Постанова

від 18.05.2016 по справі 804/2232/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 р. Справа № 804/2232/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О, при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представника позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМЄЛА» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СМЄЛА» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекціі Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 24 червня 2014 року №0005342204 та №0005332204.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смєла» залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМЄЛА» задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2016р. справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить суд задовольнити позов за викладених у ньому підстав та наданих у судовому засіданні доказів.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, тому винесені рішення є такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, а, отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Смєла» зареєстроване як юридична особа 30.10.1995 року та перебуває на податковому обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

11.06.2014 року працівниками Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт № 344/22-04/23646555 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Смєла», код за ЄДРПОУ 23646555 з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Зернові джерела» (код 34560868) за березень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку».

Відповідно до висновків вказаного встановлено порушення, а саме:

-за результатами перевірки ТОВ «Смєла» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Зернові джерела» за березень 2013 року їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій;

-на порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137. п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ТОВ «Смєла» занижено валові доходи, отримані від невстановленої юридичної та/або фізичної особи за 2013 року всього на суму 2 150 000 грн. та завищено валові витрати за 2013 року всього на суму 1 791 667 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік всього на суму 709 499,99 грн;

-на порушення п. 198.3,п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ «Смєла» встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 358 333,33 грн., у т.ч. за квітень 2013 року на суму 78 833,33 грн., за травень 2013 року на суму 126 348,33 грн. та за червень 2013 року на суму 153 151,67 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Зернові джерела».

На підставі висновків вищевказаного акту, податковим органом 24.06.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 064 250,00 грн. в т.ч. за основним платежем в розмірі 709 500 грн. та за штрафними санкціями - 354 750 грн., № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 537 499,67 грн. в т.ч. за основним платежем в розмірі 358 333 грн. та за штрафними санкціями - 179 166,67 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 статті 138, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірці, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27 жовтня 2015 року у справі № 826/661/14 (21-1539а15).

20.03.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Зернові джерела» (постачальник) укладено договір поставки № 2003/1, предметом якого було придбання соняшника врожаю 2012 року в кількості 500 тон на загальну суму 2150000,00 грн. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, докази оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем встановлено, що здійсненя позивачем господарських операцій з ТОВ «Зернові джерела» підтверджується всім крім виписок книги довіреностей на отримання товару та сертифікатів відповідності на зазначених у податкових та видаткових накладних товар.

Суд зазначає, що вказані документи взагалі не є тими первинними документами на підставі яких формуються дані бухгалтерського та податкового обліку. Належні ж документи як достатні докази вчинення господарських операцій та містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам чинного законодавства контролюючим органом до уваги не були прийняті.

Також, судом встановлено, що виявлені Дніпропетровською ОДПІ порушення засновані на обставинах, встановлені в ОСОБА_3 Центральної ОДПІ від 29.10.2013р. №34/220/34560868 « Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Зернові джерела».

Суд зазначає, що така інформація не є безумовною підставою для висновків про безтоварній спірних операцій, оскільки наявні інші документи, які спростовують такі доводи. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Така позиція також знайшла своє відображення в ухвалі В АСУ від 16 грудня 2014р. по справі № К/800/19822/14.

Крім того, порушення виявлені відповідачем у періодах, що не охоплювалися перевіркою.

Судом встановлено, що згідно наказу на проведення перевірки, направлень, та акту перевірки від 11.06.2014р. №344/22-04/23646555 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Смєла», (код за ЄДРПОУ 23646555) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Зернові джерела» (код 34560868) за березень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку» перевірялася діяльність позивача саме за березень 2013 року, однак виявлено заниження податку на додану вартість всього на суму 358 333,33 грн., в таких періодах, як: квітень 2013 року на суму 78 833,33 грн., травень 2013 року на суму 126 348,33 грн., червень 2013 року на суму 153 151,67 грн.

Що стосується зауважень, які зазначені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016р., суд зазначає наступне.

Судом були досліджені обставини про які зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.07.2015 р., а саме обставини щодо встановлення реальності здійснення господарських операцій, в тому числі на підставі додаткового наданих позивачем первинних документів. Відповідачем додаткових доказів надано не було.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав належних доказів та не довів обґрунтованості визначення податкових зобов'язань та правомірності прийняття спірних рішень.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 94, 158- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СМЄЛА" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0005342204 та №0005332204 від 24 червня 2014 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СМЄЛА» витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено 18.05.2016 р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 18.05.2016р. Суддя З оригіналом згідно Суддя ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_4