Постанова

від 31.08.2016 по справі 826/776/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 серпня 2016 року 08:25 справа №826/776/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Стандарт" доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Стандарт" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Альянс-Стандарт") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2014 року №0005672208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2016 року №К/800/24068/15 скасовано попередні судові рішення, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року адміністративну справу №826/776/15 прийнято до провадження суддею Кузьменком В.А. та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 08 серпня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 21.08.2014 року №0005672208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, пункту 9.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Альянс-Стандарт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 650 702,00 грн., в тому числі за основним платежем - 433 801,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 216 901,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки від 06.08.2014 № 3587/26-58-22-08-11/21697949 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Стандарт" (код ЄДРПОУ 21697949) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Іст Реалтігруп" (код ЄДРПОУ 37700543) та ТОВ "Адва Естейт" (код ЄДРПОУ 37703130) за період з 01.01.2011 по 30.06.2014" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, пункту 9.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 433 801,00 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2011 року - 145 605,00 грн., листопад 2011 року - 147 111,00 грн., квітень 2013 року - 4 281,00 грн., травень 2013 року - 11 727,00 грн., червень 2013 року - 2 889,00 грн., липень 2013 року - 8 609,00 грн., серпень 2013 року - 5 169,00 грн., вересень 2013 року - 14 395,00 грн., жовтень 2013 року - 1 042,00 грн., листопад 2013 року - 15 521,00 грн., грудень 2013 року - 11 109,00 грн., січень 2014 року - 8 310,00 грн., лютий 2014 року - 7 709,00 грн., березень 2014 року - 9 024,00 грн., квітень 2014 року - 10 664,00 грн., травень 2014 року - 17 172,00 грн., червень 2014 року - 13 464,00 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно сформовано дані податкового обліку за безтоварними операціями з придбання підрядних робіт у рамках господарських відносин з ТОВ "Іст Реалтігруп" та ТОВ "Адва Естейт", оскільки такі товариства зареєстровані з метою провадження незаконної діяльності з проведення транзитних фінансових потоків та створення умов для отримання третіми особами необґрунтованої податкової вимоги; реальність виконання операцій з поставки вказаними контрагентами підрядних робіт не підтверджується з урахуванням реального часу здійснення цих операцій; місцезнаходження майна, наявності матеріальної бази та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарської діяльності.

Відповідач посилався також на акти ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04 жовтня 2012 року №13998/7/22-411 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Іст Реалтігруп" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 31.05.11р. по 30.06.12р." та від 28 вересня 2012 року №4021/22-2/37703130 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Адва Естейт" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.11р. по 31.08.12р.", якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування при здійсненні операції з постачання та продажу товарів (робіт, послуг) та формування податкового кредиту постачальниками позивача з метою надання податкової вигоди третім особам.

Крім того, контролюючий орган вказав на те, що СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №32012110070000037, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, в рамках якого встановлено ряд суб'єктів господарювання з ознаками "фіктивності", які використовувались в злочинній схемі конвертації грошових коштів з метою незаконного формування кредиту з податку на додану вартість для підприємств реального сектору економіки. За результатами вжитих заходів допитано керівника ТОВ "Річ альянс" громадянина. ОСОБА_1, який підтвердив свою непричетність до діяльності даного підприємства. Встановлено, що протягом 2011 - 2012 років на рахунок фіктивного підприємства ТОВ "Річ альянс" перераховували кошти транзитні підприємства, у тому числі ТОВ "Іст Реалтігруп" та ТОВ "Адва Естейт".

У зв'язку із наведеним відповідач дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Альянс-Стандарт" з ТОВ "Іст Реалтігруп" та ТОВ "Адва Естейт".

Позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходячи з наступного: господарські операції з ТОВ "Іст Реалтігруп" та ТОВ "Адва Естейт" підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Альянс-Стандарт" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12 квітня 2016 року №К/800/24068/15 вказав, що для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача тощо. Також, вказано про необхідність аналізу матеріалів кримінального провадження щодо вчинення контрагентами позивача кримінальних правопорушень та встановлення наявності вироків відносно їх посадових осіб, відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок, з урахуванням практики Верховного Суду України від 03 листопада 2015 року.

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи долю позовних вимог із урахуванням вказівок Вищого адміністративного суду України, звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що між позивачем та ТОВ "Іст Реалтігруп" (субпідрядник) укладено договір субпідряду на виконання окремих видів і комплексів робіт від 20 вересня 2011 року №20/09/11-4, згідно умов якого субпідрядник зобов'язується виконати окремі види і комплекси робіт відповідно до проектно-кошторисної документації (далі - ПКД), а замовник зобов'язується надати будівельний майданчик, передати затверджену ПКД, прийняти та оплатити виконані роботи.

Об'єкт будівництва: адміністративний будинок зі складськими приміщеннями; адреса розташування об'єкта: м. Київ, вул. Медова, 4 а.

За умовами договору, субпідрядник зобов'язується забезпечити прийом, розвантаження, складування та зберігання усіх необхідних для проведення робіт матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання, що постачатимуться замовником. Постачання матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання на об'єкт в повному обсязі, здійснює субпідрядник власними силами та власним транспортом.

Між позивачем та ТОВ "Адва Естейт" (субпідрядник) укладено договір від 07 вересня 2011 року №03-07-09/11, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується виконати окремі види і комплекси робіт відповідно до проектно-кошторисної документації (далі - ПКД), а замовник зобов'язується надати будівельний майданчик, передати затверджену ПКД, прийняти та оплатити виконані роботи.

Об'єкт будівництва: адміністративний будинок зі складськими приміщеннями; адреса розташування об'єкта: м. Київ, вул. Медова, 4 а.

За умовами договору, субпідрядник зобов'язується забезпечити прийом, розвантаження, складування та зберігання усіх необхідних для проведення робіт матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання, що постачатимуться замовником. Постачання матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання на об'єкт в повному обсязі, здійснює субпідрядник власними силами та власним транспортом.

Відповідно до актів здавання-приймання робіт за формою №КБ-2в, локальних кошторисів робіт за формою №4ДБН та довідок про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 ТОВ "Іст Реалтігруп" протягом жовтня, листопада 2011 року виконало обумовлені договором роботи та виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 3 290 856,80 грн., у тому числі податок на додану вартість 548 476,13 грн.; ТОВ "Адва Естейт" протягом жовтня, листопада 2011 року виконало обумовлені договором роботи та виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 1 520 143,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 253 357,20 грн.,

В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунки постачальників грошові кошти, що підтверджують наявні у справі платіжні доручення.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг/робіт з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Суд встановив, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Іст Реалтігруп" та ТОВ "Адва Естейт".

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Іст Реалтігруп" та ТОВ "Адва Естейт", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

При цьому суд враховує, що відсутність на деяких накладних зазначення посади і прізвища особи, яка склала цей документ від контрагента, не може беззаперечно свідчити про підписання таких накладених не уповноваженою особою чи нереальність господарських операцій та позбавляти позивача у зв'язку з цим права податкового кредиту. Суд звертає увагу, що відповідач не надав суду жодних доказів, які б давали підстави стверджувати про підписання вказаних накладних не уповноваженими особами контрагентів позивача, та не спростовано фактичного вчинення операцій за вказаними податковими накладними.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд встановив, що ТОВ "Альянс-Стандарт" відповідно до свідоцтва про право власності від 22 квітня 2013 року належить на праві власності адміністративний будинок зі складськими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Медова, 4 а., для будівництва якого і залучалися контрагенти ТОВ "Іст Реалтігруп" та ТОВ "Адва Естейт".

Як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності ТОВ "Іст Реалтігруп" та ТОВ "Адва Естейт" на момент вчинення спірних господарських операцій відносились зокрема будівництво будівель, будівництво інших споруд, інші спеціалізовані будівельні роботи тощо, що свідчить про пов'язаність предмету спірних операцій із напрямом діяльності контрагентів.

На підтвердження виконаних робіт згідно вказаних договорів до матеріалів справи залучено копії підписаних актів здавання-приймання робіт за формою №КБ-2в, локальних кошторисів робіт за формою №4ДБН, довідок про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3, робочої документації; проекту на будівництво адміністративного будинку, журналу авторського нагляду за будівництвом; загального журналу робіт, паспорта опорядження фасадів; декларації про початок виконання будівельних робіт; декларації про готовність об'єкта до експлуатації; технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення); свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна; податкових накладних, та платіжні доручення щодо здійснення розрахунків між сторонами тощо.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного виконання робіт вказує, що ТОВ "Альянс-Стандарт" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Іст Реалтігруп" та ТОВ "Адва Естейт" робіт для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Іст Реалтігруп" та ТОВ "Адва Естейт" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У свою чергу ДПІ у Солом'янському районі не доведено належними та допустимими доказами обсягу та характеру ресурсів, які необхідні контрагентам позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні.

В цілому, як вбачається з акта перевірки, висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на наявності податкової інформації, яка зазначена в актах про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагентам, зокрема щодо наявності показань посадових осіб підприємств про свою непричетність до діяльності та створення таких підприємств, наявність кримінальних проваджень.

Проте, як вбачається із змісту актів про неможливість проведення зустрічних звірок, вони не стосуються взаємовідносин з позивачем щодо здійснення спірних господарських операцій; крім того, такі акти по своїй суті не можуть встановлювати порушень податкового законодавства та не створюють правових наслідків для добросовісного покупця у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

Стосовно посилання відповідача на наявність кримінального провадження суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження проведення досудового розслідування, наприклад витягу з реєстру кримінальних проваджень, протоколів допиту свідків, інших процесуальних документів, вироку суду щодо підтвердження фіктивної діяльності підприємства.

Вирішуючи даний спір, суд також ознайомився із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 01 грудня 2015 року у справі №826/15034/14, про те, що "…статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати".

Разом з тим, вище судом спростовано висновки акту перевірки та доводи ДПІ у Солом'янському районі щодо відсутності реальних господарських операцій.

Крім того, відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із контрагентами, тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 21 серпня 2014 року №0005672208 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Солом'янському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Альянс-Стандарт" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Стандарт" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 21 серпня 2014 року №0005672208.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Стандарт" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко