Ухвала

від 29.04.2011 по справі 2а-10913/10/0470

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2011 року справа №2а-10913/10/0470 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.

розглянувши у письмовому Державної судової адміністрації України

провадженні апеляційні скарги Міністерства фінансів України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 18 листопада 2010 року

по адміністративній справі № 2а-10913/10/0470

за позовом ОСОБА_2

до Державної судової адміністрації України,

Міністерства фінансів України,

Державного казначейства України

третя особа: Дніпропетровський апеляційний

адміністративний суд

про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання

здійснити перерахунок заробітної плати, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, третя особа - Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд про визнання неправомірними дій відповідачів та стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов'язання провести перерахунок розміру заробітної плати та виплачувати її у визначеному законом розмірі (арк. спр. 3-14).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року позовні вимоги задоволені.

Визнана неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів для повного фінансування заробітної плати судді Лукмановій Ользі Миколаївні з 1 листопада 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 11 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат та інших видів заробітної плати, передбачених діючим законодавством.

Визнана неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів для повного фінансування заробітної плати ОСОБА_2 з 1 листопада 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 11 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005р. «Про оплату праці суддів».

Зобов'язане Державне казначейство України (01014, м Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України (01021, м Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою «Виконання рішень судів» на погашення заборгованості по заробітній платі судді Лукмановій Ользі Миколаївні за період з 1 листопада 2009 року по 1 серпня 2010 року у розмірі 32361,62 грн. (без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів). Стягнуто з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України №35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на «Виконання рішень судів на користь суддів», заборгованість по заробітній платі за період з 1 листопада 2009 року по 1 серпня 2010 року на користь судді Лукманової Ольги Миколаївни у розмірі у розмірі 32361,62 грн., з якої здійснити відповідні утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що на рівні закону посадові окладі професійних суддів не встановлювалися, відповідно до Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України №865 з 01 січня 2006 року посадовий оклад судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду становить 11 розмірів мінімальних заробітних плат.

Також, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на те, що постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», яка набрала законної сили 19 серпня 2009 року, в порушення вимог статті 129 Конституції України та статей 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України, Державною судовою адміністрацією України, Міністерством фінансів України не було своєчасно здійснено відповідного перерахунку посадового окладу та грошового забезпечення позивачу, оскільки нарахування заробітної плати та грошового утримання здійснювалось на підставі визнаного незаконним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865.

З моменту втрати чинності пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, яке мало місце 19 серпня 2009 року, відповідачі зобов'язані були застосовувати постанову Кабінету Міністрів України № 865 в первісній редакції.

Державна судова адміністрація України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (арк. спр. 68-71).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року №1310 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 В«Про оплату праці суддівВ» , де пунктами 4-1 було передбачено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Дане положення було передбачено актом Кабінету Міністрів України, а тому Державна судова адміністрація України своїми актами не могла провести відповідні зміни по нарахуванню заробітної плати суддям в залежності від збільшуваних розмірів мінімальної заробітної плати, а тому бездіяльність Державної судової адміністрації України не може бути визнана протиправною та кошти не можуть бути стягнуті.

Крім того, апелянт зазначає, що починаючи з 19 серпня 2009 року положення всіх постанов Кабінету Міністрів України в їх частині, які суперечили додатку №6 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 В«Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддівВ» визнані незаконними, рішення суду фактично не виконані, відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 В«Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддівВ» не внесені, положення постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та постанови Кабінету міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 вважаються чинними.

Скаржник також зазначає, що Державна судова адміністрація України виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів, на якого покладені функції щодо виконання бюджетних зобов'язань та здійснення видатків тільки в межах бюджетних асигнувань. Державна судова адміністрація в даному випадку виконувала в повному обсязі свої завдання, діяла на підставі законів України про державний бюджет України на 2005-2010 роки, Бюджетного кодексу України та статті 68 Конституції України, тому дії її цілком правомірні.

Міністерство фінансів України також подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (арк. спр. 75-78).

Зокрема, посилається на те, що виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямовування цих видатків. Також, скаржник зазначає, що виплата матеріального забезпечення суддів потребує фінансування з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися іншим законом, крім Закону про Державний бюджет України. Крім того, на думку другого апелянта видатки, передбачені в Державному бюджеті України на відповідні роки на оплату праці суддів були фактично здійснені Державним казначейством України повністю.

Крім того, апелянт зазначає, що Бюджетний кодекс України та положення про Міністерство фінансів України не передбачають підстав для фінансування заборгованості заробітної плати з Міністерства фінансів України на користь позивача, тому позовні вимоги до Міністерства фінансів України задоволення не підлягають.

Сторони та третя особа у судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Третя особа надіслала суду листа від 19.04.2011р. № 01-2377/11, в якому просила розглянути справу без участі її представника.

Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія ухвалила здійснити апеляційний розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_2 працює на посаді судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з 19 травня 2009 року по теперішній час (арк. спр. 18-19).

Позивач є професійним суддею апеляційного суду і наділений державою певним правовим статусом, який включає право на елементи матеріального і соціального захисту, зокрема право на отримання належної заробітної плати, тому держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень зазначеної категорії осіб, а саме, забезпечити реалізацію конституційних гарантій незалежності і недоторканості судді, встановивши при цьому певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується забезпеченням реалізації їх соціального захисту.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності дій відповідачів стосовно не проведення перерахунку посадового окладу позивача у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), Законом України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ (далі - Закон №2862), Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» (далі - Постанова №1243), Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів» (далі - Постанова №865).

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 11 Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року зі змінами та доповненнями, який діяв на час існування спірних правовідносин, передбачено, що гарантії незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

Відповідно до частин 1, 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Підпунктом "а" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28 грудня 2007 року N 107-VI в Закону України «Про статус суддів» були внесені зміни у частині другій статті 44 слова "у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя" замінені словами "Кабінетом Міністрів України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом "а" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Частиною 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» передбачено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років -25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-У1 змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, однак не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахування доплати за кваліфікаційні класи.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 справа №1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України також і положення пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до статті 44 Закону України «Про статус суддів»

Зміни до абзацу другого частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів», внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», втратили чинність 22 травня 2008 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 № 865 В«Про оплату праці суддівВ» було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи, яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року, що не суперечить нормам Закону № 2862.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31 грудня 2005 року затверджено зміни що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, а саме постанову доповнено п. 4-1 наступного змісту: В«Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадитьсяВ» .

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року визнані незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 В«Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддівВ» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 В«Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865В» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 В«Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддівВ» .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року постанова Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2008 року була залишена без змін. Колегія суддів зазначає, що у зв'язку з не визначенням судом першої інстанції дати, з якої вказані постанови КМ України втрачають чинність, приписи постанов КМ України від 21 грудня 2005 року N 1243, від 31 грудня 2005 року N 1310, від 3 вересня 2005 року N 856 стосовно обмеження суддів в отриманні належного за законом розміру заробітної плати є незаконними з моменту набрання постановою суду першої інстанції законної сили, тобто з 19 серпня 2009 року.

Згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Тобто, невиплата позивачеві заробітної плати, розрахованої з посадового окладу у розмірі 11 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, починаючи з 01 листопада 2009 року є звуженням його природного права на отримання належної заробітної плати від держави як конституційної гарантії, пов'язаного з одночасним порушенням державою конституційної гарантії недоторканості судді, втручанням виконавчої влади у виключну сферу судової влади, що порушує фундаментальний принцип поділу влади, як демократичної організації держави в розумінні статті 6 Конституції України.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для здійснення позивачу перерахунку 01 листопада 2009 року заробітної плати з визначенням її розміру з урахуванням посадового окладу у розмірі 11 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.

Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що доводи першого апелянта стосовно чинності постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 В«Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддівВ» є необґрунтованими.

Стосовно порядку перерахунку та виплати судді недоотриманої заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань перед суддями колегією суддів не приймаються.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права суддів на отримання заробітної плати передбаченої чинним законодавством, основані на принципі юридичної визначеності.

Фінансування усіх судів в Україні, а також забезпечення діяльності органів суддівського самоврядування здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, який щорічно має затверджуватися парламентом виключно у формі закону (пункт 1 частини другої статті 92, частина перша статті 96 Конституції України, стаття 117, частина перша статті 120 Закону України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року N 3018-III). Від імені держави обов'язок забезпечувати фінансування органів судової влади за рахунок коштів Державного бюджету України в межах компетенції покладений на ОСОБА_3 України та Кабінет Міністрів України.

За рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Вищого господарського суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 130 Конституції України (справа про фінансове забезпечення діяльності судів) від 11 березня 2010 року N 7-рп/2010 в аспекті конституційних подань положення частини першої статті 130 Конституції України, а саме: "У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів", треба розуміти так, що Кабінет Міністрів України зобов'язаний у проекті закону про Державний бюджет України передбачати окремими рядками видатки для кожного суду всіх юрисдикцій і рівнів в достатніх для здійснення правосуддя обсягах, а Верховна ОСОБА_3 України законом повинна визначати такі видатки у Державному бюджеті України.

Згідно статей 32-37 Бюджетного кодексу України на Міністерство фінансів України покладено обов'язок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.

Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України. За статтею 111 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Згідно Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 14, Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.

Статтею 126 Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року N 3018-III, який діяв на час існування спірних правовідносин, встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, а згідно до приписів статті 58 Бюджетного кодексу України є і головним розпорядником коштів, а тому зобов'язане організовувати розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.

Таким чином, Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування заробітної плати суддів у зв'язку з визнанням адміністративним судом незаконними з 19 серпня 2009 року постанови КМ України від 21 грудня 2005 року № 1243, пункту 4-1 постанови КМ України від 31 грудня 2005 року № 1310, пункту 4-1 постанови КМ України від 3 вересня 2005 року № 865. Вказаних дій ДСА України здійснено не було в порушення вимог статей 20, 21 Бюджетного кодексу України, а тому порушено принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, визначеного пунктом 11 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Як встановлено колегією суддів, грошові кошти у сумі, достатній для правильного та повного нарахування заробітної плати позивачу, через органи Державного Казначейства України не надходили від ДСА України, яка є головним розпорядником бюджетних коштів, та яку у свою чергу не профінансувало належним чином Міністерство Фінансів України, що є порушенням статті 130 Конституції України щодо забезпечення державою фінансування судів і діяльності суддів.

Державна судова адміністрація України не забезпечила подання кошторису на суми гарантованих законом заробітних плат суддів до Міністерства фінансів України та не здійснила фінансування витрат на виплату заробітної плати суддям в повному розмірі, тому для реального виконання судових рішень щодо виплати заробітної плати суддям, ДСА України повинно отримати за рішенням суду з Державного бюджету України додаткове фінансування на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів», виділення якого здійснює Міністерство фінансів України.

Незабезпечення фінансування заробітної плати судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Лукмановій Ользі Миколаївні у відповідності до встановленого додатком № 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року розміру 11 мінімальних заробітних плат з врахуванням зміни на протязі заявленого періоду рівня мінімальної заробітної плати визначеного законами України про державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», призвело до виплати заробітної плати судді не в повному розмірі, гарантованому державою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у адміністративній справі №2а-10913/10/0470 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у адміністративній справі №2а-10913/10/0470 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у адміністративній справі №2а-10913/10/0470 за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, третя особа - Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд про визнання неправомірними дій відповідачів та стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов'язання провести перерахунок розміру заробітної плати та виплачувати її у визначеному законом розмірі - залишити без змін.

Ухвала складена та підписана колегією суддів 29 квітня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

ОСОБА_4