Постанова

від 07.07.2016 по справі 810/1267/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 року м. Київ 810/1267/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ок-Інвест» до Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області Луппи Сергія Володимировича та Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору:Товариство з обмеженою відповідальністю «Ок-Інвест» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області Луппи Сергія Володимировича та Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, у якому просить суд:

-визнати протиправними дії Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області Луппи Сергія Володимировича щодо державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24 та НОМЕР_15;

- зобов'язати Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_25, НОМЕР_11, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24 та НОМЕР_15;

- зобов'язати Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області поновити державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що він на підставі укладеного з Козинською селищною радою Обухівського району Київської області договору оренду від 28.12.2002, з урахуванням змін, внесених договором від 09.06.2015, є землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, зі строком оренди 49 років. На підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 21.12.2009 №1694 ОСОБА_2 (серед інших громадян) був виданий державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, яка повністю розташована на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_3, орендованій позивачем. Рішенням Обухівського районного суду від 02.02.2015 у справі №2-576/12 (2-46/15) були визнані недійсними розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 21.12.2009 №1694, виданий на підставі нього державний акт серії НОМЕР_1, а також укладений в подальшому договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 та рішення про державну реєстрацію права власності на ділянку за покупцем.

При цьому, позивач посилається на те, що Державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області Луппою Сергієм Володимировичем було протиправно здійснено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_22,НОМЕР_23, НОМЕР_14 та НОМЕР_15, які утворились внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, оскільки власник зазначеної земельної ділянки на теперішній час відсутній, що унеможливлює подачу ним відповідної заяви, як необхідної передумови для здійснення державної реєстрації земельних ділянок за результатом поділу іншої.

Крім того, позивач зауважив про те, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 перебуває в межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, яка орендується ТОВ «Ок-Інвест».

Також, позивач зазначив про те, що в публічній кадастровій карті відсутня інформація щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, у той час як на її місці з'явилось шість відповідних земельних ділянок, утворених внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, що, на думку позивача, порушує права ТОВ «Ок-Інвест» як орендаря вказаної земельної ділянки.

Присутні у судовому засіданні представник позивача та Державний кадастровий реєстратор Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області Луппа Сергій Володимирович заявили клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Вказані клопотання представників сторін були задоволенні судом, про що було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання. У зв'язку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області у судове засідання не з'явилося, про причини неявки суду не повідомило, про дату та час розгляду справи було проінформовано належним чином, заперечення на позов не надало.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерт.

Таким чином, відсутність у судовому засіданні Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, повідомленого належним чином про дату та час судового засідання, не є перешкодою для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2002 між Козинською сільської радою Обухівського району Київської області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ок-Інвест» (Орендар) був укладений договір оренди, за умовами якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.12.2002 №4 зобов'язався надати, а орендар прийняти у строкове платне володіння і користування об'єкт оренди, необхідний орендарю під розміщення товариства індивідуальних забудовників, розміщений в с. Козин, Обухівського р-ну, Київської обл., в розмірі 10,0 (десять) га, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, що додається.

Відповідно до п. 2.1 договору грошова оцінка земельної ділянки складає 1912145 (один мільйон дев'ятсот двадцять тисяч сто сорок п'ять) грн. 04 коп.

Згідно з п. 4.1 договору термін оренди обчислюється з дати, зазначеної в акті прийому-передачі об'єкта оренди, підписаного обома сторонами (Додаток 1) і спливає через 49 (сорок дев'ять) років, якщо він не буде перерваний раніше відповідно до положень цього договору.

Пунктом 19.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності після досягнення сторонами домовленості по всіх істотних умовах підписання його сторонами, передачі об'єкта оренди орендарю і державної реєстрації.

Відповідно до п. 20.1 договору цей договір підлягає державній реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується печаткою реєструючого органу і підписом уповноваженої особи із вказівкою дати реєстрації на примірниках договору, що видаються сторонам. Один зареєстрований примірник договору зберігається в уповноваженому органі, що здійснює реєстрацію.

Згідно з п. 21.1 договору зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін.

Вказаний договір 28.12.2002 був посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Чеботар С.І. та зареєстрований в реєстрі за №5153.

З матеріалів справи вбачається, що Козинською селищною радою було прийнято рішення від 06.02.2003 №24-39, яким було затверджено рішення виконкому Козинської селищної ради №4 від 26.12.2002 про виділення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ок-Інвест» земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди та схвалено договір оренди земельної ділянки , укладеного 28.12.2003.

08.02.2007 між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки ВАС №552946 від 28.12.2002, зареєстрованого в Обухівському районному відділі земельних ресурсів за №19 від 28.12.2002, за умовами якої сторони дійшли згоди, щодо викладення, зокрема, п. 2.1 договору оренди у наступній редакції: «Орендодавець надає в оренду, а Орендар приймає у довгострокове, платне володіння і користування земельну ділянку, загальною площею 11,721 (одинадцять цілих сімсот двадцять одна тисячних) гектарів кадастровий НОМЕР_3, розташовану на території житлово-рекреаційного комплексу «Конча-Заспа», Обухівського р-ну, Київської обл., надану під забудову».

29.06.2015 між Козинською сільської радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ок-Інвест» (Орендар) було укладено договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Чеботар С.І., за реєстровим №5153 від 28.12.2002, за умовами якого сторони дійшли згоди про викладення вказаного договору оренди земельної ділянки у новій редакції.

Так, відповідно до п.1.1 вказаного договору орендодавець зобов'язався передати орендарю на підставі рішень Козинської селищної ради від 26.12.2002 за №4, від 21.07.2006 за №148 та від 06.06.2014 за №10, за актами приймання-передачі, а орендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування земельну ділянку (далі - об'єкт оренди), яка перебуває у комунальній власності, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 38736040, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 653490232231, номер запису про право власності 9956002.

Право комунальної власності орендодавця на земельну ділянку зареєстровано Державним реєстратором - приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. від 09.06.2015.

Згідно з п.2.1 договору об'єктом оренди є земельна ділянка, загальною площею 11,7212 га з кадастровим номером НОМЕР_3, яка розташована на території житлово-рекреаційного комплексу «Конча-Заспа», смт. Козин, Обухівського р-ну., Київської обл., наданої для розміщення товариства індивідуальних забудовників.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що відповідно до витягів з технічної документації Управління Держземагенства в Обухівському районі на земельну ділянку площею 11,7212 га з кадастровим номером НОМЕР_3 №321/2463 від 16.07.2014 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 5 388 446,32 грн. (п'ять мільйонів триста вісімдесят вісім тисяч чотириста сорок шість) грн.32 коп.

Договір укладено на 49 (сорок дев'ять) років, починаючи з дня його реєстрації (п.3.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору передача земельної ділянки здійснена за актами приймання-передачі об'єкта оренди: акт прийому-передачі від 28.12.2002 до договору оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І. від 28.12.2002 за реєстровим №5153, який зареєстрований в Обухівському районному відділі земельних ресурсів за №191, про що зроблено запис у книзі реєстрації договорів оренди від 28.12.2002 на підставі рішення Козинської селищної ради від 26.12.2002 за №4; акт прийому-передачі (змін) частин земельної ділянки ВАС №552946 від 28.12.2002.

Згідно з п. 6.2 договору право на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Пунктом 14.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень договору строк оренди земельних ділянок, визначений в Договорі оренди та цьому договорі, відліковується з 28.12.2002 року - дати державної реєстрації договору оренди Обухівським районним відділом земельних ресурсів та закінчується 28.12.2051.

Вказаний договір був зареєстрований за №440 приватним нотаріусом Обухівськогого районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2015 приватним нотаріусом Обухівськогого районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. було прийнято рішення №21916811 про державну реєстрацію за ТОВ «ОК-Інвест» права оренди вищевказаної земельної ділянки, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №9962223, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №58766135 від 10.05.2016.

У той же час, розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 21.12.2009 №1694 було затверджено проект землеустрою та передано у власність 38 громадянам земельні ділянки, загальною площею 75,0648 га в адміністративних межах Обухівського району Київської області, та вилучено ці ділянки із землекористування інших юридичних осіб, у тому числі ТОВ "ОК-Інвест".

На виконання вказаного розпорядження 23.03.2010 Козинською селищною радою було видано ОСОБА_2 державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 1,9997 га, що розташована в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

23.03.2010 між ОСОБА_5 (Продавець) та ОСОБА_6 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за №764, за умовами якого вказаній особі було передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1,9997 га.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2015 у справі №2-576/12 було, серед іншого:

- визнано протиправним і скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 21 грудня 2009 року №1694 в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок у власність 38-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області;

- визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 1,9997 га;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23.03.2010 року №764 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 1,9997 га, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6;

- скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 1,9997 га.

В цій частині зазначене судове рішення було залишено без змін рішенням Апеляційного суду Київської області від 25.05.2015 у справі №2-576/12.

Водночас, 22.12.2015 між ОСОБА_6 (Продавець) та ОСОБА_7 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти земельну ділянку, площею 20000,00 (двадцять тисяч) квадратних метрів, яка розташована за адресою: Козинська селищна рада, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер: НОМЕР_2.

Відповідно до п. 1.2 договору цільове призначення ділянки, наданої продавцю у власність на підставі витягу з Державного земляного кадастру про земельну ділянку за номером НВ-320558712015 від 09.12.2015, виданого Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, земельна ділянка надана для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з п. 1.3 договору право приватної власності продавця на земельну ділянку зареєстровано Державним реєстратором-приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О. І. 22.12.2015, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 50491006. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 813577332231. Номер запису про право власності:12672718.

П. 1.10 договору передбачено, що відповідно до відомостей, викладених у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером НВ-3205587122015 від 09.12.2015 зазначено: кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, форма власності - приватна, місце розташування: Київська область, Обухівський район, Козинська селищна рада, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

Вказаний договір був зареєстрований приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром Олегом Івановичем в реєстрі за №930.

Отже, предметом купівлі-продажу була земельна ділянка, право власності на яку у продавця (ОСОБА_6) було відсутнє у зв'язку з рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2015 у справі №2-576/12 було.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу від 22.12.2015 державним реєстратором - приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром Олегом Івановичем було прийнято рішення №27367028 від 22.12.2015 про державну реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на вищевказану земельну ділянку.

Судом встановлено, що після цього 09.02.2016 ОСОБА_7 звернулась до Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області із заявою про державну реєстрацію земельних ділянок, сформованих в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2.

До заяв ОСОБА_8 було долучено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) для ведення особистого селянського господарства на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, яка була розроблена Товариством з обмеженою відповідальністю «Геоземінвест».

Надалі, 09.02.2016 на підставі вказаної документації державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області Луппою Сергієм Миколайовичем було здійснено державну реєстрацію наступних земельних ділянок:

- земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4, площею 0,8296 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_5, площею 0,1296 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_6, площею 0,0609 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_7, площею 0,0608 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_8, площею 0,1017 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_9, площею 0,8174 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Вказані факти підтверджуються наявними в матеріалах справи поземельними книгами щодо новосформованих земельних ділянок, а також витягами з Державного земельного кадастру №НВ-3205901192016 від 09.02.2016, №НВ-3205901132016 від 09.02.2016, №НВ-3205901652016 від 09.02.2016, №НВ-3205901402016 від 09.02.2016, №НВ-3205901702016 від 09.02.2016, №НВ-3205901562015 від 09.02.2016.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, про наведені обставини він, як орендар земельної ділянки НОМЕР_3, до складу якої входить ділянка з кадастровим номером НОМЕР_16, дізнався 04.04.2016 під час ознайомлення з інформацією з публічної кадастрової карти, за результатом чого ним було встановлено, що внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_16 були зареєстровані земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9.

Не погоджуючись з діями відповідачів щодо проведення державної реєстрації цих земельних ділянок, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з ч.2 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.3-4 ст.79-1 Земельного кодексу України).

Частиною 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначені Законом України «Про Державний земельний кадастр» 3613-VI від 07.07.2011 (далі - Закон №3613).

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону №3613 державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Положеннями статті 24 Закону №3613 закріплено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

- особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

- власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

- органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

- заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

- оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

- документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

- перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

- за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: - розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема, у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок.

Аналогічні положення закріплені в пунктах 107-111, 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 (далі-Порядок №1051).

Відповідно до положень статті 25 Закону №3613 поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку:

а) кадастровий номер;

б) площа;

в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця);

г) склад угідь;

ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);

д) нормативна грошова оцінка;

е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки;

є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

ж) кадастровий план земельної ділянки;

з) дата державної реєстрації земельної ділянки;

и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей;

і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

ї) дані про бонітування ґрунтів.

Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки.

Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі.

Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

До Поземельної книги в паперовій формі долучаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї.

Форма Поземельної книги та порядок її ведення визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Частиною 1 ст.26 Закону №36136 встановлено, що при відкритті Поземельної книги відомості до неї вносяться на підставі документації, яка подана для державної реєстрації земельної ділянки (крім відомостей про власників та користувачів земельної ділянки).

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №3613 у разі поділу або об'єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається.

Згідно з ч.2 ст. 27 Закону №3613 у Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об'єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об'єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст.30 Закону №3613 для державних кадастрових реєстраторів інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених цим Законом, надається в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 135 Порядку №1051 внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку в разі її поділу чи об'єднання з іншою земельною ділянкою, а також відновлення її меж здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

У разі коли відомості вносяться до Державного земельного кадастру про земельну ділянку (в разі її поділу чи об'єднання з іншою земельною ділянкою, а також відновлення її меж), на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, такі відомості вносяться до відповідної Поземельної книги після її відкриття відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку.

Відповідно до п. 136 Порядку №1051 відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку в разі її поділу чи об'єднання з іншою земельною ділянкою вносяться на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, яка утворилася в результаті такого поділу чи об'єднання, шляхом здійснення Державним кадастровим реєстратором таких дій:

1) скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги відповідно до пункту 60 цього Порядку із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

2) здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу чи об'єднання, згідно з пунктами 107 - 111 і 113 цього Порядку;

3) внесення до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об'єднання земельних ділянок, запису про такий поділ чи об'єднання із зазначенням скасованого кадастрового номера земельної ділянки шляхом:

- проставлення на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначки про утворення земельної ділянки в результаті поділу чи об'єднання за формою згідно з додатком 28, в якій зазначаються скасований кадастровий номер земельної ділянки, підстава для поділу чи об'єднання земельної ділянки, дата такого поділу чи об'єднання, відомості про Державного кадастрового реєстратора, який зробив позначку;

- проставлення на титульному аркуші Поземельної книги в електронній формі відповідної електронної позначки за власним електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора;

4) внесення до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об'єднання земельних ділянок, запису про обмеження у використанні земельної ділянки, яка поділена чи об'єднана з іншою (крім випадків, коли обмеження поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої земельної ділянки).

Отже, для поділу земельної ділянки та реєстрації сформованих внаслідок цього інших земельних ділянок заявник (власник земельної ділянки, користувач земельної ділянки державної чи комунальної власності або уповноважена ними особа) звертається до відповідного територіального органу Держгеокадастру із заявою та доданою до неї технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, погодженою у встановленому порядку, та документацією із землеустрою в електронній формі.

Здійснення державної реєстрації новоутворених земельних ділянок відбувається шляхом відкриття поземельних книг, присвоєння ділянкам кадастрових номерів та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру.

Судом встановлено, що земельні ділянки, під час реєстрації яких були присвоєні кадастрові номери НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14 та НОМЕР_15, сформовані внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, яка, в свою чергу, була виділена та сформована на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 21.12.2009 №1694, визнаного протиправним та скасованого у судовому порядку. Крім того, у судовому порядку був визнаний недійсним як правовстановлюючий документ на цю ділянку (державний акт), так і укладений в подальшому договір купівлі-продажу, що свідчить про відсутність правових підстав для набуття ОСОБА_7 права власності на цю земельну ділянку.

Так, відповідно до закріпленого в статті 204 Цивільного кодексу України принципу презумпції правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, визнаний недійсним у судовому порядку договір купівлі-продажу від 23.03.2010 року №764 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 1,9997 га, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому не є підставою для набуття в подальшому ОСОБА_7 права власності на цю земельну ділянку, придбану у особи, яка не була на час укладання договору власником.

Крім того, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_16, внаслідок поділу якої утворились відповідні земельні ділянки, повністю накладається на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_17, орендовану позивачем.

Так, зокрема, на підтвердження своєї позиції позивачем було долучено до матеріалів справи технічний звіт про виконані проектно-вишукувальні роботи з визначення місцезнаходження меж земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в смт. Козин Обухівського району Київської області, що був підготовлений інженером-геодезистом ОСОБА_11.

Як вбачається з висновку до вказаного технічного звіту (Т.1, а.с.155), в результаті проведення дослідження копії витягу з технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 11,7212 га, яка знаходиться в смт Козин, Обухівського району, Київської області, та копії витягу із проекту землеустрою щодо відведення у власність 38 громадянам земельних ділянок, загальною площею 75,0648 га в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (у т.ч. ОСОБА_2, кадастровий номер НОМЕР_18, площею 2,0000 га) встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_19 повністю накладається на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 та знаходиться в її межах.

До вказаного технічного звіту, було долучено кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста НОМЕР_20 від 31.10.2013, який був виданий ОСОБА_11.

Отже, проаналізувавши вказаний технічний звіт, суд дійшов висновку про те, що зазначений документ є належним та допустимим письмовим доказом, який підтверджує те, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_19 перебуває в межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, що в свою чергу, свідчить про наявність передбачених статтею 24 Закону №3613 та пунктом 11 Порядку №1051 підстав для відмови Державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокастру в Обухівському районі Київської області Луппою Сергієм Володимировичем у проведенні державної реєстрації земельних ділянок, утворених внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_19.

Суд звертає увагу на те, що проведення державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 та НОМЕР_9, які утворились внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_19, що перебувала в межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_17, яку, в свою чергу, використовує на праві оренди ТОВ «ОК-Інвест», призвело до порушення прав позивача як орендаря вищевказаної земельної ділянки.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 ст.9 Закону №3613 встановлено, що державний кадастровий реєстратор, зокрема, перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області Луппою Сергієм Володимировичем всупереч вимогам Закону №3613 та Порядку №1051, не було належним чином перевірено подану для проведення державної реєстрації земельних ділянок технічну документацію, зокрема, не встановлено факт відсутності у заявника права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_19 та факт її знаходження в межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_21, а тому на думку суду, здійснення відповідачем державної реєстрації відповідних земельних ділянок є безпідставним та необґрунтованим.

Згідно з частиною 2 статті 39 Закону №3613 дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

У зв'язку з цим, суд вважає, що вимога позивача про визнання протиправними дій Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області Луппи Сергія Володимировича щодо державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_14 та НОМЕР_15 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, оскільки проведення державної реєстрації вищевказаних земельних ділянок було здійснено Державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області Луппою Сергієм Володимировичем протиправно, суд вважає, що повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує приведення правовідносин у стан, який існував до такого порушення, що неможливо без скасування державної реєстрації відповідних земельних ділянок.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону №3613, підпункту 2 пункту 9 Порядку №1051 державної реєстрації земельних ділянок віднесено до повноважень Державного кадастрового реєстратора.

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону №3613 та пунктом 57 Порядку №1051 поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

При цьому, пунктом 60 Порядку №1051 визначено, що запис у Поземельній книзі скасовується Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок про те, що як скасування запису у Поземельній книзі, так і закриття Поземельної книги у зв'язку зі скасуванням державної реєстрації земельної ділянки, можливо на підставі судового рішення, зокрема, у разі встановлення протиправних дій державного кадастрового реєстратора при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частинами 1 та 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року N 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому порядку факти протиправних дій державного кадастрового реєстратора по реєстрації земельних ділянок та законодавчо закріплену можливість скасування такої реєстрації на підставі судового рішення, як захисту права в сфері земельних відносин, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, вимогу позивача про спонукання Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_14 та НОМЕР_15.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області поновити державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, суд зазначає наступне.

Так, мотивуючи вказану вимогу, позивач зазначив про те, що дослідивши 04.04.2016 інформацію, розміщену в публічній кадастровій карті, ним було встановлено відсутність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, що, на думку позивача, свідчить про скасування відповідачем державної реєстрації вказаної земельної ділянки.

Однак, суд зазначає, що в силу приписів ч.6 ст. 16 та ч.10 ст. 24 Закону № 3613 кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок та у разі, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону №3613 кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об'єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, Автономна Республіка Крим).

При цьому, відповідно до чю1 ст.36 Закону №3613 на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про:

а) межі адміністративно-територіальних одиниць;

б) кадастрові номери земельних ділянок;

в) межі земельних ділянок;

г) цільове призначення земельних ділянок;

ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права);

д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок;

е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель;

є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок;

ж) земельні угіддя;

з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

и) координати поворотних точок меж об'єктів кадастру;

і) бонітування ґрунтів;

ї) інші відомості про земельні ділянки, передбачені статтею 15 та частиною другою статті 30 цього Закону, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Частиною 2 ст.36 Закону №3613 встановлено, що відомості, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру.

Згідно із ч. 3 ст.36 Закону №3613 технологічні та програмні засоби, необхідні для оприлюднення відомостей Державного земельного кадастру, повинні забезпечувати юридичним та фізичним особам можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації, яка відповідно до цієї статті надається безоплатно, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень.

Частиною 1 ст.38 Закону №3613 передбачено, що відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Суд зазначає, що позивачем не було надано належних доводів на підтвердження скасування державної реєстрації належної йому на праві оренди земельної ділянки згідно з приписами ч.10 ст.24 Закону №3613, а відсутність інформації про кадастровий номер цієї ділянки в публічній кадастровій карті не свідчить про здійснення такого скасування, позаяк ця база даних фактично є лише інформаційним джерелом, рівень заповнення якого не впливає на наявність або відсутність певного юридичного факту.

З урахуванням цього, враховуючи ненадання позивачем жодних належних та допустимих доказів того, що державна реєстрація належної йому на праві оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 була скасована відповідачем, та враховуючи, що наявний в матеріалах справи витяг з Державного земельного кадастру підтверджує існування такої реєстрації (а.с.121-122), а інформація з ДЗК про право оренди та речові права на цю ділянку - існування зареєстрованого права оренди станом на 13.04.2016 (а. с. 40), суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про спонукання Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області поновити державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 4134,00 грн.

Враховуючи задоволення судом двох позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню з Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області на користь позивача, становить 2756,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області Луппи Сергія Володимировича по проведенню 09.02.2016 державної реєстрації земельних ділянок з наступними кадастровими номерами:НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24 та НОМЕР_15.

3.Зобов'язати Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24 та НОМЕР_15.

4.В іншій частині в позові відмовити.

5.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ок-Інвест» (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 16 ідентифікаційний код 31866726) судовий збір в сумі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області (08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Андрія Малишка, будинок 1, ідентифікаційний код 40012289).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.