ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2016 року м. Київ К/800/39105/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Приходько І.В., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2015 року
у справі № 826/17879/14
за позовом заступника прокурора Оболонського району м. Києва (далі - позивач, заступник прокурора)
в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Профрембуд» (далі - відповідач, ТОВ «Профрембуд»)
про стягнення податкового боргу, -
ВСТАНОВИЛА:
Заступник прокурора в інтересах держави в особі ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернувся у листопаді 2014 року до суду з позовом до ТОВ «Профрембуд» про стягнення коштів у розмірі 600 519,13 гривень з рахунку у банку ПАТ «Укрсоцбанк».
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2015 року позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2015 року постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2015 року. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 14, ст. 57, ст. 58, Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 1, ст. 8 Закону України «Про поштовий зв'язок», постанови Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1236 від 28.11.2002 року.
Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є правильним, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Профрембуд» з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Центрдормонтаж», ТОВ «Будівельна компанія «Стандарт С», ТОВ «Промобуд-2007» за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлено актом від 07.04.2014 року № 351/26-54-22-03-07/32347244, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення відповідачем вимог: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1, п. 149.1 ст. 149 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 224 866,00 гривень; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 214 158,00 гривень.
На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.05.2014 року: № 0006382203, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 214 158,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 53 539,50 гривень; № 0006392203, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 224 866,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 56 216,50 гривень.
Відповідно до розрахунку податкового боргу, загальна сума боргу складає 600 499,13 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що податкові повідомлення-рішення від 12.05.2014 року № 0006382203 та № 0006392203 були направлені відповідачу за місцем реєстрації, проте не вручені з незалежних від контролюючого органу причин, тому вони є узгодженими, а збільшена ними сума грошового зобов'язання є податковим боргом.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.
За змістом пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Положеннями пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У ході розгляду справи, судом апеляційної інстанції було витребувано у позивача пояснення щодо донарахування штрафних санкцій у розмірі 170,00 гривень за невчасну подачу декларації з податку на додану вартість від 22.07.2013 року № 9044362039; 170,00 гривень за невчасну подачу декларації з податку на прибуток підприємств від 10.02.2013 року № 9087247759 та відповідних рішень про застосування вказаних штрафних санкцій; витяг з облікової картки платника податку на додану вартість за період по листопад 2014 року (по момент звернення до суду).
При дослідженні наданих на вимогу суду витягів з облікових карток, з урахуванням наданих представником податкового органу пояснень щодо нарахування штрафних санкцій, судом апеляційної інстанції встановлено, що до суми податкового боргу, який заявлений до стягнення у даній справі, не входять штрафні санкції за невчасну подачу декларації з податку на додану вартість від 22.07.2013 року № 9044362039 та декларації з податку на прибуток підприємств від 10.02.2013 року № 9087247759, оскільки вони були погашені у 2013 році за рахунок переплати.
Так, на підставі викладеного судом апеляційної інстанції було витребувано контролюючого органу розрахунок податкового боргу, відповідно до якого, заборгованість з податку на додану вартість відповідача виникла у результаті нарахування пені у сумі 30 272,07 гривні, 9,19 гривень, 24,15 гривні, у зв'язку з закінченням строку погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 214 158,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 53 539,50 гривень, нарахованого контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 12.05.2014 року № 0006382203; самостійного нарахування суми грошового зобов'язання у розмірі 954,00 гривні платником податку згідно податкової декларації від 16.05.2014 року № 9027975973.
Тобто, загальна сума податкового боргу з податку на додану вартість на час звернення прокурора до суду, з урахуванням переплати 6977,53 гривень, складає 291 979,38 гривень.
При цьому, у ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до нового розрахунку податкового боргу, заборгованість з податку на прибуток у відповідача виникла у результаті нарахування пені у сумі 27 265,50 гривень, у зв'язку з закінченням строку погашення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 224 866,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 56 216,50 гривень, нарахованого контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 12.05.2014 року № 0006392203.
Тобто, загальна сума податкового боргу з податку на прибуток на час звернення прокурора до суду з урахуванням переплати 190,00 гривень складає 308 158,00 гривень.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем фактично були сплачені податкові зобов'язання самостійно визначені в податковій декларації з податку на додану вартість від 16.05.2014 року № 9027975973, але суми були направлені на погашення штрафних санкцій з податку на додану вартість, що визначені податковим повідомленням-рішення від 12.05.2014 року № 0006382203.
Водночас, положеннями п. 58.3 ст. 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Аналогічні норми передбачені Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказ Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 року за № 2135/22447).
Згідно пунктів 3.7, 3.10 вказаного Порядку податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Так, на підтвердження вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень від 12.05.2014 № 0006382203, № 0006392203 позивачем долучено до матеріалів справи талон замовлення ТОВ «Зіпекс» (кур'єрська компанія «Zipex») № 13082, конверт з поштовим вкладенням (податкові повідомлення-рішення та розрахунок до них) на якому кур'єрською компанією складено довідку про причини повернення поштового відправлення - отримувач не значиться.
Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України «Про поштовий зв'язок» оператор поштового зв'язку (оператор) - суб'єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку.
Згідно положень ст. 8 Закону України «Про поштовий зв'язок» Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень забезпечує загальне регулювання діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку. Реалізацію державної політики у сфері надання послуг поштового зв'язку здійснює уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі зв'язку. На національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, покладаються, зокрема, ведення єдиного державного реєстру операторів поштового зв'язку.
Проте, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, в Списку суб'єктів господарювання, що внесені до реєстру операторів поштового зв'язку, який міститься на веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, ТОВ «Зіпекс» відсутнє, що свідчить про те, що останнє не є оператором поштового зв'язку, в той час як доказів протилежного позивачем на вимогу суду не надано.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності податкового боргу, оскільки податкові повідомлення-рішення від 12.05.2014 року № 0006382203 та № 0006392203 є неузгодженими, в силу того, що останні не були вручені відповідачу належним чином, що призвело до неможливості встановлення строку, після якого грошові зобов'язання набувають статусу узгоджених, та протягом якого платник податків зобов'язаний сплатити грошові зобов'язання, що визначені контролюючим органом.
При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.
З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо безпідставності та необґрунтованості заявлених позовних вимог, а тому правомірно відмовлено у їх задоволенні.
Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та не правильного вирішення справи, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано скасовано постанову суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва - відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2015 року, у справі № 826/17879/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) І.В. Приходько Помічник судді підпис (підпис) В.П. Юрченко
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 31.08.2016 |
Оприлюднено | 05.09.2016 |
Номер документу | 60223325 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Бухтіярова І.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні