Постанова

від 30.06.2016 по справі 808/8969/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року о/об 13 год. 27 хв.Справа № 808/8969/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

(діє на підставі довіреності б/н від 28.03.2016)

представника відповідача - ОСОБА_2

(діє на підставі довіреності № 580/8/08-15-10 від 22.02.2016)

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» (далі - позивач) до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Пологівської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області № 00007022060 від 18 серпня 2015 року.

Позовна заява обґрунтована тим, що за результатами податкової перевірки складено Акт за № 557/08-15-22-021/30082229 від 31 липня 2015 року (надалі Акт) та винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 18 серпня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 37 155 грн., в тому числі 29 724 грн. за основним платежем та 7 431 грн. за штрафними санкціями. Позивач вказує на те, що сам по собі факт неможливості проведення зустрічної перевірки та відсутність на думку податкового органу транспортних засобів, відповідних приміщень у контрагентів не може тягнути за собою негативних наслідків для платника податку у вигляді зменшення податкового кредиту та податку на прибуток, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно допущених порушень та дійсних намірів таких фізичних осіб, які представляють такого контрагента. Що стосується висновку контролюючого органу про відсутність у контрагентів основних фондів для здійснення господарських операції, то наявність або відсутність основних фондів не позбавляє можливості проведення господарських операцій. Доводи, покладені контролюючим органом в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, є суб'єктивним, висновком відповідача та ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із своїм безпосереднім контрагентом та підставою для прийняття спірного рішення. Вказує про відсутність будь-якого рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили. Позивач також зазначає, що не має і рішення суду, прийнятого відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами; рішень судів про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами частини 3 статті 228 ЦК України; рішень судів, які б були прийняті в порядку статті 207 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових заперечень (вх. №10070 від 29 березня 2016 року) відповідно до яких зазначає, що в ході проведення перевірки не встановлено факт отримання товарів (послуг) ТОВ «Юна Пром» від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю заявленого вхідного податкового кредиту, а також інших первинних документів. Вищевикладене не дає можливості встановити повну схему фінансово-господарських відносин та повноту нарахування і сплати податкових зобов'язань на кожній ланці ланцюга проходження ТМЦ (робіт тощо). Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Юна Пром» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер. У зв'язку з викладеним, враховуючи негативну податкову інформацію відносно контрагента позивача, яка свідчить про неможливість здійснення поставки товарів, а відтак вважають, що податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши заперечення представника відповідача, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.

Відповідно до свідоцтва серія А01 №019465 про державну реєстрацію юридичної особи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» 29 грудня 1999 року зареєстровано, як юридичну особу за адресою: 70300, Запорізька область, смт. Розівка, вул. Вокзальна, буд. 14, ідентифікаційний код 30082229.

На підставі направлення від 20 липня 2015 року №447, виданого Пологівською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ОСОБА_3, направлення від 20 липня 2015 року №448, виданого Пологівською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області головному державному-ревізору інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ОСОБА_4, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) та відповідно до наказу Пологівської ОДПІ від 20 липня 2015 року №530 проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» (код ЄДРПОУ 30082229), з питання підтвердження взаємовідносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» (код ЄДРПОУ 38042650) за період з 15 лютого 2012 року по 31 травня 2015 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевірка проводилась у період з 20 липня 2015 року по 25 липня 2015 року.

За наслідками перевірки, податковим органом складено Акт перевірки №557/08-15-22-021/30082229 від 31 липня 2015 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» (код ЄДРПОУ 30082229) з питання підтвердження взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» (код ЄДРПОУ 38042650) за період з 15 лютого 2012 року по 31 травня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 198.1, пункту 198.3 пункту 198.6 статті 198 пункту 201.1 статті 201, пункту 209.3 статті 209 ПК України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» завищено податок на додану вартість за липень 2013 року на суму 29 724 грн., внаслідок завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 29 724 грн. (за січень-червень 2013 року).

Так, 07 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» подало заступнику начальника Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області заперечення на Акт перевірки №557/08-15-22-021/30082229 від 31 липня 2015 року.

18 серпня 2015 року (вих. № 3424/10/08-15-22) податковим органом розглянуто заперечення до Акту перевірки та зазначено, що викладені в акті перевірки висновки щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 29724 гри., у тому числі за липень 2013 року на суму 29724 грн., внаслідок завищення від'ємного значення річниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 29 724 грн. (за січень-червень 2013 року) є правомірними, а заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» необґрунтованими.

На підставі Акту перевірки №557/08-15-22-021/30082229 від 31 липня 2015 року Пологівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» прийнято податкове повідомлення-рішення № 00007022060 від 18 серпня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 29 724,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 7 431,00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 00007022060 від 18 серпня 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» звернулося з цим адміністративним позовом до суду.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» (як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» (як покупцем) укладено договір про поставку нафтопродуктів №02 від 03 січня 2013 року.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Договору про поставку нафтопродуктів №02 від 03 січня 2013 року постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію Товару.

Згідно з підпунктом 1.2 пункту 1 Договору про поставку нафтопродуктів №02 від 03 січня 2013 року номенклатура Товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за спільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, котрі являються специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України і мають невід'ємну частину цього Договору.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до суду надано:

- Рахунок фактура №ЮН-0000001 від 16 січня 2013 року;

- Банківську виписку;

- Податкову накладну №26 від 17 січня 2013 року;

- Податкову накладну №50 від 23 квітня 2013 року;

- Звіт про дебіторські та кредиторські операції;

- Платіжне доручення № 3323 від 22 квітня 2013 року;

- Платіжне доручення №379 від 17 січня 2013 року;

- Видаткову накладну №ЮН-21839 від 23 квітня 2013 року;

- Рахунок фактуру №ЮН-0000002 від 19 квітня 2013 року;

- Рахунок фактуру №ЮН-0000001 від 16 січня 2013 року;

- Видаткову накладну № ЮН-0000006 від 17 січня 2013 року;

- Видаткову накладну № ЮН-21839 від 23 квітня 2013 року;

- Товарно-транспортну накладну на відпуст нафтопродуктів №8 від 17 січня 2013 року;

- Акти на використання ПММ від 31 січня 2013 року;

- Акти на використання ПММ від 28 лютого 2013 року;

- Акти на використання ПММ від 29 березня 2013 року;

- Акти на використання ПММ від 30 квітня 2013 року;

- Акти на використання ПММ від 31 травня 2013 року;

- Акти на використання ПММ від 27 червня 2013 року;

- Акти на використання ПММ від 31 липня 2013 року;

Відповідачем не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт».

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямим контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Юна Пром».

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юна Пром».

Перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» проведена на підставі постанови прокуратури Запорізької області «Про призначення документальної перевірки» від 12 травня 2015 року.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року витребувано від Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, завірені належним чином копії:

рішення прийняте за результатами розслідування кримінального провадження №32014080000000023 від 24 березня 2014 року;

висновок експерта НДЕКЦ Д/№264 від 27 серпня 2014 року, щодо дослідження документів фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» по кримінальному провадженню №32014080000000023 від 24 березня 2014 року;

протокол допиту ОСОБА_5 стосовно здійснення фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна Пром».

Так, на виконання вимог ухвали суду Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області надано до суду постанову від 30 липня 2015 року про закриття кримінального провадження відповідно до якої старшим слідчим з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області майор податкової міліції ОСОБА_6 постановлено: кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014080000000023 від 24 березня 2014 року за ознаками частини 2 статті 27, частини 2 статті 205, частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України - закрити, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 ознак кримінального правопорушення, передбаченою частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212 України.

Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_8 працювала на підприємстві «Юна Пром» на посаді головного бухгалтера з моменту реєстрації по липень 2013 року. Здійснювала ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Під час досудового розслідування допитано в якості свідка засновника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» ОСОБА_5, яка пояснила, що підприємство засновувала особисто з метою отримання прибутку. Підприємством орендувались складські та офісні приміщення. Ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві здійснювалось ОСОБА_8

Крім того, розслідуванням не встановлено наявність необхідних ознак фіктивного підприємництва, які повинні містити дії службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна Пром».

В судовому засіданні досліджено висновок експерта Д/№ 264 від 27 серпня 2014 року та встановлено, що первинні документи стосовно господарської діяльності підприємства позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» експертом не досліджувались.

Пояснення представника відповідача стосовно невідповідності підпису ОСОБА_5 у первинних документах Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна Пром», на підставі висновків експертизи, не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки представник відповідача, суд не є спеціалістами або експертами у питаннях почеркознавства.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1,підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.15 та пунктом 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагенту.

Щодо реальності вчинених операцій позивачем та його прямим контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Юна Пром», - суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як з'ясовано судом, висновки Акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, обґрунтовані тим, що за даними автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту на рівні ГУ ДФС встановлено розбіжності між податковим кредитом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» та податковим зобов'язанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» у січні 2013 року в сумі 25 992,0 грн. Дана розбіжність виникла в наслідок внесення в систему співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту на рівні ГУ ДФС Акту від 05 лютого 2014 року №023/08-22-22-11/38042650 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» (код за ЄДРПОУ 38042650), з питань підтвердження господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Будбізнеспром - Т» (код ЄДРПОУ 38114582) за період січень 2013 року з Приватним підприємством «Алікона» (код ЄДРПОУ 30601203) за період січень 2013 року». Витяг з акту від 05 лютого 2014 року №023/08-22-22-11/38042650: «...На адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» було надіслано запити № 1068/10/2214 від 01 липня 2013 року та №1206/10/22-1414 від 08 липня 2013 року, щодо порядку відображення в бухгалтерському та податковому обліках господарських відносин за період січень 2013 року відповідно до укладених угод, отриманих та виданих податкових накладних та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) для підтвердження факту включення до податкового зобов'язання та податкового кредиту сум ПДВ згідно виписаних та отриманих податкових накладних за період січень - квітень 2013 року. Запити було повернено поштою у зв'язку із відсутністю юридичної особи за місцезнаходженням. Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку із відсутністю юридичної особи за місцезнаходженням, неможливим є співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і кількості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. В ході відпрацювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» (код за ЄДРПОУ 3804265) не можливо зробити висновок щодо підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» (код ЄДРПОУ 3804265) з контрагентами-постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю «Будбізнеспром - Т» (код ЄДРПОУ 38114582) за період січень 2013 року, Приватним підприємством «Алікона» (код ЄДРПОУ 30601203) за період січень 2013 року.» Отже, в ході проведення перевірки не встановлено факт отримання товарів (послуг) Товариством з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю заявленого вхідного податкового кредиту, а також інших первинних документів. Вищевикладене не дає можливості встановити повну схему фінансово-господарських відносин та повноту нарахування і сплати податкових зобов'язань на кожній ланці ланцюга проходження ТМЦ (робіт тощо). Вищевикладене свідчить про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з підприємствами-контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» перевіряємий період в розумінні статті 22, статті 138 пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, статті 185, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з реалізації контрагентами-постачальниками товарів Товариством з обмеженою відповідальністю «Юна Пром», у Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» відсутні підстави для включення сум податку на додану вартість за вказаними податковими накладними до податкового кредиту. В ході проведення аналізу матеріалів які надійшли на адресу ОДПІ, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) у підприємств постачальників, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна Пром».

Однак з цього приводу суд зазначає, що Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як видно з акту перевірки відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують постачання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна Пром»:

- видаткові накладні: №юн-0000006 від 17 січня 2013 року; №юн-21839 від 23 квітня 2013 року;

- податкові накладні: №26 від 17 січня 2013 року; №50 від 22 квітня 2013 року;

- платіжні доручення №379 від 17 січня 2013 року та №3323 від 22 квітня 2013 року;

- рахунки-фактури: №юн-0000001 від 16 січня 2013 року; №юн-0000002 від 19 квітня 2013 року;

- товарно-транспортні накладні: №8 від 17 січня 2013 року №01АА від 23 квітня 2013 року.

Тобто, зазначені документи підтверджують реальність господарських операцій із вказаним контрагентом - фактичне отримання товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт».

Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними (фіктивними) правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що зміст угод, укладених між позивачем та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна Пром», не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України (далі по тексту - УК України)). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено у судовому засіданні фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» правочинів.

Тобто, податковим органом не доведено, а судом також не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Така ж обставина підтверджується постановою від 30 липня 2015 року про закриття кримінального провадження складену старшим слідчим з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області майором податкової міліції ОСОБА_6

Пологівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області також не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі буд-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, нормами Податкового кодексу України, не встановлена відповідальність платника податку за не відображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Відповідачем не надано до суду жодного доказу у підтвердження відсутності декларування й сплати податкових зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт».

Відповідачем не доведено у суді, не надано до суду жодного доказу того, що безпосередній контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юна Пром», який видав податкові накладні, не був зареєстрований як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій.

Суд звертає увагу на те, що з документів наданих відповідачем до суду в обґрунтування викладеного в Акті перевірки №557/08-15-22-021/30082229 від 31 липня 2015 року не вбачається не можливість здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» поставок товару на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт».

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юна Пром».

Під час проведення перевірки податковий орган прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юна Пром».

Однак, позивачем до суду було надано: видаткові накладні: №юн-0000006 від 17 січня 2013 року; №юн-21839 від 23 квітня 2013 року; податкові накладні: №26 від 17 січня 2013 року; №50 від 22 квітня 2013 року; платіжні доручення №379 від 17 січня 2013 року та №3323 від 22 квітня 2013 року; рахунки-фактури: №юн-0000001 від 16 січня 2013 року; №юн-0000002 від 19 квітня 2013 року; товарно-транспортні накладні: №8 від 17 січня 2013 року №01АА від 23 квітня 2013 року, що підтверджують факт постачання товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» на користь позивача.

Отже, факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб платника податків та наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Підпунктом 14.1.181, підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами вказаної статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

В пункті 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами пункту 201.4 статті 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпунктів 201.6 та 201.8 статті 201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як встановлено із матеріалів справи, безпосередній контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Господарські правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юна Пром» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, що не заперечується і актами перевірок. Отже на підставі вищезазначеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» мало належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від такого постачальника, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Як встановлено з акту перевірки відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують постачання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юна Пром»: договір поставки товару; видаткові накладні: №юн-0000006 від 17 січня 2013 року; №юн-21839 від 23 квітня 2013 року; податкові накладні: №26 від 17 січня 2013 року; №50 від 22 квітня 2013 року; платіжні доручення №379 від 17 січня 2013 року та №3323 від 22 квітня 2013 року; рахунки-фактури: №юн-0000001 від 16 січня 2013 року; №юн-0000002 від 19 квітня 2013 року; товарно-транспортні накладні: №8 від 17 січня 2013 року №01АА від 23 квітня 2013 року.

Тобто, зазначені документи підтверджують реальність господарських операцій із вказаним контрагентом - фактичне переміщення (транспортування), приймання, використання товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» у власній господарській діяльності.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, та оцінивши докази наявні в матеріалах, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 00007022060 від 18 серпня 2015 року, прийняте Пологівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт», є протиправним, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням від 03 грудня 2015 року №5385 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 1378,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області № 00007022060 від 18 серпня 2015 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» з бюджетних асигнувань Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов