Постанова

від 16.08.2016 по справі 826/11117/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 серпня 2016 року № 826/11117/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Дробчак В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон Трейдінг»

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними дії та скасування наказу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вагон Трейдінг» (далі - ТОВ «Вагон Трейдінг», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить суд визнати протиправними дії Головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_1 з проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі Наказу виконуючого обов'язки начальника ГУ ДФС у м. Києві № 4185 від 11.07.2016 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вагон Трейдінг» код 39451772 за період часу з 01.01.2013 року по 31.ю12.2015 року з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій»; та про визнання протиправним Наказ виконуючого обов'язки начальника ГУ ДФС у м. Києві № 4185 від 11.07.2016 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вагон Трейдінг» код 39451772 за період часу з 01.01.2013 року по 31.ю12.2015 року з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки перевірку позивача призначено повторно за той же період з тих самих питань, що на думку позивача вказує на протиправність оскаржуваного наказу. Крім того, позивач зазначав, що слідчий суддя при винесені Ухвали на підставі якої видано оскаржуваний наказ керувався положеннями Податкового кодексу України, який на думку позивача не належить до кримінального процесуального законодавства України, що свідчить про порушення вимог чинного законодавства при призначенні перевірки.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом виконуючого обов'язки начальника ГУ ДФС у м. Києві від 11.07.2016 № 4185 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вагон Трейдінг» відповідно до вимог п. п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на виконання ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва Коваленко В. В. у справі № 756/2945/16-к від 09.03.2016 року, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32015100050000084 від 28.10.2015 наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вагон Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Тарсан ЛТД», ТОВ «БК «Седес», ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Прод Опт Продукт», ТОВ «Конструктив Компані», ТОВ «Кепіталс Груп», ТОВ «Бігнікс», ТОВ «Блюбері Продакшн», ТОВ «Лерос», ТОВ «Штовар Україна», ТОВ «Автозапчастина Ойл», ТОВ «Апреліус» за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 тривалістю 5 робочих днів з 20.07.2016 року.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 р. N 1844/11/13-10.

Оцінюючи доводи позивача, якими він обґрунтовує свої вимоги про визнання протиправним цього наказу суд встановив наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Відповідно до п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний наказ прийнято на підставі ухвали про призначення позапланової документальної перевірки від 09.03.2016 року прийнятої під час розслідування кримінального провадження № 32015100050000084 слідчим другого ВКР слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві Двигун Р. В.

Відповідно до частини 1 статті 110 Кримінального процесуального кодексу України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.

Судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371 - 374 цього Кодексу (ч. 2 ст. 110 КПК України).

Оскільки як зазначено вище, перевірку позивача призначено на підставі ухвали слідчого в рамках кримінального провадження, отже суд не вбачає порушень відповідачем норм чинного законодавства при виданні оскаржуваного наказу.

При цьому обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав про незаконність ухвали про призначення позапланової документальної перевірки від 09.03.2016 у зв'язку з її оскарженням в рамках кримінальної справи № 759/2945/16-к. Проте, законність винесення даної Ухвали не є предметом судового розгляду даної справи та не впливає на реалізацію процесуальних прав позивача в інших провадженнях.

Відповідно до п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що перевірку позивача призначено терміном 5 робочих днів, тобто відповідно до п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача, що оскаржуваним наказом призначено перевірку з тих же питань та за той же період, що були предметом планової перевірки за результатом якої складено акт від 25.02.2016 № 1371/26-51-11-01-09/39537147, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в ході камеральної перевірки даних податкової звітності з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Вагон Трейдінг» за листопад 2015 року предметом перевірки визначено граничність термінів реєстрації податкових накладних там розрахунків коригування по них в ЄРПН, визначених відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Як зазначено вище, позапланову перевірку позивача призначено з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Тарсан ЛТД», ТОВ «БК «Седес», ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Прод Опт Продукт», ТОВ «Конструктив Компані», ТОВ «Кепіталс Груп», ТОВ «Бігнікс», ТОВ «Блюбері Продакшн», ТОВ «Лерос», ТОВ «Штовар Україна», ТОВ «Автозапчастина Ойл», ТОВ «Апреліус» за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

Отже, предмети позапланової та камеральної перевірок позивача є різними, що в свою чергу спростовує твердження позивача про порушення контролюючим органом п. 78.2. ст. 78 Податкового кодексу України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається та вказувалось позивачем, що на підставі оскарженого наказу проведено перевірку ТОВ «Вагон Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства, у тому числі взаємодії з підприємствами, які зазначені в оскаржуваному наказі з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 23.06.1997 №2-зп по справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернення до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Також, в п. 5 рішення Конституційного суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Враховуючи, що оскаржуваний наказ, який є актом індивідуальної дії, на час вирішення справи реалізовано, тобто такий наказ вичерпав свою дію, таким чином права позивача не можуть бути поновлені шляхом визнання протиправним такого наказу.

Оскільки, оскаржуваний наказ прийнято уповноваженою особою відповідно до норм Податкового кодексу України, такий наказ на час вирішення справи вичерпав свою дію, отже суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Належним способом захисту прав позивача в даному випадку є оскарження податкового повідомлення-рішення прийнятого на підставі вказаного акту перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирання законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено - 22.08.2016 року.