Постанова

від 22.08.2018 по справі 820/2991/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2018 року

Київ

справа №820/2991/16

адміністративне провадження №К/9901/26605/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 (головуючий суддя: Мельников Р.В)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016 (головуючий суддя: Любчич Л.В., судді: Сіренко О.І., Спаскіна О.А.)

у справі №820/2991/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА (далі - позивач, ПАТ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.05.2016: № 0000331402 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 361947,00 грн. за основним платежем та на 155683,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000331402 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 376431,00 грн. за основним платежем та на 188215,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0000331402 про зменшення суми податкового зобов'язання із ПДВ за вересень, жовтень 2014 року на 51661,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016, позов задоволено повністю, скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 17.05.2016: № 0000331402, № 0000331402, № 0000331402.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами норм пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). За доводами касаційної скарги, судами не було враховані обставини щодо неможливості формування показників податкової звітності на підставі документів, які складені зі суттєвими недоліками; у судовому процесі не було встановлено зв'язку витрат позивача із господарською діяльністю; а частина документів, досліджена у судовому процесі не надавалась під час перевірки.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ, зменшення сум податкового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.04.2016 № 1407/20-30-14-02-10/05837085. Згідно з висновками цього акту позивачем порушені норми підпункту 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14, ст.. 138, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134, ст.ст. 185, 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 200.1 ст. 200 ПК України,

у результаті чого занижено фінансовий результат по оподаткуванню, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку на загальну суму 1752510,00 грн. у податковому обліку за 2014 та 2015 роки, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 та 2015 роки на загальну суму 315452,00 грн.; неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 350502,00 грн. у податковому обліку за вересень, жовтень 2014 року, березень, квітень, грудень 2015 року, що призвело до заниження ПДВ на 350502,00 грн. у податковому обліку за вересень, жовтень 2014 року, березень, квітень, грудень 2015 року; неправомірно віднесено до складу податкових зобов'язань із ПДВ суму у розмірі 51661,00 грн. у податковому обліку за вересень, жовтень 2014 року. Вказані висновки зроблені з посиланням на відсутність реального характеру поставки товару від ТОВ Омнілінк , ТОВ Рейлтер , ТОВ Радіософт , ТОВ Мережева інфраструктура з огляду на відсутність доказів на пітвердження відвантаження товару від ТОВ Омнілінк , відсутність у інших постачальників основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.05.2016: № 0000331402 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 361947,00 грн. за основним платежем та на 155683,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000331402 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 376431,00 грн. за основним платежем та на 188215,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0000331402 про зменшення суми податкового зобов'язання із ПДВ за вересень, жовтень 2014 року на 51661,00 грн..

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу товарів (мережеве та комп'ютерне обладнання) від ТОВ Омнілінк , ТОВ Рейлтер , ТОВ Радіософт , ТОВ Мережева інфраструктура , від імені цих постачальників виписані видаткові та податкові накладні, накладні на підставі яких позивач задекларував суми витрат та податкового кредиту у податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ за вищевказані податкові звітні періоди.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, до внесення змін Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VIII) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134 ПК України (у редакції, чинній після внесення змін Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII) Об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 ст. 135 ПК).

Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 7 П(С)Б0 16 Витрати витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 11 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт; послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати (пункт 17 П(С)Б0 16 Витрати ),

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті, у редакції до внесення змін Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII).

Подальші зміни до вказаних норм ПК не змінювали змісту правового регулювання та містили тотожні за змістом норми.

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність своїх висновків, викладених у вищевказаному акті перевірки та які стали підставою для прийняття спорюваних податкових повідомлень-рішень, ДПІ посилається на відсутність реального характеру поставки позивачу товарів від ТОВ Омнілінк , ТОВ Рейлтер , ТОВ Радіософт , ТОВ Мережева інфраструктура . Вказаний висновок обґрунтовано посиланням на інформацію, отриману у процесі проведення заходів податкового контролю щодо: відсутності доказів на пітвердження відвантаження товару від ТОВ Омнілінк , відсутність у ТОВ Радіософт , ТОВ Мережева інфраструктура основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки; відсутність у ТОВ Рейлтер складських приміщень, необхідних для зберігання придбаного цим товариством товару різних груп, які потребують окремих умов зберіганні.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки досліджених в судовому процесі доказів, а саме: копій видаткових та податкових накладних, накладних; прибуткових ордерів, платіжних доручень; подорожних листів вантажного автомобіля як доказів транспортування товару; доказів подальшої реалізації отриманого від ТОВ Омнілінк , ТОВ Рейлтер , ТОВ Радіософт , ТОВ Мережева інфраструктура товару, - за відсутності з боку ОДПІ інших доводів та доказів, які б беззаперечно спростовували відсутність реального характеру поставки позивачу товарів від ТОВ Омнілінк , ТОВ Рейлтер , ТОВ Радіософт , ТОВ Мережева інфраструктура , - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ОДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень), правомірності здійснених у податковому обліку позивача змін та відповідно прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко