Ухвала

від 30.08.2016 по справі 760/21460/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Левенця Б.Б., Слободянюк С.В.

при секретарі: Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Концерну «Військторгсервіс», поданою через представника ОСОБА_1, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Концерну «Військторгсервіс» про стягнення заборгованості за договором позики ,

в с т а н о в и л а :

у грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Концерну «Військторгсервіс», в якому просив стягнути з останнього на свою користь заборгованість за договором позики в розмірі 300 000 грн..

В обгрунтування позову зазначав, що 03.03.2009 між ним та відповідачем в особі філії «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» укладено договір позики, на виконання якого він 04.03.2009 року надав відповідачу грошові кошти в розмірі 300 000 грн. строком до 04.06.2009 року. В подальшому строк дії даного договору було продовжено до 04.12.2012 року. Проте після закінчення строк, незважаючи на його вимогу відповідач кошти не повернув.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17.05.2016 року позов задоволено. Стягнуто з Концерну «Військторгсервіс» на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за договором позики в розмірі 300 000 грн.. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Справа № 760/21460/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/10055/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Кицюк В.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д. Не погоджуючись з даним рішенням суду, Концерн «Військторгсервіс» через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не взяв до уваги, що оскільки строк повернення позики було визначено 04.12.2012 року, строк позовної давність сплив 04.12.2015 року. Суд неправильно вказав, що позивач звернувся до суду з позовом 03.12.2015 року, про що свідчить відтиск печатки поштового відділення, оскільки опису вкладень матеріали справи не містять, а відтак невідомо які документи знаходилися у даному конверті. Крім того, починаючи з квітня 2014 року Концерн втратив будь-який зв'язок з філією Кримське управління військової торгівлі через анексію Криму та всі документи знаходяться на території анексованого підприємства і отримати їх вони до цього часу не можуть. Також судом не враховано, що відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 627 філія не мала права отримувати в касу грошові кошти у сумі більшій за 10 000 грн., а тому гршові кошти мали бути внесені на рахунок філії в банку.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Статуту концерну «Військторгсервіс», затвердженого Міністром оборони України 27.12.2006 №754, концерн «Військторгсервіс» є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, належить до сфери управління Міністерства оборони України, є юридичною особою, самостійно розробляє та затверджує положення про філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (структурні одиниці) Концерну.

Згідно п. 3.5 Статуту концерн має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, брати обов'язки та нести зобов'язання у передбачених чинним законодавством України випадках, бути позивачем, відповідачем, третьої особою, яка бере участь у справі (учасником судового процесу) в суді загальної юрисдикції, господарському, адміністративному суді, третейському суді тощо.

08.05.2007 року створена філія «Кримське управління військової торгівлі» концерну «Військторгсервіс», код ЄДРПОУ 35123238 (довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України).

Згідно п. 4.1 Положення про філію «Кримське управління військової торгівлі» концерну «Військторгсервіс», затвердженого наказом генерального директора концерну «Військторгсервіс» № 181 від 17.12.2009, філія має право самостійно від імені засновника здійснювати господарські операції з юридичними і фізичними особами цивільно-правові та господарські договори в межах повноважень визначених цим Положенням та довіреністю керівника філії.

Згідно довіреності від 15.04.2008 року концерн «Військторгсервіс» в особі генерального директора Пукіра П.Н. уповноважив начальника філії «Кримське управління військової торгівлі» концерну «Військторгсервіс» Ханякіна С.О. в тому числі на укладенні від імені та в інтересах концерну всіх господарських договорів, договорів позики за умови, що їх сума не перевищує 300 000 грн..

03.03.2009 року між ОСОБА_2 та філією «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» укладено договір позики, за умовами якого позивач надав останньому безвідсоткову позику в розмірі 300 000 грн. з виробничою метою строком до 04.06.2009 року.

Згідно додаткової угоди до цього договору від 04.06.2009 року сторони змінили дату повернення позики до 04.12.2012 року.

Згідно квитанції до приходного касового ордеру № 0097 від 04.03.2009 року від позивача філією «Кримського управління воєнної торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» прийнято 300 000 грн. на підставі договору від 03.03.2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання за договором позики перед відповідачем та надав останньому грошові кошти, проте відповідач у визначений у договорі строк грошові кошти не повернув.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1049 ЦК України передбачений обов'язок позичальника повернути позику, а саме: позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Керуючись вимогами зазначених норм та з урахуванням наявності у позивача договору позики та квитанції про передачу відповідачу 300 000 грн. суд першої інстанції дійшов правильних висновків про законність позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 70 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти знано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Чинним законодавством не вимагається подання заяв, скарг чи інших документів через поштове відділення із обов`язковим описом вкладень. Доводи апеляційної скарги про те, що можливо у конверті, який знаходиться у матеріалах справи та на якому стоїть дата відправлення 03.12.2015 року знаходилася не позовна заява, а інші документи ґрунтуються на припущеннях. На позовній заяві вказано дату 03.12.2015 року, на квитанції про сплату судового збору та виписці про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України також зазначено дату 03.12.2015 року. Відтак висновки суду про те, що строк позовної давності позивачем не пропущено є правильними.

Доводи апеляційної скарги про те, що філією при прийнятті грошових коштів від позивача порушено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 627 не впливають на висновки суду, оскільки дійсність договору презюмується та питання визнання договору позики недійсним не було предметом розгляду у даній справі.

Виходячи з викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Концерну «Військторгсервіс» відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді