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що місцевим господарським судом порушено вимоги п.1 ч.1 ст.77 ГПК України, з урахуванням наступного.

Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, у випадку нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. №18 роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32, 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в установленому порядку.

З наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвалу господарського суду від 28.07.2016 р. про прийняття позовної заяви у даній справі до провадження із зазначенням часу та дати її розгляду, відповідачем-1 отримано 02.08.2016 р.

Чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання скаржника було попереджено заздалегідь, а отже, у останнього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду, а тому колегія суддів вважає, що господарський суд, врахувавши, що неявка представника відповідача-1 не перешкоджає вирішенню спору, правомірно розглянув справу за його відсутністю.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника про те, що позивач не звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-будівельні системи з письмовою претензією для врегулювання спору, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Відносно посилання скаржника про відсутність жодних домовленостей або договорів між відповідачем-1 та відповідачем-2 щодо поруки, колегія суддів враховує таке.

Як роз'яснив Верховний Суд України у своїй постанові від 14.08.2012 р. у справі №18/5005/11144/2011 про визнання договору поруки недійсним, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, чинним законодавством України не встановлено обов'язок кредитора та поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки.

Згідно з приписами статей 553, 554 ЦК України договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов'язанням, яке забезпечується договором поруки. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою. Обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним (п.3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ).

Таким чином, доводи відповідача-1 про те, що для укладення договору поруки потрібна згода боржника, яку в даному випадку отримано не було, не приймаються до уваги, як необґрунтовані.

Відповідачем-1 подано клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи підписів колишнього директора товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-будівельні системи" ОСОБА_4, а також технічної експертизи документів, а саме - видаткових накладних та довіреностей.

Зазначене клопотання мотивовано посиланням на те, що документи, долучені до матеріалів справи мають ознаки підробки, тобто на них відсутні обов'язкові реквізити: підписи директора та печатки підприємства. Крім того, документи взагалі підписані не колишнім директором товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-будівельні системи" ОСОБА_4

Відповідно до статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Зміст наведеної правової норми свідчить про те, що призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду.

Господарський суд призначає судову експертизу лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Колегія суддів відхиляє клопотання відповідача-2 про призначення судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи, у зв'язку з тим, що її висновки не мали б значення для вирішення даного спору, оскільки навіть, якщо наявні в матеріалах справи видаткові накладні та довіреності, підписані не уповноваженою особою, то товариство підтвердило отримання товару, шляхом його часткової оплати.

Щодо клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у даній справі до закінчення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, а в разі звернення уповноваженого органу до суду з обвинувальним актом - до завершення розгляду кримінального провадження та надіслання матеріалів справи № 904/6188/16 до Чечелівського відділення полії Дніпровського відділу поліції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником. Господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення. Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала. Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

В зазначеній статті визначений вичерпний перелік обставин, які є підставою для зупинення провадження у справі.

Клопотання про зупинення провадження у справі мотивовано посиланням на те, що 31.10.2016 р. представник відповідача-1 звернувся до Чечелівського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення, оскільки документи, долучені до матеріалів справи мають ознаки підробки.

Колегія суддів вважає, що дана підстава не може слугувати обставиною для зупинення провадження у справі.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у випадку підтвердження факту підробки долучених до матеріалів справи документів у встановленому порядку (вирок суду в кримінальній справі тощо), заінтересована сторона не позбавлена можливості ініціювати перегляд судових рішень у даній справі за нововиявленими обставинами.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-будівельні системи відхилити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2016 р. у справі №904/6188/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

ОСОБА_5