Рішення

від 30.08.2016 по справі 909/281/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 р. Справа № 909/281/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Цюх Г. З., судді Скапровської І. М., судді Неверовської Л. М., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Коломийське заводоуправління будматеріалів", вул. Тютюнника, 14, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Наса", вул. Ленкавського, 4-А, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 166968, 27 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1-головний бухгалтер, довіреність № 92 від 20.04.16р.,

від відповідача: ОСОБА_2-представник, довіреність від 11.01.16р.,

від відповідача: ОСОБА_3-представник, довіреність від 01.06.16р.,

в засіданні приймає участь: ОСОБА_4, паспорт серії СС № 159914 від 05.12.1996р.,

в засіданні приймає участь: ОСОБА_5-адвокат, посвідчення № 960 від 24.05.13р.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Коломийське заводоуправління будматеріалів" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наса" про стягнення заборгованості в сумі 166968,27 грн., в тому числі 89046,5 грн. основного боргу та 77921,77 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.16р. порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.16р. призначено колегіальний розгляд справи №909/281/16. Протоколом автоматичного визначення від 15.06.16р., у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Цюх Г. З., судді Скапровської І.М. та судді Неверовської Л.М. З метою всебічного, повного та об"єктивного вирішення спору розгляд справи відкладався.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, в обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов угоди купівлі-продажу №22 від 30.05.13 щодо повної оплати вартості переданої продукції.

Представник відповідача у запереченні на позовну заяву за вх.№8479/16 від 14.06.16 зазначив, що для отримання цегли товариство виписало на ОСОБА_4 довіреність без зазначення кількості та суми товаро-матеріальних цінностей. Крім того, в зазначеній довіреності відсутній підпис ОСОБА_4, а тому підпис на накладній та відмітці про одержання неможливо ідентифікувати. Також просили відмовити в стягненні пені, оскільки вона нарахована з порушенням ст.258 ЦК України та ст.232 ГК України.

У письмових поясненнях від 29.08.16 директор ТОВ "Наса" зазначив, що 30.05.13 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Наса" та Акціонерним товариством "Коломийське заводоуправління будматеріалів" укладено договір купівлі-продажу №22 на виконання умов якого (п.2.1.) здійснив передоплату в сумі 10000 грн. Щодо відвантаження та перевезення цегли, за рекомендацією керівників ТОВ "Юст Сервіс" та АТ "Коломийське заводоуправління будматеріалів", він скористався послугами ОСОБА_4, так як вони довший час користувались його послугами та стверджували про наявність у зазначеної особи належного транспорту та помірність оплат за послуги перевезення. Так як між директором ТОВ "Наса" та ОСОБА_4 була досягнута згода про здійснення доставки цегли на будівельний майданчик за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Ленкавського,4 а, він виписав на останнього довіреність серії НБИ №626787 від 31.05.12. Однак жодної поставки згідно виписаної довіреності ОСОБА_4 не здійснив, не надав документів щодо поставки чи перевезення та не повернув оригіналу довіреності. Також зазначив, що товариство знайшло інших постачальників цегли.

З врахуванням наведеного представники відповідача просили відмовити у позові повністю.

З метою встановлення факту відвантаження позивачем продукції (цегли), ухвалою суду 16.08.16 запрошено в судове засідання ОСОБА_4

В засіданні суду 30.08.16 ОСОБА_4 пояснив, що директор ТОВ "Наса" йому видав довіреність серії НБИ №626787 від 31.05.12 для отримання та перевезення цегли з АТ "Коломийське заводоуправління будматеріалів". При огляді накладної №1156 від 01.06.13 визнав, що всі підписи в графі "П.І.П. отримувача та його підпис" вчинені ним. Також зазначив, що перевезення цегли на об"єкти відповідача здійснював власним транспортом, а також залучав транспорт інших перевізників за усною домовленістю. Жодних претензій між ним та ТОВ "Наса" щодо поставленої цегли та вартості оплати наданих послуг з перевезення не було.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та ОСОБА_4, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.05.13 між сторонами по справі укладено угоду №22 купівлі-продажу, відповідно до умов якої постачальник (позивач) зобов'язався поставляти покупцю (покупцю) цеглу потовщену ефективну та цеглу повнотілу одинарну згідно заявки покупця на кожний місяць в 2013 р. в необмеженій кількості.

На виконання умов вказаної угоди позивачем відвантажено відповідачу товар на загальну суму 99046,5 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладною №1156 від 01.06.13 та довіреністю серії НБИ №626787 від 31.05.12 (а.с.10-11).

Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.1 угоди купівлі-продажу №22 від 30.05.13 оплата за отриману цеглу, за кожний місяць, проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у два етапи: 1-й етап - передоплата 30% вартості замовленої цегли покупцем, 2-й етап - перерахування на розрахунковий рахунок продавця залишку коштів за одержану в поточні місяці цеглу до 10 числа наступного місяця.

Як зазначалось вище, позивачем виконано зобов'язання та передано цеглу відповідачу на загальну суму 99046,5 грн., при цьому, відповідачем здійснено оплату за поставлену продукцію частково, а саме на суму 10000 грн., в зв"язку з чим заборгованість станом на день звернення до суду становила 89046,5 грн.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В розумінні вказаного Закону видаткова накладна, підписана уповноваженими сторонами, є первинними документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції.

Судом досліджено накладну №1156 від 01.06.13, яка підписана представником відповідача на підставі довіреності серії НБИ №626787 від 31.05.12 та встановлено, що вона відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, що є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 89046,5 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Заперечення відповідача, що підпис на накладній №1156 від 01.06.13 у відмітці про одержання неможливо ідентифікувати є безпідставним, оскільки ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що всі підписи в накладній про отримання цегли вчинені ним. Незважаючи на те, що довіреність серії НБИ №626787 видана ще 31.05.12, доказів відкликання вказаної довіреності чи звернення до позивача щодо повернення попередньої оплати в сумі 10000 грн. суду не надано.

Більше того, як свідчить зміст податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Наса" за червень 2013 року, яка була витребувана судом від Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській областіІ як податкового органу, в якому відповідач перебуває на обліку, Товариство з обмеженою відповідальністю "Наса" включило до податкового кредиту податкові накладні №98 від 27.06.13 на суму ПДВ - 1666,67 грн.та №99 від 27.06.13 на суму ПДВ 14841,08 грн., сформовані Приватним акціонерним товариством "Коломийське заводоуправління будматеріалів", що ще раз доводить факт передачі відповідачу продукції.

Щодо стягнення 77921,77 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України. (Вищенаведена правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 15.04.2015 № 3-53гс15).

Пунктом 4.5 угоди №22 від 30.05.13 передбачено, що в разі невиконання покупцем умов п.2.1 цього договору, покупець зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, у даному випадку, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору «про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання» не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарський кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Тобто, в угоді №22 від 30.05.13 сторони не передбачили іншого в регулюванні правовідносин, чим передбачено ч.6 ст.232 Господарського кодексу. Вищевказаним п. 4.5. угоди купівлі-продажу період нарахування пені не змінено, а саме не передбачено стягнення пені за весь час прострочення виконання договірного зобов`язання по день фактичної оплати.

З врахуванням наведеного, суд самостійно здійснив перерахунок пені за період з 11.07.13 по 10.01.14, розмір якої становитиме 5881,95 грн.

Однак враховуючи той факт, що відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені на підставі ст.258 ЦК України (позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)), в стягненні пені належить відмовити.

Положеннями статті 267 Цивільного кодексу України визначено наслідки спливу позовної давності, відповідно до п.3 якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, до стягнення підлягають 89046,5 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1335,7 грн. судового збору.

Крім цього, слід стягнути з позивача в дохід державного бюджету 689 грн. судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову згідно ухвали суду від 18.07.16.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, ГК України, ст.ст.258, 267, 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 626, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного акціонерного товариства "Коломийське заводоуправління будматеріалів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наса" про стягнення заборгованості в сумі 166968, 27 грн. - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наса" (вул. Ленкавського, 4-А, м. Івано-Франківськ, 76018, код 22179181) на користь Приватного акціонерного товариства "Коломийське заводоуправління будматеріалів" (вул. Тютюнника, 14, м. Коломия, 78200, код 05467228) - 89046 (вісімдесят дев"ять тисяч сорок шість) грн. 50 коп. основного боргу основного боргу та 1335 (одну тисячу триста тридцять п"ять) грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В стягненні 77921,77 грн. пені відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Коломийське заводоуправління будматеріалів" (вул. Тютюнника, 14, м. Коломия, 78200, код 05467228) в дохід Державного бюджету (отримувач коштів Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37952250, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, рахунок отримувача 31219206783002, код класифікації доходів бюджету 22030101, назва суду господарський суд Івано-Франківської області) - 689 (шістсот вісімдесят дев"ять) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 02.09.16

Головуючий суддя Цюх Г. З.

Суддя Скапровська І. М.

Суддя Неверовська Л. М.