Рішення

від 29.08.2016 по справі 926/1723/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" серпня 2016 р. Справа № 926/1723/16

За позовомКомунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради до відповідачаНауково-виробничого підприємства «Акватон» пророзірвання договору та стягнення суми авансового платежу, пені, інфляційних та 3% річних в розмірі 99734,77 грн. Суддя Швець Микола Васильович Представники : Від позивачаОСОБА_1 - довіреність №3692/12 від 11.07.2016р. Від відповідачане з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради звернулось з позовом до Науково-виробничого підприємства «Акватон» про розірвання договору та стягнення суми авансового платежу, пені, інфляційних та 3% річних в розмірі 99734,77 грн.

Ухвалою суду від 30.06.2016р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19.07.2016р.

Ухвалою суду від 19.07.2016р. у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 04.08.2016р.

Ухвалою суду від 04.08.2016р. у зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено на 29.08.2016р.

Розпорядженням №68/16 від 29.08.2016р., щодо повторного автоматичного розподілу справ, у зв'язку з перебуванням судді Миронюка С.О. в черговій щорічній відпустці, справу №926/1723/15 передано на розгляд судді Швець М.В.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав додаткові докази по справі (вх. № 2523 від 29.08.2016р.).

Відповідач належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, проте явку свого представників в судові засідання не забезпечив, правом наданим ст. 59 ГПК України на подання відзиву не скористався.

Нез'явлення представників відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без їх участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви, суд встановив:

15.01.2016р. між КП «Черкасиводоканал» (замовник) та НВП «Акватон» (виконавець) був укладений договір № 1-01/154 (далі - договір).

26.02.2016р. додатковою угодою № 1 сторони погодили внесення змін до договору № 1-01/154 від 15.01.2016р.

Відповідно до п.1.1 договору (з врахуванням змін) замовник замовляє, а виконавець бере на себе зобов'язання виготовити обладнання, призначене для автоматичної реалізації питної води, а саме терміналів реалізації води типу «Водограй», а також виконати пуско-монтажні роботи з його встановлення.

Згідно з п. 2.1 договору вартість замовленого обладнання та його номенклатура обумовлюються в специфікації 2 (додаток № 2), яка є невід'ємною частиною даного договору.

Загальна сума договору становить 101960 грн. з ПДВ (п.2.2 договору).

Розрахунок здійснюється наступним чином - авансовий платіж в сумі 85734,40 грн. з ПДВ сплачується двома платежами: 64468,80 грн. з ПДВ - протягом 10 днів з моменту підписання договору; 21265,6 грн. з ПДВ - до 29.02.2016р. року на підставі виставлених виконавцем рахунків (пункти 2.2, 2.3, 2.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору виконавець зобов'язується протягом 7-ми робочих днів з моменту отримання авансового платежу у повному обсязі виконати доукомплектування виготовленого обладнання, підготувати його до відправки замовнику та забезпечити доставку обладнання на склад замовника, м. Черкаси, вул. Ватутіна, 12.

Згідно п. 3.4 запуск обладнання в експлуатацію повинен бути здійснений виконавцем протягом не більше ніж 5-ти робочих днів з моменту отримання його замовником.

На виконання умов договору позивач було виконано свій обов'язок по здійсненню передоплати за обладнання та перераховано відповідачу грошові кошти в якості авансу в розмірі 85734,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням: № 142 від 29.01.2016р. на 10000 грн.; №1866 від 02.02.12016р. на 40000 грн.; № 7671 від 02.02.2016р на 14468,80 грн.; № 1906 від 26.02.2016р. на 21265,60 грн.

Отже, відповідач згідно умов договору повинен був виготовити та поставити обладнання не пізніше ніж 10.03.2016 року.

17.03.2016р. позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою № 1150/23 від 16.03.2016р., у якій повідомив, що строк виконання виконавцем своїх зобов'язань сплив 10.03.2016р. та вимагав від останнього виконати їх належним чином.

21.03.2016р. від відповідача надійшов лист-відповідь № 03/16 від 20.03.2016р., в якому він повідомив, що орієнтовний термін завершення монтажних та налагоджувальних робіт 23-28 березня, також листом від 10.05.2016р., відповідачем було повідомлено позивача про наміри відправлення спеціалістів 12-13.05.2016р. для завершення робіт в рамках укладеного договору. Проте поставка та монтаж обладнання у вищевказані терміни не відбулась.

17.05.2016р. позивач повторно звернувся до відповідача з претензією-вимогою №2702/15 від 17.05.2016р. в якій вимагав від відповідача протягом 7 робочих днів з моменту отримання претензії-вимоги перерахувати на рахунок замовника пеню в сумі 34780,76 грн., а в разі ігнорування зазначених вимог залишає за собою право звернення до суду з позовом про стягнення авансу, штрафних санкцій, судових витрат та розірвання договору. Зазначена претензія-вимога залишена відповідачем без відповіді.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦКУ передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 693 ЦКУ передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 1 ст. 530 ЦКУ закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку із тим, що відповідач у встановлений договором строк не виконав обов'язок щодо виготовлення та поставки обладнання позивачу, у останнього відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

У процесі розгляду справи відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов'язку щодо виготовлення та поставки обладнання за договором № 1-01/154 від 15.01.2016р.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 85734,40 грн. за договором № 1-01/154 від 15.01.2016р. є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Водночас, заявлена вимога щодо стягнення 3977,68 грн. інфляційних втрат та 697,61 грн. 3% річних за період з 10.03.2016р. по 17.06.2016р. задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Пунктом 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 Цивільного кодексу України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Зазначені висновки кореспондуються з позицією Верховного Суду України, викладеної в постанові №921/266/13-г/7 від 16.09.2014р., відповідно до якої обов'язок повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки предметом спору не є грошове зобов'язання, яке випливає з договору № 1-01/154 від 15.01.2016р., тому відсутні правові підстави для застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних загальною сумою 4675,29 грн.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 9325,08 грн., нарахованої за період з 10.03.2016р. по 17.06.2016р. за зрив термінів виготовлення, поставки та монтажу обладнання.

Відповідно до ст. ст. 610-611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу країни, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за зрив термінів оплати чи виконання робіт з виготовлення обладнання винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Враховуючи, що відповідач виготовлення, поставку та монтаж обладнання в строки передбачені договором не виконав, вимога позивача про стягнення з відповідача пені нарахованої за період з 10.03.2016р. по 17.06.2016р. в сумі 9325,08 грн. є законною та обґрунтованою, а відповідно підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд розірвати договір № 1-01/154 від 15.01.2016р., укладений між Науково-виробничим підприємством «Акватон» та Комунальним підприємством «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у процесі розгляду справи, з моменту укладення сторонами спірного договору та станом на час розгляду справи позивач належним чином виконав свій обов'язок по проведенню оплати за договором, проте відповідач свій обов'язок щодо виготовлення, поставки та монтажу обладнання не виконав, чим істотно порушив умови договору, у зв'язку з чим у позивача виникло право на розірвання спірного договору.

Отже, вимога позивача до відповідача про розірвання договору № 1-01/154 від 15.01.2016р., укладеного між Науково-виробничим підприємством «Акватон» та Комунальним підприємством «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати договір № 1-01/154 від 15 січня 2016р., укладений між Науково-виробничим підприємством «Акватон» та Комунальним підприємством «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради.

3. Стягнути з Науково-виробничого підприємства «Акватон» (м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 23/18; код 22839973)

на користь Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Гетьмана Сагайдачного, 12; код 03357168)

- заборгованість в сумі 95059,48 грн. у т.ч.: основного боргу - 85734,40 грн., пені - 9325,08 грн.

- судовий збір в сумі 2803,90 грн.

4. В решті вимог у позові відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 30.08.2016 року.

Суддя ОСОБА_2