Рішення

від 02.09.2016 по справі 557/110/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Пиляй І.С.,

з участю представників ТОВ „Сільськогосподарське підприємство „АгатВ» ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „АгатВ» на рішення Гощанського районного суду від 19 травня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-фінансова компанія „ЄвроінвестбудВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „АгатВ» і ОСОБА_1 про визнання договорів оренди землі недійсними та визнання договорів оренди землі поновленими,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року ТОВ „Інвестиційно-фінансова компанія „ЄвроінвестбудВ» звернулося в суд із позовом до ТОВ „Сільськогосподарське підприємство „АгатВ» і ОСОБА_1 про визнання договорів оренди землі недійсними та визнання договорів оренди землі поновленими.

Рішенням Гощанського районного суду від 19 травня 2016 року позов задоволено. Договір оренди землі, кадастровий номер земельної ділянки: 5621287500:03:001:0065, укладений 1 лютого 2016 року між відповідачами ТОВ „Сільськогоспордарське підприємство „АгатВ» і ОСОБА_1, визнано недійсним з моменту його укладення. Визнано поновленим договір оренди землі, кадастровий номер земельної ділянки 5621287500:03:001:0065, який був укладений 20 червня 2008 року між ТОВ „Інвестиційно-фінансова компанія „ЄвроінвестбудВ» і ОСОБА_1, на строк 7 років з орендною платою в розмірі 7 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за один рік користування землею.

Вирішено питання про судові витрати.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач ТОВ „АгатВ» посилався на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги того, що ст. 33 Закону України „Про оренду земліВ» передбачає два різних за своєю суттю порядки пролонгації договорів оренди землі, в яких закінчився термін дії. Перший порядок передбачений частинами 1-4 цієї статті, а другий - частиною 6.

У своїх позовних вимогах позивач посилався на порядок, який визначений ч. 6 ст. 33 Закону України „Про оренду земліВ» і підстав заявленого позову не змінював.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правил ч. 4 ст. 33 Закону України „Про оренду земліВ» , у той час як позивач свої вимоги обґрунтовував ч. 6 ст. 33 цього закону.

При цьому Гощанський районний суд помилково вважав, що місячний строк на надіслання ТОВ „ІФК „ЄвроінвестбудВ» повідомлень про намір пролонгувати договір оренди землі позивачем не був пропущений.

Стаття 13 Закону України „Про поштовий зв'язокВ» передбачає, що послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року, пунктом 5 Пам'ятки оператора поштового зв'язку з надання послуг користувачам, затвердженої наказом УДППЗ „УкрпоштаВ» № 282 від 29 липня 2003 року, встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Пунктом 73 Правил надання послуг поштового зв'язку встановлено, що під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля.

Дата відбитку календарного штемпеля повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, поштові відправлення повертаються відправникові для відповідного оформлення.

Пунктом 3.1.2.2. Пам'ятки оператора поштового зв'язку з надання послуг користувачам передбачено, що про прийняте для пересилання рекомендоване поштове відправлення відправнику видається касовий чек або розрахункова квитанція.

У розрахунковій квитанції зазначається порядковий номер розрахункової квитанції, номер поштового відправлення, вид поштового відправлення, особлива відмітка, якщо рекомендоване відправлення подається з повідомленням про вручення, місце призначення, його маса, сума плати за пересилання тощо. У визначеному місці розрахункової квитанції проставляється відбиток календарного штемпеля.

Із вказаних Правил убачається, що поштове відділення повинно здійснити обробку - оформлення та відправку - отриманої на відправку кореспонденції в день її отримання, а не наступного дня, з огляду на що надання позивачем довідки поштового відділення № 11 та посилання на неї як на належний доказ у справі є таким, що виходить за межі повноважень відповідного поштового відділення, порушує затверджені Правила надання послуг поштового зв'язку та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, лист ВПЗ Рівне-11 не містить ні дати його складання, ні вихідного номеру документу, ані печатки юридичної особи.

З письмового роз'яснення начальника Поштамту ЦПЗ № 1 № 11-31/246 від 24 травня 2016 року на адвокатський запит № 30/2-102 від 16 травня 2016 року слідує, що датою приймання поштових відправлень за списком ф. 103 № 754 у відділенні поштового зв'язку Рівне-11 вважається 1 грудня 2015 року.

Статтею 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Частиною 5 ст. 33 Закону України „Про оренду земліВ» визначено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Законодавець передбачив право, а не обов'язок уточнювати істотні умови договору орендодавцем і лише за такої необхідності.

З аналізу положень Закону України „Про оренду земліВ» , Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України можна зробити висновок, що орендар зобов'язаний надіслати на адресу орендодавця проект договору оренди землі, який повинен містити у собі усі істотні умови договору.

Надісланий ТОВ „ІФК „ЄвроінвестбудВ» проект договору не містить наступних реквізитів: реквізитів орендаря, кадастрового номеру земельної ділянки та місця її розташування, строку дії договору, розміру орендної плати.

Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 розпорядився своєю земельною ділянкою у період дії його договору оренди землі із позивачем, є помилковим.

Статтею 31 Закону України „Про оренду земліВ» встановлено, що договір оренди землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір оренди землі ТОВ „ІФК „ЄвроінвестбудВ» із ОСОБА_1 припинив свою дію 31 грудня 2015 року, тобто з 1 січня 2016 року між сторонами договірних відносин уже не було.

У постанові від 25 лютого 2015 року у цивільній справі № 6-219цс14 Верховний Суд України дійшов висновку, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України „Про оренду земліВ» , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України „Про оренду земліВ» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень на своє рішення.

ТОВ „ІФК „ЄвроінвестбудВ» втратило своє переважне право на пролонгацію договору оренди землі із ОСОБА_1, оскільки не виконало вимог ч. 1-5 ст. 33 Закону України „Про оренду земліВ» , а саме: не надіслало до 30 листопада 2015 року (за місяць до закінчення строку дії договору) повідомлення про намір поновити договір; не надіслало разом із повідомленням проект додаткової угоди з усіма визначеними законодавством істотними умовами договору; не довело факт продовження користування земельною ділянкою ОСОБА_1; ТОВ „ІФК „ЄвроінвестбудВ» отримало у встановлені законодавством строки повідомлення ОСОБА_1 про заперечення щодо поновлення договору оренди.

Покликаючись на ці обставини, відповідач ТОВ „АгатВ» рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка є частиною національного законодавства, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

З матеріалів справи вбачається, що задовольняючи позов, місцевий суд виходив з його обґрунтованості.

Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власниками земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України „Про оренду земліВ» .

Зі справи видно, що обґрунтовуючи свої вимоги до відповідачів, позивач посилався на ст. 33 Закону України „Про оренду земліВ» .

Зазначеною нормою передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель

державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної

власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Судом установлено, що договір оренди землі за № 040859500635, предметом якого була оренда земельної ділянки площею 1,46 га, кадастровий номер 5621287500:03: 001:0065, між позивачем ТОВ „Інвестиційно-фінансова компанія „ЄвроінвестбудВ» і відповідачем у справі ОСОБА_1 був укладений 20 червня 2008 року строком до 31 грудня 2015 року (а. с. 28-30).

Таким чином, для того щоб по закінченню строку, на який сторонами було укладено договір оренди землі, позивач як орендар при належному виконанні обов'язків за умовами договору міг скористатися наданим йому частинами 1 і 2 ст. 33 Закону України „Про оренду земліВ» переважним правом перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), ТОВ „Інвестиційно-фінансова компанія „ЄвроінвестбудВ» зобов'язано було повідомити про це орендодавця ОСОБА_1 до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, тобто до 30 листопада 2015 року.

Проте зі справи вбачається, що таке повідомлення позивач направив орендодавцю поштою лише 1 грудня 2015 року, а відповідач ОСОБА_1 отримав його тільки 9 грудня 2015 року (а. с. 23-25зв., 27).

Посилання позивача та місцевого суду в оскаржуваному рішенні на відповідь начальника ВПЗ Рівне-11 на а. с. 26 зв. не заслуговує на увагу, оскільки суперечить нормативним положенням ст. 13 Закону України „Про поштовий зв'язокВ» , пункту 73 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року, тощо та спростовується листом Рівненської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 16 травня 2016 року (а. с. 59).

Частинами 4-6 ст. 33 Закону України „Про оренду земліВ» визначено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. Проте у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

З матеріалів справи видно, що своїм листом-повідомленням на а. с. 32 відповідач у справі та орендодавець ОСОБА_1 повідомив позивача про свої заперечення щодо поновлення договору оренди землі, яке (лист-повідомлення) позивач отримав 16 жовтня 2015 року, тобто за два з половиною місяці до закінчення строку договору оренди землі № 040859500635 від 20 червня 2008 року, який закінчувався 31 грудня 2015 року від (а. с. 32-33).

Зазначений письмовий доказ, дійсність якого відповідач ОСОБА_1 в суді не спростував, місцевий суд необґрунтовано з надуманих мотивів відхилив.

Статтею 31 Закону України „Про оренду земліВ» встановлено, що договір оренди землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

1 лютого 2016 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ „Сільськогосподарське підприємство „АгатВ» новий договір оренди щодо своєї земельної ділянки, кадастровий номер якої 5621287500:03:001:0065, строком на десять років (а. с. 37, 38).

Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 розпорядився своєю земельною ділянкою у період дії договору оренди землі із позивачем, є помилковим.

Таким чином, враховуючи те, що орендодавець за більш як два місяці до закінчення строку договору оренди землі направив орендарю лист-повідомлення про свої заперечення у поновленні договору оренди (що безспірно свідчить про його небажання продовжувати договір оренди із позивачем), а сам орендар не скористався наданим йому законом переважним правом на укладення договору оренди землі та не мав підстав продовжувати користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав вважати цей договір оренди землі поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були визначені його сторонами у договорі № 040859500635 від 20 червня 2008 року, та визнавати договір оренди землі від 1 лютого 2016 року, який був укладений між відповідачами ОСОБА_1 і ТОВ „Сільськогосподарське підприємство „АгатВ» , недійсним.

З урахуванням викладеного рішення місцевого суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України і підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 33 Закону України „Про оренду земліВ» , ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „АгатВ» задовольнити частково.

Рішення Гощанського районного суду від 19 травня 2016 року скасувати.

Товариству з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-фінансова компанія „ЄвроінвестбудВ» у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „АгатВ» і ОСОБА_1 про визнання договорів оренди землі недійсними та визнання договорів оренди землі поновленими відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-фінансова компанія „ЄвроінвестбудВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „АгатВ» 3031 (три тисячі тридцять одну) грн. 60 коп. понесених судових витрат у справі.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: