Рішення

від 29.08.2016 по справі 924/533/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2016 р.Справа № 924/533/16

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Музика М.В. при секретарі судового засідання Виноградову Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства "Агроспецсервіс", м. Київ

до приватного підприємства "Фортуна-Агро", с. Пліщин Шепетівського району Хмельницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство аграрної політики та продовольства України, м. Київ

про визнання недійсним з моменту укладення договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 02 липня 2014 року,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - керівник

відповідача: ОСОБА_2 - згідно довіреності від 09.08.2016 року

ОСОБА_3 - згідно довіреності від 09.08.2016 року

третьої особи: не з'явився

за участю прокурора прокуратури Хмельницької області: ОСОБА_4 - згідно посвідчення №031942 від 02.02.2015 року

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14.06.2016 року порушено провадження у справі за позовом державного підприємства "Агроспецсервіс", м. Київ до приватного підприємства "Фортуна-Агро", с. Пліщин Шепетівського району Хмельницької області про визнання недійсним з моменту укладення договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 02 липня 2014 року та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство аграрної політики та продовольства України, м. Київ. Ухвалою суду від 16.08.2016 року судове засідання відкладено на 29.08.2016 року.

26.08.2016 року через канцелярію суду надійшла заява прокуратури Хмельницької області №01-1305-16 від 26.08.2016, у якій прокуратура Хмельницької області повідомляє про вступ у розгляд господарським судом Хмельницької області справи №924/533/16 з метою захисту інтересів держави.

Повноважний представник позивача під час судових розглядів справи позов підтримав в повному обсязі, наполягає на його задоволенні.

Представники відповідача в судових засіданнях та в наданому суду відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечили. В обґрунтування заперечень вказують, що оскаржуваний договір фактично є змішаним договором на надання послуг та виконання робіт, тому на нього не поширюються положення Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №296. Наголошують на погодженні оскаржуваного договору із Міністерством аграрної політики та продовольства України. Надали суду копію договору із відміткою про погодження договору міністром аграрної політики та продовольства України ОСОБА_5 Звертають увагу суду на виконанні відповідачем умов договору в повному обсязі та зазначають, що укладенням такого договору жодним чином не порушені права позивача. З врахуванням наведеного просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи не з'явився на судові розгляди справи, у надісланому через канцелярію суду 22.08.2016 року поясненні №31-4/1099 від 15.08.2016 року Міністерство аграрної політики та продовольства України зазначило, що як вбачається із службової записки Департаменту з управління державною власністю Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09.08.2016 року №27-3/179, у останнього відсутня інформація щодо погодження Міністерством договору про взаємну участь державного підприємства „АгроспецсервісВ» та приватного підприємства „Фортуна-АгроВ» у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 02.07.2014 року.

Прокурор в судовому засіданні 29.08.2016 року позов підтримав, наполягає на його задоволенні, вважає позовні вимоги повністю підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Як вбачається із статуту державного підприємства „АгроспецсервісВ» , затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 08.02.2014 року №63 (далі - статут), державне підприємство „АгроспецсервісВ» засноване на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (Уповноважений орган управління) і є підзвітний йому (п. 1.1. статуту).

Майно підприємства, як визначено п. 5.1. статуту, та доходи від використання цього майна є державною власністю і закріплюються за ним на праві господарського відання. Підприємство здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та законодавства (п. 5.6. статуту).

Розпоряджатися майном, що належить до основних фондів, підприємство має право лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені господарським кодексом та іншими законами України (п. 5.8. статуту).

За попередньою згодою Уповноваженого органу управління підприємство має право передавати в оренду нерухоме майно, устаткування, транспортні засоби, інвентар, матеріальні цінності та інше майно, яке за ним закріплене, в порядку, передбаченому законодавством (п. 5.10. Статуту).

Державне підприємство „АгроспецсервісВ» звернулося із заявою №12/14 від 27.03.2014 року до Міністерства аграрної політики та продовольства України та Управління державного майна, у якій повідомляє, що на балансі державного підприємства „АгроспецсервісВ» перебувають земельні ділянки в кількості 32 (тридцять дві) загальною площею 904,6 га, що знаходяться в с. Цвітоха Славутського району Хмельницької області. У зв'язку із неможливістю підприємства здійснювати обробку земель, ДП „АгроспецсервісВ» просить терміново надати письмове погодження на укладення договору про взаємну участь у сільськогосподарському виробництві та спільне використання майна.

02 липня 2014 року між приватним підприємством "Фортуна-Агро" (сторона - 1) та державним підприємством "Агроспецсервіс" (сторона-2) укладено договір про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва (далі - договір), згідно п.1.1 якого сторони врегульовують взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва на земельних ділянках, які перебувають в постійному користуванні сторони-2 відповідно до Актів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, а саме на земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 904,6 га, які розташовані на території Цвітоської сільської ради Славутського району Хмельницької області за межами населеного пункту.

У відповідності до п. 2.1 договору, він має довгостроковий характер і його умови застосовуються до усіх етапів та видів рослинницького сільськогосподарського виробництва протягом дії договору.

Ведення сторонами рослинницького сільськогосподарського виробництва передбачає, що в обсягах, на умовах та порядку, які визначені цим договором здійснюється обробка земельної ділянки, її засівання, внесення добрив та виконання інших сільськогосподарських робіт спрямованих на вирощування врожаю, а також вжиття заходів щодо збирання врожаю, отриманого в результаті таких дій (п. 1.3. договору).

Відповідно до умов цього договору сторони в процесі здійснення сільськогосподарського виробництва не об'єднують майнових внесків (вкладів) у будь-якій формі. Цей договір не передбачає переходу будь-яких майнових прав на землю, посівний матеріал, матеріали та засоби виробництва тощо (як тих прав, що існували до укладення Договору, так і тих, що виникнуть в майбутньому) від однієї сторони до іншої, а також не призводить до виникнення у сторін права спільної власності на майно. Право власності на результати ведення сільськогосподарського виробництва виникає у кожної із сторін окремо, відповідно до умов цього договору. Даний договір передбачає надання сторонами одна одній послуг, виконання ними робіт (в т.ч. із переданням однією стороною частини продукції у власність іншої) і не призводить до виникнення між сторонами відносин спільної діяльності (п.1.4 договору).

У пункті 2.1 договору сторонами погоджено, що відповідно до умов цього договору, сторона-1 зобов'язується до початку чергового посівного сезону вжити заходів (виконати роботи) щодо підготовки земельної ділянки до посівної кампанії, здійснити обробку земельної ділянки, а в період чергового посівного сезону забезпечити засівання земельної ділянки, внесення добрив, а також вжити інших заходів, спрямованих на вирощування врожаю. В період підготовки до посівної, проведення засівання та вирощування сільськогосподарської продукції сторона-2 надає стороні-1 організаційне та консультаційне забезпечення, а також інші послуги склад і обсяг яких узгоджуються сторонами. При цьому, сторона-2 не втручається безпосередньо у виробничі процеси та зобов'язується не чинити дій, які могли б перешкодити виконанню стороною-1 робіт (заходів) передбачених п.1.2 цього договору.

Пункт 2.2 договору передбачає, що під час дії цього договору плата за земельну ділянку вноситься на загальних підставах та в порядку визначеному нормами чинного законодавства України.

До моменту збирання врожаю, власником незавершеного виробництва (незібраної сільськогосподарської продукції) є сторона-1 (п.2.4 договору).

Згідно п.2.5 договору, після завершення робіт спрямованих на вирощування врожаю, його достигання та з настанням часу його збирання, сторони визначають порядок дій та взаємних розрахунків:

2.5.1 сторона-1 самостійно та за власний рахунок здійснює збирання врожаю на земельній ділянці і повідомляє сторону-2 про склад та обсяг зібраного врожаю. У разі необхідності сторона-2 може направити уповноваженого представника для підтвердження та узгодження наданої інформації. Після завершення робіт із збирання врожаю, сторона-1 складає Акт, в якому відображається склад і обсяг зібраної продукції та інші її якісні та кількісні характеристики, який направляє стороні-2.

2.5.2 Уся сільськогосподарська продукція, зібрана стороною-1 відповідно до п.2.5.1. та інших умов цього договору підлягає доставці за місцезнаходженням сторони-1 і зберіганню на території сторони-1.

2.5.3 Сторона-1 набуває права власності на 97% зібраної продукції, а сторона-2 - на 3% зібраної продукції. Право власності на продукцію виникає у сторін з моменту складання Акту, зазначеного у п.2.5.1 цього договору. Сторона-1 забезпечує надання стороні-2 послуг безоплатного зберігання належної стороні-2 (відповідно до п.2.5.2.-2.5.3. цього договору) продукції на своїй території протягом 1-го місяця з моменту виникнення у сторони-2 права власності на неї. До завершення вказаного терміну сторона-2 повинна розпорядитись належною їй частиною продукції або узгодити умови подальшого зберігання.

Відповідно до п.2.6 договору, з моменту збирання та розподілу продукції відповідно до п.2.5 цього договору, сторони вважаються такими, що належним чином виконали свої зобов'язання по наданню одна одній послуг (виконанню робіт), що обумовлені цим договором та отримали належне відшкодування за них. Окрема оплата наданих послуг (виконаних робіт) у такому випадку не проводиться.

У пункті 3.1 договору сторонами домовлено, що сторона-2 надає можливість стороні-1 безперешкодно виконувати сільськогосподарські роботи та вживати інших заходів спрямованих на вирощування та збирання врожаю на земельній ділянці. При цьому, реалізація стороною-1 відповідних заходів спрямованих на вирощування та збирання врожаю є виконанням робіт (наданням послуг) для сторони-2 і не призводить до переходу від сторони-2 до сторони-1 права користування землею чи будь-яких інших прав на землю.

В силу положень п.4.1 договору, договір укладений строком на 40 років з моменту його підписання і до закінчення строку його дії.

Якщо після закінчення строку дії Договору між Сторонами залишаться невиконані зобов'язання, що виникли з нього, то відповідні умови цього Договору застосовуються до повного виконання таких зобов'язань (п.4.2 договору).

Договір набирає чинності після його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.6.1 договору).

Договір про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 02.07.2014 року підписано представниками ПП „Фортуна-АгроВ» , ДП „АгроспецсервісВ» та скріплено печатками підприємств.

У додатках №1 та №2 до договору від 02.07.2014 року про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва наведено перелік серій та номерів державних актів на 32 земельні ділянки, що є предметом договору, а також погоджено акт прийняття-передачі земельних ділянок до договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва відповідно.

Договір про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 02.07.2014 року із додатками №№1, 2 погоджено 02.07.2014 року Міністром аграрної політики та продовольства України.

Враховуючи вищевикладене, позивач, вважаючи, що оскаржуваний договір укладено без дотримання вимог чинного законодавства України, звернувся з даними позовом до суду.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

За приписами п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ст.202 ЦК України).

Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно з ч.2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

На відміну від будь-яких інших зобов'язань, в яких інтереси сторін є протилежними і відбувається перехід майна (права на майно) або результату роботи (послуги) від однієї сторони до іншої, при цьому, одна сторона має на меті продати (передати в користування) майно (результат роботи, послуги) та отримати за це певну грошову суму, а інша - набути майно (право на майно), отримати результат роботи, послугу тощо, в правовідносинах спільної діяльності взаємні права і обов'язки сторін опосередковані необхідністю досягнення загальної мети, тобто сторони мають загальний інтерес.

Як вбачається з умов спірного договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва, сторони врегульовують взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва на земельних ділянках площею 904,6 га, які перебувають в постійному користуванні позивача, з метою вирощування врожаю, отриманого в результаті обробки земельної ділянки, її засівання, внесення добрив та виконання інших сільськогосподарських робіт, а також вжиття заходів щодо збирання врожаю та його розподілу у визначених пропорціях (позивачеві - 3%, відповідачеві - 97%).

Таким чином, сторони спірного договору домовились діяти спільно з метою досягнення загальної мети - вирощування та отримання врожаю, а всі інші умови договору цій домовленості не суперечать і її не спростовують, відтак, суд вважає, що цей договір містить всі ознаки спільної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, державне підприємство "Агроспецсервіс" є державним підприємством із 100-відсотковою часткою державного майна у його статутному фонді, засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству аграрної політики України і є підзвітним йому, що, в свою чергу, свідчить про специфіку регулювання його господарської діяльності, яка здійснюється, зокрема, і Законом України "Про управління об'єктами державної власності".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

В силу положень ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).

Відповідно до п. 20 ч.1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Згідно з пп. "л" п.18 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №296 затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном (далі - Порядок), який визначає механізм і процедуру укладення такими підприємствами договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Відповідно до приписів пунктів 2, 3 зазначеного Порядку суб'єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить (далі - орган управління), звернення щодо погодження укладення договору разом з відповідним пакетом документів, а орган управління готує протягом місяця з дня надходження від суб'єкта господарювання звернення щодо погодження укладення договору за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін'юстом відповідний проект рішення Кабінету Міністрів України, до якого додаються:

звернення суб'єкта господарювання до органу управління щодо погодження укладення договору разом з документами, що передбачені підпунктами 2 - 6 пункту 2 цього Порядку, а також погоджений органом управління проект договору;

висновок органу управління щодо відсутності встановлених законодавством заборон та обмежень на використання майна суб'єкта господарювання, якщо таке використання передбачається договором;

висновок органу управління про відповідність галузевим концепціям і програмам розвитку пропозицій суб'єкта господарювання, який планує укласти договір.

В подальшому, відповідно до пунктів 4, 5 Порядку орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах четвертому - шостому пункту 3 цього Порядку. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб'єктом господарювання відповідно до вимог законодавства.

Отже, лише дотримання зазначених норм може свідчити про відповідність укладеного договору вимогам.

Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів на підтвердження дотримання всіх необхідних визначених Порядком процедур, необхідних для укладення договору про спільну діяльність із державним підприємством, зокрема, погодження Кабінету Міністрів України, що в силу вимог зазначеного вище Порядку, є обов'язковим.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачено самостійні окремі підстави недійсності господарського зобов'язання; може бути визнано недійсним повністю або в частині господарське зобов'язання, що: 1) не відповідає вимогам закону, 2) вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави або суспільства, 3) укладено учасниками господарських правовідносин з порушенням хоча б одним з них спеціальної компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відтак, враховуючи укладення спірного договору з порушенням вимог законодавства, зокрема, встановленого порядку укладення саме таких видів договорів, що згідно норм ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним, суд вважає заявлений позов підставним, тому приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Поряд з встановленими обставинами порушення вимог законодавства, якими визначено певну процедуру укладення спірного договору, суд також звертає увагу на норму ч.1 ст. 241 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину . Разом з тим, договір, який в даному випадку мав би бути схвалений рішенням Кабінету Міністрів України про погодження укладення договору, такого схвалення не отримав (аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2014 року у справі №924/1160/13).

Судом також зауважується, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення (п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» ).

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, необхідність визнання договору про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 02.07.2014 року, укладеного між ПП „Фортуна-АгроВ» та ДП „АгроспецсервісВ» , недійсним.

Судові витрати у справі згідно ст. 49 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 33, 34, 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про взаємну участь у веденні рослинницького сільськогосподарського виробництва від 02.07.2014 року, укладений між державним підприємством „АгроспецсервісВ» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 24, код 34532280) та приватним підприємством „Фортуна-АгроВ» (30420, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Пліщин, вул. Леніна, 3, код 37329916).

Стягнути з приватного підприємства „Фортуна-АгроВ» (30420, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Пліщин, вул. Леніна, 3, код 37329916) на користь державного підприємства „АгроспецсервісВ» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 24, код 34532280) 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят всім грн. 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 31.08.2016 року

Суддя М.В. Музика

Віддрук. у 2 прим.: 1 - до справи, 2 - третій особі - Міністерство аграрної політики та продовольства України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24) - рекомендованим листом з повідомленням про вручення