Постанова

від 18.08.2016 по справі 820/2991/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 р. № 820/2991/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - Міліруда Є.О.,

представника відповідача - Шляхти В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 0000331402 від 17.05.2016 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 361947 грн та штрафними санкціями на суму 155683, 50 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 0000341402 від 17.05.2016 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 376431 грн та штрафними санкціями на суму 188215, 50 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 0000351401 від 17.05.2016, яким товариству з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" зменшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 51661 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єктів владних повноважень, що викладені в актах перевірок, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 05837085.

Фахівцями відповідача, Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, на підставі наказу № 260 від 14.04.2016, направлення № 143 від 15.04.2016, згідно з п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА", код ЄДРПОУ - 05837085 з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським відносинам з ТОВ "МЕРЕЖЕВА ІНФРАСТРУКТУРА" за жовтень 2014 року, ТОВ "РАДІОСОФТ" за березень, квітень 2015 року, ТОВ "ОМНІЛІНК" за вересень 2014 року, ТОВ "РЕЙЛТЕР" за грудень 2015 року (а.с. 14-50 т. 1).

Результати перевірки викладені в акті №1407/20-30-14-02-10 від 28.04.2016 (а.с. 14-50 т. 1).

За наслідками перевірки контролюючим органом було встановлено:

- порушення п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 350502 грн;

- порушення ст. 185, ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" неправомірно віднесено до складу податкових зобов'язань суму у розмірі 51661 грн;

- порушення п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 138, п.п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" занижено фінансовий результат по оподаткуванню (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень БО на загальну суму 1752510 грн, у т.ч. у 2014 році на суму 1530150 грн, та у 2015 році на суму 222360 грн, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 315452 грн.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000331402 від 17.05.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на суму 517630,50 грн, з яких: за основним платежем - 361947,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 155683,50 грн (а.с. 10 т. 1), податкове повідомлення - рішення №0000341402 від 17.05.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 564646 грн, з яких: за основним платежем - 376431,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 188215,50 грн (а.с. 11 т. 1), податкове повідомлення - рішення №0000351402 від 17.05.2016, яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу та суму податкового кредиту за платежем: податок на додану вартість у розмірі 51661 грн (а.с. 12 т. 1).

Матеріали справи свідчать, що в перевіряємому періоді ТОВ "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" мало взаємовідносини з ТОВ "МЕРЕЖЕВА ІНФРАСТРУКТУРА", ТОВ "РАДІОСОФТ", ТОВ "ОМНІЛІНК" та ТОВ "РЕЙЛТЕР".

Так, на підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ "МЕРЕЖЕВА ІНФРАСТРУКТУРА" позивачем надано до матеріалів справи прибуткові ордери від 03.10.2014, від 07.10.2014, від 08.10.2014, від 10.10.2014, від 14.10.2014, від 15.10.2014, від 16.10.2014, від 20.10.2014, від 22.10.2014, від 24.10.2014, від 28.10.2014, накладні від 03.10.2014, від 07.10.2014, від 08.10.2014, від 10.10.2014, від 14.10.2014, від 15.10.2014, від 16.10.2014, від 20.10.2014, від 22.10.2014, від 24.10.2014, від 28.10.2014, податкові накладні від 03.10.2014 №51, від 07.10.2014 №92, від 08.10.2014 №102, від 10.10.2014 №160, від 14.10.2014 №207, від 14.10.2014 №195, від 14.10.2014 №201, від 15.10.2014 №221, від 16.10.2014 №239, від 16.10.2014 №223, від 20.10.2014 від 277, від 25.09.2014 №328, від 20.10.2014 від 279, від 22.10.2014 №312, від 22.10.2014 №331, від 22.10.2014 №324, від 22.10.2014 №318, від 22.10.2014 №330, від 22.10.2014 №311, від 22.10.2014 №321, від 24.10.2014 №393, від 24.10.2014 №378, від 14.10.2014 №188, від 28.10.2014 №438, від 28.10.2014 №427, від 28.10.2014 №426, платіжні доручення №2907 від 18.11.2014, №3017 від 25.11.2014, №2907 від 18.11.2014, №3056 від 28.11.2014, №2600 від 21.10.2014, №3017 від 25.11.2014, №3068 від 01.12.2014, №3101 від 03.12.2014, №3045 від 27.11.2014, №3137 від 08.12.2014, №3155 від 08.12.2014, №3162 від 09.12.2014, №3096 від 03.12.2014, №3062 від 01.12.2014, №3082 від 02.12.2014, №3114 від 05.12.2014, №3101 від 03.12.2014, №3203 від 15.12.2014, №3200 від 12.12.2014, №3188 від 11.12.2014, №3143 від 08.12.2014, №2318 від 23.09.2014, №3203 від 15.12.2014, подорожніми листами, товарно-транспортними вантажними деклараціями, актами комплектації.

Також на підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ "ОМНІЛІНК" позивачем надано до матеріалів справи прибуткові ордери від 30.09.2014, від 12.09.2014, від 09.09.2014, від 10.09.2014, від 16.09.2014, видаткові накладні від 12.09.2014, від 09.09.2014, від 10.09.2014, від 16.09.2014, податкові накладні від 30.09.2014 №307, від 12.09.2014 №165, від 09.09.2014 №101, від 10.09.2014 №131, від 16.09.2014 №208, від 16.09.2014 №194, платіжні доручення №2530 від 14.10.2014, №2356 від 24.09.2014, №2354 від 24.09.2014, №2408 від 30.09.2014, подорожніми листами.

Крім того, між ТОВ "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" (покупець) та ТОВ "РЕЙЛТЕР" (постачальник) укладено договір поставки №37 від 02.12.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити суму за товар.

На підтвердження реальності умов вказаного правочину позивачем надано наступні документи: прибутковий ордер №12/29-1, видаткову накладну №291201 від 29.12.2015, рахунок на оплату №105 від 29.12.2015, специфікацію № 1 від 29.12.2015, податкову накладну від 29.12.2015 №52, виписку із банку.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "РАДІОСОФТ" укладено правочин, на підтвердження реальності якого ТОВ "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" надано до матеріалів справи прибуткові ордери №03/13-3 та №04/20-1, видаткові накладні №2 від 13.03.2015, №3 від 20.04.2015, податкові накладні від 13.03.2015 №1, від 20.04.2015 №2, виписку із банку.

Таким чином, господарські операції ТОВ "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання договорів поставки між позивачем та його контрагентами підтверджується податковими та видатковими накладними, прибутковими ордерами, подорожніми листами, платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "МЕРЕЖЕВА ІНФРАСТРУКТУРА", ТОВ "РАДІОСОФТ", ТОВ "ОМНІЛІНК", ТОВ "РЕЙЛТЕР" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача в акті перевірки №1407/20-30-14-02-10 від 28.04.2016 на акти контролюючих органів щодо проведення перевірок контрагентів ТОВ "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА", з огляду на наступне.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання контролюючим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачами не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки №1407/20-30-14-02-10 від 28.04.2016 не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 17.05.2016 № 0000331402, № 0000341402, № 0000351401 підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТОВ "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" - задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 17.05.2016 № 0000331402, № 0000341402, № 0000351401.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" (м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 4, код ЄДРПОУ 05837085) сплачену суму судового збору в розмірі 17009 (сімнадцять тисяч дев'ять) грн 07 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61166, м. Харків, пр. Науки, буд. 9, код ЄДРПОУ 39859805).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23 серпня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников