Постанова

від 23.08.2016 по справі 822/1409/16

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/1409/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКасапа В.М. при секретаріГорбатюк І.С. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський бройлер" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся з позовом до Дунаєвецької ОДПІ Головного управління ДФС в Хмельницькій області (у судовому засіданні відповідача замінено на правонаступника, Кам'янець-Подільську ОДПІ Головного управління ДФС в Хмельницькій області) про визнання нечинними податкові повідомлення - рішення №0000411400 від 04.07.2016 року та №0000421400 від 04.07.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що працівниками податкового органу проведено позапланову документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ при проведені фінансово-господарських операцій з контрагентом ФГ "НФГ"Агросфера"(код ЄДРПОУ 32875202) за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року та з 01.02.2016 року по 29.02.2016 року, за результатами якої складено акт № 0282/1400/32875045 від 09.06.2016 року та винесені податкові повідомлення-рішення №0000411400 від 04.07.2016 року на суму 158518,50 грн. та №0000421400 від 04.07.2016 року на суму 177887 грн.

В результаті проведеної перевірки працівниками Дунаєвецької ОДПІ Головного управління ДФС в Хмельницькій області виявлено порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 105679 грн., та завищення суми від'ємного значення в сумі 177887 грн..

З прийнятими податковими повідомленнями-рішенням не погоджується та вказує, що здійснені між ним та зазначеним вище контрагентом господарські операції мали реальний характер, підтверджені належними доказами, а тому твердження відповідача про безпідставне формування податкового кредиту згідно отриманих податкових накладних є необґрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, подав заперечення проти позову, в якому вказує, що при дослідженні взаємовідносини позивача із зазначеним контрагентом встановлено порушення вимог Податкового кодексу України. Зазначає, що метою укладення договору не була передача товару, а лише її документування та відображення в бухгалтерському обліку.

Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємному зв'язку, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що ТОВ "Подільський бройлер", код ЄДРПОУ 32875045, зареєстроване 09.06.2004 року, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На підставі наказу від 24.05.2016 №175 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Подільський бройлер" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинам із ФГ "НФГ"Агросфера" (ЄДРПОУ 32875202) за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року та з 01.02.2016 року по 29.02.2016 року.

За результатами перевірки виявлені порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 105679 грн., та завищення суми від'ємного значення в сумі 177887 грн..

На підставі виявлених порушень працівниками Дунаєвецької ОДПІ складено акт №0282/1400/32875045 від 09.06.2016 року та винесено податкові повідомлення-рішення №0000411400 від 04.07.2016 року та №0000421400 від 04.07.2016 року.

Не погоджуючись із винесеним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом приймається до уваги наступне.

Відповідач зазначає, що висновки щодо порушення вказаних положень податкового законодавства ґрунтуються на твердженні про відсутність фактичного здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, які не мали реального товарного характеру ТОВ "Подільський бройлер" з контрагентом ФГ "НФГ"Агросфера", а саме придбання препарату (Регоплант).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ФГ "НФГ"Агросфера" укладено договір купівлі-продажу (№2 від 20 березня 2015 року арк.36) згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність товар, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити його. Асортимент товару, його кількість та вартість зазначаються у накладних.

Факти поставки, оплати та оприбуткування товару (Регоплант) за вказаним договором підтверджуються відповідними накладними (№90 від 11.12.2015, №91 від 11.12.2015, №4 від 29.02.2015, №6 від 29.02.2015, №3 від 29.02.2015), податковими накладними (№6 від 29.02.2016, №4 від 29.02.2016, №3 від 29.02.2016, №90 від 11.12.2015, №91 від 11.12.2015), товарно-транспортними накладними та відомостями про вантаж, оборотно-сальдовими відомостями та актами використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи встановлено, що останні містять всі необхідні реквізити.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Відповідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як передбачено п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, ПКУ визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

На основі отриманих податкових накладних, суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях по податку на додану вартість за відповідні періоди.

Чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що законодавець не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку (рішення Європейського суду від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст.8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто, що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст.61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст.129 Конституції України).

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача та контрагентом контрагента позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 22.04.2014 №К/9991/32697/12, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Зважаючи на зазначене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відсутність реального вчинення господарських операцій ФГ "НФГ "Агросфера" з ТОВ "ПАШТ СЕРВІС", як на підставу для висновків про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками таких господарських операцій.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 04.07.2016 року №0000421400 (форма "В-4"), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 177887 грн., судом враховується, що правомірність формування позивачем витрат по господарських операціях з ФГ "НФГ "Агросфера" і адміністративних витрат судом встановлено. При цьому, встановивши в цій частині невідповідність рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, яку неможливо ідентифікувати (виокремити) вважає, що податкове повідомлення-рішення від 04.07.2016 року №0000421400 (форма "В-4") є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, вони є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, податкові повідомлення-рішення №0000411400 від 04.07.2016 року та №0000421400 від 04.07.2016 року не відповідають дійсним обставинам справи та прийняті з порушенням норм чинного податкового законодавства, в зв'язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 198, 200, 201 ПК України, ст.ст.11, 71, 98 162, 158 - 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дунаєвецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Хмельницькій області №0000411400 від 04.07.2016 року та №0000421400 від 04.07.2016 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26 серпня 2016 року

Суддя /підпис/В.М. Касап "Згідно з оригіналом" Суддя В.М. Касап