Ухвала

від 02.03.2011 по справі 2а-18568/09/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2011 року справа №2а-18568/09/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Міронової Г.М.

суддів Юрко І.В. , Блохіна А.А.

при секретарі Задоєнку О.В., за участю представника: позивача: ОСОБА_2, діючого за довіреністю від 29.11.2010 року; представників відповідача: ОСОБА_3, діючого за довіреністю № 11075/10/10-013 від 06.08.2010 року; ОСОБА_4, діючої на підставі довіреності № 13553/10/10-013 від 10.09.2010 року; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Скарабей», апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-18568/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Скарабей» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції № 000142334/0 від 23.10.2009 року на суму 47031 грн., № 000152334/0 від 23.10.2009 на суму 886513,5 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі № 2а-18568/09/0570 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Скарабей» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції № 000142334/0 від 23.10.2009 року на суму 47031 грн., № 000152334/0 від 23.10.2009 на суму 886513,5 грн. - задоволено частково.

Визнано частково недійсним податкове повідомлення - рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000152334/0 від 23.10.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 865014 грн., у тому числі за основним платежем 576676 грн., штрафними санкціями 288338 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції керувався п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначивши, що посилання позивача на акти виконаних робіт, як на підставу правомірності віднесення до складу валових витрат послуг з автоперевезення, не є обґрунтованим, адже зазначені документи не відповідають вимогам, які висуваються до первинної документації у розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також суд першої інстанції, виходячи із вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.6.1 п. 7.5, п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначив, що позивачем було підтверджено суми податку на додану вартість, які були включені до складу податкового кредиту, адже податкові накладні, надані позивачем, відповідають вимогам діючого законодавства та підтверджують фактичне здійснення господарської операції. Суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність формування податкового кредиту позивачем за період жовтень, листопад, грудень 2007 року, січень, березень, квітень, травень 2008 року. Стосовно висновків Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень - червень 2009 року на загальну суму 487957 грн., суд першої інстанції також прийшов до висновку про неправомірність наведених висновків податкового органу, адже податкові накладні за зазначений період відповідають вимогам діючого законодавства та підтверджують факт господарських відносин позивача із певними контрагентами.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий Скарабей» подало апеляційну скаргу, в якій йде посилання на неналежну правову оцінку обставин справи, внаслідок невірного застосування норм матеріального та процесуального права. Позивач в скарзі зазначає, що при згоді суду першої інстанції із податковим органом не були враховані допущені арифметичні помилки при розрахунку податку на прибуток, що також сказалося на розмірі штрафних санкцій. Також, на думку позивача, висновки суду першої інстанції щодо актів виконаних робіт, не відповідають дійсності, адже останні відповідають діючому законодавству та відносяться до первинних документів, оскільки мають всі необхідні реквізити. Позивач просив відмінити постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, також подав апеляційну скаргу, в якій посилається на ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та зазначає, що в актах виконаних робіт позивача, наданих до перевірки, відсутні передбачені законом реквізити, що є порушенням Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку». Документи, що підтверджують ведення бухгалтерського та податкового обліку за період з 22.01.2007 року по 30.06.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий Скарабей» до перевірки не надано. Відповідач вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий Скарабей» отримані від постачальників податкові накладні за жовтень-грудень 2007 року, січень, березень-травень 2008 року на загальну суму податку на додану вартість 88719 грн., оформлені з порушенням вимог п.п. 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та «Порядку заповнення податкової накладної», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 88719 грн. Також позивачем за період квітень-червень 2009 року включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 487957 грн., яка не підтверджена відповідними податковими накладними, що є порушенням п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На думку відповідача у 2008 році позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту вартість автотранспортних послуг на загальну суму податку на додану вартість у сумі 14333 грн., в порушення вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідач просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000152334/0 від 23.10.2009 року з податку на додану вартість у загальній сумі 886513, 50 відмовити. В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі № 2а-18568/09/0570 просив залишити без змін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, з чим не погоджувалися представники відповідача, які наполягали на задоволенні своєї апеляційної скарги,проти чого заперечував представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що подані сторонами апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін виходячи з наступного.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий Скарабей» зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міської ради 22.01.2007 року за № 12561020000002203, ідентифікаційний код 34782450 і є юридичною особою. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом платника податку на додану вартість № 100019992 (т. 1 а.с. 47-71).

У період з 21.09.2009 по 02.10.2009 року Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Скарабей» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.01.2007 по 30.06.2009 років, за результатами якої складено акт від 14.10.2009 р. № 2922/23-3/34782450 та встановлені порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 31354 грн.; пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 591009 грн. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення № 0000142334/0 від 23.10.2009 року на суму 47031 грн., № 0000152334/0 від 23.10.2009 року на суму 886513,5 грн. (т. 1 а.с. 6-7, 10-39).

Суть даного спору полягає в тому, що позивачем оспорюються висновки податкового органу про непідтвердження складу податкового кредиту первинними документами з огляду на те, що укладені позивачем договори є законними та їх виконання документально доведене; як і відповідність податкових накладних вимогам нормативно-правових актів.

В матеріалах справи міститься копія договору без номеру укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 та ТОВ «Золотий скарабей»на транспортне обслуговування від 23 лютого 2008 року, термін дії якого самим договором не визначений. На підтвердження виконання умов договору надані копії актів здачі-прийому робіт (а.с. 239-247 т.1).

Колегія суддів, аналізуючи вищевказані документи в контексті вимог законодавчих актів, вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступне.

Частиною 2 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 5 квітня 2001 року передбачено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України. Згідно розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 (далі - Правила), товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. При цьому, учасниками транспортного процесу є вантажовідправник, вантажоотримувач та перевізник. Згідно пункту 3.2 розділу 3 Правил договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов'язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Відповідно до пункту 11.1 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, а згідно пункту 11.3 Правил дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (пункт 11.4 Правил).

За пунктом 11.5 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Акти приймання-передачі послуг перевезення не передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні в якості документів, які засвідчують надання послуг перевезення, тим більше, що в наданих до справи актах відсутні номери вантажних автомобілів, якими перевозився вантаж.

Згідно статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами. В договорі від 23 лютого 2008 року відсутні такі істотні умови, як умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження, хоча згідно пункту 10.5 Правил місце фактичної здачі-приймання вантажу точно зазначається в договорі. З огляду на відсутність зазначених істотних умов договору судом першої інстанції правильно не прийняті в якості належних доказів у даній справі договір та документи, які свідчать про їх виконання.

Посилання представника позивача на ту обставину, що належні докази вилучені працівниками Горлівського ГУ УМВС України в Донецькій області 15 квітня 2009 року є необгрунтовами з огляду на те, що в протоколі огляду від 15.04.2009 року перелік вилучених документів відсутній.

Крім того, у відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Тобто, відповідальність платника податку настає у разі не підтвердження на момент перевірки сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, податковими накладними, а не у разі відсутності інформації в певних графах податкової накладної.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження позивачем суми податку на додану вартість, які позивач включив до складу податкового кредиту оскільки надав копії відповідних податкових накладних, які містять відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, а також дають змогу ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну та особу, яка її отримала. Тому відсутні підстави для донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Виходячи з вищезазначених вимог законодавства та встановлених судом обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що постанова суду від 21 грудня 2010 року є такою, що винесена з правильним встановленням обставин, що мають значення для справи, та з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводами апеляційних скарг висновки суду не спростовуються.

На підставі викладеного та керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Скарабей» та Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-18568/09/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-18568/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Скарабей» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 000142334/0 від 23.10.2009 року на суму 47031 грн., № 000152334/0 від 23.10.2009 на суму 886513,5 грн. - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 11 березня 2011 року.

Головуючий суддя: Міронова Г.М.

Судді: Юрко І.В.

ОСОБА_6