Рішення

від 25.08.2016 по справі 905/3678/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.08.2016 Справа № 905/3678/15 Господарський суд Донецької області у складі судді Осадчої А.М.

за участю помічника судді Сотір Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи №905/3678/15

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес" смт.Велика Новосілка Донецька область

до відповідача: ОСОБА_1 автомобільних доріг в Донецькій області м. Покровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 56 642,28 грн., інфляційних збитків у розмірі 40413,08 грн. та 3 % річних у розмірі 2 728,14 грн.

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області м.Покровськ Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Антарес" смт. Велика Новосілка Донецької області

про визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: не з'явився

від відповідача за первісним позовом: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

18.12.2015 року шляхом здійснення поштового відправлення позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма"Антарес" смт.Велика Новосілка Донецька область (далі - ТОВ фірма «Антарес») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 автомобільних доріг в Донецькій області м. Красноармійськ (далі - ОСОБА_1) з вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 56 642,28 грн., інфляційних збитків у розмірі 40 413,08 грн. та 3 % річних у розмірі 2 728,14 грн.

Ухвалою суду від 25.12.2015 року порушено провадження у справі №905/3678/15. Розгляд справи відкладався.

25.01.2016 року від ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області м.Красноармійськ надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Антарес" смт. Велика Новосілка Донецька область про визнання договору на виконання підрядних робіт № 4-20 від 05.02.2014 року недійсним.

Ухвалою суду від 25.01.2016 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області м. Красноармійськ повернуто без розгляду.

08.02.2016 року через канцелярію суду від ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області м. Красноармійськ надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.01.2016 року по справі №905/3678/15.

Ухвалою суду від 08.02.2016 року провадження у справі зупинено, справу надіслано до Донецького апеляційного господарського суду.

Супровідним листом №905/3678/15 від 17.02.2016 року справу повернуто до господарського суду Донецької області.

29.02.2016 року від ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області надійшла апеляційна скарга №01.3-238 від 22.02.2016 року на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.01.2016 року про повернення зустрічної позовної заяви.

Відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) 01.03.2016року супровідним листом №905/3678/15 справу направлено Донецькому апеляційному господарському суду.

15.03.2016 року справу №905/3678/15 повернуто до господарського суду Донецької області.

22.03.2016 року супровідним листом №905/3678/15 справу надіслано Донецькому апеляційному господарському суду на запит останнього.

18.07.2016 року справу повернуто на адресу господарського суду Донецької області.

20.07.2016 року на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі та продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 22.07.2016 року провадження у справі поновлено, строк розгляду спору продовжено на п'янадцять днів до 25.08.2016 року, судове засідання призначено на 18.08.2016 року. Розгляд справи відкладався.

В обґрунтування первісних позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на виконання підрядних робіт №4-20 від 05.02.2014року у частині повної оплати виконаних робіт на загальну суму 56642,28 грн.

На підтвердження зазначених у первісному позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору на виконання підрядних робіт №4-20 від 05.02.2014 року, договірної ціни, локального кошторису №2-1-1, підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису №2-1-1, розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1, довідки про вартість виконаних робіт та витрати від 27.02.2014 року, акту виконаних будівельних робіт від 27.02.2014 року, підсумкової відомості ресурсів (витрати - по факту), розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1, податкової накладної №3 від 27.02.2014 року, Статуту підприємства, витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача та відповідача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 625, 853, 854 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст..ст. 193, 202, 216, 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

12.08.2016 року від ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області м.Красноармійськ (м. Покровськ) надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Антарес" про визнання договору недійсним.

Ухвалою суду від 15.08.2016 року зустрічний позов прийнято до розгляду спільно з первісним.

Заявлені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що оскільки остання є державною організацією, створена наказом Укравтодору з метою забезпечення цільового і ефективного використання коштів, що спрямовуються на витрати, пов'язані з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг, є неприбутковою організацією, одержувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, укладення договору на виконання підрядних робіт не відноситься до безпосередньої мети діяльності ОСОБА_1, тому таке укладення та відповідне використання коштів на оплату робіт за договором суперечить меті її діяльності. Крім того, дії з приводу оплати виконаних робіт за своєю правовою природою є діями з приводу розпорядження майном ОСОБА_1, що належить до державної власності, тому, відповідно укладання спірного договору згідно п.5.2 Положення про ОСОБА_1 повинно бути погоджено з Укравтодором.

Нормативно заявлені вимоги позивач за зустрічним позовом обгрунтовує ст. ст. 203, 228 ЦК України, ст. 207 ГК України, ст. ст. 1, 22, 49, 60, 63 ГПК України.

На підтвердження викладених у зустрічному позові обставин ОСОБА_1 надала суду належним чином засвідчені копії: наказу Державного агенства автомобільних доріг України №410-К від 25.07.2016 року, Положення про ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області, виписки з ЄДРПОУ.

У судове засідання 25.08.2016 року представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали суду на юридичні адреси сторін у справі.

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з клопотаннями про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника, суд клопотання задовольняє.

У судовому засіданні 18.08.2016року був присутній представник відповідача за первісним позовом, надавав пояснення по суті спору, був повідомлений про дату та час наступного судового засідання - 25.08.2016року.

Крім того, відповідач за первісним позовом звернувся до суду з заявою про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

За змістом частини першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

05.02.2014 року між юридичними особами ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «Антарес» (Підрядник) укладено договір на виконання підрядних робіт №4-20, за умовами розділу 1 якого Замовник доручає Підряднику виконати поточний ремонт кімнати №107 (1-й поверх) в адміністративній будівлі ОСОБА_1 автомобільних доріг в Донецькій області (далі - роботи), розташованій за адресою: м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6а. Роботи виконуються відповідно до затвердженої Замовником кошторисної документації. Роботи виконуються з використанням матеріалів, виробів та обладнання Підрядника. Підрядник гарантує наявність в нього необхідних ліцензій та інших дозволів, необхідних для виконання робіт за договором. Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт доручених Підряднику складає 57129,29грн. з ПДВ, визначається на підставі Договірної ціни, вказаної в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору. Договірна ціна вартості робіт складається у відповідності з ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 з вказівками до нього. Заготівельно-складські витрати компенсуються Замовником за усередненим відсотком від суми вартості матеріалів та транспортних витрат: для будівельних матеріалів, виробів та конструкцій - 2%, для металоконструкцій - 0,75%, для обладнання - 0,9%.

Розділом 3 договору сторони встановили, що початок виконання робіт за договором - протягом п'яти днів з моменту укладення договору. Закінчення робіт до 30.06.2014 року. Строки виконання робіт можуть бути змінені за домовленістю сторін, яка має бути письмово оформлена додатковою угодою до даного договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014року (п. 9.1 договору).

На виконання умов договору сторонами підписано договірну ціну, локальний кошторис та підсумкову відомість ресурсів, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що укладений договір за змістом спірних правовідносин та своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 ГК України - до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, - регулюються відповідними нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення поняття розкриває сутність зобов'язання як правого зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, договір підряду складається із двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1)правовідношення, в якому виконавець має виконати роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.

Згідно з п. 5.1 договору приймання виконаних робіт здійснюється щомісячно за актом виконаних підрядних робіт за формою КБ-2 та довідкою КБ 3 представниками Замовника і Підрядника.

Сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року від 27.02.2014 року та довідку про вартість виконаних робіт та витрати від 27.02.2014 року на суму 56642,28 грн.

У вищезазначеному акті та довідці наявне посилання на договір №4-20 від 05.02.2014року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт на підставі вказаного договору.

Документи підписані уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплені печатками підприємств.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Факт виконання робіт підтверджено уповноваженим представником відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 18.08.2016 року та у письмових поясненнях у справі.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в та довідки форми №КБ-3 є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №4-20 від 05.02.2014року.

У справі також міститься належним чином засвідчена копія податкової накладної №3 від 27.02.2014 року, що складалась за наслідком господарської операції.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п.2.2.2 договору кінцева оплата виконаних робіт здійснюється протягом двадцяти днів після підписання уповноваженими представниками сторін актів приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідки КБ-3 шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Підрядника.

З огляду на підписання акту виконаних робіт та довідки 27.02.2014 року, у відповідача виникло зобов'язання з оплати виконаних робіт до 19.03.2014 року (протягом двадцяти днів з моменту підписання акта та довідки).

Доказів на підтвердження оплати суми заборгованості у розмірі 56642,28грн. відповідач суду не надав.

Суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань у відповідності до умов зазначеного вище договору, строк виконання зобов'язання відповідача за первісним позовом на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 56642,28грн., тоді як матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем за первісним позовом суми заборгованості.

Відповідно, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості задовольняються у повному обсязі.

Також позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних збитків у розмірі 40413,08 грн. та 3% річних з простроченої суми у розмірі 2728,14 грн. (за 586 днів).

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем за первісним позовом свого грошового зобов'язання, позивач за первісним позовом мав підстави для нарахування вказаних сум.

Таким чином, суд приходить до висновку, що враховуючи порядок нарахування інфляційних у місяцях, що встановлений законом, позивач має право нараховувати інфляційні втрати за період квітень 2014 року - вересень 2015 року, 3% річних за період з 29.03.2014 року по 04.11.2015 року.

Період нарахування 3%річних та інфляційних втрат позивачем визначено вірно.

Суд, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга ", приходить до висновку, що 3% річних за визначений позивачем період становить 2728,14 грн., а сума інфляційних втрат - 40413,08 грн.

Оскільки наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є вірним та останній мав право на нарахування даних сум за вказаний період, суд задовольняє вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2728,14 грн. та інфляційних втрат в розмірі 40413,08 грн.

Предмет зустрічних позовних вимог - визнання недійсним договору на виконання підрядних робіт №4-20 від 05.02.2014 року, як такого, що укладений ОСОБА_1 з перевищенням повноважень, без отримання затвердження Укравтодору та суперечить інтересам держави, оскільки не відповідає безпосередній меті діяльності ОСОБА_1.

Розглянувши заявлені зустрічні позовні вимоги суд зазначає наступне.

Розглянувши заявлені зустрічні позовні вимоги суд зазначає наступне.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215 , 216 ЦК України , статтями 207 , 208 ГК України .

Зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено у ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України , позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (абз.4 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (із змінами та доповненнями)).

Позивач за зустрічним позовом в якості підстави визнання договору вказує на те, що спірний договір є таким, що суперечить інтересам держави, оскільки його предмет не відповідає меті та предмету, на забезпечення яких створено і здійснює діяльність ОСОБА_1 - розвиток мережі автомобільних доріг загального користування. Крім того, дії з приводу оплати виконаних робіт за своєю правовою природою є діями з приводу розпорядження майном ОСОБА_1, що належить до державної власності, тому, відповідно укладання спірного договору згідно п.5.2 Положення про ОСОБА_1 повинно бути погоджено з Укравтодором.

Як вбачається з п.1.1 Положення про ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області, що затверджене наказом Державного агентства автомобільних доріг України №12 від 02.11.2011року (далі - Положення), ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області належіть до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України(далі - Укравтодор). ОСОБА_1 є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного гербу України і своїм найменуванням (п.1.3). ОСОБА_1 є неприбутковою організацією(п.1.4).

За приписами ст. 137 ГК України правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна.

Відповідно до п. 5.2 Положення майно служби є державною власністю та закріплене за нею на праві оперативного управління.

ОСОБА_1 складають закріплені за нею основні фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в її самостійному балансі (п.5.1 Положення). Джерелам майна ОСОБА_1 визначені у п. 5.3 Положення.

Як вбачається з п. 1.1 договору, його предметом є поточний ремонт кімнати №107 (1-й поверх) в адміністративній будівлі ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області, розташованій за адресою: м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6а.

Представник позивача за зустрічним позовом підтвердив належність майна - кімнати №107 (1-й поверх) ОСОБА_1 на праві оперативного управління.

Вказаний договір укладено для забезпечення звичайної діяльності ОСОБА_1 - поточного ремонту будівлі, яка використовується позивачем за зустрічним позовом у діяльності.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Матеріалами справи та наданими відповідачем за первісним позовом доказами не доведено факт суперечності спірного договору інтересам держави. Зокрема, не доведено, що його предмет не відповідає меті, на забезпечення якої створена і здійснює діяльність ОСОБА_1 - розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, оскільки, мета створення підприємства носить загальний характер, а, як встановлено вище, договір укладено з метою забезпечення належної діяльності підприємства (ремонт приміщення, що належить ОСОБА_1 на праві оперативного управління).

За приписами ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

ОСОБА_1 вважає, що дії з приводу оплати виконаних робіт за договором за своєю правовою природою є діями з приводу розпорядження майном ОСОБА_1 (грошовими коштами), яке належить до державної власності, тому, відповідно укладання спірного договору згідно п.5.2 Положення про ОСОБА_1 повинно бути погоджено з Укравтодором.

Дійсно, п.5.2 Положення передбачає, що ОСОБА_1 володіє, користується та розпоряджається майном за погодженням Укравтодору, вчиняючи щодо нього будь-які дії згідно із законодавством.

Одночасно, пунктом 4.2 Положення встановлено, що начальник ОСОБА_1 відповідає за ефективне та цільове використання коштів, що надходять на фінансування дорожнього господарства згідно із законодавством, укладає угоди від імені ОСОБА_1.

Договір №4-20 від 05.02.2014року підписано з боку ОСОБА_1 начальником останньої ОСОБА_2.

Відповідно до п. 1.6 Положення ОСОБА_1 утримується у межах кошторису видатків, затвердженого Укравтодором за рахунок коштів, передбачених у вартості будівництва та ремонту автомобільних доріг, виходячи з законодавчо встановлених нормативів на утримання служби замовника; коштів, передбачених у вартості експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування згідно з розрахунком за методикою, затвердженою Укравтодором.

Таким чином, ОСОБА_1 утримується у межах кошторису видатків, затвердженого Укравтодором.

Відповідно, погодження Укравтодору на розпорядження грошовими коштами надається шляхом включення певних видатків, у даному випадку на поточний ремонт приміщення) до складу кошторису ОСОБА_1 та подальшого окремого погодження не потребують. Докази відсутності узгодження у кошторисі ОСОБА_1 таких видатків суду не надано.

Крім того, суд приймає до уваги наступне.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

За висновком Суду в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Таким чином, при укладанні договору №4-20 від 05.02.2014року відповідач за зустрічним позовом (Підрядник) мав обґрунтоване очікування набути майно внаслідок сплати грошових коштів за виконані роботи боку ОСОБА_1 - Замовника. Відповідно наявність порушень з боку ОСОБА_1 як державної організації - юридичної особи публічного права - при укладанні договору (відсутність відповідного погодження) не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи внаслідок визнання договору недійсним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області не довела належними і допустимими доказами обставин та причин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, за таких обставин зустрічний позов ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області про визнання договору на виконання підрядних робіт недійсним є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що судом прийняте рішення про задоволення первісного позову в повному обсязі, у відповідності до положень статті 49 ГПК України понесені позивачем за первісним позовом при зверненні до суду витрати зі сплати судового збору в сумі 1378,00грн. підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на користь ТОВ фірма "Антарес", витрати по оплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 92, 202, 203, 204, 509, 511, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 837, 838, 854, 882 Цивільного кодексу України; ст.ст. 137, 193, 206, 207, 208, 215, 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 54, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Антарес" смт.Велика Новосілка Донецька область до ОСОБА_1 автомобільних доріг в Донецькій області м.Красноармійськ про стягнення заборгованості у розмірі 56 642,28 грн., інфляційних збитків у розмірі 40 413,08 грн. та 3 % річних у розмірі 2 728,14 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області (85307, Донецька область, м. Покровськ, вул. Дніпропетровська, буд. 2, ідентифікаційний код 25946285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Антарес» (85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Октябрська, буд. 46, ідентифікаційний код 24155782) заборгованість у розмірі 56642,28 грн., 3% річних у розмірі 2728,14 грн., інфляційні втрати у розмірі 40413,08 грн., судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області м.Покровськ Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Антарес" смт. Велика Новосілка Донецької області про визнання договору на виконання підрядних робіт №4-20 від 05.02.2014 року недійсним.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 25.08.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 30.08.2016 року.

Суддя А.М. Осадча