Постанова

від 24.04.2007 по справі 5/338/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

24 квітня 2007 р.                                                                                  

№ 5/338/06 

                Вищий господарський суд України

у складі колегії суддів:

Удовиченка О.С. -головуючого

Яценко О.В. (доповідач у справі)

Катеринчук Л.Й.

розглянувши касаційні скарги

ВАТ "Комерційний банк

"Причорномор'я" в особі Миколаївської філії від 21.11.2006р. та від

01.12.2006р.

на постанову  у справі

Одеського апеляційного

господарського суду від 17.10.2006р. №5/338/06 господарського суду

Миколаївської області

за заявою  до ліквідатор про

ВАТ "Комерційний банк

"Причорномор'я" в особі Миколаївської філії ФГ

"ОСОБА_2"ОСОБА_1. визнання банкрутом

в судовому засіданні взяли участь

представники сторін ліквідатор

 ОСОБА_1.

ВСТАНОВИВ:

          Постановою господарського суду

Миколаївської області від 01.08.2006р. (суддя Міщенко В.І.) у справі № 5/338/06

визнано боржника ФГ "ОСОБА_2" банкрутом. Визнано грошові вимоги

кредитора ВАТ "Комерційний банк "Причорномор'я" у сумі

117285,40грн. Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором ФГ

"ОСОБА_2" арбітражного керуючого ОСОБА_1.

          Не погодившись з постановою

господарського суду Миколаївської області від 01.08.2006р. ФГ

"ОСОБА_2" подало апеляційну скаргу в якій просило її скасувати.

Постановою Одеського апеляційного

господарського суду від 17.10.2006р. у справі №5/338/06 (судді: Таценко Н.Б.;

Сидоренко М.В.; Мишкіна М.А.) апеляційну скаргу задоволено. Постанову

господарського суду Миколаївської області від 01.08.2006р. по справі №5/338/06

скасовано. Провадження  по справі

№5/338/06 припинено.

           Не погоджуючись з вищезазначеною

постановою ВАТ "Комерційний банк "Причорномор'я" в особі

Миколаївської філії подало касаційні скарги, в яких просить скасувати

постанову  Одеського апеляційного

господарського суду від 17.10.2006р. по даній справі, як прийняту з порушенням

норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь

судді  Яценко О.В., розглянувши наявні

матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну

оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування

судом попередньої інстанції норм процесуального та матеріального права дійшла

висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги,

виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної

інстанції, 17.07.2006р. ВАТ „Комерційний банк „Причорномор'я” в особі Миколаївської

філії звернулось до господарського суду Миколаївської області з заявою № 01/201

про порушення справи про банкрутство ФГ „ОСОБА_2” в порядку ст. 52 Закону

України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом” з посиланнями на неспроможність ФГ „ОСОБА_2” задовольнити вимоги

кредитора по погашенню боргу в сумі 117 285,40 грн. по кредитному договору №

191-02/06 від 24.03.2006р. і припинення боржником підприємницької діяльності.

Постановою господарського суду

Миколаївської області від 01.08.2006р. ФГ „ОСОБА_2” визнано банкрутом з

визнанням грошових вимог кредитора ВАТ „Комерційний банк „Причорномор'я” в сумі

117 285,40 грн., відкрито ліквідаційну процедуру з призначенням ліквідатором

арбітражного керуючого ОСОБА_1 для здійснення процедури ліквідації боржника

відповідно до вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника

або визнання його банкрутом” з мотивів, викладених в описовій частині

постанови. При цьому висновки господарського суду не відповідають чинному

законодавству, обставинам та матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги

заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх

інстанцій, 17.07.2006р. Комерційний банк „Причорномор'я” в особі Миколаївської

області  звернувся з заявою про порушення

справи про банкрутство ФГ „ОСОБА_2” на підставі ст.52 Закону України „Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”

В якості доказів

неплатоспроможності послався на наявність заборгованості позичальника за кредитом

станом на 17.07.2006р., заявою голови ФГ „ОСОБА_2” про припинення фермерським

господарством підприємницької діяльності 

внаслідок хвороби керівника від 05.07.2006р. і актом комісії банківської

установи від тієї ж дати 05.07.2006р. про встановлення відсутності у юридичної

особи -боржника підприємницької діяльності та неможливості її  відновлення.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону

України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом” у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи

боржника - юридичної особи відсутні  за

її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів

державної податкової служби згідно із законодавством податкових  декларацій, 

документів  бухгалтерської  звітності, 

а також за  наявності інших ознак,

що свідчать про відсутність підприємницької діяльності  боржника.

Апеляційний суд вірно звернув

увагу, що з наведеного тексту вбачається, що законодавець в даній нормі Закону

не встановив будь-якого переліку таких ознак і не передбачив конкретного

періоду „наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької

діяльності боржника”, які дають право на звернення до суду з заявою про

банкрутство, за умови визначення річного строку у випадку ненадання податкової

та бухгалтерської звітності. Таким чином, звертаючись з заявою про визнання

банкрутом в спрощеному порядку кредитор повинен належними і допустимими

доказами підтвердити наявність ознак, що свідчать про відсутність

підприємницької діяльності.

Суд попередньої інстанції зазначив,

що в підтвердження правомірності порушення провадження по даній справі із-за

відсутності підприємницької діяльності та неможливості її відновлення

фермерським господарством кредитор послався на наявність в матеріалах справи

заяви голови фермерського господарства від 05.07.2006р. про початок

ліквідаційної процедури фермерського господарства для припинення нарахування

відсотків, штрафних санкцій (штрафів, пені) та для забезпечення збереження

майна у зв'язку з тяжкою хворобою керівника господарства, неведення останнім

підприємницької діяльності, неможливістю погашення кредиту в сумі 115 00 грн.

по кредитному договору № 191-02/06 від 24.03.2006р.  і відсотків по ньому починаючи з 30.06.2006р.

Однак згідно ст. 51 ГК України

підприємницька діяльність припиняється з власної ініціативи підприємця, а по

ст. 35 Закону України „Про фермерське господарство” діяльність фермерського

господарства припиняється у разі ліквідації останнього. Однак з урахуванням

особливостей правового регулювання створення і діяльності фермерського

господарства законодавець в ст. 36 Закону України „Про фермерське господарство”

передбачає спеціальний порядок припинення діяльності фермерського господарства,

в т. ч. рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається

у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або

спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку,

встановленому законом.

Апеляційний суд правомірно

врахував, що заява голови ФГ „ОСОБА_2” від 05.07.2006р. про ліквідацію і

припинення підприємницької діяльності не являється доказом припинення

підприємницької діяльності боржником.

Крім того, судом попередньої

інстанції встановлено, що в судовому засіданні апеляційної інстанції

17.10.2006р. уповноважений представник скаржника ОСОБА_3 пояснила про написання

нею власноручно  вищезазначеної заяви

05.07.2006р. під тиском представників банківської установи і представила

апеляційній інстанції копію заяви іншого змісту від 04.07.2006р., яка залучена

до матеріалів справи, про початок ліквідації техніки, котра не задіяна в

вирощуванні овочей, у зв'язку з неможливістю погашення кредиту в сумі 115 00

грн. і відсотків по ньому починаючи з червня 2006р. Пояснення ОСОБА_3 судова

колегія апеляційного суду оцінила у кореспонденції з актом № 1, складеним

комісією банка 05.07.2006р. (без участі представника ФГ „ОСОБА_2”), в котрому

зафіксовано 2 268,49 грн. заборгованості боржника за несплаченими процентами

115 000 грн. основного боргу, а ринкова вартість заставленого майна на 05.07.2006р.

складає 110 000 грн. Однак п.2.2 договорів застави сільськогосподарської

техніки № 191-02/06з від 24.03.2006р. і № 191/2-02/06з від 24.03.2006р.

свідчать про здійснення сторонами оцінки предмета застави згідно його ринкової

вартості відповідно на суму 62 829 грн. і 56 034 грн.  без ПДВ. Причому таку оцінку проведено ТОВ

„Приват -Південь”, висновки котрого про вартість майна від 16.02.2006р. є

невід'ємною частиною цих договорів.

Суд попередньої інстанції вірно

зазначив, що одночасно посилання заявника на підтвердження вартості

заставленого майна в розмірі 110 000 грн. актом незалежної оцінки, затвердженим

директором ПМП „Осіріс” 05.07.2006р., не заслуговує на увагу, т. я. оцінка

проведена на підставі договору № 1105 від 29.06.2006р. станом на 30.06.2006р.,

що співпадає з зазначеним в заяві від 05.07.2006р. терміном, з якого відсотки

по кредиту погашатись не будуть.

Крім того, підстави для укладення

договору № 1105 у банківської установи станом на 29.05.2006р. були відсутні,

оскільки по п.4.2 кредитного договору № 191-02/06 від 24.03.2006р. відсотки за

користування кредитом підлягали сплаті позичальником не пізніше останнього

робочого дня місяця (30.06.2006р.). Дане положення підтверджується

безпосереднім змістом заяви про несплату відсотків боржником 30.06.2006р.

Судом попередньої інстанції

встановлено, що скаржником на виконання ухвали Одеського апеляційного

господарського суду від 18.09.2006р. надано завірену державним реєстратором

копію статуту ФГ „ОСОБА_2” з складом членів фермерського господарства та

довідку Шевченківської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області

від 28.09.2006р. № 779 в підтвердження ведення на полях ФГ „ОСОБА_2” станом на

08.07.2006р. сільськогосподарських робіт: підготовки ґрунту під посів культур,

посіву зернових культур (ячмінь), посіву овочевих культур (цибуля, перець,

картопля, капуста) і на даний момент: діскування, підготовки ґрунту під врожай

2007р. Крім того, в судовому засіданні 17.10.2006р. апеляційною інстанцією  оглянуті надані скаржником  оригінали первинних бухгалтерських

документів, в т. ч. накладні, чеки реєстраторів розрахункових операцій на

закупівлю паливно-мастильних матеріалів, видаткові ордери про видачу готівкових

коштів на оплату товарів, необхідних для ведення сільськогосподарської діяльності

фермерським господарством протягом травня -вересня 2006р. З довідки ДПІ у

Жовтневому районі Миколаївської області № 6851/10/24126 від 11.10.2006р.,

виданої для подання до Одеського апеляційного господарського суду, вбачається,

що у  ФГ „ОСОБА_2” станом на 11.10.2006р.

заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються

органами ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області, не має.

Згідно ст. 43 ГПК України

господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується

на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин

справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для

господарського суду заздалегідь встановленої сили. З врахуванням викладеного

апеляційна інстанція вважає, що належні докази припинення підприємницької

діяльності фермерським господарством станом на 05.07.2006р. відсутні.

Суд попередньої інстанції дійшов до

вірного висновку, що правові підстави для порушення справи про банкрутство за

спрощеною процедурою по ст. 52 Закону України „Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  з підстави наявності інших ознак, що свідчать

про відсутність підприємницької діяльності , відсутні.

Таким чином, суд попередньої

інстанції у повному обсязі з'ясував матеріали справи та вірно застосував чинне

законодавство.

          За таких обставин, судова колегія

суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що Одеським

апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального та

процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови

Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2006р.не вбачається.

          Зважаючи на вищевикладене та,

керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

             ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційні скарги ВАТ

"Комерційний банк "Причорномор'я" в особі Миколаївської філії

від 21.11.2006р. та від 01.12.2006р. на постанову Одеського апеляційного

господарського суду від 17.10.2006р. у справі №5/338/06 залишити без

задоволення.

2.Постанову Одеського апеляційного

господарського суду від 17.10.2006р. у справі №5/338/06  залишити без змін.

Головуючий                                                 

О.С. Удовиченко

Судді                                                                     

О.В. Яценко

Л.Й. Катеринчук