Постанова

від 07.07.2016 по справі 804/1814/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 р. Справа № 804/1814/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріГончаровій В.Г. за участю: представника позивача представника відповідача Михайлова Д.В. Лозової Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Краусберг Україна» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краусберг Україна» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2015 року №0001512201.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень законодавства, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.05.2015 року №316 згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до постанови старшого слідчого про призначення позапланової документальної перевірки від 29.01.2015 року посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Краусберг Україна» по взаємовідносинам з ТОВ «Екстрабренд» (код ЄДРПОУ 39328359) за період з 01.04.2012 року по 30.04.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 02.06.2015 року №562/04-16-22-01/37221281, у висновках якого не підтверджено реальність господарських операцій в частині придбання ТОВ «Краусберг Україна» (код ЄДРПОУ 37221281) послуг у ТОВ «Екстрабренд» (код ЄДРПОУ 39328359) у жовтні-листопаді 2014 року; порушення п.198.1, п.198.2., п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму 44 720,00 грн., в результаті чого донараховано податку на додану вартість 44 720,00 грн. за жовтень 2014 року; ТОВ «Краусберг Україна» не має право на віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 45 867,50 грн. до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Екстрабренд» за листопад 2014 року.

В ході адміністративного оскарження висновки акту перевірки податковим органом були залишені без змін.

20 жовтня 2015 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001512201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 44 720 грн. - за основним платежем та 22 360 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України закріплено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

В силу пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час винесення спірного податкового повідомлення рішення) податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

01 вересня 2015 року набув чинності Закон України від 17.07.2015 pоку 655-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» (надалі Закон України від 17.07.2015 pоку 655-VIII), яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 36 такого змісту: у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Відповідно до пункту 7, частини 2 пункту 8 та частини 3 пункту 12 розділу І Закону України від 17.07.2015 pоку 655-VIII з Податкового кодексу України виключено підпункт 54.3.4 пункту 54.3 статті 54, пункт 58.4 статті 58 та пункт 86.9 статті 86 розділу 11 Кодексу. Таким чином, відмінено норми, які передбачають особливості прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірок, проведених за визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу обставин, у зв'язку з наявністю кримінального провадження щодо кримінального правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків. Враховуючи наведене, з 1 вересня 2015 року за результатами таких перевірок запроваджується загальний порядок та терміни прийняття податкових повідомлень-рішень, передбачений пунктом 86.8 статті 86 Податкового Кодексу.

У зв'язку з цим загальний порядок прийняття податкових повідомлень-рішень, передбачений пунктом 86.8 статті 86 розділу ІІ Податкового кодексу України, застосовується за результатами перевірок, які проводяться у межах кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, розпочатих після набрання чинності вказаним Законом.

Щодо перевірок, які проводяться (проводились) у межах кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, розпочатих до набрання чинності Законом України від 17.07.2015 pоку 655-VIII, то у цьому випадку податкові повідомлення-рішення за результатами перевірок, розпочатих та закінчених до 1 вересня 2015 року, розпочатих до, але закінчених після 1 вересня 2015 року, а також розпочатих та закінчених після 1 вересня 2015 року, приймаються протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що матеріали перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Кримінальне провадження №32014100100000099, за яким було видано постанову слідчого про проведення позапланової документальної перевірки, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, було розпочато 09.07.2014 року, тобто до 01.09.2015 року.

Матеріали справи також не містять інформації про обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань, або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання.

Щодо суді порушень, викладених в акті перевірки, суд зазначає, що в силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія країни; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді господарські відносини між ТОВ «Краусберг Україна» та ТОВ «Екстрабренд» відбувались на підставі укладених договорів про надання послуг: від 30.09.2014 року №20; від 30.09.2014 року №21; від 30.09.2014 року №22; від 30.09.2014 року №23; від 30.09.2014 року №24; від 30.09.2014 року №25; від 30.09.2014 року №26; від 30.09.2014 року №27; від 30.09.2014 року №28; від 30.09.2014 року №29; від 30.09.2014 року №30; від 30.09.2014 року №31; від 30.09.2014 року №32; від 30.09.2014 року №33; від 30.09.2014 року №34; від 30.09.2014 року №35.

За умовами вищезазначених договорів замовник (позивач) доручає виконавцю (ТОВ «Екстрабренд»), а виконавець бере на себе зобов'язання власними або залученими силами, способами на власний ризик виконувати роботи по прибиранню приміщень та прилеглої території. Замовник зобов'язаний своєчасно оплатити роботи, виконані у відповідності з умовами договорів. Замовник передає виконавцю безпосередньо або транспортною компанією необхідні матеріали, миючі засоби та інвентар згідно актів приймання-передачі. Замовник зобов'язаний забезпечити виконавця водою та електроенергією. Виконавець зобов'язується забезпечити виконання умов договорів шляхом підбору кваліфікаційного, ввічливого персоналу; забезпечити персонал необхідним обладнанням в робочому стані, якісними миючими засобами, які сертифіковані в Україні, іншим, допоміжним інвентарем та матеріалами, виконавець бере на себе всі витрати по техобслуговуванню та ремонту свого обладнання.

Згідно актів-прийому-передач ТОВ «Краусберг Україна» передало ТОВ «Екстрабренд» ТМЦ, що підтверджується актами прийому-передачі (актами списання) та актами про витрати давальницьких матеріалів, які містяться в матеріалах справи.

Виконання договорів про надання послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт та виписаними податковими накладними. Розрахунки за отримані послуги відбувались у безготівковій формі згідно платіжних доручень.

Таким чином, надані позивачем документи первинного обліку відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять всі необхідні реквізити, зокрема, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також підписи та відбитки печаток кожної з юридичних осіб.

Висновок про відсутність права позивача на віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Екстрабренд» зроблено відповідачем на підставі протоколу допиту свідка від 26.12.2014 року, який було додано до постанови старшого слідчого про призначення позапланової документальної перевірки від 29.01.2015 року.

Проте суд не бере до уваги посилання податкового органу на матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32014100100000099 від 09.07.2014 року, а саме протокол допиту свідків, оскільки частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких обставин протокол допиту свідків не є допустимим доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому дана обставина не може бути доказом порушення позивачем податкового законодавства.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до податкового обліку витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Суд зазначає, що межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальних характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що були вчинені іншими особами, згідно з законом неможливе.

Виходячи з наведеного, якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання пода ткового обов'язку повинно нести саме це підприємство, а порушення, допущені одним платником податків і відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Матеріалами справи підтверджується рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що між учасниками досліджених господарських операцій відбувся дійсний рух активів та зміни у їх майновому стані, що є обов'язковими ознаками господарської операції.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Краусберг Україна» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 20.10.2015 р. №0001512201, яким збільшено суму грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Краусберг Україна» з податку на додану вартість на суму 67 080,00 грн., з них 44 720,00 грн. - за основним платежем та 22360,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Краусберг Україна» судові витрати у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 12 липня 2016 року.

Суддя В.В. Степаненко