Рішення

від 22.08.2016 по справі 916/4903/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" серпня 2016 р.Справа № 916/4903/15

За позовом: Приватної фірми "ШДК";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 312 406,43 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Поліщук В.О. - довіреність б/н від 03.11.2015р.

Шендюк С.Ж.- керівник;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Приватна фірма "ШДК" звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 312 406,43 грн., у тому числі основний борг; інфляційні втрати та 3 % річних по заборгованості за орендну плату; заборгованість по комунальним послугам;. інфляційні втрати та 3 % річних, нараховані на цю заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору оренди приміщення № 02 від 01.10.2013р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2015 року було порушено провадження у справі № 916/4903/15 із призначенням розгляду в засіданні суду.

Ухвалою суду від 10.02.2016р. строк розгляду справи за клопотанням представника відповідача було продовжено на п'ятнадцять днів

Ухвалою суду від 17.02.2016р. у справі № 916/4903/15 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено Науково-дослідному експертно - криміналістичному центру при ГУМВС України в Одеській області.

14.07.2016р. до господарського суду Одеської області від Науково-дослідного експертно - криміналістичного центру при ГУМВС України в Одеській області надійшов висновок судової почеркознавчої експертизи № 19/232-П, складений 29.06.2016 року, разом із матеріалами справи № 916/4903/15

Ухвалою суду від 19.07.2016р. провадження у справі № 916/4903/15, з огляду на усунення обставин, які спричинили її зупинення, було поновлено із призначенням розгляду в засіданні суду 17.08.2016р.

15.08.2016р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі (т.2 а.с.44-45), згідно яких останній, підтримуючи висновок експерта, наполягає на не підписанні ФОП ОСОБА_1 вищевказаного договору оренди, а також акту приймання -передачі приміщення від 01.10.2013р. та акту звіряння взаєморозрахунків № 9 від 30.09.2014р.

Між тим, посилаючись на п. 2.1 договору оренди № 02 від 01.10.2013р., відповідач вказує, що відсутність акту приймання -передачі приміщення свідчить про те, що приміщення йому в оренду не передавалося, а відтак жодних правовідносин з приводу його оренди між сторонами не виникало, що, фактично, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, відповідач зазначає, що він, дійсно, певний період користувався приміщенням, однак не на підставі вищевказаного договору оренди, а на підставі договору суборенди, укладеного ним з іншим господарюючим суб'єктом.

Водночас, позивач запевняє, що невідома особа могла отримати зразки його підпису і підписати 01.10.2013р. від його імені договір оренди приміщення № 02.

В засіданні суду 17.08.2016р. представником позивача було надано письмові пояснення по справі (т.2а.с.48), згідно яких останній, заперечуючи проти висновку експерта, наполягає на особистому підписанні відповідачем вищевказаних документів.

В судовому засіданні 17.08.2016р. було оголошено перерву до 22.08.2016р.

В засідання суду 22.08.2016р. представник відповідача надав суду письмові пояснення по справі (т.2а.с.54), згідно яких вказує на укладення 15.03.2010р. між ним та ТОВ „Консьєрж сервіс" договору суборенди приміщення.

Відповідач зауважує, що вказаний договір було укладено сторонами строком на 3 роки, а після закінчення строку його дії ТОВ „Консьєрж сервіс" не вимагало від нього повернення переданого в суборенду приміщення, у зв'язку із чим відповідач продовжував користуватися ним згідно умов вказаного договору та сплачувати відповідну плату за таке користування.

Разом з тим, відповідаючи на питання суду, ФОП ОСОБА_1 зазначив, що докази сплати орендної плати у нього відсутні.

При цьому вказує про відсутність жодних заперечень з цього приводу з боку ТОВ „Консьєрж сервіс" та позивача.

У поданих поясненнях відповідач вказує, що оспорюване приміщення було повернуто ним у березні 2015р.

Вказаними поясненнями відповідач повторно наполягає на не підписанні ним документів, спрямованих на виникнення орендних правовідносин з Приватною фірмою "ШДК".

В судовому засіданні 22.08.2016р. представником позивача було також надано письмові пояснення по справі (т.2 а.с.55-56), згідно яких ПФ "ШДК", посилаючись на роздруківки з мережі Інтернет, вказує на 100-відсоткову вірогідність використання відповідачем орендованого приміщення протягом 2013-2015 років, що, на його думку, підтверджує правомірність заявлених вимог, а також свідчить про намір ФОП ОСОБА_1 уникнути відповідальності за порушення умов договору.

Представники позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні.

Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених у поданих до суду письмових поясненнях, а також з огляду на висновки, відображені експертом за результатами проведеного дослідження.

В засіданні суду 22.08.2016р. було оголошено перерву до 15 год. 30 хв.

Після оголошеної перерви з'явилися представники позивача, які повністю підтримали свою правову позицію, яка була викладена ними раніше.

Відповідач та його представник після перерви не з'явилися, про час та місце продовження розгляду справи були цілком обізнані, що підтверджується протоколом судового засідання від 22.08.2016р., в якому здійснювалася технічна фіксація судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як встановлено судом, вимоги позивача ґрунтуються, зокрема, на нормах договору оренди приміщення № 02 від 01.10.2013р. (т.1а.с.10-12), який, за твердженням позивача, укладено між ним та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

При цьому, враховуючи визначений чинним законодавством обов'язок надати оцінку всім обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно до вимог ст. 208 ЦК України для договору, що є предметом спору, законом передбачена письмова форма.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто обов'язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину.

Відтак, щоб договір вважався укладеним, необхідно досягнення сторонами згоди щодо усіх його істотних умов як у встановленому законом порядку, так і в установленій законом формі. Недотримання сторонами встановлених законом порядку та форми досягнення згоди щодо усіх його істотних умов дає підстави для висновку про неукладенність договору.

Як стверджує позивач, 01.10.2013р. між ним та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди приміщення №02, згідно умов якого останній зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату орендних платежів за користування приміщенням, визначеним у п. 1.1 вказаного договору, а також розраховуватись за спожиті комунальні послуги.

Приватна фірма "ШДК" вказує на невиконання відповідачем своїх зобов'язань, взятих по договору, в частині невиконання ним зобов'язання щодо сплати орендної плати та комунальних платежів, в результаті чого у відповідача за весь період користування приміщенням виник борг з орендної плати у сумі 124 000 грн., на яку позивачем було нараховано індекс інфляції, 3 % річних та пеню, а також заборгованість зі сплати комунальних послуг у розмірі 81 223,03 грн., на яку було також нараховано індекс інфляції, 3 % річних.

В свою чергу відповідач категорично заперечує факт підписання ним вказаного договору, а також акту приймання -передачі приміщення від 01.10.2013р. та акту звіряння взаєморозрахунків № 9 від 30.09.2014р., а відтак наявність заборгованості, яку позивач має намір стягнути в примусовому порядку.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, в ході розгляду справи, з метою встановлення повної та об'єктивної істини, а також підтвердження чи спростування факту підписання відповідачем договору оренди приміщення № 02 від 01.10.2013р., судом у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно - криміналістичному центру при ГУМВС України в Одеській області.

На вирішення призначеної у справі експертизи було поставлено наступне питання:

- Чи виконано підписи від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на договорі оренди приміщення № 02 від 01.10.2013р.; акті звіряння взаєморозрахунків № 9 від 30.09.2014р. та акті приймання -передачі не житлового приміщення в оренду від 01.10.2013р. ОСОБА_1 чи іншою особою?

У відповідності до висновку №19/232-П судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи №916/4903/15, складеного 29.06.2016р. завідуючою сектором технічних досліджень документів та почерку відділу КВД Одеського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_4 (т.2а.с.29-34), підписи від імені ОСОБА_1 в акті звіряння взаєморозрахунків № 9 від 30.09.2014р. до договору № 02 від 01.10.2013р. та акті № 1 приймання - передачі приміщення від 01.10.2013р. за договором № 02 від 01.10.2013р. вірогідніше за все виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з частковим наслідуванням справжнього підпису самого ОСОБА_1.

Відповісти на питання стосовно того, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 у оспорюваному договорі самим ОСОБА_1, не виявилось можливим, у зв'язку із встановленням як співпадаючих, так і розрізняючих ознак.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Разом з тим, відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

У відповідності до висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові пленуму №4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що експертне дослідження проведене відповідно до Закону України „Про судову експертизу" кваліфікованим судовим експертом, який має повну вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової почеркознавчої експертизи за експертною спеціальністю 1.1. „Дослідження почерку і підписів", присвоєну ЕКК МВС України (свідоцтво від 31.05.2011р. № 10704, свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта від 15.04.2016р. № 247, № 248) та стаж експертної роботи з 2011р. Містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених запитань, враховуючи, що експерт, згідно до ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, несе кримінальну відповідальність за відомості, викладені у висновку, суд, оцінивши висновок за правилами ст. 43 ГПК України, не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи.

Судом, попри те, що експертним дослідженням не було надано однозначної відповіді щодо того, що договір оренди приміщення № 02 від 01.10.2013р. було підписано ОСОБА_1 або іншою особою, враховуються положення ч. 1 ст. 795 ЦК України, згідно якої передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, оскільки висновком експерта встановлено, що акт приймання-передачі не було підписано ОСОБА_1, суд вважає, що підстави стверджувати про те, що спірне приміщення займалося відповідачем саме на підставі договору № 02 від 01.10.2013р., відсутні.

Разом з тим, суд зазначає, що в позовній заяві позивач стверджує не тільки про зайняття відповідачем приміщення на підставі вищевказаного договору, а також вказує, що фактичне користування приміщенням підтверджується актами здачі - прийняття послуг.

Водночас, в ході розгляду справи судом було встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 дійсно займав приміщення, вказаний факт ним не спростовано.

Щодо підписання актів, відповідач стверджував, що, дійсно, такі акти він підписував, оскільки вважав, що займає спірне приміщення на підставі договору суборенди приміщення № 14 від 15.03.2010р.

Приймаючи до уваги, що акти здачі - прийняття послуг підписані відповідачем, у вказаних документах визначений строк користування приміщенням і визначена ціна такого користування, суд доходить до висновку про необхідність стягнення орендної плати за користуванням приміщенням згідно з вказаними актами.

З огляду на те, що матеріали справи містять підписані сторонами акти (т.1а.с.14,36,37, 38,39,40,41,42,43,44,45,46), засвідчені печатками на суму 57 000 грн . , суд вважає, що саме на вказану суму підлягають задоволенню вимоги про стягнення за фактичне користування приміщенням.

Щодо вимог про стягнення вартості комунальних послуг, суд також вважає, що стягненню підлягає та вартість, яка була узгоджена сторонами в актах розрахунків суми відшкодування витрат спожитих комунальних послуг (т.1а.с.47,48,49,50,51,52,53,54,55,56), а саме на загальну суму 26 483, 15 грн.

Приймаючи до уваги, що підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних були умови договору № 02 від 01.10.2013р., які встановлювали порядок та строки сплати орендної плати, суд, з огляду на висновки щодо здійснення користування приміщенням не на підставі договору, вказує про виключення можливості їх стягнення, що зумовлює відмову у позові в цій частині.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить сума, що підлягає сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.

При цьому, згідно п.6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позову, витрати по сплаті судового збору та витрати на експертизу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватної фірми "ШДК" (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-Б, офіс 1, код ЄДРПОУ: 21022980) заборгованість з орендної плати у сумі 57 000/п'ятдесят сім тисяч/ грн. 00 коп.; заборгованість з витрат на комунальні послуги у розмірі 26 483 /двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят три/ грн.15 коп.; а також витрати по сплаті судового збору у сумі 592/п'ятсот дев'яносто дві/ грн. 56 коп.

3. В решті позову відмовити.

3. Стягнути з Приватної фірми "ШДК" (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-Б, офіс 1, код ЄДРПОУ: 21022980) до Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район; код отримувача ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області; МФО: 828011; код класифікації: 22030101; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 2 /дві/ грн. 70 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29 серпня 2016 р.

Суддя Ю.М. Щавинська