Постанова

від 29.08.2016 по справі 826/23538/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2016 року № 826/23538/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна будівельна компанія" доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна будівельна компанія" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києва визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2015 № 0002042204.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної планової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014. Підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що за будівельними операціями із контрагентами: ТОВ «Бреап», ТОВ «БК» Астонбудсервіс» лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток, наслідком чого є отримання ПрАТ «НБК» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини із ТОВ «Бреап», ТОВ «БК» Астонбудсервіс» за договорами, які мають реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства та були надані до перевірки. Також, позивач наголошував, що реальність таких господарських відносин встановлена постановами Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2015 по справі №826/14073/15 та від 06.11.2015 №826/14074/15.

Представник позивача у судовому засіданні 21.01.2016 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, 21.01.2016 через канцелярію суду подав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам, викладеним в акті перевірки від 20.05.2015 №237/26-57-22-04-10/33057292.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 20.04.2015 по 13.05.2015 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Національна будівельна компанія» з питання питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Бреап» (код ЄДРГЮУ 38905415), ТОВ «БК» Астонбудсервіс» (код ЄДРПОУ 38871711) за період 01.10.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 20.05.2015 №237/26-57-22-04-10/33057292, яким встановлені порушення, зокрема:

- пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.10.3 пункту 138.10, пункту 138.11 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік всього у сумі 853 962,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на загальну суму 54 600,00 грн.

26.05.2015 ПрАТ "Національна будівельна компанія" подало до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києва заперечення до акта від 20.05.2015 №237/26-57-22-04-10/33057292, в яких просило відмінити акт та повідомити про дату та час розгляду даних заперечень.

Рішенням Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 04.06.2015 заперечення до акта від 20.05.2015 №237/26-57-22-04-10/33057292 залишені без задоволення, оскільки до заперечень не надано документів, які потребували б додаткового вивчення та моли б вплинути на результати перевірки. Також, в даному рішенні було зазначено, що про час та місце розгляду заперечень посадові особи ПрАТ "Національна будівельна компанія" повідомлені листом від 28.05.2015 №6784/10/26-57-22-04-22, який направлений на податкову адресу товариства засобами поштового зв'язку 28.05.2015, але на розгляд заперечень посадові особи ПрАТ "Національна будівельна компанія" не з'явилися.

На підставі акта перевірки від 20.05.2015 №237/26-57-22-04-10/33057292 відповідачем прийнято ряд податкових повідомлень - рішень, в тому числі податкове повідомлення - рішення від 08.06.2015 № 0002042204, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 54 600,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2015 №0002042204 позивач оскаржив його в адміністративному порядку, відповідно до статті 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 21.08.2015 №12947/10/26-15-10-05-35 залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 08.06.2015 №0002042204, а доповнення до скарги ПрАТ "Національна будівельна компанія" - без задоволення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 11.08.2015 № 19468/6/99-99-10-01-04-25 залишено без розгляду скаргу ПрАТ "Національна будівельна компанія" на податкове повідомлення - рішення від 08.06.2015 № 0002042204.

Приватне акціонерне товариство "Національна будівельна компанія", не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2015 № 0002042204, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пунктів 86.1, 86.7, 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду .

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів , наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ "Національна будівельна компанія", не погоджуючись з висновками акта перевірки а від 20.05.2015 №237/26-57-22-04-10/33057292, 26.05.2015 подало до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києва заперечення до акта від 20.05.2015 №237/26-57-22-04-10/33057292, в яких просило відмінити акт та повідомити про дату та час розгляду даних заперечень.

Рішенням Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києва від 04.06.2015 заперечення до акта від 20.05.2015 №237/26-57-22-04-10/33057292 залишені без задоволення, оскільки до заперечень не надано документів, які потребували б додаткового вивчення та моли б вплинути на результати перевірки.

Також, в даному рішенні було зазначено, що про час та місце розгляду заперечень посадові особи ПрАТ "Національна будівельна компанія" повідомлені листом від 28.05.2015 №6784/10/26-57-22-04-22, який направлений на податкову адресу товариства засобами поштового зв'язку 28.05.2015, проте суду докази скерування такого листа позивачу не надано.

Суд встановив, що податкове повідомлення - рішення від 08.06.2015 № 0002042204 було винесено у строки, визначені пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, а саме протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків - рішення про результати розгляду заперечень від 04.06.2015 (чт.), відтак, 1-й робочий день: 05.06.2015 (пт.).

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що господарські взаємовідносини між ПрАТ "Національна будівельна компанія" та ТОВ «Бреап», ТОВ «БК» Астонбудсервіс» були нереальними, у зв'язку з чим, позивачем порушено пункти 138.2, 138.4, підпункт 138.10.3 пункту 138.10, пункту 138.11 статті 138, підпункти 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно із підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.11 статті 138 Податкового кодексу України, суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді. Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання. Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності (пп. 139.1.1) та витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Господарські операції для визначення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Отже, необхідною умовою для віднесення сум витрат, сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств є факт придбання товарів(робіт, послуг), які відображені у первинних документах, із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих продавцями податкових накладних, актів виконаних робіт, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому або формування відємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток , якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ "Національна будівельна компанія" (Генпідрядник) та ТОВ «БК «Астонбудсервіс» (субпідрядник) укладено договір №4 на виконання підрядних робіт від 24.01.2014, предметом даного договору є врегулювання взаємовідносин між сторонами, які виникають в процесі виконання Підрядником (ТОВ «БК «Астонбудсервіс») завдань Генпідрядника (ПрАТ «Національна будівельна компанія»). Виконання комплексу будівельно-монтажних робіт, в об'ємах, видах строках та по вартості, узгоджених Сторонами по даному Договорі, на будівельному об'єкті: «Забудова території між бул. Кольцова, вул. Картвелішвілі та вул. Ульянова житловими будинками з комплексом соціально-побутового обслуговування в Святошинському районі м. Києва». Об'єкт знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Святошинський район, бульвар Кольцова, 14.

На підтвердження реальності фінансово - господарських взаємовідносин по даному договору позивачем надано копії наступних документів: податкової накладної від 19.02.2014 №18, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року (форма КБ-3), акта приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року №1 (форма КБ-2в), підсумкових відомостей ресурсів, договірної ціни (форма №9), об'єктного кошторису №2-1 (форма №4), локальних кошторисів на будівельні роботи №2-1-1, № 2-1-2, №2-1-3, №2-1-4, №2-1-5, №2-1-6, №2-1-7 (форма №1), платіжних доручень від 19.02.2014 №8485, від 20.02.2014 №285.

Між ПрАТ "Національна будівельна компанія" (Генпідрядник) та ТОВ «Бреап» укладено договір виконання підрядних робіт від 28.01.2014р. №6, предметом даного договору є врегулювання взаємовідносин між сторонами, які виникають в процесі виконання Підрядником (ТОВ «Бреап») завдань Генпідрядника (ПрАТ «Національна будівельна компанія»). Виконання комплексу будівельно-монтажних робіт, в об'ємах, видах строках та по вартості, узгоджених Сторонами по даному Договорі, на будівельному об'єкті: «Забудова території між бул.Кольцова, вул.Картвелішвілі та вул. Ульянова житловими будинками з комплексом соціально-побутового обслуговування в Святошинському районі м. Києва». Об'єкт знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Святошинський район, бульвар Кольцова, 14.

На підтвердження реальності фінансово - господарських взаємовідносин по даному договору позивачем надано копії наступних документів: договірної ціни (форма №9), об'єктних кошторисів №2-1, №2-2, №6-1,№ 7-1, №8-1 (форма №4), локальних кошторисів на будівельні роботи №2-1-1, №2-2-1, №6-1-1/(АС0025), №6-1-2/АС № НБ-008, №7-1-1, №8-1-1 (форма №1), підсумкових відомостей ресурсів, податкових накладних від 14.02.2014 № 39, від 17.02.2014 №40, № 41, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2014 року (форма КБ-3), актів приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року №1, № 2, №3, №4, №5 (форма КБ-2в), акта приймання-передачі матеріалів №НБ-0000054 від 31.03.2014, платіжних доручень від 14.02.2014 №283, від 17.02.2014 №284, №8460.

Також, позивач надав суду копії постанов Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2015 по справі №826/14073/15 та від 06.11.2015 №826/14074/15, якими підтверджена реальність господарських відносин між ПрАТ "Національна будівельна компанія" та ТОВ «Бреап» по договору виконання підрядних робіт від 28.01.2014р. №6, ТОВ «БК «Астонбудсервіс» по договору №4 на виконання підрядних робіт від 24.01.2014.

Зокрема, в постановах Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2015 по справі №826/14073/15 та від 06.11.2015 №826/14074/15 зазначено наступне: «Так, на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «БРЕАП» та ТОВ «Будівельна компанія «АСТОНБУДСЕРВІС», позивачем подано копії наступних документів: - договору № 6 на виконання підрядних робіт від 28 січня 2014 року між ПрАТ «НБК» та ТОВ «БРЕАП»; - договірної ціни між ПрАТ «НБК» та ТОВ «БРЕАП» Форма №9, Форма № 4, Форма №1; - договору № 4 на виконання підрядних робіт від 24 січня 2014 року між ПрАТ «НБК» та ТОВ «Будівельна компанія «АСТОНБУДСЕРВІС»; - договірної ціни між ПрАТ «НБК» та ТОВ «Будівельна компанія «АСТОНБУДСЕРВІС» Форма №9, Форма № 3, Форма №1; - податкових накладних ; - довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень 2014 року по договору ПрАТ «НБК» та ТОВ «БРЕАП»; - довідок про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року за договором року між ПрАТ «НБК» та ТОВ «Будівельна компанія «АСТОНБУДСЕРВІС» № 4; платіжного доручення № 283 від 14 лютого 2014 року; платіжного доручення № 284 від 17 лютого 2014 року; - платіжного доручення № 8460 від 17 лютого 2014 року; - платіжного доручення № 8485 від 19 лютого 2014 року; - платіжного доручення № 285 від 20 лютого 2014 року.» .

Також, в постановах Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2015 по справі №826/14073/15 та від 06.11.2015 №826/14074/15 зазначено, що «суд прийшов до висновку про відсутність у діях позивача порушень пп. 138.10.3 п. 138.10 ст.138 п. 138.2, п. 138.4. п.138.11 ст. 138. пп.139.1.1, пп. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України» .

Отже, вищенаведеними судовими рішеннями встановлений факт, що ПрАТ "Національна будівельна компанія" по взаємовідносинах із ТОВ «Бреап» по договору виконання підрядних робіт від 28.01.2014р. №6 та із ТОВ «БК «Астонбудсервіс» по договору №4 на виконання підрядних робіт від 24.01.2014 не порушувало пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.10.3 пункту 138.10, пункту 138.11 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Згідно із частиною другою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною третьою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги , відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

В частині п'ятій статті 71 Кодексу адміністративного судочинства зазначено, що суд може збирати докази з власної ініціативи.

Суд на підставі інформації наявної в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» (КП «ДСС») встановив наступне:

- постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2015 по справі №826/14074/15 набрала законної сили на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016, якою апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2015 року - повернуто особі, яка її подала;

- постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2015 по справі №826/14073/15 набрала законної сили на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016, якою апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2015 року - повернуто особі, яка її подала.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.10.3 пункту 138.10, пункту 138.11 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України по вищевказаним взаємовідносинам є безпідставними, а тому податкове повідомлення - рішення від 08.06.2015 №0002042204 підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.06.2015 №0002042204, винесене Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов