Постанова

від 24.04.2007 по справі 8/401-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

24 квітня 2007 р.                                                                                  

№ 8/401-06 

Вищий господарський суд України у

складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М.

і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу арбітражного

керуючого ОСОБА_1, м. Суми,

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2007

зі справи №

8/401-06

за заявою

управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі (далі

-Управління), смт Недригайлів Недригайлівського району Сумської області,

до  приватного підприємства агрофірми “Коровинці”

(далі -Підприємство), с. Коровинці Недригайлівського району Сумської області,

про визнання

банкрутом,

за участю представників:

кредитора -Сімоненко

Н.А., Тимошенко О.І.,

боржника -Канівця

Р.О.,

розпорядника майна -ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

Управління звернулося до

господарського суду Сумської області з заявою про визнання Підприємства

банкрутом з тієї підстави, що протягом більш ніж трьох місяців з дня

пред'явлення до виконання безспірних вимог у сумі 131 689, 71 коп. боржник не

виконав обов'язку з їх сплати. 

Ухвалою господарського суду

Сумської області від 21.07.2006 зазначену заяву прийнято до розгляду, порушено

провадження у справі про банкрутство, призначено проведення підготовчого

засідання та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т. 1, а.с. 1).

Ухвалою місцевого суду від

21.07.2006 введено процедуру розпорядження майном боржника та розпорядником

майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 51).

Ухвалою господарського суду

Сумської області від 16.11.2006 (суддя Кіяшко В.І.) за результатами

підготовчого засідання: зобов'язано Управління опублікувати оголошення про

порушення справи про банкрутство; встановлено розмір вимог ініціюючого

кредитора в сумі 131 689,71 грн.; вирішено процесуальні питання, пов'язані зі:

складанням реєстру вимог кредиторів; здійсненням повноважень розпорядником

майна; призначенням попереднього засідання суду; проведенням зборів кредиторів;

призначенням дати засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію

боржника, чи про визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури,

чи припинення провадження у справі про банкрутство.

Прийняте рішення суду першої

інстанції мотивовано обґрунтованістю безспірних вимог Управління в сумі 131

689,71 грн. та неспроможністю Підприємства їх задовольнити.

Постановою Харківського

апеляційного господарського суду від 28.02.2007 (колегія суддів у складі:

Лащенко Л.Д. -головуючий, судді Гончар Т.В., Істоміна О.А.) зазначену ухвалу

місцевого господарського суду від 16.11.2006 скасовано та провадження у справі

припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального

кодексу України (далі - ГПК України).

Постанову суду апеляційної

інстанції мотивовано встановленою платоспроможністю боржника та безпідставністю

порушення провадження у справі про банкрутство через невідповідність загального

розміру безспірних вимог кредитора необхідному для цього мінімальному розміру.

У касаційній скарзі до Вищого

господарського суду України  арбітражний

керуючий ОСОБА_1. -розпорядник майна боржника - просить постанову суду

апеляційної інстанції скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм

матеріального і процесуального права, а ухвалу господарського суду Сумської

області від 16.11.2006 залишити без змін.

Підприємство подало відзив

(заперечення) на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її

доводів та просило постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а

скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу

відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про

час і місце розгляду касаційної скарги.

Клопотання Підприємства про

залишення касаційної скарги арбітражного керуючого ОСОБА_1 без розгляду

касаційною інстанцією відхилено, оскільки арбітражний керуючий ОСОБА_1. є

розпорядником майна і учасником провадження у справі про банкрутство, внаслідок

чого має право касаційного оскарження. 

Перевіривши повноту встановлення

попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування

ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши присутніх

представників, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність

підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у винесенні

ухвали від 16.11.2006 виходив з наявності ознак, необхідних для порушення та

здійснення провадження у справі про банкрутство Підприємства. При цьому він визнав,

що розмір безспірної заборгованості Підприємства перед Управлінням на час

порушення провадження у справі та на момент проведення підготовчого засідання

становив суму 131 689,71 грн., що перевищує триста мінімальних розмірів

заробітної плати.

Апеляційним господарським судом

встановлено, що Підприємство на час прийняття місцевим судом рішення про

порушення провадження у справі про його банкрутство часткового погасило

заборгованість перед Управлінням у сумі 131 689,71 грн., сплативши йому в

період з 14 по 21 липня 2006 року 58 244 грн., що підтверджується платіжними

дорученнями від 14.07.2006 № 124 на суму 8 300 грн., від 21.07.2006 № 278 на

суму 27 744 грн. та від 21.07.2006 № 279 на суму 22 200 грн.

Причиною подання колишнім

розпорядником майна Підприємства касаційної скарги є його незгода з оцінкою

апеляційного суду щодо безпідставності порушення провадження у справі та

наявності правових підстав для його припинення.

Відповідно до статті 1 Закону

України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ “Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом” (далі -Закон № 2343) неплатоспроможність

-це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання

встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому

числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових

внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види

загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів

(обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Згідно з частиною

третьою статті 6 Закону № 2343 справа про банкрутство порушується

господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до

боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної

плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після

встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

З огляду на приписи статті 11

Закону № 2343 у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак

неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх

безспірність.

У разі якщо буде встановлено, що на

момент подання заяви була відсутня хоча б одна з ознак неплатоспроможності,

передбачених статтею 1 та частиною третьою статті 6 Закону № 2343, справа про

банкрутство підлягає припиненню.

Припинення провадження у справі про

банкрутство з цих підстав не перешкоджає повторному зверненню з заявою про

порушення справи про банкрутство за наявності встановлених Законом № 2343 ознак

неплатоспроможності.

Відповідну правову позицію

викладено в підпункті 8.2 пункту 8 рекомендацій президії Вищого господарського

суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 “Про деякі питання практики

застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом”.

Отже, апеляційний господарський

суд, перевіривши правильність встановлених місцевим судом фактичних обставин та

з'ясувавши факт відсутності ознак неплатоспроможності Підприємства,

передбачених статтею 1 та частиною третьою статті 6 Закону № 2343 (зокрема,

встановивши, що загальний розмір безспірних вимог Управління становив менш

трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати), дійшов обґрунтованого висновку

щодо необхідності скасування ухвали суду першої інстанції від 16.11.2006 та

припинення провадження у справі.

Інші доводи касаційної скаргу не

спростовують наведеного, а тому й не можуть бути підставою для її

задоволення. 

До того ж касаційна інстанція відповідно

до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати

або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або

постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, постанова апеляційного

господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам,

прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені

законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117,

1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд

України      

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 28.02.2007 зі справи № 8/401-06 залишити без змін, а

касаційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 -без задоволення.

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                                               

Б.Львов