Постанова
від 23.08.2016 по справі 820/3457/16
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 серпня 2016 р. №820/3457/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1.,

представника відповідача - Юсупової М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:

скасувати винесені керівником Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області:

- податкове повідомлення-рішення №0002161302 від 14.06.2016 р. про донарахування за 2014 2015 роки податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 5 638 635,84 грн. та стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 409 658,96 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0002221302 від 14.06.2016 р. про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн. за платежем податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;

- податкове повідомлення-рішення №0002191302 від 14.06.2016 р. про донарахування єдиного податку з фізичних осіб в сумі 118 207,30 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0002181302 від 14.06.2016 р. про донарахування ПДВ в сумі 8 707 812 грн. та стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 176 953 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0002171302 від 14.06.2016 р. про донарахування за 2015 р. військового збору в сумі 245515,04 грн. та стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 61378,76 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0002201302 від 14.06.2016 р. про донарахування єдиного внеску в сумі 125 275,28 грн.;

- рішення №0002211302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 12 349,88 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що підставою для висновків контролюючого органу стало безпідставне та бездоказове твердження про встановлення в ході перевірки факту, що операції у рамках відносин ФОП ОСОБА_2. з "ЕКСПО-ПАСАЖ" (код 38855645), ТОВ "ДЕРЕКСГРУП" (код 39209088), ООО "НІПРІС" (код 39606571), ТОВ "ФРГ ЛТД" (код 39417066), ТОВ "РЕТЕЙЛ СМАРТ" (код 39541609), ТОВ "САМСЕЛ" (код 39930463), ТОВ "ЛАМАКС ПЛЮС", (код 39276657), ТОВ "ЕНТЕР АРО" (код 39351922), ТОВ "ФЕРУМТРЕЙД" (код 39124544), ТОВ "ЦЕНТРУМБУД" (код 39435897), ТОВ "ПРОТЕКШН ЛТД" (код 39238810), ТОВ "АЛІСТАР ПРОЖЕКТ" (код 39398735), ТОВ "БРУКСХІМ" (код 38781328), ТОВ "БТС ІНВЕСТ" (код 394743471) мали сумнівний характер, були опосередковані штучним створенням документообороту з метою отримання податкової економії без реального руху активів, що підтверджується відсутністю у контрагента матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, необхідних для вчинення операцій з поставки товарів, відсутністю контрагента за місцеснаходженням, відсутністю документів про походження товару (даних щодо його легітимного придбання контрагентом), відсутністю документів, які підтверджують реальність укладеного договору комісії (передбачених законодавством для договорів такого характеру та передбаченого умовами самого договору, наданих до перевірки), а тому правомірними на думку контролюючого органу є власні суб'єктивні висновки, які не підтверджуються ніякими доказами, про те, що ФОП ОСОБА_2. здійснювався продаж (реалізація) товару, походження якого не підтверджено. Позивач вважає, що суб'єкт владних повноважень під час формування своїх висновків, не врахував положення чинного законодавства, не об'єктивно прийшов до висновку про наявність в діях платника податків податкових порушень, не врахував положення інших нормативних актів. На підставі вищевикладеного позивач просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У своїх запереченнях на адміністративний позов зазначив, що господарські операції ФОП ОСОБА_2. з контрагентами в перевіряємий період мали сумнівний фіктивний характер, були опосередковані штучним створенням документообігу з метою отримання податкової економії без реального руху активів, що підтверджується відсутністю у контрагента матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, необхідних для вчинення операцій з поставки товарів, відсутністю контрагента за місцезнаходженням, відсутністю документів про походження товару (даних щодо його легітимного придбання контрагентом), відсутністю документів, які підтверджують реальність укладеного договору комісії (передбачених законодавством для договорів такого характеру та передбаченого умовами самого договору, наданого до перевірки).

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2. відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців веде господарську діяльність з основним видом економічної діяльності: 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (т.1 а.с.15-16).

В період з 12.05.2016р. по 20.05.2016р. головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів фізичних осіб Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області Горбань Л.Б. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2. щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками, вимог валютного та іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 10.04.2014р. по 16.03.2016р.

За результатами перевірки складено акт №778/20-23-13-05-09/НОМЕР_1 від 27.05.2016 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 10.04.2014 року по 31.03.2016 року" (т.1 а.с.27-91).

Відповідно до висновків акту перевірки №778/20-23-13-05-09/НОМЕР_1 від 27.05.2016 р., контролюючим органом встановлено порушення:

- п.183.4, п. 183.10 ст.183, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1, п.200.2 ст.200, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 року по 31.03.2016 року у сумі 8705743,00 грн., а саме: в 2014 р. - 3909479 грн., в т.ч.: у липні 2014 році у сумі 392457,00 грн., у серпні 2014 р. у сумі 378234,00 грн., у вересні 2014 р. у сумі 644872,00 грн., у жовтні 2014 році - у сумі 625444,00 грн., у листопаді 2014 р. у сумі 555958,00 грн., у грудні 2014 р. у сумі 1312514,00 грн., в 2015 році - 4796265,00 грн. в т.ч. січні 2015 у сумі 584741,00 грн., у лютому 2015 року у сумі 364934 грн., у березні 2015 р. у сумі 1499005 грн., у квітні 2015 році у сумі 279376,00 грн., у травні 2015 році у сумі 149921,00 грн. у червні 2015 року у сумі 697117 грн., у липні 2015 році у сумі 329766 грн., у серпні 2015 р. у сумі 250767 грн. у вересні 2015 році у сумі 635693,00 грн. у жовтні 2015 р. у сумі 4945,00 грн., у листопаді 2015 р. у сумі 0,00 грн., у грудні 2015 р. у сумі 0,00 грн., у січні 2016 р. у сумі 0,00 грн. у лютому 2016р., у березні 2016 році у сумі;

- п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2, п. 177.4 пп.177.10 ст. 17 Податкового кодексу України, занизив податок на доходи, фізичних осіб за 01.07.2014 - 31.12.2015 р. у сумі 5665113,55 грн. у т.ч. за 2014 р. у сумі 2377732, 75 грн., за 2015 р. у сумі 328380,80 грн. та військовий збір від підприємницької діяльності за 2015 р. у сумі 247101,66 грн.

- п. 293.8 ст. 293 Податкового кодексу України, не застосування до суми перевищення ставки у розмірі 15%, що призвело до заниження податкового зобов'язання по єдиного податку у сумі - 286878,71 грн.

14 червня 2016 р. представнику позивача було вручено податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами додаткового акту перевірки, а саме:

- №0002161302 від 14.06.2016 р. про донарахування за 2014-2015 роки податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 5 638 635,84 грн. та стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 409 658,96 грн. ;

- №0002221302 від 14.06.2016 р. про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн. за платежем податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;

- №0002191302 від 14.06.2016 р. про донарахування єдиного податку з фізичних осіб в сумі 118 207,3 грн.;

-№0002181302 від 14.06.2016 р. про донарахування ПДВ в сумі 8 707 812 грн. та стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 176 953 грн.;

- №0002171302 від 14.06.2016 р. про донарахування за 2015 р. військового збору в сумі 245515,04 грн. та стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 61378,76 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0002201302 від 14.06.2016 р. про донарахування єдиного внеску в сумі 125 275,28 грн.;

- рішення №0002211302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 12 349,88 грн. (т. 1 а.с.17-26).

Позивач в досудовому порядку оскаржував рішення контролюючого органу.

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, в період, що перевірявся, позивач (комісіонер) мав господарські відносини із наступними контрагентами.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бруксхім" - комітент, що оформлені договором комісії від 23.04.2014 р.

Відповідно до зазначеного договору Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені в інтересах та за рахунок останнього продаж товару, який належить Комітенту (п.1.1. договору комісії). За умовами п.2.1. договору Комісіонер прийняв товар на комісію за товарними накладними .

За результатами виконання договору відповідно п.2.6. Комітент до 20 числа кожного місяця, наступого за звітним, склав звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) №1 від 25.06.2014 р., в якому відповідно до умов договору визначався розмір комісії Коміссіонера за відповідний квартал - 1% від загальної суми проданого товару (п.4.1. Договору комісії) та відповідно розділу 5 договору визначався розмір витрат Коміссіонера, пов'язаних з виконанням доручення, які належать до відшкодування, що підтверджено відповідною розшифровкою до звіту.

Пунктом 2.7. Договору сторони визначили, що в строк до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним, Комісіонер зобов'язується перерахувати Комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від продажу товара Комітента.

Розділом 4 Договору комісії сторони визначили розмір та порядок сплати комісійної винагороди Комісіонеру Комітентом за виконання доручення із реалізації товару.

Так, пунктом 4.4. договору сторони встановили, що Винагорода Комісіонеру виплачується шляхом утримання належних останньому сум із грошових коштів від проданого товару, які належать до перерахуванню Комітенту, та/або перерахуванню з розрахункового рахунку Комітента на розрахунковий рахунок Комісіонера (п.4.4. договору комісії).

Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює Комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії).

Договір діє до 31 травня 2014 року (п.8.1. договору комісії).

На виконання умов укладеного договору комісії ТОВ "Бруксхім" на адресу позивача переданий товар, що підтверджується складеними у відповідності до п.2.1. договору накладними від 08.05.2014 р. №805/024, №805/025, №805/026.

Сторонами господарського договору не спростовується факт отримання товару.

На виконання п.2.7. Договору комісії позивачем на користь ТОВ "Бруксхім" перераховані грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 Договору комісії. Факт перерахування грошових коштів підтверджується випискою банківської установи позивача - АТ "АКТАБАНК", яка міститься в матеріалах справи.

Також на підтвердження виконання умов договору комісії, а саме: п. 2.6., 3.2., комісіонером складено звіт комісіонера №1 від 25.06.2014 р. та розшифровку витрат, що належать компенсації комітентом, якими останній звітував перед комітентом про реалізацію товару отриманого за накладними від 08.05.2014 р. №805/024, №805/025, №805/026, а комітент затвердив такі звіт та розшифровку підписом керівника та печаткою підприємства. Зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено.

Відповідно до Книги обліку доходів/витрат платника єдиного податку до оподатковуваного доходу позивачем включено всю суму від продажу товару та розмір комісійної винагороди. Єдиний податок за 2 квартал 2014 року нарахований виходячи із ставки 5% від суми отриманого доходу.

Щодо господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферумтрейд" - комітент, що оформлені Договором комісії від 01.06. 2014 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до зазначеного договору Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені в інтересах та за рахунок останнього продаж товару, який належить Комітенту (п.1.1. договору комісії).

За умовами п.2.1. договору Комісіонер прийняв товар на комісію за товарними накладними від 01.06.2014 р. №106/021, №106/022, №106/023.

Сторонами господарського договору не спростовується факт отримання товару.

За результатами виконання договору відповідно п.2.6. Комісіонер до 20 числа кожного місяця склав звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) №1 від 21.07.2014 р. з розшифровкою витрат, що належать компенсації комітентом, якими останній звітував перед комітентом про реалізацію товару, отриманого за накладними від 01.06.2014 р. №106/021, №106/022, №106/023, а комітент затвердив такі звіт та розшифровку підписом керівника та печаткою підприємства. Зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено.

В звіті комісіонера відповідно до умов договору визначався розмір комісії Комісіонера за відповідний квартал - 1% від загальної суми проданого товару (п.4.1. Договору комісії) та відповідно розділу 5 договору визначався розмір витрат Комісіонера, пов'язаних з виконанням доручення, які належать до відшкодування, що підтверджено відповідними розшифровками до звітів з посиланням на відповідні розрахункові документи.

Відповідно розділу 4 договору комісійна винагорода та витрати комісіонера виплачені шляхом утримання відповідних сум із грошових коштів, що отримані від проданого товару та які належать до перерахування Комітенту.

Пунктом 2.7. Договору сторони визначили, що в строк до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним, Комісіонер зобов'язується перерахувати Комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від продажу товара Комітента.

Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює Комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії).

Договір діє до 30 червня 2014 року (п.8.1. договору комісії).

На виконання п.2.7. Договору комісії позивачем на користь ТОВ "Ферумтрейд" перераховані грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 Договору комісії. Факт перерахування грошових коштів підтверджується випискою банківської установи позивача - АТ "АКТАБАНК".

Відповідно до Книги обліку доходів/витрат платника єдиного податку до оподатковуваного доходу позивачем включено всю суму від продажу товару, отриманого від ТОВ "Ферумтрейд" та розмір комісійної винагороди з продажу цього товару. Єдиний податок за 2 квартал 2014 року нарахований виходячи із ставки 5% від суми отриманого доходу.

Відповідно до первинних документів, Книги обліку доходів/витрат позивача загальна сума доходу, отриманого позивачем протягом 2 кварталу 2014 р. склала 2 509 876,84 грн., що не перевищило 300 0000 грн. (граничної суми для застосування ставки єдиного податку 5%).

Вказаний розмір отриманого позивачем доходу підтверджено висновком судової економічної експертизи Харківського НДЕКЦ №80 від 05.07.2016 р., що міститься в матеріалах справи.

Наприкінці 2-го кварталу 2014 р. позивачем було подано заяву до ДПІ про перехід на 5 групу обліку платників єдиного податку та застосування ставки єдиного податку 7%.

Щодо господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейл Сістемс" - комітент, що оформлені Договором комісії від 01.07. 2014 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до зазначеного договору Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені в інтересах та за рахунок останнього продаж товару, який належить Комітенту (п.1.1. договору комісії).

За умовами п.2.1. договору Комісіонер прийняв товар на комісію за товарними накладними від 01.07.2014 р. №107/055, №107/056, №107/057.

Сторонами господарського договору не спростовується факт отримання товару.

За результатами виконання договору відповідно п.2.6. Комісіонер до 20 числа кожного місяця склав звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) №1 від 22.08.2014 р. з розшифровкою витрат, що належать компенсації Комітентом, якими позивач звітував перед комітентом про реалізацію товару отриманого за накладними від 01.07.2014 р. №107/055, №107/056, №107/057, а Комітент затвердив такі звіт та розшифровку підписом керівника та печаткою підприємства. Зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено.

В звіті комісіонера відповідно до умов договору визначався розмір комісії Комісіонера - 1% від загальної суми проданого товару (п.4.1. Договору комісії) та відповідно розділу 5 договору визначався розмір витрат Комісіонера, пов'язаних з виконанням доручення, які належать до відшкодування, що підтверджено відповідними розшифровками до звітів з посиланням на відповідні розрахункові документи.

Відповідно розділу 4 договору комісійна винагорода та витрати комісіонера виплачені шляхом утримання відповідних сум із грошових коштів, що отримані від проданого товару та які належать до перерахування Комітенту.

Пунктом 2.7. Договору сторони визначили, що в строк до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним, Комісіонер зобов'язується перерахувати Комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від продажу товару Комітента.

Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює Комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії).

Договір діє до 31 липня 2014 року (п.8.1. договору комісії).

На виконання п.2.7. Договору комісії позивачем на користь ТОВ "Сейл Сістемс" перераховані грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 Договору комісії. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ") платіжного доручення №2 від 05.08.2014р. на суму 300 000,00 грн.

Відповідно до Книги обліку доходів/витрат платника єдиного податку до оподатковуваного доходу позивачем включено всю суму від продажу товару та розмір комісійної винагороди.

Єдиний податок за 3 квартал 2014 року нарахований виходячи із ставки 7% від суми отриманого доходу.

Щодо господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Протекшн ЛТД" - комітент, що оформлені Договором комісії від 01.08. 2014 р.

Відповідно до зазначеного договору Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені в інтересах та за рахунок останнього продаж товару, який належить Комітенту (п.1.1. договору комісії).

За умовами п.2.1. договору Комісіонер прийняв товар на комісію за товарними накладними від 01.08.2014 р. №108/086, №108/087, №108/088.

Сторонами господарського договору не спростовується факт отримання товару.

За результатами виконання договору відповідно п.2.6. Комісіонер до 20 числа місяця, наступного за звітним склав звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) №1 від 22.09.2014 р. з розшифровкою витрат, що належать компенсації Комітентом, якими позивач звітував перед Комітентом про реалізацію товару отриманого за накладними від 01.08.2014 р. №108/086, №108/087, №108/088, а Комітент затвердив такі звіт та розшифровку підписом керівника та печаткою підприємства. Зауважень щодо звіту комісіонера Комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено.

В звіті Комісіонера відповідно до умов договору визначався розмір комісії Комісіонера- 1% від загальної суми проданого товару (п.4.1. Договору комісії) та відповідно розділу 5 договору визначався розмір витрат Комісіонера, пов'язаних з виконанням доручення, які належать до відшкодування, що підтверджено відповідними розшифровками до звітів з посиланням на відповідні розрахункові документи.

Відповідно розділу 4 договору комісійна винагорода та витрати Комісіонера виплачені шляхом утримання відповідних сум із грошових коштів від суми проданого товару, які належать до перерахування Комітенту.

Пунктом 2.7. Договору сторони визначили, що в строк до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним, Комісіонер зобов'язується перерахувати Комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від продажу товару Комітента.

Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює Комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії).

Договір діє до 31серпня 2014 року (п.8.1. договору комісії).

На виконання п.2.7. Договору комісії позивачем на користь ТОВ "Сейл Сістемс" перераховані грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 Договору комісії. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ") платіжного доручення №31 від 27. 08.2014р. на суму 55 000,00 грн.

Відповідно до Книги обліку доходів/витрат платника єдиного податку до оподатковуваного доходу позивачем включено всю суму від продажу товару та розмір комісійної винагороди.

Єдиний податок за 3 квартал 2014 року нарахований виходячи із ставки 7% від суми отриманого доходу.

Щодо господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАМАКС ПЛЮС" - комітент, що оформлені Договором комісії від 01.09. 2014 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до зазначеного договору Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені в інтересах та за рахунок останнього продаж товару, який належить Комітенту (п.1.1. договору комісії).

За умовами п.2.1. договору Комісіонер прийняв товар на комісію за товарними накладними від 01.09.2014 р. №109/092, №109/093, №109/094.

Сторонами господарського договору не спростовується факт отримання товару.

За результатами виконання договору відповідно п.2.6. Комісіонер до 20 числа місяця, наступного за звітним склав звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) №1 від 20.10.2014 р. з розшифровкою витрат, що належать компенсації Комітентом, якими позивач звітував перед Комітентом про реалізацію товару отриманого за накладними від 01.09.2014р. №109/092, №109/093, №109/094, а Комітент затвердив такі звіт та розшифровку підписом керівника та печаткою підприємства. Зауважень щодо звіту Комісіонера Комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено.

В звіті комісіонера відповідно до умов договору визначався розмір комісії Комісіонера за відповідний квартал - 1% від загальної суми проданого товару (п.4.1. Договору комісії) та відповідно розділу 5 договору визначався розмір витрат Комісіонера, пов'язаних з виконанням доручення, які належать до відшкодування, що підтверджено відповідними розшифровками до звітів з посиланням на відповідні розрахункові документи.

Відповідно розділу 4 договору комісійна винагорода та витрати комісіонера виплачені шляхом утримання відповідних сум із грошових коштів від суми проданого товару, які належать до перерахування Комітенту.

Пунктом 2.7. Договору сторони визначили, що в строк до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним, Комісіонер зобов'язується перерахувати Комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від продажу товару Комітента.

Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює Комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії).

Договір діє до 30 вересня 2014 року (п.8.1. договору комісії).

На виконання п.2.7. Договору комісії позивачем на користь ТОВ "ЛАМАКС ПЛЮС" перераховані грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 Договору комісії. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ") платіжних доручень №61 від 22. 09.2014р. на суму 450 000,00 грн., №63 від 29. 09.2014р. на суму 350 000,00 грн., №64 від 01.10.2014р. на суму 293 000,00 грн., №66 від 01. 10.2014р. на суму 55 000,00 грн.

Відповідно до Книги обліку доходів/витрат платника єдиного податку до оподатковуваного доходу позивачем включено всю суму від продажу товару та розмір комісійної винагороди.

Єдиний податок за 3 та 4 квартали 2014 року нарахований виходячи із ставки 7% від суми отриманого доходу.

Щодо господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНТЕР АГРО" - комітент, що оформлені Договором комісії №01/10/14 від 01.10. 2014 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до зазначеного договору Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені в інтересах та за рахунок останнього продаж товару, який належить Комітенту (п.1.1. договору комісії).

За умовами п.2.1. договору Комісіонер прийняв товар на комісію за товарними накладними від 01.10.2014 р. №110/128, №110/129, №110/130.

Сторонами господарського договору не спростовується факт отримання товару.

За результатами виконання договору відповідно п.2.6. Комісіонер до 20 числа місяця, наступного за звітним склав звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) №1 від 17.11.2014 р. з розшифровкою витрат, що належать компенсації комітентом, якими позивач звітував перед Комітентом про реалізацію товару отриманого за накладними від 01.10.2014р. №110/128, №110/129, №110/130, а Комітент затвердив такі звіт та розшифровку підписом керівника та печаткою підприємства. Зауважень щодо звіту Комісіонера Комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено.

В звіті Комісіонера відповідно до умов договору визначався розмір комісії Комісіонера за відповідний квартал - 1% від загальної суми проданого товару (п.4.1. Договору комісії) та відповідно розділу 5 договору визначався розмір витрат Комісіонера, пов'язаних з виконанням доручення, які належать до відшкодування, що підтверджено відповідними розшифровками до звітів з посиланням на відповідні розрахункові документи.

Відповідно розділу 4 договору комісійна винагорода та витрати комісіонера виплачені шляхом утримання відповідних сум із грошових коштів від суми проданого товару, які належать до перерахування комітенту.

Пунктом 2.7. Договору сторони визначили, що в строк до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним, Комісіонер зобов'язується перерахувати Комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від продажу товару Комітента.

Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює Комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії).

Договір діє до 31 жовтня 2014 року (п.8.1. договору комісії).

На виконання п.2.7. Договору комісії позивачем на користь ТОВ "ЕНТЕР АГРО" перераховані грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 Договору комісії. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ") платіжних доручень №67 від 8.10.2014р. на суму 100 000,00 грн., №91 від 23.10.2014р. на суму 545 000,00 грн., №92 від 27.10.2014р. на суму 600 000,00 грн.

Відповідно до Книги обліку доходів/витрат платника єдиного податку до оподатковуваного доходу позивачем включено всю суму від продажу товару та розмір комісійної винагороди.

Єдиний податок за 4 квартал 2014 року нарахований виходячи із ставки 7% від суми отриманого доходу.

Щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛІСТАР ПРОДЖЕКТ" - комітент, що оформлені Договором комісії №6/11/14 від 01.11. 2014 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до зазначеного договору Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені в інтересах та за рахунок останнього продаж товару, який належить Комітенту (п.1.1. договору комісії).

За умовами п.2.1. договору Комісіонер прийняв товар на комісію за товарними накладними від 01.11.2014 р. №0111/148 та від 01.12.2014 р. № 0112/89.

Сторонами господарського договору не спростовується факт отримання товару.

Відповідно додаткової угоди від 01.12.2014 р. №1 до Договору комісії №6/11/14 від 01.11. 2014 р. пункт 2.5. договору викладено в наступній редакції: "Якщо протягом 6 днів з дня отримання товару не вдається продати весь товар, переданий Комітентом на комісію, на сьомий день право власності на товар передається Комісіонеру, який зобов'язаний на протязі 60 днів розрахуватись в повному обсязі за отриманий у власність товар".

За результатами виконання договору відповідно п.2.6. Комісіонер до 20 числа місяця, наступного за звітним склав звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) №1 від 17.11.2014 р. з розшифровкою витрат, що належать компенсації комітентом, якими позивач звітував перед комітентом про реалізацію товару отриманого за накладною від 01.11.2014 р. №0111/148, а Комітент затвердив такі звіт та розшифровку підписом керівника та печаткою підприємства. Зауважень щодо звіту Комісіонера Комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено.

В звіті Комісіонера відповідно до умов договору визначався розмір комісії Комісіонера за відповідний квартал - 1% від загальної суми проданого товару (п.4.1. Договору комісії) за товарною накладною від 01.11.2014 р. №0111/148 та відповідно розділу 5 договору визначався розмір витрат Комісіонера, пов'язаних з виконанням доручення, які належать до відшкодування, що підтверджено відповідними розшифровками до звітів з посиланням на відповідні розрахункові документи.

Відповідно розділу 4 договору комісійна винагорода та витрати комісіонера виплачені шляхом утримання відповідних сум із грошових коштів від суми проданого товару, які належать до перерахування комітенту.

Пунктом 2.7. Договору сторони визначили, що в строк до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним, Комісіонер зобов'язується перерахувати Комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від продажу товару Комітента.

Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює Комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії).

Договір діє до 31 грудня 2014 року (п.8.1. договору комісії).

На виконання додаткової угоди №1 до договору товар, отриманий у власність за товарною накладною від 01.12.2014 р. № 0112/89 в подальшому був проданий як власний.

На виконання п.2.7. Договору комісії позивачем на користь ТОВ "АЛІСТАР ПРОДЖЕКТ" перераховані грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 Договору комісії. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ") платіжних доручень №129 від 24.11.2014р. на суму 250 000,00 грн., №137 від 26.11.2014р. на суму 90 000,00 грн., №140 від 01.12.2014р. на суму 490 000,00 грн.

Відповідно до Книги обліку доходів/витрат платника єдиного податку до оподатковуваного доходу позивачем включено всю суму від продажу товару та розмір комісійної винагороди.

Єдиний податок за 4 квартал 2014 року нарахований виходячи із ставки 7% від суми отриманого доходу.

Продаж товару за товарною накладною №0112/89 вд.01.12.2014 р. здійснено відповідно умовам Додаткової угоди протягом грудня 2014- січня 2015 року. У відповідних періодах до оподатковуваного доходу позивачем включено всю суму від продажу товару.

Щодо господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРУМБУД" - комітент, що оформлені Договором комісії №5/12/14 від 01.12. 2014 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до зазначеного договору Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені в інтересах та за рахунок останнього продаж товару, який належить Комітенту (п.1.1. договору комісії).

За умовами п.2.1. договору Комісіонер прийняв товар на комісію за товарною накладною від 01.12.2014 р. №0112/47.

Сторонами господарського договору не спростовується факт отримання товару.

Відповідно додаткової угоди від 01.12.2014 р. №1 до Договору №5/12/14 від 01.12. 2014 р. пункт 2.5. договору викладено в наступній редакції: "Якщо протягом 6 днів з дня отримання товару не вдається продати весь товар, переданий Комітентом на комісію, на сьомий день право власності на товар передається Комісіонеру, який зобов'язаний на протязі 60 днів розрахуватись в повному обсязі за отриманий у власність товар" .

Пунктом 2.7. Договору сторони визначили, що в строк до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним, Комісіонер зобов'язується перерахувати Комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від продажу товару Комітента.

Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює Комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії).

Договір діє до 31 березня 2015 року (п.8.1. договору комісії).

На виконання п.2.7. Договору позивачем на користь ТОВ "ЦЕНТРУМБУД" перераховані грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 Договору комісії. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ") платіжних доручень №151 від 15.12.2014р. на суму 160 000,00 грн., №159 від 23.12.2014р. на суму 1 361 900,00 грн.

Відповідно до Книги обліку доходів/витрат платника єдиного податку до оподатковуваного доходу позивачем включено всю суму від продажу товару в період 4 квартал 2014 р. - 1 квартал 2015 р.

Єдиний податок за 4 квартал 2014 р. нарахований виходячи із ставки 7% від суми отриманого доходу.

Відповідно первинним документам, книги обліку доходів позивача загальна сума доходу, отриманого позивачем протягом 2-4 кварталів 2014 р. склала 15 687 906,88 грн., що не перевищило 20 000 000 грн. (граничної суми для застосування ставки єдиного податку 7%).

Вказаний розмір отриманого позивачем доходу підтверджено висновком судової економічної експертизи Харківського НДЕКЦ №80 від 05.07.2016 р. (арк.28 висновку).

Щодо господарських відносин позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю "БТС ІНВЕСТ" - комітент, що оформлені Договором комісії №05/02/12/14 від 05.12. 2014 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до зазначеного договору Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені в інтересах та за рахунок останнього продаж товару, який належить Комітенту (п.1.1. договору комісії).

За умовами п.2.1. договору Комісіонер прийняв товар на комісію за товарною накладною від 08.12.2014 р. №0812/98.

Сторонами господарського договору не спростовується факт отримання товару.

Відповідно додаткової угоди від 08.12.2014 р. №2 до Договору пункт 2.5. договору викладено в наступній редакції: «Якщо протягом 6 днів з дня отримання товару не вдається продати весь товар, переданий Комітентом на комісію, на сьомий день право власності на товар передається Комісіонеру, який зобов'язаний на протязі 60 днів розрахуватись в повному обсязі за отриманий у власність товар» .

Пунктом 2.7. Договору сторони визначили, що в строк до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним, Комісіонер зобов'язується перерахувати Комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від продажу товару Комітента.

Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює Комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії).

Договір діє до 31 березня 2015 року (п.8.1. договору комісії).

На виконання п.2.7. Договору позивачем на користь ТОВ "БТС ІНВЕСТ" перераховані грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 Договору комісії. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ») платіжних доручень №162 від 30.12.2014р. на суму 900 000,00 грн., №196 від 22.01.2015р. на суму 400 000,00 грн., №207 від 30.01.2015р. на суму 620 000,00 грн., №210 від 04.02.2015р. на суму 250 000,00 грн.

Крім того, відповідно до договору відступлення права вимоги від 01.02.2015 р. ФОП ОСОБА_2. відступила новому кредитору - право вимоги боргу в розмірі 1 027 000,00 грн.

Відповідно до Книги обліку доходів/витрат платника єдиного податку до оподатковуваного доходу позивачем включено всю суму від продажу товару в 1 кварталі 2015 року.

Єдиний податок за 1 квартал 2015 р. нарахований виходячи із ставки 4% від суми отриманого доходу.

Щодо господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО ПАСАЖ" - комітент, що оформлені Договором комісії №05/01/15 від 01.01. 2015 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до зазначеного договору Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені в інтересах та за рахунок останнього продаж товару, який належить Комітенту (п.1.1. договору комісії).

За умовами п.2.1. договору Комісіонер прийняв товар на комісію за товарними накладними №0201/21 від 02.01.2015 р., №0102/7 від 01.02.2015 р., №0103/7 від 01.03.2015р.

Сторонами господарського договору не спростовується факт отримання товару.

За результатами виконання договору відповідно п.2.6. Комітент в останній день кожного кварталу склав та передав Комісіонеру звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) №1 від 31.03.2015 р. та акт виконаних послуг, якими визначений розмір комісійної винагороди, а комітент затвердив такі звіт та акт підписом та печаткою. Зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено.

В звіті комісіонера відповідно до умов договору визначений розмір комісії Комісіонера за відповідний квартал - 50% від загальної суми проданого товару (п.4.1. Договору комісії).

Відповідно п.4.4 договору комісійна винагорода та витрати комісіонера виплачені шляхом утримання відповідних сум із грошових коштів від проданого товару, які належать до перерахування комітенту.

Пунктом 2.7. Договору сторони визначили, що на протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару, Комісіонер зобов'язується перерахувати Комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від продажу товара Комітента.

Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює Комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії).

Договір діє до 31 грудня 2015 року (п.8.1. договору комісії).

На виконання п.2.7. Договору комісії позивачем на користь ТОВ "ЕКСПО ПАССАЖ" перераховані грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 Договору комісії. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ») платіжних доручень №216 від 11.02.2015 р. на суму 335 000,00 грн., №252 від 02.03.2015 р. на суму 1250000,00 грн., №268 від 12.03.2015 р. на суму 740 000,00 грн., №278 від 19.03.2015 р. на суму 60 000,00 грн., №280 від 23.03.2015 р. на суму 100 000,00 грн., №294 від 27.03.2015 р. на суму 230 000,00 грн.

Згідно з новою редакцією п.п.292.ст.292 ПКУ, яка набула чинності з 1.01.2015 р., до оподатковуваного доходу підприємця за договорами комісії відноситься комісійна винагорода

До Книги обліку доходів/витрат платника єдиного податку позивачем включено розмір комісійної винагороди.

Єдиний податок за 1 квартал 2015 року нарахований виходячи із ставки 4% від суми отриманого доходу.

Щодо господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕРЕКС ГРУП" - комітент, що оформлені Договором комісії №010/04/15 від 01.04.2015 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до зазначеного договору Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені в інтересах та за рахунок останнього продаж товару, який належить Комітенту (п.1.1. договору комісії).

За умовами п.2.1. договору Комісіонер прийняв товар на комісію за товарними накладними №0104/73 від 01.04.2015 р, №0105/4 від 01.05.2015 р., №0106/26 від 01.06.2015р.

Сторонами господарського договору не спростовується факт отримання товару.

За результатами виконання договору відповідно п.2.6. Комітент в останній день кожного кварталу склав та передав Комісіонеру звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) №1 від 30.06.2015 р. та акт виконаних послуг №1 від 30.06.2015 р., якими визначений розмір комісійної винагороди, а комітент затвердив такі звіт та акт підписом керівника та печаткою підприємства. Зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено.

В звіті комісіонера відповідно до умов договору визначений розмір комісії Комісіонера за відповідний квартал - 48,6% від загальної суми проданого товару (п.4.1. Договору комісії).

Відповідно п.4.4 договору комісійна винагорода та витрати комісіонера виплачені шляхом утримання відповідних сум із грошових коштів від проданого товару, які належать до перерахування комітенту.

Пунктом 2.7. Договору сторони визначили, що на протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару, Комісіонер зобов'язується перерахувати Комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від продажу товару Комітента.

Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює Комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії).

Договір діє до 31 грудня 2015 року (п.8.1. договору комісії).

На виконання п.2.7. Договору комісії позивачем на користь ТОВ "ДЕРЕКС ГРУП" перераховані грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 Договору комісії. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ») платіжних доручень №326 від 26.04.2015р. на суму 775 000,00 грн., №352 від 18.05.2015р. на суму 200 000,00 грн., №370 від 28.05.2015р. на суму 35 000,00 грн., №371 від 02.06.2015р. на суму 75 000,00 грн., №377 від 08.06.2015р. на суму 386 000,00 грн., №390 від 18.06.2015р. на суму 50 000,00 грн., №396 від 30.06.2015р. на суму 450 000,00 грн.

Згідно з новою редакцією п.п.292.ст.292 ПКУ, яка набула чинності з 1.01.2015 р., до оподатковуваного доходу підприємця за договорами комісії відноситься комісійна винагорода.

До Книги обліку доходів/витрат платника єдиного податку позивачем включено розмір комісійної винагороди.

Єдиний податок за 2 квартал 2015 року нарахований виходячи із ставки 4% від суми отриманого доходу.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕТЕЙЛ СМАРТ" - комітент, що оформлені Договором комісії №04/07/2015 від 01.07.2015 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до зазначеного договору Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені в інтересах та за рахунок останнього продаж товару, який належить Комітенту (п.1.1. договору комісії).

За умовами п.2.1. договору Комісіонер прийняв товар на комісію за товарними накладними №0107/67 від 01.07.2015р, №0108/69 від 01.08.2015р.

Сторонами господарського договору не спростовується факт отримання товару.

За результатами виконання договору відповідно п.2.6. Комітент в останній день кожного кварталу склав та передав Комісіонеру звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) №1 від 30.09.2015 р. та акт виконаних послуг №1 від 30.09.2015 р., якими визначений розмір комісійної винагороди, а комітент затвердив такі звіт та акт підписом керівника та печаткою підприємства. Зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено.

В звіті комісіонера відповідно до умов договору визначений розмір комісії Комісіонера за відповідний квартал - 47,44 % від загальної суми проданого товару (п.4.1. Договору комісії).

Відповідно п.4.4 договору комісійна винагорода та витрати комісіонера виплачені шляхом утримання відповідних сум із грошових коштів від проданого товару, які належать до перерахування комітенту.

Пунктом 2.7. Договору сторони визначили, що на протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару, Комісіонер зобов'язується перерахувати Комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від продажу товара Комітента.

Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює Комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії).

Договір діє до 31 грудня 2015 року (п.8.1. договору комісії).

На виконання п.2.7. Договору комісії позивачем на користь ТОВ "РЕТЕЙЛ СМАРТ" перераховані грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 Договору комісії. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ") платіжних доручень №415 від 16.07.2015р. на суму 70 000,00 грн., №432 від 23.07.2015р. на суму 250 000,00 грн., №436 від 28.07.2015р. на суму 390 000,00 грн., №438 від 07.08.2015р. на суму 400 000,00 грн., №443 від 10.08.2015р. на суму 243 000,00 грн., №449 від 14.08.2015р. на суму 148 000,00 грн., №450 від 17.08.2015р. на суму 73 000,00 грн.

Згідно з новою редакцією п.п.292.ст.292 ПКУ, яка набула чинності з 1.01.2015 р., до оподатковуваного доходу підприємця за договорами комісії відноситься комісійна винагорода.

До Книги обліку доходів/витрат платника єдиного податку позивачем включено розмір комісійної винагороди.

Єдиний податок за 3 квартал 2015 року нарахований виходячи із ставки 4% від суми отриманого доходу.

Щодо господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРГ ЛТД" - комітент, що оформлені Договором комісії №04/09/2015 від 01.09.2015 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до зазначеного договору Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені в інтересах та за рахунок останнього продаж товару, який належить Комітенту (п.1.1. договору комісії).

За умовами п.2.1. договору Комісіонер прийняв товар на комісію за товарною накладною №0109/576 від 01.09.2015р.

Сторонами господарського договору не спростовується факт отримання товару.

За результатами виконання договору відповідно п.2.6. Комітент в останній день кожного кварталу склав та передав Комісіонеру звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) №1 від 30.09.2015р. та акт виконаних послуг №1 від 30.09.2015 р., якими визначений розмір комісійної винагороди, а комітент затвердив такі звіт та акт підписом керівника та печаткою підприємства. Зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено.

В звіті комісіонера відповідно до умов договору визначений розмір комісії Комісіонера за відповідний квартал - 54,75 % від загальної суми проданого товару (п.4.1. Договору комісії).

Відповідно п.4.4 договору комісійна винагорода та витрати комісіонера виплачені шляхом утримання відповідних сум із грошових коштів від суми проданого товару, які належать до перерахування комітенту.

Пунктом 2.7. Договору сторони визначили, що на протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару, Комісіонер зобов'язується перерахувати Комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від продажу товара Комітента.

Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює Комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії).

Договір діє до 31 грудня 2015 року (п.8.1. договору комісії).

На виконання п.2.7. Договору комісії позивачем на користь ТОВ "ФРГ ЛТД" перераховані грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 Договору комісії. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ") платіжного доручення №473 від 04.09.2015р. на суму 220 000,00 грн.

Згідно з новою редакцією п.п.292.ст.292 ПКУ, яка набула чинності з 1.01.2015 р., до оподатковуваного доходу підприємця за договорами комісії відноситься комісійна винагорода.

До книги обліку доходів/витрат платника єдиного податку позивачем включено розмір комісійної винагороди.

Єдиний податок за 3 квартал 2015 року нарахований виходячи із ставки 4% від суми отриманого доходу.

Щодо господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "НІПРІС" - комітент, що оформлені Договором комісії №04/09/2015 від 01.09.2015 р.

Відповідно до зазначеного договору Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені в інтересах та за рахунок останнього продаж товару, який належить Комітенту (п.1.1. договору комісії).

За умовами п.2.1. договору Комісіонер прийняв товар на комісію за товарною накладною №0109/563 від 01.09.2015р.

Сторонами господарського договору не спростовується факт отримання товару.

За результатами виконання договору відповідно п.2.6. Комітент в останній день кожного кварталу склав та передав Комісіонеру звіт про виконання доручення (Звіт Комісіонера) №1 від 30.09.2015р. та акт виконаних послуг №1 від 30.09.2015р., якими визначений розмір комісійної винагороди, а комітент затвердив такі звіт та акт підписом керівника та печаткою підприємства. Зауважень щодо звіту комісіонера комітентом у відповідності до п.3.4., 3.5. договору комісії не заявлено.

В звіті комісіонера відповідно до умов договору визначений розмір комісії Комісіонера за відповідний квартал - 39,7% від загальної суми проданого товару (п.4.1. Договору комісії).

Відповідно п.4.4 договору комісійна винагорода та витрати комісіонера виплачені шляхом утримання відповідних сум із грошових коштів від суми проданого товару, які належать до перерахування комітенту.

Пунктом 2.7. Договору сторони визначили, що на протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару, Комісіонер зобов'язується перерахувати Комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від продажу товара Комітента.

Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює Комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору комісії).

Договір діє до 31 грудня 2015 року (п.8.1. договору комісії).

На виконання п.2.7. Договору комісії позивачем на користь ТОВ «НІПРІС» перераховані грошові кошти за реквізитами, визначеними розділом 11 Договору комісії. Факт перерахування грошових коштів підтверджується виконанням банківською установою позивача (АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ") платіжного доручення №4973 від 30.09.2015р. на суму 50 000,00 грн.

Згідно з новою редакцією п.п.292.ст.292 ПКУ, яка набула чинності з 1.01.2015 р., до оподатковуваного доходу підприємця за договорами комісії відноситься комісійна винагорода.

До книги обліку доходів/витрат платника єдиного податку позивачем включено розмір комісійної винагороди.

Єдиний податок за 3 квартал 2015 року нарахований виходячи із ставки 4% від суми отриманого доходу.

Відповідно первинним документам, книги обліку доходів позивача загальна сума доходу, отриманого позивачем протягом 9 місяців 2015 р. склала 7 977 156,17 грн., що не перевищує 20 000 000 грн. (граничної суми для застосування ставки єдиного податку 4%).

Вказаний розмір отриманого позивачем доходу підтверджений Висновком судової економічної експертизи Харківського НДЕКЦ №80 від 05.07.2016 р.

Крім того, відповідно висновків судової економічної експертизи Харківського НДЕКЦ №80 від 05.07.2016 р. "виходячи з наданих на дослідження документів відсутні підстави вважати витрати, які були відшкодовані ФОП ОСОБА_2 комісіонерами в 2014 -2015 роках доходом, отриманим від іншого виду господарської діяльності, не зазначеному в свідоцтві платника єдиного податку. Ці витрати були компенсовані підприємцю в межах договорів комісії, а діяльність посередника у торгівлі (за договором комісії) зазначена у реєстраційних документах ФОП ОСОБА_2.".

Щодо визначення в акті перевірки ОДПІ цієї суми згідно п.п.г)164.2.17. ст.164 ПКУ як додаткове благо експерт зазначає, що грошові кошти, які отримані ФОП ОСОБА_2 в якості компенсації витрат за виконання доручень не є додатковим благом в розумінні ПКУ: п.п.14.1.47 ст.14, 168.1.1. ст.168, п.п. 14.1.80 ст.14 ПКУ.

Зазначена експертиза призначена в порядку ст. ст. 101, 242 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №32014220000000147 від 22.07.2014 р., в рамках якого призначалася позапланова документальна перевірка позивача. Зазначена експертиза проведена Харківським Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром та повністю відповідає ознакам доказу у відповідності до ст. ст. 69, 82 КАС України.

Відповідно висновків судової економічної експертизи Харківського НДЕКЦ №80 від 05.07.2016р. висновки акту невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_2. №778/20-23-13-05-09/НОМЕР_1 від 27.05.2016 р. Харківської ОДПІ ГУ ДФСУ в Харківській області наданими на дослідження документами не підтверджуються.

Для проведення судової економічної експертизи експертам були надані ті ж самі документи первинного бухгалтерського та податкового обліків, які надавалися податковому органу під час проведення позапланової перевірки, та копії яких долучені до матеріалів справи.

Суд звертає увагу на те, що позивач у встановленому законом порядку зареєстрований як фізична особа - підприємець, тобто здійснює свою господарську діяльність легально. Позивач був та є з моменту державної реєстрації платником єдиного податку 3, 5 групи за ставкою відповідно по періодах, що перевірялися, 5%, 7% та 4%, що підтверджується відповідними Витягами з реєстру платників єдиного податку та актом перевірки.

Позивач здійснює діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (код згідно з КВЕД 46.18) та діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту . (код згідно з КВЕД 46.19).

Для здійснення підприємницької діяльності в період, що перевірявся, позивач орендував нежитлові приміщення, в яких здійснює роздрібну торгівлю товарами, отриманими на комісію, а саме: приміщення, що розташовані в торгівельно- розважальних центрах АДРЕСА_1.

Витрати по сплаті орендної плати підтверджуються розрахунковими документами та платіжними дорученнями, актами приймання - передачі наданих послуг тощо, які повністю досліджені під час податкової перевірки, але не знайшли відповідного відображення в акті перевірки, та копії яких долучено до адміністративної справи.

В періоді, що перевірявся, позивач використовував працю найманих працівників в кількості від 6 до 20 осіб в місяць, з якими укладав трудові договори за спеціальностями - продавці - консультанти, охоронці, менеджери, касири, прибиральниці, які засвідчував у районному центрі зайнятості. Зазначеним найманим особам щомісячно на підставі табелів обліку робочого часу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, розмір якої не нижче встановленого законодавством мінімального рівня.

Зазначені обставини підтверджується Актом перевірки №778/20-23-13-05-09/НОМЕР_1 від 27.05.2016 р., тобто визнаються сторонами та у відповідності до ч.3 ст. 72 КАС України є обставинами, що звільнюються від доказування.

Приписами ч.1 ст.43ГК України встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно зі ст.44 ГК України передбачено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відтак, підприємство (підприємець) самостійно вирішує який товар, по яких цінах та в кого купувати, а органи державної влади та їх посадові особи не можуть втручатися в господарську діяльність підприємця.

Для здійснення підприємницької діяльності позивач використовує торгову марку "SYMBOL" (свідоцтво України на знак для товарів і послуг №45877) на підставі ліцензійного договору від 24.07.2014 р., що укладений із громадянкою ОСОБА_3., яка є власником цієї торгової марки на підставі договору про передачу прав власності від 28.04.2014р.

Використання зазначеної торгової марки надає можливість позивачу завжди мати забезпечений обсяг покупців та об'єм реалізації, оскільки використанні її покладає на "Ліцензіанта" обов'язки здійснювати реалізацію виключно якісного товару відомих виробників, надавати необхідні послуги з обслуговування торгівлі, гарантувати покупцям комфортні умови для вибору та придбання необхідного асортименту одягу, взуття, аксесуарів тощо. Орієнтуючись на обслуговування в магазинах із торговою маркою "SYMBOL" покупці завжди гарантовано отримують бажаний результат, тому в таких умовах позивач має постійних клієнтів - покупців, що забезпечує отримання необхідного економічного ефекту від підприємницької діяльності.

Здійснюючи взаємовідносини із контрагентами, які оформлені договорами комісії, позивач виконував зареєстрований вид юридичної діяльності - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код згідно з КВЕД 46.19), тобто фактично реалізовував мету, з якою набув статусу фізичної особи - підприємця.

Наслідком реалізації господарських відносин позивача із та "ЕКСПО-ПАСАЖ" (код 38855645), ТОВ "ДЕРЕКСГРУП" (код 39209088), ООО "НІПРІС" (код 39606571), ТОВ "ФРГ ЛТД" (код 39417066), ТОВ "РЕТЕЙЛ СМАРТ" (код 39541609), ТОВ "САМСЕЛ" (код 39930463), ТОВ "ЛАМАКС ПЛЮС", (код 39276657), ТОВ "ЕНТЕР АРО" (код 39351922), , ТОВ "ФЕРУМТРЕЙД" (код 39124544), ТОВ "ЦЕНТРУМБУД" (код 39435897), ТОВ "ПРОТЕКШН ЛТД" (код 39238810), ТОВ "АЛІСТАР ПРОЖЕКТ" (код 39398735), ТОВ "БРУКСХІМ" (код 38781328), ТОВ "БТС ІНВЕСТ" (код 394743471) стало отримання доходу у вигляді комісійної винагороди, з сум якої сплачені встановлені законом податки до державного бюджету.

Також суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2. не є особою, якій пред'явлено підозру в кримінальному провадженні №32014220000000147 від 22.07.2014 р., в рамках якого проведено позапланову документальну перевірку діяльності позивача, та будь - якого відношення до підприємницької діяльності ОСОБА_3. у визначений органом досудового розслідування у витязі з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань період не мав.

ОСОБА_3. є власником товарної марки "SYMBOL", ліцензію на використання якої позивач отримав згідно із Ліцензійним договором від 29.07.2014 р.

Зазначені обставини, а також те, що будь - якого відношення до кримінального провадження №32014220000000147 позивач не має, підтверджується ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.01.2015 р. у справі №761/1138/15-к.

Так, за змістом зазначеного судового рішення суд дійшов до висновку, що жодних даних про причетність позивача до вчинення будь - якого кримінального правопорушення матеріали кримінального провадження та навіть витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань - не містять, відсутні достатні докази вчинення кримінальних правопорушень як за участю позивача, так і за участю ФОП ОСОБА_3., відносно якої відкрито кримінальне провадження №32014220000000147.

Зазначене судове рішення у відповідності до вимог норм процесуального закону набрало чинності.

Внаслідок таких встановлених обставин орган досудового розслідування зобов'язано негайно повернути позивачу майно, яке було тимчасово вилучене для забезпечення кримінального провадження №32014220000000147.

Щодо податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_3., невиконання яких стало підставою для відкриття органом досудового розслідування кримінального провадження №32014220000000147 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, то відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. у справі №820/4050/15, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.10.2015р. податкове повідомлення - рішення Основ'янської ОДПІ №0000861702 від 14.04.2015р. про донарахування ПДВ на суму 1 190 601,00 грн. та стягнення фінансової санкції в сумі 595 300,50 грн. - скасоване.

Згідно із повідомлення старшого слідчого з ОВС ГСУ ФР ДФС України від 06.04.2015р. №3148 кримінальне провадження №32014220000000147 від 22.07.2014р. за фактом умисного ухилення від сплати податку на додану вартість в особливо великих розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що виконання угод між позивачем та "ЕКСПО-ПАСАЖ" (код 38855645), ТОВ "ДЕРЕКСГРУП" (код 39209088), ООО "НІПРІС" (код 39606571), ТОВ "ФРГ ЛТД" (код 39417066), ТОВ "РЕТЕЙЛ СМАРТ" (код 39541609), ТОВ "САМСЕЛ" (код 39930463), ТОВ "ЛАМАКС ПЛЮС", (код 39276657), ТОВ "ЕНТЕР АРО" (код 39351922), ТОВ "ФЕРУМТРЕЙД" (код 39124544), ТОВ "ЦЕНТРУМБУД" (код 39435897), ТОВ "ПРОТЕКШН ЛТД" (код 39238810), ТОВ "АЛІСТАР ПРОЖЕКТ" (код 39398735), ТОВ "БРУКСХІМ" (код 38781328), ТОВ "БТС ІНВЕСТ" (код 394743471) підтверджується складеними належним чином видатковими накладними, платіжними дорученнями, звітами комісіонера, актами наданих послуг тощо, що відображено у самому акті перевірки. Всі договори виконуються або виконані, сторони претензій одна до одної не мають.

Отже, усі первинні документи відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту. Враховуючи, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, придбані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Відповідно до ст. 72 КАС, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з приписами ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо порушення вимог п.138.2, ст.138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Відповідно до п.138.2 ст.138, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.8 ст.138 собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.146.14. ст.146 ПК, дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

На підтвердження правильності нарахування податку на прибуток підприємств позивачем були надані документи по господарським відносинам між позивачем та контрагентами.

Усі досліджені документи відповідають вимогам податкового законодавства, не містять явних дефектів форми та змісту.

Таким чином, позивачем правомірно сформовано суми з податку на прибуток, що підтверджується матеріалами справи.

Також, суд зазначає, що позивач здійснює діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код згідно з КВЕД 46.19), що підтверджується документами податкового обліку. Виконання договорів комісії і є саме такою посередницькою діяльністю, тому будь - якого звіту (розрахунку) контрагенти позивача не зобов'язані подавати до податкового органу. Комісіонер в таких відносинах діє від імені та за рахунок комітента, тобто є його комерційним агентом, саме тому і відсутня інформація у звітних даних контрагентів позивача про реалізацію товару на користь позивача, який не є платником ПДВ.

В судовому засіданні 17.08.2016р. відповідачем до матеріалів справи надані додаткові докази, після ознайомлення із якими, суд зазначає наступне.

Щодо протоколів допитів громадян ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. то такі докази у відповідності до вимог ст.141 КАС України, яка регламентує порядок допиту свідків під час розгляду адміністративної справи, не є належними та допустимими, тому відповідно до ч.3 ст. 159 КАС України не можуть бути покладені в обґрунтування постанови суду.

Також на зазначені докази, зокрема інформацію, що отримана шляхом допиту свідків, жодним чином не відображені в акті перевірки 778/20-23-13-05-09/НОМЕР_1 від 27.05.2016 р., висновки якого покладені в основу оскаржуваних рішень відповідача. Зазначене підтверджується в тому числі супровідним листом ГУ ДФС у м. Києві за №22276/7/26-15-21-0915 на адресу ГУ ДФС у Харківській області, який датований 26.07.2016р. в той час як перевірки позивача завершена та акт перевірки складений 27.05.2016р.

Отже такі дані є новими доказами, які не можуть впливати на результати перевірки позивача.

Щодо вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 11.09.2014р. відносно ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ч.2 ст. 205-1 КК України, то в ньому йдеться про вчинення ним протиправних дій в тому числі під час державної реєстрації ТОВ "Дерекс Груп". Натомість господарські відносини позивача із зазначеним товариством відбувались протягом квітня - червня 2015 року, тобто в інший період, отже встановлені вироком суду обставини не стосуються господарських відносин між позивачем та ТОВ "Дерекс Груп", які оформлені Договором комісії №010/04/2015 від 01.04.2015р., та який з боку останнього підписаний директором ОСОБА_10.

Також на зазначені докази, зокрема інформацію, що міститься у вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 11.09.2014р. відносно ОСОБА_9, жодним чином не відображені в акті перевірки 778/20-23-13-05-09/НОМЕР_1 від 27.05.2016 р., висновки якого покладені в основу оскаржуваних рішень відповідача.

Щодо податкової інформації ГУ ДФМ у м. Києві від 05.02.2015р. вих. №1433/10/26-50-22-08 відносно ТОВ "Дерекс Груп", то вона стосується взаємовідносин з контрагентами - постачальниками та покупцями за листопад 2014 року, в той час як наголошувалось раніше взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Дерекс Груп" оформлені Договором комісії №010/04/2015 від 01.04.2015р. та відбувались протягом квітня - червня 2015 року, тобто в інший період.

Щодо Акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЕКСПО-ПАСАЖ" (код за ЄДРПОУ 38865645) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.05.2014р. по 31.05.2014р.» від 03.07.2014р. №1546/26-59-22-13/38865645, то він стосується перевірки діяльності ТОВ "ЕКСПО-ПАСАЖ" за період з 01.05.2014р. по 31.05.2014р., в той час як господарські відносини між ним та позивачем оформлені Договором комісії №05/01/15 від 01.01.2015р. та відбувались протягом січня - березня 2015р., що підтверджується Звітом комісіонера №1 від 31.03.2015р. та Актом приймання - передачі виконаних послуг №1 від 31.03.2015р., тобто в інший період.

Щодо податкової інформації ГУ ДФС у Житомірській області від 12.07.2016р. за №9559/06-25-14 відносно ТОВ "АЛІСТАР ПРОДЖЕКТ" (код 39398735), то зі змісту листа вбачається, що вона стосується взаємовідносин із ТОВ "ТУНЕЛЬСПЕЦБУД" (код 319488887) за період з 01.11.2015р. по 31.11.2015р., та ТОВ "ЄВРОМАКС -АГРО" (код 39321903) за період листопад 2015р., отже не має будь - якого відношення до взаємовідносин позивача із ТОВ "АЛІСТАР ПРОДЖЕКТ", що оформлені Договором комісії №6/11/14 від 01.11.2014р. та діяли протягом листопада - грудня 2014р., що вбачається із Звіту комісіонера №1 від 19.12.2014р.

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232 "Про порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", а також "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 вбачається, що зустрічна звірка не є перевіркою і полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

В той же час, положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином суд дійшов висновку, що за висновками акту зустрічної звірки не може встановлюватися факт реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення осіб, які беруть участь у справі, та ніші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0002161302 від 14.06.2016 року про донарахування за 2014 - 2015 роки податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 5638 635,84 грн. та стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1409658,96 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0002221302 від 14.06.2016року про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн. за платежем податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0002191302 від 14.06.2016 року про донарахування єдиного податку з фізичних осіб в сумі 118207,30 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0002181302 від 14.06.2016 року про донарахування ПДВ в сумі 8707812 грн. та стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2176953 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0002171302 від 14.06.2016 року про донарахування за 2015 рік військового збору в сумі 245515,04 грн. та стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 61378,76 грн.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0002201302 від 14.06.2016 року про донарахування єдиного внеску в сумі 125 275,28 грн.

Скасувати рішення №0002211302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 12349,88 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 6890 грн. (шість тисяч вісімсот дев'яноста) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 31.08.2016 року.

Суддя Полях Н.А.

Дата ухвалення рішення23.08.2016
Оприлюднено05.09.2016
Номер документу60148256
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —820/3457/16

Ухвала від 17.05.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Приходько І.В.

Ухвала від 17.05.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Приходько І.В.

Ухвала від 05.04.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Приходько І.В.

Ухвала від 07.11.2016

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Приходько І.В.

Постанова від 12.10.2016

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Лях О.П.

Ухвала від 15.09.2016

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Лях О.П.

Ухвала від 12.09.2016

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Лях О.П.

Постанова від 23.08.2016

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Полях Н.А.

Ухвала від 24.06.2016

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Полях Н.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні