Постанова

від 31.10.2016 по справі 904/5681/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2016 року Справа № 904/5681/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Дмитренко Г.К., Антонік С.Г.

при секретарі Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №1 від 18.04.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 01.09.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова Фабрика" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2016 року у справі №904/5681/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ТЕПЛОСИЛА", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова Фабрика", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2016р. у справі №904/5681/16 (суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю В«Паперова ФабрикаВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ТЕПЛОСИЛА" 100000,00 грн. суми основного боргу, 22060,99грн. пені, 1783,01 грн. 3% річних та 5216,91 грн. інфляційних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1935,91грн.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, як прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та прийняти нове, яким зменшити суми, які підлягають стягненню з відповідача.

Посилається на те, що відповідачем в односторонньому порядку було змінено умови договору шляхом визначення у видатковій накладній вартості товару 245000,00грн. замість 230000,00грн., що є підставою для зміни рішення суду.

Також скаржник вважає необґрунтованим висновок суду про відсутність підстав для звільнення від грошового зобов’язання з причин зупинення діяльності скаржника на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2015р. по справі №804/9805/15.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 31.10.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2013 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ТЕПЛОСИЛА" (далі-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Паперова ФабрикаВ» (далі-відповідач) було укладено Договір постачання товару № 565 (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 02.09.2015 року) постачальник зобов'язується поставити товар та послуги згідно Специфікацій, які є невід'ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Строк дії Договору сторонами встановлений в. п.8.1, де початок дії договору - день

підписання Сторонами цього договору та діє до 31.12.2015р. , а у випадку невиконання однієї зі Сторін зобов'язання за цим Договором - до повного виконання таких зобов'язань.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що поставка товару відбулась на підставі наведених нижче специфікацій:

Згідно Специфікації № 3 від 02 вересня 2015 р. до договору № 565 від 20.07.2015р. передбачено ремонт Корпуса ч. ДГВ-05.03.001 на загальну суму 16950,00грн. Здійснення розрахунків Покупцем передбачено у безготівковому порядку згідно графіку оплат: передплата 5000,00 грн.; 11950,00 грн. протягом п'яти робочих днів від дати поставки товару. Термін постачання товару становить тридцять календарних днів з дати передплати. Покупцем було сплачено за цією поставкою у повному обсязі.

Згідно Специфікації № 1 від 20 липня 2015 р. до договору № 565 від 20.07.2015р передбачена поставка грудного валу БДМ-5 на загальну суму 245000,00грн. Здійснення розрахунків Покупцем передбачено у безготівковому порядку згідно графіку оплат: передплата 57300,00 грн.; 60000,00 грн. з моменту перерахування передплати; 127700,00 грн. протягом п'яти робочих днів від дати поставки товару. Термін постачання товару становить шістдесят календарних днів з дати передплати.

Але, під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції колегією суддів було з’ясовано наступне.

Позивачем було надано до позовної заяви копію Специфікації № 1 від 20 липня 2015 на поставку грудного валу БДМ-5-ТР-1433.01.000-01СБО3 за ціною 245000,00грн.(а.с.20), тоді як згідно видаткової накладної №83 від 07.12.2015р.представником відповідача був отриманий грудний вал БДМ-5-ТР-1433.01.000-01СБО1 (а.с.25).

Відповідач надав копію специфікації № 1 від 20 липня 2015 на поставку грудного валу БДМ-5-ТР-1433.01.000-01СБО1 за ціною 230000,00грн. (а.с. 99).

Тобто, на думку апеляційного суду, позивач, вказавши в видатковій накладній ціну за товар в розмірі 245000,00грн. замість 230000,00грн. в односторонньому порядку змінив умови договору №565 в частині зміни ціни, на що не звернув уваги суд першої інстанції під час розгляду справи та що є підставою для зміни рішення суду в частині стягнення суми основного боргу.

Матеріалами справи підтверджується, що на специфікації від №1 від 01.07.2015р. стоять підписи та печатки сторін, узгоджено найменування товару та його ціну, а саме: грудний вал БДМ-5-ТР-1433.01.000-01СБО1 за ціною 230000,00грн. Поставлено фактично грудний вал БДМ-5-ТР-1433.01.000-01СБО1, що підтверджується відповідною видатковою накладною №83 від 07.12.2015р.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, а одностороння відмова від виконання своїх зобов’язань неприпустима.

За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.525 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем, на виконання умов договору, за поставлений товар було сплачено лише 145000,00грн. (а.с.35-44), внаслідок чого заборгованість в сумі 85000,00грн. залишилась несплаченою, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 85000,00грн. судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення суми 3% річних в розмірі 1783,01 грн. та 6256,91 грн. інфляційних за період з 15.12.2015року по 08.07.2016 року.

Оскільки вказані нарахування є похідними від суми основного боргу та не відповідають фактичній сумі заборгованості, колегією суддів було перераховано суми 3%річних та інфляційних, внаслідок чого задоволенню підлягають наступні позовні вимоги: 3% річних в сумі 1351,64грн. та інфляційні втрати в сумі 4410,00грн. за період з 15.12.2015р. по 08.07.2016р.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивачем надано розрахунок пені за загальний період заборгованості в сумі 22280,72грн. за період з 15.12.2015 року по 13.06.2016 року.

Вказане нарахування є невірним, оскільки не відповідає дійсній сумі заборгованості, а тому колегія суддів перерахувала розмір пені у відповідності до фактичної суми заборгованості, внаслідок чого задоволенню підлягає пеня в розмірі 18960,00грн. за період з 15.12.2015 року по 13.06.2016 року.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо відсутності підстав для звільнення від грошового зобов’язання з причин зупинення діяльності скаржника на період з 23.09.2015р. по 13.04.2016р. на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/9805/15, колегія суддів вважає, що оскільки в період зазначених дат відповідач частково виконував свої зобов’язання за спірним договором, а після закінчення дії постанови не сплати суму боргу, відсутні підстави для звільнення від відповідальності.

Виходячи з вищенаведених норм права та враховуючи вищевикладені фактичні обставини даної справи, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає зміні, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова Фабрика"

задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2016 року у справі №904/5681/16 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«Паперова ФабрикаВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ТЕПЛОСИЛА" 85000,00 грн. суми основного боргу, 18960,00грн. пені, 1351,64грн. 3% річних та 4410,00грн. інфляційних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1645,52грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ТЕПЛОСИЛА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Паперова ФабрикаВ» судовий збір за розгляд справи апеляційною інстанцією в сумі 2129,51грн.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Г.К. Дмитренко

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 04.11.2016 року.