Постанова
від 28.03.2007 по справі 5/300-3/48а
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/300-3/48А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

          

28.03.07                                                                                           Справа№ 5/300-3/48А

Суддя    Н.Березяк   при секретарі І. Сеник розглянула матеріали справи  

за позовом  Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

до  відповідача 1: ДП „Львівська зерноторгова компанія”, м.Львів

до відповідача 2: ПП „Тім сервіс”, м. Київ

Про  визнання недійсним договору купівлі –продажу від 16.08.05 р.

           

За участю представників:

Від  позивача:  не з'явився

Від  відповідача-1: Попельчук С.О. - представник

Від відповідача-2 : не з'явився   

              

          Представникам сторін роз'яснено права та обов‘язки, передбачені ст. ст. 49, 51 КАС України.

          Суть спору: Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова звернулася з позовом до ДП „Львівська зерноторгова компанія” та ПП „Тім сервіс” про визнання недійсним договору купівлі –продажу від 16.08.05 р. в порядку ст. ст. 207, 208 ГК України.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити  позовні  вимоги з  мотивів наведених  в позовній  заяві, матеріалах справи  та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач-1 з позовними вимогами не погоджується з  підстав і мотивів, викладених у запереченні на позов. ДП „Львівська зерноторгова компанія” стверджує, що жодного умислу на укладення спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави  не мала, а визнання недійсним установчих документів ПП „Тім сервіс” не є підставою визнання недійсним договору, укладеного до прийняття відповідного рішення Вишгородського районного суду .

Відповідач-2 в жодне із судових засідань не з'явився, заперечень на позов не подав.

Розгляд справи неодноразово відкладався з метою витребування у позивача доказів в обґрунтування позовних вимог та уточнення вимог, щодо застосування наслідків, передбачених ст. 208 ГК України.

В судове засідання 28.03.2007 року позивач участь повноважного представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив.

Спір розглядається за наявними в справі матеріалами і доказами з врахуванням доводів представника позивача, викладених в попередніх судових засіданнях.

          Повний текст постанови виготовлений, підписаний  та оголошений 28.03.2007 року.

           Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне:

В період з 31.10.2006 р. по 12.12.2006 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова було проведено виїзну планову перевірку ДП „Львівська зерноторгова компанія” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 р. по 30.06.2006 р. В результаті проведеної перевірки податковою інспекцією було виявлено факт проведення господарських операцій з ПП „Тім сервіс”, установчі документи якого визнано недійсними за рішенням Вишгородського районного суду від 26.04.2006 року, що відображено в акті перевірки від 12.12.2006 року за №1807/23-024/32568341.

Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи  в період з серпня 2005 р. по березень 2006 року ПП „Тім сервіс” (продавець) відпустив ДП „Львівська зерноторгова компанія” товар на загальну суму 526 171,44 грн., що підтверджується податковими накладними (а.с. 36-38). В акті перевірки податковою інспекцією зазначено, що суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних відповідають даним податкової декларації з ПДВ за серпень 2005 р., грудень 2005 р., та березень 2006 р, (а.с. 41-48). Дані податкові накладні на придбання товару були включені ДП „Львівська зерноторгова компанія” до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і ці операції відображені в реєстрі отриманих видаткових накладних (а.с. 58-61) .

10.05.2006 р. ДП „Львівська зерноторгова компанія” здійснило часткове повернення товару ПП „Тім сервіс” на суму 132 931,44 грн. згідно видаткової накладної № 84 від 10.05.2006 р. Решта отриманого товару було оплачено шляхом зарахуванням зустрічних вимог, що підтверджується угодою від 10.05.2006 р. про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог ( а.с. 39).

В свою чергу куплений у ПП „Тім сервіс” товар ДП „Львівська зерноторгова компанія” був проданий іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується договорами, видатковими накладними, податковими накладними і ці операції відображені відповідачем-1 в реєстрі отриманих видаткових накладних та податкових деклараціях (а.с.51-53).

Враховуючи ту обставину, що рішенням Вишгородського районного суду від 26.04.2006 року визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП „Тім сервіс”, податкова інспекція вважає, що включення відповідачем-1 до податкового кредиту податку на додану вартість є неправомірним. Саме з цих підстав ДПІ у Галицькому районі звернулася з позовом про визнання недійсним в порядку ст. 207 ГК України господарського зобов'язання (яке виникло з угоди купівлі-продажу товару) таким, що вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави  і суспільства та просить застосувати наслідки, передбачені ст. 208 ГК України.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов не обгрунтований і не підлягає до задоволення.

При  прийнятті  постанови,  суд  виходив  з наступного :

У відповідності до вимог ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов‘язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов‘язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи, в даному випадку, визначається за умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов‘язання.

Орган державної податкової служби вважає, що сторони даного спору, укладаючи спірний договір діяли з умислом на приховування від оподаткування прибутків та доходів. В підтвердження умислу ПП „Тім сервіс”  позивач подав рішення Вишгородського районного суду від 26.04.2006 року у справі за №1-2-1106, яким визнано недійсними з моменту їх реєстрації установчі документи ПП „Тім сервіс” та свідоцтво про реєстрацію платника податку.

Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угод, що мали місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Рішення суду в цивільній справі, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України щодо фактів (обставин), які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Сам факт визнання недійсними установчих документів ПП „Тім сервіс” не спричиняв недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру. У рішенні суду відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що здійснюючи господарські операції, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам соціалістичної держави та суспільства.

          Як вбачається з матеріалів справи, в період з 10 серпня 2005 р.  по 31 березня 2006 року  ПП „Тім сервіс” здійснило поставку олії соняшникової ДП „Львівська зерноторгова компанія” на загальну суму 526 171,44 грн., що підтверджується накладною, податковими накладними (а.с.76-78,79). На момент здійснення господарських операцій ПП „Тім сервіс” був зареєстрований у встановленому законом порядку і не був виключений з державного реєстру підприємств і організацій України. Товар, який був предметом купівлі-продажу не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Враховуючи  ту обставину, що господарські операції з поставки товарів проводилися між відповідачами до визнання недійсними установчих документів ПП „Тім сервіс”, даючи правову оцінку згаданим доказам, суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби надано недостатньо доказів для встановлення мети згаданих вище підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених операцій.

Що стосується рішення Вишгородського районного суду від 26.04.2006 року, то ним не встановлено фактів неподання ПП „Тім сервіс” податкової звітності та приховування від оподаткування  фінансових показників в періоди, коли були здійснені господарські операції.

Як вбачається із листа ДПІ у Вишгородському районі Київської області № 7/23-4/3456 від 04.12.06 р., ПП „Тім Сервіс” було відображено в податкових деклараціях  обсяги операцій, що підлягають оподаткуванню в сумі ПДВ  167,850 тис.грн. за серпень 2005 року та 181,563 тис.грн.  за березень 2006 року. Таким чином, як вбачається із поданих позивачем документів, ПП „Тім сервіс”  відобразило в податкових деклараціях операцій з продажу товарів в серпні 2005 - березень 2006.

Крім того, здійснюючи державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності –ПП „Тім сервіс”, держава через свої органи легалізувала діяльність підприємства і взяла на себе відповідальність за факт надання  йому статусу суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 р. N 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення господарських операцій з купівлі товарів у ПП „Тім сервіс”, яке було зареєстроване у встановленому законом порядку і внесене до Єдиного державного реєстру, ДП „Львівська зерноторгова компанія” не могло знати про невідповідність установчих документів  контрагента вимогам чинного законодавства.

Окрім визнання недійсним господарського зобов'язання, орган державної податкової служби просив, застосувати наслідки передбачені ст. 208 ГК України, за наявності наміру у обох сторін.

Під час розгляду справи ухвалами суду неодноразово вимагалось у позивача подати докази, які б свідчили про наявність умислу сторін господарського зобов'язання, вчиненого з метою, яка завідома суперечить інтересам держави, як і вимагалося подати уточнення позовних вимог в частині застосування наслідків, передбачених ст..208 ГК України.

В жодне із судових засідань позивач, витребуваних судом документів та доказів, що свідчать про наявність умислу сторін на момент здійснення господарських операцій, не подав.

Згідно із ч.4 ст.70 КАС України, обставини , які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, податковим органом не доведено в межах належності і допустимості доказів  здійснення господарських операцій з метою, яка за відомо суперечить інтересам  держави і суспільства.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані і не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163,167 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1.          В задоволенні позову відмовити.

Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.  

Повний текст Постанови виготовлений та підписаний, в порядку, визначеному ч.3 ст.160 КАС України, 28.03.2007р.

Суддя                                                                                                       Березяк Н.Є.                     

СудГосподарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення28.03.2007
Оприлюднено27.08.2007
Номер документу600513
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5/300-3/48а

Ухвала від 09.11.2010

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Карась О.В.

Ухвала від 26.10.2010

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Карась О.В.

Постанова від 28.03.2007

Господарське

Господарський суд Львівської області

Березяк Н.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні