Ухвала

від 30.08.2016 по справі 820/13025/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 року м. Київ К/800/11932/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Сіроша М.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2014

у справі № 820/13025/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Новий Стиль»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Новий Стиль» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 02.07.2014 № 0000384900, № 0000394900.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Новий Стиль» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками, складено акт № 194/28-09-49-15/32565288 від 18.06.2014, в якому зафіксовано порушення: пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.1 , 198.3 , 198.6 ст. 198 , п. п. 200.1 , 200.3 , 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України , в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 522 850 грн.; п. 3.1 ст. 3 , п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 , п. 138.2 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 , п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 552 362 грн.

02.07.2014 податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000384900 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 483 712 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 241 835,50 грн.;

- № 0000394900 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 718 887,50 грн., в т.ч.: 503 593 грн. основного платежу та 215 294,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для відображення в акті перевірки вищевказаних порушень стали висновки актів перевірок контрагентів позивача, господарські операції з якими мали безпосередній вплив на вищевказані порушення; в акті перевірки зазначено, що угоди, укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

Матеріалами справи встановлено, що 01.12.2010 між позивачем (клієнт) та ТОВ «СМ Транс» (експедитор) було укладено договір на надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по Україні № 103579, згідно умов якого експедитор від свого імені та за дорученням клієнта здійснює транспортно-експедиційні послуги по забезпеченню та організації перевезення вантажів клієнта в міжміському сполученні автомобільним транспортом по маршруту, вказаному в транспортній заявці.

27.02.2013 між позивачем (клієнт) та ТОВ «ТК Єврологістік» (експедитор) було укладено договір № 910709 на надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по Україні, згідно умов якого експедитор від свого імені та за дорученням клієнта здійснює транспортно-експедиційні послуги по забезпеченню та організації перевезення вантажів клієнта в міжміському сполученні автомобільним транспортом по маршруту, вказаному в транспортній заявці.

У жовтні 2011 року позивач здійснював замовлення транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні у ТОВ «Про Орг» (експедитор), на підставі договору на надання транспортно - експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні від 07.01.2011 № 070111.

05.04.2011 між позивачем (клієнт) та ПП «Промтранспоставка» (експедитор) було укладено договір № 555777 на здійснення транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по Україні, на підставі якого у період травень 2011 року, січень - липень 2012 року ПП «Промтранспоставка» здійснювало транспортно-експедиційні послуги для позивача.

Факт здійснення господарських операцій за вказаними договорами судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, а саме: актами прийому-передачі наданих транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по Україні, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

В період з січня по лютий 2013 року позивач придбав у ТОВ «Мечелспецсталь» (постачальник) труби, уголок, швелер, лист (письмовий договір не укладався).

Реальність господарської операції підтверджена матеріалами справи, а саме: видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

12.04.2012 між позивачем (замовник) та ТОВ «Будівельник-97» (підрядник) було укладено договір підряду № 120163, на підставі якого у травні 2012 року ТОВ «Будівельник-97» на замовлення позивача виконував роботи з улаштування буферів на кран мостовий в/п 10т за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе, 88 з метою своєчасного проведення технічного обслуговування та поточного ремонту.

Фактичне виконання господарських операцій підтверджено актом здачі-приймання виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Крім того, ПАТ «Новий Стиль» (покупець) у жовтні-листопаді 2011 року на підставі рахунків-фактур ТОВ ПП «Кімік» придбало борошно житнє. Поставка товару відбувалась на підставі договору, укладеного шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Придбаний товар було оприбутковано на склад та в подальшому передано на виробництво за наряд-заказами, що підтверджує картка складського обліку щодо оприбуткування та відпуску придбаного товару на виробництво. Норми використання борошна у господарській діяльності встановлені на підприємстві для кожного найменування продукції, що виготовляється.

У червні-вересні 2011 року позивач здійснював на підставі договору поставки товару № 2010/235 від 04.01.2010, додаткових угод від 04.01.2010, від 01.07.2011, від 07.02.2011, придбання тари (піддони дерев'яні) у ТОВ «Митан» (постачальник).

Отриманий від ТОВ «Митан» товар оприбутковувався та зберігався на орендованих ПАТ «Новий Стиль» складських приміщеннях. Для виконання господарської діяльності позивач уклав з АТ «Елеватормлинмаш» договір оренди нежитлових приміщень № 130/2010 від 20.07.2010 на загальну площу 28 291,94 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Комсомольське шосе, 88.

Придбаний товар використовувався позивачем у господарській діяльності, а саме: для постачання товарів покупцям позивач укладав договори на поставку товарів власного виробництва з покупцями (супермаркетами), за умовами договорів з якими зазначений товар повинен поставлятись лише на палетах (піддонах).

В червні 2012 року, на підставі договору поставки № 06062012 від 06.06.2012 та додаткової угоди №1 від 11.06.2012, позивач придбав трубу у ПП «Кронос Днепр» (постачальник).

Придбаний товар, згідно обліку був списаний на витрати при виготовленні готової продукції.

Позивач (покупець) у грудні 2011 року на підставі рахунку-фактури придбав омивачі скла (4 л) у ПП «Експресавтолюкс» (постачальник). Здійснення господарської операції підтверджено матеріалами справи, а саме: податковими накладними на поставку продукції, накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Протягом лютого та грудня 2011 року позивач придбав у ТОВ «РТК Трейд» товар (круг ф25 6 м ст 3 сп, лампи High-wattage Spiral 105W.6500K E40).

В період з січня по березень 2012 року позивач здійснював придбання комплектуючих для обладнання у ТОВ «Альфа-Вест ЛТД» (постачальник) згідно договору поставки, додаткової угоди.

Товари, отримані від ТОВ «Альфа-Вест ЛТД» згідно карток складського обліку списано на витрати підприємства.

В період липень, вересень, листопад-грудень 2010 року на підставі рахунків-фактур позивачем придбано запасні частини, шини, акумулятори та автохімію до автомобілів у ТОВ «ТД Автодеталь» (постачальник).

Позивач (покупець) у період липень, вересень 2012 року на підставі договору купівлі-продажу № 201267 від 17.07.2012 придбав металопрокат у ТОВ «ПКФ «Інтерпромресурс» (продавець), згідно умов якого товар постачається на умовах EXW м. Дніпропетровськ (згідно Інкотермс 2000 ).

Отримані від ТОВ «ПКФ «Інтерпромресурс» ТМЦ були використані при виготовленні готової продукції, проведенні модернізації основних засобів та виготовленні основних засобів.

У січні 2012 року на підставі рахунку-фактури від 25.01.2012 за № 56-01 здійснював придбання набору картриджів Epson у ТОВ «Компанія «ВІВАС» (постачальник).

Набір картриджів Epson, отриманий від ТОВ «Компанія «ВІВАС» прийнятий на склад відповідно до картки складського обліку та списаний на витрати адміністративного призначення.

Позивач (покупець) у грудні 2011 року на підставі рахунків-фактур придбав у ТОВ «Травневе» ТМЦ для ремонту та технічного обслуговування обладнання (постачальник).

В липні 2012 року позивач на підставі договору поставки № 0203 від 02.03.20012 придбав у ТОВ «КП «ИМ-ПУЛЬС» (постачальник) запчастини до станків, згідно умов якого, товар постачається на умовах EXW (згідно Інкотермс 2010).

Придбаний у ТОВ «КП «ИМ-ПУЛЬС» товар був використаний при проведенні поточного ремонту обладнання та згідно обліку був списаний на витрати виробничого характеру.

08.04.2013 між позивачем (замовник) та ТОВ «Генбудінвест» (підрядник) укладено договір підряду № 131012 на виготовлення і монтаж відбійників на умовах, передбачених даним договором.

Фактичне виконання господарських операцій за вищевказаними договорами підтверджене первинними документами, а саме: податковими накладними, накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, відповідно.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності формування позивачем податкового кредиту та сум витрат відповідно до належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, які складені на виконання умов договірних відносин.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (п. 1 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, господарська операція являє собою дію або подію, яка веде до змін у фінансовому стані підприємства.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Так, відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вказані норми кореспондуються з норами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Аналогічні правові норми визначені і в Податковому кодексі України.

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та віднесення суми витрат до витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені, спричинили реальні зміни в майновому стані позивача, а придбаний товар використано у подальшій діяльності, що відповідно підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, та не спростовано відповідачем, тому податковим органом безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко М.В. Сірош