Ухвала

від 29.08.2016 по справі 910/19653/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

29.08.2016№ 910/19653/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/19653/15

за позовом об`єднання підприємств «Український музичний альянс», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Філіпс Україна», м. Київ,

про стягнення 1 007 578,61 грн.,

за участю представників:

позивача - Калениченка П.А. (директор; паспорт серія НОМЕР_1);

відповідача - Рибака О.М. (довіреність від 05.02.2014 №б/н),

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання підприємств "Український музичний альянс" (далі - Об`єднання) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Філіпс Україна" (далі - Товариство) 940 727,70 грн. втрат від інфляції і 66 850,91 грн. 3% річних, нарахованих на суму 1 237 979,78 грн. простроченого грошового зобов'язання зі сплати відрахувань (відсотків) за імпортоване на митну територію України обладнання, із застосуванням якого у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, згідно з переліком, визначеним додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 №992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах".

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2015 у справі №910/19653/15 (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 (колегія суддів у складі: суддя Сотніков С.В. - головуючий, судді Остапенко О.М. і Пантелієнко В.О.), у задоволенні позову відмолено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 (колегія суддів у складі: суддя Палій В.В. - головуючий, судді Львов Б.Ю. і Селіваненко В.П.) рішення попередніх судових інстанцій з даної справи скасовано; справу №910/19653/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів зі справи стало те, що:

- місцевим господарським судом не враховано, що позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період, який передував виконанню відповідачем судового рішення (кошти сплачено 02.07.2015) та який не був охоплений періодом нарахування 3% річних у справі №910/7891/13;

- апеляційний господарський суд, зазначивши про те, що обов'язок Товариства зі сплати відрахувань виник на користь будь-якої уповноваженої організації, а не безумовно на користь Об`єднання, не врахував того, що у період, коли Товариством будо здійснено імпорт на митну територію України відповідного обладнання (з 22.11.2011 по 26.03.2013) Об`єднання було єдиною організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права та/або (суміжних) прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується листом Державної служби інтелектуальної власності України від 17.06.2015 №1-7/4782; крім того, апеляційний господарський суд залишив поза увагою те, що зобов'язання відповідача зі сплати відрахувань є грошовим і виникло безпосередньо з актів цивільного законодавства;

- ні місцевим господарським судом, ані апеляційним господарським судом не було здійснено перевірки обґрунтованості і правильності здійснених позивачем нарахувань інфляційних втрат та 3% річних.

За результатами повторного автоматичного розподілу справу №910/19653/15 передано судді Марченко О.В. для розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2016 суддею Марченко О.В. прийнято справу № 910/19653/15 до свого провадження.

Товариство 21.07.2016 подало суду письмові пояснення, в яких зазначило, що твердження позивача про те, що Об`єднання є кредитором, а Товариство - боржником у зобов'язанні зі сплати відрахувань (відсотків) вартості обладнання, імпортованого відповідачем, є хибним; враховуючи відсутність заперечень та/або зауважень з боку позивача щодо неналежності або частковості виконання основного зобов'язання відповідачем вказане зобов'язання слід вважати виконаним повністю і належним чином, а відтак припиненим; після виконання Товариством основного зобов'язання 02.07.2015 позивач втратив свій статус кредитора, а отже і право вимагати сплати відповідачем штрафних санкцій; кредитор має право вимоги про стягнення з боржника в судовому порядку сум втрат від інфляції та 3% річних, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано; позивач не має майнових прав щодо відрахувань, отриманих ним від імпортера обладнання і матеріальних носіїв, а тому не має права захищати свій майнові права та інтерес у спірних правовідносинах; те, що позивач був єдиною уповноваженою організацією колективного управління, не впливає на спірні правовідносини, оскільки законодавством не встановлено залежність їх характеру від кількості уповноважених організацій; розрахунок позивача втрат від інфляції є неправильним.

Об`єднання 22.07.2016 подало суду клопотання про витребування у господарського суду міста Києва матеріалів справи №910/7891/13 для огляду та дослідження наявних в ній доказів.

Відповідно до приписів частин першої і другої статті 38 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Суд у судовому засіданні 25.07.2016 дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні вказаного клопотання позивача з огляду на те, що позивач як сторона у справі №910/7891/13 не був позбавлений права ознайомитися з матеріалами вказаної справи в порядку статті 22 ГПК України, подавши суду відповідне клопотання, як і мав право подати суду наявні в матеріалах іншої справи докази.

Об`єднання 04.08.2016 подало суду письмові пояснення, у яких зазначило, що зобов'язання зі сплати втрат від інфляції і 3% річних виникло не із основного зобов'язання зі сплати відрахувань, а з його порушення (прострочення) і є чинним незалежно від подальшого виконання основного зобов'язання; статус неприбуткової організації не впливає на виникнення втрат від інфляції, як і на право вимоги про стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов'язання; сума втрат від інфляції позивачем була розрахована вірно.

Товариство 29.08.2016 подало суду клопотання про застосування загальної позовної давності до правовідносин сторін, у якій зазначило про те, що станом на дату подання позову у справі (31.07.2015) минуло три роки після митного оформлення всіх партій товару, імпортованих відповідачем до 31.07.2012, відповідно минула і позовна давність за основною вимогою щодо цих партій товару; якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вона спливла і стосовно додаткової угоди; таким чином, відповідач просить виключити з розрахунку суми позову суми втрат від інфляції та 3% річних, здійснені за період до 31.07.2015.

Представник позивача у судовому засіданні 29.08.2016 наголосив на доводах, викладених у письмових поясненнях, поданих суду 04.08.2016, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача наголосив на доводах, викладених у письмових поясненнях, поданих суду 21.07.2016, проти задоволення позовних заперечив, просив суд застосувати загальну позовну давність у вирішенні спору.

Разом з тим, представниками сторін подано суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, проте частиною третьою вказаної статті передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Частиною третьою статті 77 ГПК України встановлено, що суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Судом в розгляді даної справи оголошено перерву до 19.09.2016 о 10 год. 20 хв.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Як зазначено в пункті 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», оцінюючи поведінку заявника, а також осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, слід брати до уваги факти невиконання ними процесуальних обов'язків, наприклад, ненадання чи надання з порушенням строку, передбаченого ЦПК України, доказів у справі; неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин, якщо це призвело до порушення розумного строку судового розгляду.

Оцінюючи характер процесу та його значення для заявника, слід враховувати важливість предмета розгляду та ступінь ризику для заявника, наприклад, якщо йдеться про справи, що потребують оперативного прийняття рішення; трудові справи; справи, що пов'язані зі станом здоров'я заявника; справи щодо опіки над дітьми тощо.

Беручи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, характер процесу, клопотання представників сторін, враховуючи необхідність отримання пояснень позивача стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку розгляду справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 69, 77, 86 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи.

2. Продовжити строк розгляду спору до 19.09.2016 включно.

Суддя О. Марченко