Постанова

від 19.04.2007 по справі 3/102а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський

суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру

20                                       

Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

"19" квітня 2007 р.                                        Справа

№ 3/102а

« 19 »  квітня  2007

року                                                                 

справа №  3/102а

10 год. 10 хв.

За позовом Приватного

підприємця ОСОБА_1 смт.Сосниця, вул.Чернігівська, 43-в, кв.8

до Управління Пенсійного фонду

України в Соницькому  районі   смт.Сосниця, вул.Чернігівська, 54

про скасування вимоги           

Суддя               В. М. Репех

За участю секретаря судового

засідання  Карнабеда Т. О.   

Представники

сторін :

від позивача:   ОСОБА_2 -представник приватного підприємця

ОСОБА_1, доручення № б/н від 26.03.2007р.

від відповідача: Шевченко

О. В. -головний спеціаліст-юрисконсульт управління Пенсійного фонду України в

Сосницькому районі, довіреність № 1197/06 від 18.04.2007р.

СУТЬ СПОРУ:

          Постанова прийнята після перерви

оголошеної в засіданні згідно статті 150 Кодексу адміністративного судочинства

України.

          Позивач заявив позов про визнання

вимоги Управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі № 323-У від

20.11.2006р. на суму 218,82 грн. такою, що не відповідає вимогам Закону України

„Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської

діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності,

у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків

до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом

2004 року - I кварталу 2005 року” від 16 березня 2006 року N 3583-IV;

скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі №

323-У від 20.11.2006р. на суму 218,82 грн.

                    При цьому позивач зазначає,

що є платником єдиного податку, а тому у відповідача відсутні підстави для

нарахування страхових внесків відповідно до Закону N 3583-IV.

          Крім того, позивач просить прийняти

постанову про припинення виконавчого провадження виконавчою службою Сосницького

районного управління юстиції щодо примусового виконання.

          У судовому засіданні 19.04.2007р.

повноважним представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог

в частині прийняття постанови про припинення виконавчого провадження виконавчою

службою Сосницького районного управління юстиції.

          Відповідач позовних вимог не

визнає, посилаючись на безпідставність вимог позивача. 

Суд,  з'ясувавши обставини та докази по справі,

встановив наступне: 

З 1 січня 2004р. набрав чинності

Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9

липня 2003 року N 1058-ІV.

Правові, фінансові та організаційні

засади загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.01.2004р.

регулюються нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування".

Виходячи з вимог статті 1 Закону

України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня

2003 року N 1058-ІV, його дія 

поширюється на всі правовідносини зі сплати страхового внеску незалежно

від часу їхнього здійснення. Отже, особливістю цього спеціального Закону є його

зворотня дія.

Цим Законом виключно визначаються:

принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного

страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному

страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок

нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості

за цими внесками; види пенсійних виплат.

          Статтею 5 Закону України “Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року N

1058-IV передбачено, що цей  Закон

регулює відносини,  що виникають між

суб'єктами системи загальнообов'язкового державного  пенсійного 

страхування. Дія  інших  нормативно-правових  актів 

може  поширюватися  на  ці

відносини  лише  у 

випадках,  передбачених  цим 

Законом,  або  в частині, що не суперечить цьому Закону.

          Відповідно до  Закону 

України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9

липня 2003 року N 1058-ІV фізичні особи - підприємці, які обрали особливий

спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований та єдиний податки),  за себе та членів своїх сімей повинні

сплачувати внески у  фіксованому  розмірі. 

Фіксований  розмір   страхових  

внесків приймається окремим законом.

          Позивач, як страхувальник є платником

страхових внесків.

          З 1 

січня  до 1 квітня 2005 року діяв

порядок сплати єдиного та 

фіксованого  податків  та  

страхових   внесків   до  

фондів, встановлений Законом  

України   від   23.12.2004  

р.  N  2285-IV "Про Державний бюджет України на

2005 рік".  Відповідно до  цього порядку,  сума єдиного та фіксованого податків у

повному обсязі зараховувалася до 

місцевих  бюджетів.  

          Так, статтею 45 Закону України

"Про Державний бюджет  України

на  2005 

рік" у цей період було встановлено, 

що для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які

обрали  особливий  спосіб 

оподаткування  (фіксований  та  

єдиний податки),  та  членів 

сімей зазначених фізичних осіб, 

які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності,  на 2005 рік установлюється  фіксований 

розмір  страхових  внесків 

у  розмірі мінімального  страхового 

внеску  на  місяць  

на   кожну   особу, визначеного  Законом 

України  "Про  загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування".

          Тобто фіксований  розмір 

страхового  пенсійного  внеску  

на 2005 рік  становить  32 

відсотки  мінімального розміру

заробітної плати,  установленої законом

на  той 

час,  за  який 

здійснюється розрахунок сум страхових внесків. 

          Статтею  82 

Закону  України  "Про 

Державний бюджет України на 2005 рік"  з 

1  січня  2005 

року встановлено  розмір  мінімальної 

заробітної  плати  262 гривні на місяць. Отже, фіксований розмір

страхового пенсійного внеску   складав

83,84 (262 грн. х 0,32).

          З 31 березня   2005  

року   набрав   чинності Закон України „Про внесення змін до

Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких

інших законодавчих актів України” від 25 березня 2005 року N 2505-IV,

яким фіксований розмір страхових внесків встановлений не був.

          У зв'язку з цим сума страхового

внеску за березень 2005 року становить 81,14 грн.

          Враховуючи законодавчу   неузгодженість   питання 

із  сплати пенсійних внесків

суб'єктами - спрощенцями,  16

березня 2006 року був прийнятий Закон України „Про

вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які

застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з

неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного

фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом

2004 року - I кварталу 2005 року” N 3583-IV.

          Цей Закон  регулює 

суперечності,  які виникли  при прийнятті Закону України  "Про 

Державний  бюджет  України 

на   2005   рік" від  23 грудня 2004 року N 2285-IV  та 

Закону України "Про внесення змін та доповнень до Закону

України  "Про  Державний бюджет  України 

на  2005  рік"   

від   25   березня  

2005  року N 2505-IV у суб'єктів

господарської  діяльності,   які застосовують  особливі 

умови  оподаткування,  обліку та звітності щодо сплати внесків до

Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності,  Фонду соціального

страхування   на   випадок  

безробіття   і   виникнення  

у   них заборгованості.

          Відповідно до Закону України „Про

вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які

застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з

неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного

фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I

кварталу 2005 року” N 3583-IV від 16.03.2006р. та Закону

України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня

2003 року N 1058-ІV спеціалістом управління Пенсійного фонду проведено

розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування, які не надійшли на рахунок управління,  але зараховуються як сплачені в складі

фіксованого податку за результатами підприємницької діяльності за період з

01.01.2005р. по 31.03.2005р., про що складено акт-розрахунок № 1923/02 від

26.09.2006р.

          Виходячи з норм Закону N 3583-IV,

сума боргу визначена з врахуванням сплаченої суми боргу 30,00 грн., за період з

01.01.2005р. по 31.03.2005р. складає 218,82 грн.

Разом з тим,  слід зазначити, що пунктом 2 ст.106 Закону N

1058-ІV передбачено, що  суми страхових

внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені

ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного

фонду у випадках, передбачених ч.3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою

заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з

нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно ч.1-3 п.3 ст.106 Закону N

1058-ІV   територіальні органи Пенсійного

фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають

страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка є виконавчим

документом. 

Тому, відповідачем і була

направлена позивачу вимога про сплату боргу 

№ 323-У від 20.11.2006р. на суму 218,82 грн.

Фінансові санкції до СГД ОСОБА_1

управлінням Пенсійного фонду України в Сосницькому районі не застосовувались.

          Таким чином, з огляду на викладене,

доводи позивача є неправомірними.

          При таких обставинах, враховуючи

вищезазначене, позов задоволенню не підлягає.

          Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 72,

86, 157, 158, 160-163, 167, 186, 254, 255, пунктом 6 розділу VII  Кодексу адміністративного судочинства України

суд, -    

ПОСТАНОВИВ:

                    Закрити провадження у

справі в частині прийняття постанови про припинення виконавчого провадження

виконавчою службою Сосницького районного управління юстиції.

В іншій частині позову

відмовити.  

          Відповідно до

статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України  заява 

про  апеляційне  оскарження 

постанови  суду першої інстанції

подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі  

складення   постанови  у 

повному  обсязі  відповідно 

до статті 160 цього Кодексу - 

з  дня  складення 

в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга 

на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти 

днів  після  подання 

заяви   про   апеляційне оскарження.

          Згідно статті 254 Кодексу адміністративного

судочинства України постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження,  встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Якщо було подано  заяву 

про  апеляційне  оскарження, 

але апеляційна  скарга  не 

була  подана  у 

строк,  встановлений  цим Кодексом, 

постанова  суду  першої 

інстанції  набирає законної сили

після закінчення цього строку.

          У 

разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його 

не  скасовано,  набирає 

законної  сили   після  

закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова суду,  яка набрала законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть 

участь  у  справі, 

для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій,

посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій

території України.

          Обставини,  які 

були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили, 

в  одній  адміністративній   справі  

не   можуть оспорюватися в іншій

судовій справі за участю тих самих сторін.

          Суддя                                                                                               

В. М. Репех

          Повний текст постанови

підписаний