Рішення

від 22.08.2016 по справі 904/5681/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.08.16р. Справа № 904/5681/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ТЕПЛОСИЛА", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова Фабрика", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 1 від 18.04.2016 року, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 01.08.2016 року, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ТЕПЛОСИЛА", м. Дніпро звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова Фабрика", м. Дніпро про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання товару №565 від 20.07.2013 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 22.08.2016року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2013 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ТЕПЛОСИЛА" (далі-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паперова Фабрика» (далі-відповідач) було укладено Договір постачання товару № 565 (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 02.09.2015 року) постачальник зобов'язується поставити товар та послуги згідно Специфікацій, які є невід'ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Строк дії Договору сторонами встановлений в. п.8.1, де початок дії договору - день

підписання Сторонами цього договору та діє до 31.12.2015р. , а у випадку невиконання однієї зі Сторін зобов'язання за цим Договором - до повного виконання таких зобов'язань.

Згідно Специфікації № 3 від 02 вересня 2015 р. до договору № 565 від 20.07.2015р. передбачено ремонт Корпуса ч. ДГВ-05.03.001 на загальну суму 16950,00грн. Здійснення розрахунків Покупцем передбачено у безготівковому порядку згідно графіку оплат: передплата 5000,00 грн.; 11950,00 грн. протягом п'яти робочих днів від дати поставки товару. Термін постачання товару становить тридцять календарних днів з дати передплати. Покупцем було сплачено за цією поставкою у повному обсязі.

Згідно Специфікації № 1 від 20 липня 2015 р. до договору № 565 від 20.07.2015р передбачена поставка грудного валу БДМ-5 на загальну суму 245000,00грн. Здійснення розрахунків Покупцем передбачено у безготівковому порядку згідно графіку оплат: передплата 57300,00 грн.; 60000,00 грн. з моменту перерахування передплати; 127700,00 грн. протягом п'яти робочих днів від дати поставки товару. Термін постачання товару становить шістдесят календарних днів з дати передплати.

Продавець виконав зобов'язання, встановлені Договором. ТОВ «НВО «ТЕПЛОСИЛА» на адресу ТОВ «Паперова Фабрика» згідно умов Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору, було відвантажено грудний вал БДМ-5 (товар) на підставі видаткової накладної № 83 від 07 грудня 2015р. на загальну суму 245000,00грн. Покупцем було сплачено за поставкою: передплатою - 125000,00 грн. (платіжне доручення № 4598 від 03.08.15р. на суму 20000,00 грн., платіжне доручення № 4674 від 10.08.15р. на суму 40000,00 грн., платіжне доручення № 4929 від 01.09.15р. на суму 35000,00 грн., платіжне доручення № 5303 від 29.09.15р. на суму 10000,00 грн., платіжне доручення № 5329 від 01.10.15р. на суму 10000,0 грн., платіжне доручення № 5509 від 19.10.15р. на суму 10000,00 грн.; після поставки товару - 20000,00 грн. (платіжне доручення № 6227 від 22.12.15р. на суму 10000,00 грн., платіжне доручення № 7447 від 06.06.16р. на суму 5000,00 грн).

Всього сплачено за поставлений товар згідно умов Специфікації № 1 від 20.07.15р. на загальну суму 145000,00грн.

Відповідач не здійснив сплату за поставлений товар, відвантажений згідно вищенаведеної видаткової накладної № 83 від 07 грудня 2015року, на загальну суму 100000,00грн.

Доказів погашення заборгованості сторонами не надано.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що відповідачем допущено порушення строків оплати, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 100000грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.5 Договору передбачено за порушення строків оплати Товару нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в розмірі 22280,72 грн. за період 15.12.2015 року по 13.06.2016 року (з урахуванням уточненого розрахунку).

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 22060,99грн. за період з 15.12.2015 року по 13.06.2015 року. В решті позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1783,01 грн. та 6256,91 грн. інфляційних за період з 15.12.2015року по 08.07.2016 року.

За змістом абзацу пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказана правова позиція також відображена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997.

Вищезазначені рекомендації постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року та листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 позивачем не враховані, а відтак господарським судом здійснено розрахунок інфляційних та встановлено, що інфляційні на суму 120000 грн. не нараховується, оскільки період прострочення складає менше 15 днів, сума інфляційних нарахована на суму 105000 грн. складає 5416,91 грн. фактично розрахована за період з січня 2016 року по травень 2016року, за заявлений позивачем період з 07.06.2016 року по 08.07.2016 року (тобто враховано фактично червень 2016 року) на суму 100000грн. мала місце дефляція -200 грн. Зважаючи на те, що в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) сума інфляційних, яка підлягає стягненню складає 5216,91 грн. за загальний період прострочення з січня 2016 року по червень 2016 року (заявлений позивачем з 23.12.2015 року по 06.06.2016 року та з 07.06.2016 року по 08.07.2016 року).

Посилання відповідача на неможливість виконання зобов'язань через скрутне матеріальне становище, обґрунтоване тимчасовим зупиненням господарської діяльності не приймається судом, оскільки як передбачено п. 1.10 постанови Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з присудженням до стягнення з відповідача 100000 грн. суми основного боргу, 22060,99 грн. пені, 1783,01 грн. 3% річних та 5216,91 грн. інфляційних. В решті позовних вимог слід відмовити.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паперова Фабрика» (49000, м. Дніпро, вул. Каспійська, б. 2, код ЄДРПОУ 39265179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ТЕПЛОСИЛА" (49000, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, оф. 108/3, код ЄДРПОУ 39465900) 100000 грн. суми основного боргу, 22060,99грн. пені, 1783,01 грн. 3% річних та 5216,91 грн. інфляційних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1935,91грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.08.2016р.

Суддя ОСОБА_3