Рішення

від 24.04.2007 по справі 20-12/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-12/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"24" квітня 2007 р. справа № 20-12/126

За позовом: Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павличенко, 2)

до: Приватного підприємства „Югжилсервис” (99021, м. Севастополь, вул. Шевченко, 48 кв. 1)

про спонукання ПП “Югжилсервис” виконати Мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду м. Севастополя від 25.10.2004,

                                                                                      Суддя Харченко І.А.,

Представники сторін

Від позивача  – Дорожко О.Л.,  довіреність  №01-юр від 02.01.2007, начальник юридичного відділу;

Від відповідача  - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради звернулось до суду з позовною заявою до Приватного підприємства „Югжилсервис”  про спонукання ПП “Югжилсервис” виконати Мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду м. Севастополя від 25.10.2004.

Відповідач явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, ухвалу суду від 28.03.2007 не виконав, витребувані документі та докази не подав. Телефонограмою від 24.04.2007 просить відкласти розгляд справи на більш тривалий строк у зв'язку з неможливістю забезпечити явку його представника.

Справа розглядається по існуючим в неї матеріалам у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, тому що представлених позивачем доказів достатнє для прийняття  рішення.

Згідно  статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні представнику позивача роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представника позивача  суд,

в с т а н о в и в:

25.10.2004 по справі №20-12/212 затверджена Мирова угода, де Приватне підприємство „Югжилсервис” бере на себе зобов'язання здійснювати сплату Комунальному підприємству „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради суму заборгованості у визначеному Мирової угодою порядку (а.с. 7).

Спір виник в зв'язку з невиконанням  відповідачем умов Мирової угоди, затвердженої судом 25.10.2004.

Відповідно   до   частини   четвертої  статті  121  Господарського процесуального кодексу України мирова угода,  укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського  суду, який  прийняв відповідне судове рішення.  Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу. Ця ухвала  є  виконавчим документом згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження". Отже у випадках  невиконання  зобов'язаною  стороною  умов мирової угоди, укладеної у процесі  виконання  судового  рішення  і  затвердженої господарським  судом,  заінтересована  сторона  може звернутися до державного виконавця на підставі статті  18  Закону  України  "Про виконавче  провадження"  із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю мирову угоду. Якщо виконавче    провадження   стосовно   судового   рішення відкрито, сторони відповідно до частини третьої статті 11-1 Закону України "Про виконавче провадження"  мають право укласти мирову  угоду  про   закінчення   виконавчого   провадження,   яка затверджується   судом.   У   разі   подання   відповідної   заяви господарський суд повинен роз'яснити сторонам  наслідки  укладення мирової угоди про закінчення виконавчого провадження".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина четверта статті 22 Господарського процесуального кодексу України  визначає зміну підстави або предмету позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не  обов'язок позивача.

Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України  передбачено право господарського суду  щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Верховним Судом України у постанові від 13.07.2004 зі справи № 10/732 викладено правову позицію, згідно з якою “суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду”.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.05.2005 №05/274.

Все вище перелічене дає право для висновку, що позивач невірно визначив засіб захисту свого права, що є підставою для  відмови в позові.

Позивач  звернувся до Державної виконавчої  служби в Гагарінському районі міста Севастополя з заявою про  виконання ухвали суду від 25.10.2004.

Постановою від 27.11.2006 ДВС в Гагарінському районі м. Севастополя відмовлено в відкритті виконавчого провадження.

Позивач не був позбавлений права оскаржити дії державної виконавчої служби в Гагарінському районі міста Севастополя в порядку статті 121–2 Господарського процесуального кодексу України, але зазначену постанову не оскаржував.

 На підставі викладеного, керуючись ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”, статями  82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд,  –

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Примірники рішення надіслати на адресу  сторін  рекомендованою кореспонденцією.

Суддя                                                                                                                            І.А. Харченко

Рішення оформлено та підписано

в порядку ст. 84 ГПК України

28.04.2007.