Рішення

від 02.09.2016 по справі 501/1467/16-ц

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 02.09.2016

Справа № 501/1467/16-ц

2/501/1078/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року м.Чорноморськ.

Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Смирнова В.В.,

при секретарі - Пращук А.М.,

за участю представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за позовом ТОВ Телерадіокомпанія «ІТ - 3», ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про захист гідності, честі та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

До Іллічівського міського суду звернувся ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «ІТ-3» зі спільним позовом до ОСОБА_3 про захист гідності, честі та ділової репутації.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що розміщена та поширена відповідачем інформація у мережі інтернет порушує їх особисті немайнові права, та обґрунтували свої вимоги ст.32, 34, 35, 68 Конституції України, ст.1, п.п.2,6 ч.2.ст.47 Закону України В«Про інформацію В» , ст. 277 ЦК України.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

У судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позову, посилаючись на ст.47-1 Закону України В«Про інформацію В» , ст. 277 ЦК України, ст. 37 Закону України В«Про пресуВ» , ст. 65 Закону України В«Про телебаченняВ» . ОСОБА_3 суду пояснив, що його висловлювання є його особистою думкою та оціночним судженням.

Також посилаючись на джерело «Вікіпе?дия» - загальнодоступна многомовнє Інтернет энциклопедия розташована за адресою: www.wikipedia.org пояснив, що ім'я Емануєль це ім'я 3 святих, та до еротичної назви фільму ніякого відношення не має.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши докази по справі встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

01 березня 2016 року ОСОБА_3 на його власній сторінці у мережі В«ФейсбукВ» була розміщена інформація щодо діяльності позивачів ( а.с.15-20).

. З урахуванням того, що Чорноморська міська рада є співвласником та засновником ТОВ В«Телерадікомпанія В«ІТ-3»» з часткою 51%, а, відтак, діяльність цієї телерадіокомпанії становить суспільний інтерес та стосується питань ефективності розпорядження бюджетними коштами, суд дійшов до таких висновків.

У своїх запереченнях та письмових поясненнях Відповідач наголосив, що поширена ним інформація є його оціночними судженнями ефективності використання бюджетних коштів, які виділяються Іллічівською міською радою на забезпечення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «ІТ-3В» та якими фактично від імені Товариства розпоряджається ОСОБА_4, як директор вказаного Товариства. Суд погоджується з твердженням Відповідача про те, що застосований ним оборот В«я делаю вывод» вказує на те, що Відповідач надає власне оціночне судження діяльності позивачів.

У своїй позовній заяві Позивачі також звертають увагу, що мова йде саме про ефективне розпорядження бюджетними коштами, а, відтак, є допустимою критикою дій відповідача щодо розпорядження коштами громади.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що відповідач ОСОБА_3 оприлюднив в інтернет сеті інформацію, що на його думку має місце неефективне використання коштів ТВ 3, та програма «Ємануіл» недоцільна на ТВ.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст.34 Конституції України).

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критика представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини. Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч.2 ст.10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

Аналіз зазначеного національного законодавства та ст.10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена "з явним злим умислом", тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.

За правилами ст.ст.297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації.

Разом з тим, згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

В силу ст. 47-1 цього Закону ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У відповідності до положення абз.6 п. 3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах "Нікула проти Фінляндії", "Яновський проти Польщі" та інших, Суд підкреслив, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Не заслуговують на увагу та спростовуються показами свідка ОСОБА_5 викладені в позовній заяві аргументи щодо того, що Відповідач порівнює релігійну місію з еротикою. Також згідно наданих Позивачами роздруківок серед читачів даної інформації використана Відповідачем назва каналу В«ЕмануельВ» жодним чином не стосувалась еротики, тому це порівняння є особистою думкою Позивачів. Суд звертає увагу, що результатом цієї публікації стало обговорення ефективності використання бюджетних коштів Відповідачами. Так, ОСОБА_6 зазначає : В»Проблема ИТ-3 не в цьому. Они кроме новостного контента ничего не делают. Ни образовательных, ни развлекательных программ. А значит, безкомпетенты». Також Відповідач у своїх коментаріях вказує на таке: В«Пост о другом: почему за городские деньги популяризируется религия? Это глупость\бесхозяйственность или чья-то выгода?». Відтак, предметом публікації є саме ефективність використання бюджетних коштів та запрошення до обговорення напрямків їх використання у найефективніший для громади спосіб.

Суд також звертає увагу на те, що канал В«ЕмануілВ» не звертався до Відповідача з вимогою щодо виправлення допущеної ним помилки у назві, а вимоги, заявлені в інтересах інших осіб, не можуть бути задоволені у відповідності до вимог ст.11 ЦПК України.

Також суд звертає увагу на факти, які були висловлені на ОСОБА_7 Коротченко, генерального продюсера Асоціації В«ЕммануілВ» (а.с.160-164), та з яких вбачається, що практично усі християнські телеканали розміщуються в ефірах платно. Також на цій ОСОБА_7 Коротченко вказує на те, що метою передач є потужний інструмент Євангелізації. Тому висловлені Відповідачем оціночні судження щодо результату показу каналу В«ЕмануїлВ» ґрунтуються саме на поясненнях генерального продюсера Асоціації В«ЕмануїлВ» .

Матеріал з «Вікіпедії» - вільної енциклопедії: Еммануель (Емануель, Еммануїл, Емануїл) - чоловіче ім'я, від біблійного єврейського ім'я Іммануэль. Передбачене ім'я Месії в Старому Завіті. Використовувалось у Англії з XVI століття в написаних Еммануель (Emmanuel) і Іммануїл (Immanuel), хоча і не отримало широкого розповсюдження. Більш поширена в країнах континентальної Європи, особливо в Іспанії та Португалії (в написанні ОСОБА_1 (Manuel) і Маноель (Manoel) (а.с.165-166).

Вимоги щодо спростування інформації про безоплатне надання ефірного часу також спростовуються наданими Відповідачами договорами про надання послуг з трансляції.

Згідно п. 1.1. 2.3 цих договорів, Асоціація надає права на трансляцію своїх творів на безоплатній основі.

Твердження щодо того, що Відповідач характеризує ОСОБА_4 як злочинця та особу, що з легкістю порушує закон та не має високих моральних цінностей є припущенням позивачів, не підтверджені жодними доказами, та у своїй публікації відповідач таких характеристик Позивачам взагалі не надавав.

Суд також погоджується з тим, що Позивачами неправильно обраний спосіб захисту своїх прав. У відповідності до Пленуму Верховного суду України (Постанова №1 від 27.02.2009 року), якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Згідно п.5 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009р. - відповідно до статей 94, 277 ЦК України, фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною;

Під правом на відповідь необхідно розуміти право публічної особи, про яку поширено в засобі масової інформації негативну інформацію, на пояснення, коментар чи власне тлумачення обставин справи, здійснені в тому самому порядку, в якому про неї було поширено негативну інформацію.

Відтак, Позивачі мають право розмістити у мережі В«ФейсбукВ» власну інформацію з обґрунтуванням безпідставності поширених суджень. Доказів, які б свідчили про неможливість такого розміщення, Позивачами не надано.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. 34 Конституції України, ст.ст.94, 297-299 ЦК України, Ч.1 ст.47-1 Закону України «Про інформацію», П.1 ст.10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, постановою Пленуму ВСУ « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 7 від 27.02.2009р., суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ТОВ Телерадіокомпанія «ІТ - 3», ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про захист гідності, честі та ділової репутації відмовити за необґрунтованістю.

Повний текст рішення складено та підписано 02 вересня 2016 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий В.В. Смирнов.