Ухвала

від 13.06.2016 по справі 2а/0470/13536/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2016 року м. Київ К/800/26186/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., за участю секретаря:Латишевій Л.П., за участю представників позивача:Левченка О.В., відповідача:Кравець А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року

у справі №2а/0470/13536/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Апріорі»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Апріорі» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 13 грудня 2012 року у задоволенні позовних вимог позивача відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 березня 2014 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року №0000011500.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду попередньої інстанції - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Посадові особи податкового органу провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування від'ємного результату від операцій з цінними паперами, який задекларовано у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2012 року, про що склали акт від 09 жовтня 2012 року №1522/228/23366293, яким встановили порушення позивачем вимог абзацу 10 пункту 48.3 статті 48, пункту 150.1 статті 150, пункту 153.8 статті 153, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 12 233 804,00 грн., у тому числі у 2011 році у розмірі 583 031,00 грн., у І півріччі 2012 року у розмірі 11 650 773,00 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року №0000011500, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15 352 908,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, згідно бази «Бест-Звіт» податкова декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року не визнана як «податкова» відповідно до абзацу 10 пункту 48.3 статті 48 та пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, при візуальній перевірці наявності та достовірності заповнення всіх обов'язкових реквізитів надісланого пакету звітності з податку на прибуток за І квартал 2011 року, яка надійшла засобами поштового зв'язку 19 квітня 2011 року, встановлено, що декларація оформлена з порушенням пункту 1.7 пункту 1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29 березня 2003 року №143. Таким чином, у відповідності до пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, податкова звітність, за висновками відповідача, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, з огляду на що від'ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду рядка 1.3 Додатку ЦП декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року складає « 0».

Станом на 01 липня 2011 року по дебету рахунка 352 «Поточні фінансові інвестиції» позивача рахувалися прості іменні акції ВАТ «Галантерея» у кількості 817 851 штук. На підставі повідомлення зберігача цінних паперів ПАТ «Приватбанк» (договір від 15 червня 2008 року №Д-3-1/06) від 22 серпня 2011 року, що «відповідно до повідомлення Депозитарію ПАТ «ВДЦП» проте, що згідно з розпорядженням уповноваженої особи Комісії ДКЦПФР на підставі Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Положення про Чернігівське територіальне управління ДКЦПФР, затвердженого рішення ДКЦПФР від 14 жовтня 2005 року №585 та наказу начальника Чернігівського територіального управління ДКЦПФР від 04 серпня 2011 року №24, рішення ДКЦПФР від 16 травня 2005 року №240 «Про передачу повноважень територіальним управлінням ДКЦПФР та фондового ринку щодо скасування реєстрації випусків акцій акціонерних товариств, які виключені з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України у зв'язку з їх ліквідацією», скасовано реєстрацію випуску акцій ВАТ «Галантерея» та анульовано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій від 14 жовтня 2008 року №06/24/1/08, видане Чернігівським територіальним управлінням ДКЦПФР. В порушення вимог пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України підприємство не відкоригувало доходи у Декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, що призвело до заниження доходів від операцій з цінними паперами на суму 24 349 878,00 грн.

У Декларації з податку на прибуток за 2011 рік підприємством було задекларовано від'ємне значення попередніх звітних (податкових) періодів (рядок 1.3.«Від'ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду» Додатку ЦП Декларації) у сумі 97 124 912,00 грн. за даними перевірки цей показник дорівнює «0», у зв'язку з чим підприємство завищило показник рядка 1.3 на 97 124 912,00 грн., тобто у рядку 1 «Прибуток або збиток від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами» Додатка ЦП декларації повинно було відобразити 3 432 353,00 грн. замість (-94 655 490,00 грн.).

За результатами перевірки показників рядка 1.2 «Витрати звітного (податкового) періоду» Додатка ЦП за І півріччі 2012 року, витрати у розмірі 55 787 083,00 грн., які були задекларовані підприємством, у ході перевірки не були підтверджені первинними документами, що, за висновками податкового органу, є порушенням вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності відображення у податковому обліку витрат від придбання цінних паперів у період отримання доходу від їх реалізації, що відображено у пункті 1.2 Додатку ЦП до рядку 03.20 та 03.21 додатку ІД до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2012 року.

Так, за змістом пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в період їх виникнення, визнаються витратами такого звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За змістом положень підпункту 153.8.1 пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, витрати платника податку на користь продавця або емітента визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Згідно акту перевірки в 2011 році позивачем здійснено витрати у розмірі 48 422 366,00 грн. на придбання цінних паперів, які не були відображені в декларації з податку на прибуток у період їх понесення.

Частина придбаних позивачем цінних паперів вартістю 21 502 220,00 грн. у І півріччі 2012 року була реалізована, з відповідним відображенням доходів та витрат на їх придбання у податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року.

Таким чином, позивачем було відображено витрати понесені на придбання цінних паперів у період отримання доходу від реалізації таких цінних паперів, що було відображено в пункті 1.2 Додатку ЦП до рядка 03.20 та 03.21 додатка ІД до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2012 року. Вказані витрати у розмірі 21 502 220,00 грн. наростаючим підсумком були відображені і у декларації за півріччя 2012 року.

Визначаючи правомірність такого відображення позивачем витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що витрати на придбання цінних паперів на вторинному ринку, визначаються у відокремленому обліку фінансових результатів від операцій з цінними паперами у тому податковому періоді, на який припадає їх понесення (нарахування) незалежно від періоду отримання доходу від подальшого відчуження таких цінних паперів. Витрати на придбання цінних паперів у розрізі їх окремих видів відображаються у таблиці 1 «Розрахунок фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами» Додатку ЦП Декларації №1213.

Відтак, враховуючи, що позивачем у 2011 році було придбано та сплачено за цінні папери 26 920 146,00 грн., які не були відображені у період їх понесення, останній правомірно відобразив ці суми у декларації з податку на прибуток за півріччя 2012 року незалежно від подальшого відчуження таких цінних паперів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично понесені позивачем витрати на придбання у 2011 році цінних паперів вартістю 48 422 366,00 грн. підтверджуються первинними документами.

Крім того, як свідчать матеріали справи, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2011 року у справі №2а/0470/6251/11, яка набрала законної сили, скасовано рішення податкового органу про невизнання податкової звітності позивача - податкової декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2011 року.

Відтак, враховуючи неправомірність відмови відповідача у прийняття податкової звітності за І квартал 20111 року, з урахуванням положень пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, позивач правомірно відобразив від'ємний фінансовий результат від операцій з цінними паперами за минулі податкові періоди у розмірі 104 489 629,00 грн. при визначенні результату від операцій з цінними паперами у ІІ кварталі 2011 року та в наступних податкових періодах.

Крім того, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції відносно того, що позивач не зобов'язаний зменшувати або коригувати валові витрати на придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав у зв'язку з подальшим скасуванням реєстрації випуску акцій або обмеження їх обігу.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладання та виконання позивачем договірних відносин з купівлі-продажу цінних паперів, обмежень в обігу цінних паперів не було.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду попередньої судової інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі №2а/0470/13536/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.