Ухвала

від 02.09.2016 по справі 569/4633/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

02 вересня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Пиляй І.С.,

з участю представника апелянта,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Пріоритетінвест-РівнеВ» на ухвалу Рівненського міського суду від 26 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пріоритетінвест-РівнеВ» та Рівненської міської ради про передачу-прийняття гуртожитку у власність територіальної громади м. Рівного,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ „Пріоритетінвест-РівнеВ» та Рівненської міської ради про передачу-прийняття гуртожитку у власність територіальної громади м. Рівного.

Ухвалою Рівненського міського суду від 26 травня 2016 року цей позов ОСОБА_1 забезпечено шляхом заборони ТОВ „Пріоритетінвест-РівнеВ» приймати рішення і вчиняти дії з розподілу, оформлення та передачі у власність чи користування, здійснення реєстраційних та будь-яких інших розпорядчих дій (здача в оренду, найм, реєстрація за місцем проживання) відносно квартири № 326 на вул. Волинської Дивізії, 29, у м. Рівному.

В поданій на цю ухвалу апеляційній скарзі відповідач ТОВ „Пріоритетінвест-РівнеВ» посилався на те, що у порушення вимог ст. 151 ЦПК України позивач у своїй заяві про забезпечення позову та суд в оскаржуваній ухвалі не зазначили причин, у зв’язку з якими пред’явлений у даній справі позов підлягає забезпеченню.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позовуВ» роз’яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Пунктом 6 зазначеної вище постанови роз’яснено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

ТОВ „Пріоритетінвест-РівнеВ» є власником квартири № 326 на вул. Волинської Дивізії, 29, у м. Рівному, а вжиті оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову перешкоджають товариству як власнику здійснювати дії по розпорядженню належним майном.

Покликаючись на ці обставини, відповідач ТОВ „Пріоритетінвест-РівнеВ» ухвалу місцевого суду вважав незаконною та необґрунтованою і просив апеляційний суд її скасувати і постановити у справі нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ „Пріоритетінвест-РівнеВ» не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Виходячи зі змісту зазначеної правової норми, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення, у зв'язку з чим скасування цих заходів судом може мати місце у разі виконання судового рішення або відмови у задоволенні вимог позивача.

Відповідно до роз’яснення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позовуВ» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТОВ „Пріоритетінвест-РівнеВ» та Рівненської міської ради про передачу-прийняття гуртожитку у власність територіальної громади м. Рівного (а. .с 1-2). Житлове приміщення, а саме - квартира № 326 на вул. Волинської Дивізії, 29, у м. Рівному, в якому проживає позивач і на приватизацію якої він претендує, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та свідоцтва про право власності на нерухоме майно належить відповідачу у справі ТОВ „Пріоритетінвест-РівнеВ» на праві власності (а. с. 13, 14), з чим позивач не погоджується.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснив, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Заборона відповідачу ТОВ „Пріоритетінвест-РівнеВ» приймати рішення і вчиняти дії з розподілу, оформлення та передачі у власність чи користування, здійснення реєстраційних та будь-яких інших розпорядчих дій (здача в оренду, найм, реєстрація за місцем проживання) відносно квартири № 326 на вул. Волинської Дивізії, 29, у м. Рівному, в якій позивач проживає, є тимчасовим заходом, який не перешкоджає товариству здійснювати свою діяльність, а також не порушує при цьому його прав.

Твердження апелянта про те, що вживши заходи забезпечення позову, місцевий суд належним чином не мотивував свого рішення, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Тому з урахуванням усіх викладених обставин, зважаючи на характер спірних правовідносин сторін, суть заявлених позовних вимог та беручи до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, колегія суддів приходить до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду, а тому місцевий суд прийшов до цілком правильного висновку про необхідність задоволення заяви позивача про забезпечення його позову.

Інші доводи апелянта, які викладені ним в апеляційній скарзі, можуть бути враховані судом при розгляді справи сторін по суті.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 308, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритетінвест-Рівне» відхилити.

Ухвалу Рівненського міського суду від 26 травня 2016 року про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: