Рішення

від 05.04.2007 по справі 6/186-8/175

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.

Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

05.04.07                                                                                          

Справа№ 6/186-8/175

За заявою кредитора 2:

АКБ „Укрсоцбанк” в особі

Львівської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк”, м. Львів,

про:

майнові вимоги до боржника в сумі

489'732,65 дол. США (2'473'149,88 грн.) штрафу у справі

за заявою кредитора 1:

Товариства з обмеженою

відповідальністю “Виробничо-торгова компанія “ЕВРИКА”, м. Львів,

про банкрутство:

Товариства з обмеженою

відповідальністю “Ровал” (код ЄДРПОУ 32435382), с. Жоринська.

Суддя М. Синчук

За участю представників:

кредитора 1:

не з'явився,

кредитора 2:

АКБ „Укрсоцбанк” в особі

Львівської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк”, м. Львів, -  Цимбалів С.О. -дов. №4539 від 01.12.2006 р.,

кредитора 3:

Відділення виконавчої дирекції

Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань України в Яворівському районі, м. Яворів, -  не з'явився,

кредитора 4:

Товариства з обмеженою

відповідальністю „Фірма „Артес Лтд”, м. Львів, -  не з'явився,

боржника:

не з'явився,

розпорядник майна:

ОСОБА_1

На розгляд господарського суду

Львівської області подано заяву Товариством з обмеженою відповідальністю

“Виробничо-торгова компанія “ЕВРИКА” про порушення справи про банкрутство

Товариства з обмеженою відповідальністю “Ровал” в порядку, передбаченому ст. 11

Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом”.

Ухвалою від 08.08.2005 р.

провадження у справі порушено, введено мораторій на задоволення вимог

кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника та розпорядником

майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1. Ухвалою суду від 11.10.2005 р.

проведено підготовче судове засідання. 25 листопада 2005 р. в офіційному

друкованому органі  - газеті “Голос

України” №224 опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство

боржника ТзОВ “Ровал”.

Вимоги АКБ „Укрсоцбанк” (надалі

-Кредитор) обґрунтовуються тим, що боржник в порушення умов договору кредиту

№600/03-217/1Є від 23.09.2003 р. (надалі -Договір) не погасив заборгованості з

оплати кредиту в сумі 375'718,35 дол. США (1'897'377,67 грн.), з оплати

відсотків за користування кредитом в сумі 7'345,08 дол. США (37'092,66 грн.).

Крім того, кредитором нараховано пеню за несвоєчасну сплату заборгованості по

кредиту в сумі 1'863,00 дол. США (9'408,15 грн.), пеню за несвоєчасну сплату

відсотків по кредиту в сумі 198,89 дол. США (1'004,39 грн.), штраф на підставі

п. 4.3 Договору в сумі 489'732,65 дол. США (2'473'149,88 грн.), комісію за

супроводження кредиту в сумі 244,25 дол. США (1'233,46 грн.), комісію за

моніторинг застави в сумі 500,00 грн.

Розпорядник майна боржника арбітражний

керуючий ОСОБА_1 вимоги Кредитора визнав частково -в сумі 403'278,48 дол. США.

Штраф у розмірі 489'732,65 дол. США відхилено повністю, оскільки Законом

України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” не

передбачено такого виду санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань,

як штраф. При чому сума пені не може перевищувати подвійної облікової ставки

Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Ухвалою Господарського суду

Львівської області від 07.02.2006 р. майнові вимоги кредитора АКБ “Укрсоцбанк”

визнано частково, в сумі 385'369,57 дол. США (1'946,616,33 грн.). В задоволенні

вимог Кредитора щодо визнання 489'732,65 дол. США штрафу, нарахованого на

підставі п. 4.3 Договору відмовлено. Кредитором -АКБ “Укрсоцбанк” подано

апеляційну скаргу на дану ухвалу.

Постановою Львівського апеляційного

суду від 10.05.2006 р. ухвалу господарського суду Львівської області

№6/186-8/175 від 07.02.2006р. залишено без змін, а апеляційну скаргу без

задоволення. Кредитором -АКБ “Укрсоцбанк” подано касаційну скаргу на ухвалу

господарського суду Львівської області від 07.02.2007 р. та постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2006 р.

Постановою Вищого господарського

суду України від  4 жовтня 2006 р.

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2006 р. та

ухвалу господарського суду Львівської області від 07.02.2006 р. у справі

№6/186-8/175 в частині розгляду грошових вимог АКБ “Укрсоцбанк” в особі

Львівської обласної філії в частині штрафних санкцій скасовано, і справу

направлено до господарського суду Львівської області на новий розгляд в даній

частині. При цьому Вищий Господарський суд України звернув увагу на те, що

відповідно до чинного законодавства (ст. 549 ЦК України) штраф та пеня є

різновидами неустойки. Положення Закону України „Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ч. 2 ст. 343 ГК України

встановлюють лише розмір пені, яку сплачують платники грошових коштів на

користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу. У зв'язку з цим при

стягненні неустойки у вигляді штрафу вказаними положеннями керуватися не слід.

В судових засіданнях представник

Кредитора вимоги щодо визнання штрафу в сумі 489'732,65 дол. США підтримав у

повному обсязі.

В судовому засіданні 19.03.2007 р.

представник боржника проти визнання вказаного штрафу заперечив повністю.

Пояснив, що до дати порушення провадження у справі про банкрутство та

запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів в боржника не виникло

обов'язку сплати штрафу. Заперечення обґрунтовується тим, що в силу ст. 348 ГК

України саме на банк покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням

умов кредитного договору, Договором передбачено можливість банку самостійно

здійснювати примусове стягнення з рахунку боржника нарахованих відсотків та

сум, що підлягають сплаті за кредит, якщо це не суперечить чинному

законодавству. Таким чином, на думку боржника, Кредитора слід визнати таким, що

прострочив. В силу приписів ч. 4 ст. 12 Закону України „Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію

на задоволення вимог кредиторів, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не

застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Крім того, на думку боржника, в

силу п. 4.4 Договору у разі невиконання боржником зобов'язань за Договором

протягом більше 15 днів термін надання кредиту вважається таким, що закінчився,

а боржник зобов'язаний сплатити суму кредиту, проценти, комісії, пені та

нараховані штрафні санкції. Таким чином, з моменту першого порушення умов

Договору припинявся термін використання кредиту. З цього випливає, що при

настанні таких обставин  у боржника був

один обов'язок -повернути зазначені суми. За порушення одного і того самого

обов'язку боржником кредитор не мав права кожного місяця до нього застосовувати

нові штрафні санкції у розмірі 5% від суми кредиту.

В судовому засіданні 26.03.2007 р.

Кредитор подав власні пояснення на заперечення боржника. Пояснив, що в силу ст.

345 ГК України, Договору кредиту обов'язок здійснювати контроль за виконанням

умов Договору лежить не лише на банку, а й на позичальнику. Інструкція про

безготівкові розрахунки в національній валюті, затверджена Постановою Правління

НБУ №22 від 21.01.2004 р., і на яку посилається боржник, не містить механізму

примусового стягнення банком своїм наказом коштів з рахунків боржника. Вимогою

сплатити спірний штраф Кредитор називає свою кредиторську заяву, подану в

процедурі провадження у справі про банкрутство. Крім того, Кредитором

представлено копію претензії та відповіді на претензію, якою штраф боржником

визнано.

Суд відхиляє клопотання

представника товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Артес ЛТД” про

відкладення розгляду справи, оскільки предметом судового розгляду є визнання

частини вимог (штрафу) до боржника лише одного з кредиторів -АКБ „Укрсоцбанк” в

особі Львівської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк”. Тому ТзОВ „Фірма „Артес ЛТД”

стосунку до цього розгляду не має, відтак участь його представника в цьому

судовому засіданні не є обов'язковою.

Вислухавши представників сторін,

проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи,

між Акціонерно-комерційним банком „Укрсоцбанк” та товариством з обмеженою

відповідальністю „Ровал” укладено Договір (договір кредиту №600/03-217/1Є від

23.09.2003 р.).

Після отримання кредиту боржник

припинив виконання взятих на себе обов'язків, сума заборгованості зі сплати

основного кредиту становить 375'718,35 дол. США. (1'897'377,67 грн.), що не

заперечується самим боржником, підтверджується ухвалою Господарського суду

Львівської області від 07.02.2006 р. №6/186-8/175.

Боржник отримав претензію банку

№21-05/116 від 01.07.2005 р., про що розписався власноручно 01.07.2005 р. У

відповідь на претензію боржником надіслано лист №12/1 від 05.07.2005 р., яким

заборгованість в сумі 806'638,32 дол. США визнано у повному обсязі, в тому

числі і 416'017,76 дол. США штрафу.

При винесенні ухвали суд виходив з

наступного.

Як випливає з положень ст. 549 ЦК

України пеня та штраф є видами неустойки. Оскільки Закон України „Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлює лише

розмір пені, яка стягується за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, то в

частині застосування положень Договору про штраф вказаним законом керуватися не

слід.

Відповідно до п. 4.3 Договору у

разі порушення позичальником (боржником) вимог п. п. 3.3.2-3.3.20 цього

Договору, боржник зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі 5 процентів

від суми кредиту, визначеної п. 1.1 цього Договору, за кожний випадок. Таким

чином, сторони погодили порядок та розмір застосування такого виду неустойки,

як штраф. При чому такий штраф застосовується за порушення боржником не лише

грошових, а й негрошових обов'язків.

Суд відхиляє посилання боржника на

те, що Кредитора слід визнати таким, що прострочив, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив

виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне

виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом,

іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення

яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором. При цьому

боржник посилається на те, що Кредитор зобов'язаний був контролювати виконання

умов кредитного договору, звертатися до нього з претензіями про сплату штрафу,

відкрити обліковий рахунок штрафних санкцій.

Як вбачається з аналізу положень п.

4.3 Договору, саме на боржника покладено обов'язок сплатити Кредитору штраф у

випадку порушення ним (боржником) положень 3.3.2-3.3.20 Договору. Матеріалами

справи доведено, що Кредитор звертався до боржника з претензією сплатити суму

заборгованості, включаючи суму штрафу. Відкриття облікового рахунку для сплати

штрафних санкцій не передбачено чинним законодавством України: ні Інструкцією

про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України,

затвердженою Постановою Правління Національного банку України №280 від

17.06.2004 р., ні Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття

рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою Постановою Правління

Національного банку України №492 від 12.11.2003 р.

Таким чином, Кредитор не повинен був

вчиняти якихось особливих дій для прийняття виконання боржником його обов'язку

-сплатити штраф, передбачений п. 4.3 Договору за порушення ним (боржником)

своїх обов'язків. Тому Кредитора не можна вважати таким, що прострочив, а

твердження, що у боржника не виникло обов'язку сплатити штраф, є безпідставним,

не відповідає чинному законодавству та спростовується матеріалами справи.

Не можна погодитися з висновком

боржника про те, що багаторазове застосування штрафних санкцій не відповідає

змісту Договору та суперечить нормі п. 4.4 Договору.

Дійсно, відповідно до п. 3.3.8

Договору боржник зобов'язаний достроково повернути наявну заборгованість за

кредитом та сплатити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції у

випадку, зазначеному, зокрема, у п. 4.4. Цим пунктом передбачено, що у разі

невиконання боржником зобов'язань, визначених п. п. 3.3.2-3.3.20 цього Договору

протягом більше 15 днів, термін надання кредиту вважається таким, що

закінчився, та, відповідно, боржник зобов'язаний протягом 10 робочих днів

погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту,

комісії, пені та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення

заборгованості боржника за цим Договором дія Договору припиняється.

Таким чином, після здійснення першого

порушення умов виконання Договору протягом більше 15 днів (несплата частини

кредиту в сумі 9'500,00 дол. США -п. 1.3.1 Договору, або ж несплата процентів

за користування кредитом) термін надання кредиту закінчився, тому в боржника

виник обов'язок погасити протягом 10 робочих днів кредит, сплатити проценти за

фактичний час використання кредиту, комісії, пені та нараховані штрафні

санкції. Однак цього обов'язку він не виконав, що стало причиною здійснення ним

подальших випадків порушень умов Договору та підставою подальшого нарахування

штрафу за кожен випадок таких порушень в порядку, передбаченому п. 4.3

Договору. За таких обставин суд прийшов до висновку, що пункти 4.3 та 4.4

Договору не суперечать одне одному, а багаторазове застосування штрафних санкцій

відповідає змісту Договору.

Крім того, відповідно до ст. 3 ЦК

України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Принцип свободи договору полягає у наданні сторонам можливості укладати

договори, а також можливості самостійно визначати зміст договору на власний

розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю контрагента і обмеження щодо

окремих положень договору, встановлені законом.

В матеріалах справи відсутні докази

того, що те чи інше положення Договору визнано в установленому порядку

недійсним, боржником не доведено, що положення п. 4.3 Договору суперечить

чинному законодавству України.

Не можна вважати обґрунтованим

посилання боржника на ч. 4 ст. 12 Закону України „Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки як вбачається

з розрахунку штрафних санкцій, поданого Кредитором, ним припинено нарахування

штрафів до моменту порушення провадження у справі про банкрутство та введення

мораторію на задоволення вимог кредиторів -08.08.2005 р.

За таких обставин нарахування

Кредитором штрафу в сумі 489'732,65 дол. США (2'473'149,88 грн.) є

обґрунтованим та визнається судом у повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.

79, 86 ГПК України, суд

У Х В А Л И

В:

1.          Визнати

вимоги акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, від

імені якого діє керуючий Львівською обласною філією АКБ „Укрсоцбанк”, до

товариства з обмеженою відповідальністю „Ровал” в сумі 489'732,65 дол. США

(2'473'149,88 грн.) штрафу, нарахованого в порядку п. 4.3 Договору кредиту

№600/03-217/1Є від 23.09.2003 р.

Суддя                                                                                                      

Синчук М.М.