Постанова

від 30.08.2016 по справі 910/5011/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2016 р. Справа№ 910/5011/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі судового засідання Бовсунівська Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Гончаренко Є.В.

від відповідача - Шелудченко О.О.

Солонський І.П.

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Фінансово-промисловий комплекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2016 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк", в особі

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до Закритого акціонерного товариства "Фінансово-промисловий комплекс"

про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2016 по справі №910/5011/16 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Зобов'язано Закрите акціонерне товариство "Фінансово-промисловий комплекс" повернути майно Публічному акціонерному товариству "Старокиївський банк".

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Фінансово-промисловий комплекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2016 прийнято до свого провадження, з призначенням до розгляду 30.08.2016

Розпорядженням від 29.08.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці та судді Пашкіної С.А. на лікарняному.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 29.08.2016, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці та судді Пашкіної С.А. на лікарняному, які не є головуючими суддями, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 колегією суддів, в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Фінансово-промисловий комплекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2016 до свого провадження.

29 серпня 2016 року представником відповідача, через відділ документального забезпечення суду, подано пояснення по справі.

В судове засідання 30.08.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2016.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 серпня 2013 року між Закритим акціонерним товариством "Фінансово-промисловий комплекс" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" (замовник) укладено договір про надання послуг складського господарства №7-13ПСГ (далі - договір).

Відповідно до умов Договору виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги складського господарства, які зазначені у Додатку №1, що є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язався оплачувати ці послуги.

Згідно з пп.1.1. додатку №1 до договору, виконавець надає замовнику комплекс послуг складського господарства.

Пунктом 1.2. договору, пп.1.1. додатку №1 до договору передбачено, що надання виконавцем послуг замовнику здійснюється за адресою: м. Київ, вул. В. Жуковського 10 приміщення № 2/7.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач не повертає майно передане за договором № 7-13 ПСГ від 01.08.2013.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що з 15.12.2014 договір про надання послуг складського господарства №7-13-ПСГ є розірваним, а службові особи ЗАТ "Фінансово-промисловий комплекс" незаконно утримують майно банку та зобов'язані його повернути власнику.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений договір, згідно зі статтями 173-175 Господарського кодексу України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань та за своєю правовою природою є змішаним договором надання послуг та оренди (найму).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 901, 903 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Оплатний характер послуги зумовлений, насамперед, наявністю прямої на це вказівки у визначенні договору про надання послуг.

Пунктом 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.3 Договору факт початку надання послуг фіксується актом про початок надання послуг. У разі відсутності підписаного акту, моментом початку надання послуг вважається дата, з якої замовник фактично почав отримувати послуги.

Згідно з п. 3.1. Договору плата за послуги, які зазначені в п. 1.1. Договору, за один місяць складає 3292,00 грн.

Таким чином відповідач фактично передав в користування позивачу приміщення № 2/7 за адресою: м. Київ, вул. В. Жуковського 10 для зберігання майна останнього.

Пунктом 4.1. додатку №1 до Договору сторони погодили, що замовник самостійно здійснює облік свого майна, яке знаходиться у приміщенні. Виконавець не має зобов'язань приймати майно від замовника чи будь-яких інших осіб, вести будь-який облік майна, яке знаходиться у приміщеннях, а також видавати його замовнику чи будь-яким третім особам, якщо інше не буде узгоджено окремою додатковою письмовою угодою сторін.

Згідно з п. 4.2. додатку №1 до Договору замовник зобов'язується забезпечити відчинення та зачинення приміщення лише уповноваженими відповідальними особами, список яких узгоджується сторонами у Додатку №2 до Договору, з використанням замків і контрольного замку замовника та ключів до них, які зберігаються виключно у замовника.

Колегія суддів критично оцінює висновок місцевого господарського суду, що за адресою: м. Київ, вул. В. Жуковського 10 в приміщенні № 2/7 зберігалось майно ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙБАНК", зокрема: Стійка рекламна L20, Депозитарій (модель KASO SLK-90) с двома замками, Сейф-шкаф серверний, Кондиціонер Carrier R22, Стелаж архівний, Бойлер GALMET, Стенд інформаційний 880*1000, Шкаф металевий 920*510*2020, Стелаж оцинкований архівний, оскільки зазначене не підтверджується витягом з інвентаризаційної справи, який складено позивачем в односторонньому порядку.

Крім того, укладений між сторонами Договір не містять умов для передачі на зберігання відповідачу індивідуально визначеного майна.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В той же час, матеріали справи не містять доказів, що спірне майно належить на праві власності позивачу та передано відповідачу на зберігання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги про витребування майна є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо розірвання договору про надання послуг складського господарства №7-13-ПСГ з 15.12.2014 з огляду на наступне.

11 вересня 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято Постанову №563 "Про відкликання банківської ліцензії та ЛІКВІДАЦІЮ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК".

17 вересня 2014 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення №92 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Місцевим господарським судом встановлено, що в зв'язку з початком процедури ліквідації, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК", на підставі ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вчинила дії щодо розірвання з ЗАТ "Фінансово-промисловий комплекс" Договору про надання послуг складського господарства №7-13-ПСГ шляхом надіслання листа про розірвання Договору з 15.12.2014 (лист від 05.12.2014 року №1230/08-02).

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на зазначений лист відповідач повідомив позивача про порушення останнім п. 6.2. Договору щодо умов розірвання Договору та зазначив про існування заборгованості за надані послуги.

Так, відповідно до п. 6.2. Договору кожна сторона має право в односторонньому порядку припинити дію цього Договору, попередивши про це іншу сторону письмово за 30 днів до такого припинення. При цьому, замовник зобов'язаний протягом одного тижня з дати відправлення або отримання такого повідомлення, провести остаточний розрахунок з виконавцем та протягом 30 днів з дати відправлення або отримання такого повідомлення забрати своє майно з приміщення та території виконавця.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів перешкоджання відповідачем доступу до приміщення № 2/7, що знаходиться м. Київ, вул. В. Жуковського 10, як і доказів неналежного виконання відповідачем умов Договору, в частині надання послуг.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з актом здачі приймання робіт №ФПК-000198 від 31.12.2014 позивачем оплачено послуги складського господарства за грудень 2014 в розмірі 3292,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що матеріали справи не містять доказів звільнення позивачем спірного приміщення, колегія суддів прийшла до висновку що висновок місцевого господарського суду про розірвання Договору з 15.12.2014 є передчасним.

Доводи апелянта щодо надсилання кореспонденції місцевим господарським судом та позивачем на неналежну адресу відповідача, а саме 01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, кв. 22, колегією судів визнано безпідставними, оскільки місцезнаходження Закритого акціонерного товариства "Фінансово-промисловий комплекс", згідно з Витягом з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є 01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, кв. 22.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства "Фінансово-промисловий комплекс" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2016 по справі №910/5011/16 - скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Фінансово-промисловий комплекс" на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2016 по справі №910/5011/16 задовольнити.

2.Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2016 по справі №910/5011/16. Постановити нове.

3.Відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в повному обсязі.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" (код ЄДРПОУ 19024948, 01033 м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна 6/8) на користь Закритого акціонерного товариства "Фінансово-промисловий комплекс" (код ЄДРПОУ 25203402, 01023 м. Київ, вул. Мечникова 8, кв.22) 1515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять ) грн. 80 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Матеріали справи №910/5011/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій