Постанова

від 23.08.2016 по справі 826/17821/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2016 року 12:38 № 826/17821/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Кобилянського Є.В.,

представника відповідача - Денисенко О.Е.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Такка Шантрьє» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Такка Шантрьє» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2014 року №93926552208 та № 93826552208.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ПП "Безпека комплекс" (код ЄДРПОУ 36038201).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2014 року позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2016 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2014 року та постанову від 18.03.2015 року Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи дану адміністративну справу на новий розгляд ВАС України зазначив, що під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в ухвалі від 07.06.2016 року, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам.

В ході нового судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав правомірності прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу №1817 від 16.06.2014 року, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє" з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносин з ПП "Безпека - Комплекс" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатом якої складено акт перевірки від 23 червня 2014 року № 546/26-55-22-08/33400586.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 92708,00 грн., в тому числі: за I квартал 2011 року на суму 20833,00 грн.; за II квартал 2011 року на суму 28750,00 грн.; за II - III квартали 2011 року на суму 56542,00 грн., за III-IV квартали 2011 року на суму 71875,00 грн.

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 79166,00 грн., в тому числі по періодах: лютий 2011 року - 8333,00 грн.; березень 2011 року на суму 8333,00 грн., квітень 2011 року - 8333,033 грн., травень 2011 року - 8333,00 грн., червень 2011 року - 8333,00 грн., липень 2011 року - 7500,00 грн., серпень 2011 року - 6667,00 грн., вересень 2011 року - 10000,00 грн., жовтень 2011 року - 6667,00 грн., листопад 2011 року - 6667,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.07.2014 року № 93926552208, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 71875,00 грн.

Податковим повідомлення - рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.07.2014 року №93826552208 позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 55210,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 45834,00 грн., за штрафними санкціями - 9376,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.07.2014 року №93926552208 та №93826552208 залишені без змін, скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє" - без задоволення.

Незгода позивача з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє" (Замовник) та приватним підприємством "Безпека - Комплекс" (Охоронна фірма) укладено Договір Охорони № 3 від 01.02.2011 року, за умовами якого Замовник доручає, а Охоронна фірма зобов'язується за плату забезпечити схоронність майна Замовника, вказаного у переліку об'єктів Замовника, які охороняються, що є додатком № 1 до цього Договору.

Пунктом 1.6 Договору встановлено, що загальна вартість послуг Охоронної фірми за цим Договором складає 475000,00 грн., в тому числі ПДВ 79166,67 грн. Оплата за цим Договором здійснюється Замовником щомісячно.

На виконання умов Договору між сторонами укладено Дислокацію з 01.02.2011 року, яка містить інформацію про охоронювану територію, графік роботи, Замовника, тощо.

Згідно протоколу узгодження ціни за надання охоронних послуг (Додаток № 2 до Договору) сторони погодили, що ціна за надання охоронних послуг одним цілодобовим постом складає 37,20 грн. за одну годину охорони працівником "Охорони" з 08-00 години 01.02.2011 року.

За результатом отриманих послуг, між позивачем та Приватним підприємством "Безпека - Комплекс" укладались акти виконаних робіт за лютий - листопада 2011 року.

В свою чергу, Приватним підприємством "Безпека - Комплекс" виписано на адресу позивача податкові накладні за лютий - листопад 2011 року на загальну суму 475000,00 грн.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

В обґрунтування доцільності придбання охоронних послуг позивачем зазначено, що позивачу на праві приватної власності належить будівля, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сімферопольська, 13-А (копія витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, яка підтверджує право власності позивача на вказану будівлю міститься в матеріалах справи). Зазначена будівля використовується позивачем для здавання приміщень всередині будівлі в Оренду, і охоронні послуги для цього є необхідними оскільки, нежитлові приміщення в будівлі, яка охороняється простіше здати в оренду. Крім того, ціну за один кв.м. оренди приміщення, що знаходиться в охоронюваній будівлі можна обґрунтовано встановлювати вищою, ніж ціну за один кв.м. оренди приміщення, що знаходиться в не охоронюваній будівлі, що власне і знаходиться в площині бізнес інтересів позивача.

На підтвердження того, що позивачем здійснювалась діяльність по здаванню власного нерухомого майна в оренду в періоді, який перевірявся відповідачем (лютий 2011 р. - листопад 2011 р.), надано копії договорів оренди, зокрема: договір № 13 оренди нерухомого майна від 07 грудня 2011 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 07.12.2011 р. (на 10 арк.); договір № 10 оренди нерухомого майна від 21 листопада 2011 р. з актом прийому-передачі нерухомого майна від 21.11.2011 р. (на 7 арк.); договір № 9 оренди нерухомого майна від 15 жовтня 2011 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 15.10.2011 р. (на 7 арк.); договір № 11 оренди нерухомого майна від 21 листопада 2011 р. з актом прийому-передачі нерухомого майна від 21.11.2011 р. (на 7 арк.); договір № 6 оренди нерухомого майна від 01 жовтня 2011 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 01.10.2011 р. (на 6 арк.); договір № 5 оренди нерухомого майна від 07 грудня 2011 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 12.09.2011 р. (на 7 арк.); договір № 4 оренди нерухомого майна від 12 травня 2011 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 01.07.2011 р. (на 7 арк.); договір № 3 оренди нерухомого майна від 16 березня 2011 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 16.03.2011 р. (на 6 арк.); договір № 2 оренди нерухомого майна від 01 лютого 2011 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 01.02.2011 р. (на 6 арк.); договір № 1 оренди нерухомого майна від 24 січня 2011 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 24.01.2011 р. (на 7 арк.); договір № 17 оренди нерухомого майна від ЗО грудня 2010 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 01.01.2011 р. (на 7 арк.); договір № 15 оренди нерухомого майна від 01 грудня 2010 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 01.12.2010 р. (на 7 арк.); договір № 14 оренди нерухомого майна від 01 грудня 2010 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 01.12.2010 р. (на 6 арк.); договір № 13 оренди нерухомого майна від 01 грудня 2010 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 01.12.2010 р. (на 6 арк.); договір № 12 оренди нерухомого майна від 01 грудня 2010 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 01.12.2010 р. (на 7 арк.); договір № 11 оренди нерухомого майна від 01 грудня 2010 р. з додатковою угодою № 1 від 01.08.2011 р. та актами прийому-передачі нерухомого майна (на 10 арк.); договір № 10 оренди нерухомого майна від 22 листопада 2010 р. з додатковими угодами та актами прийому-передачі нерухомого майна (на 12 арк.); договір № 9 оренди нерухомого майна від 20 вересня 2010 р. з додатковою угодою №1 від 01.08.2011 р. та актами прийому-передачі нерухомого майна (на 10 арк.); договір № 6 оренди нерухомого майна від 01 липня 2010 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 01.07.2010 р. (на 6 арк.); договір № 8 оренди нерухомого майна від 05 липня 2010 р. з додатковими угодами та актами прийому-передачі нерухомого майна (на 17 арк.); договір № 5 оренди нерухомого майна від 23 червня 2010 р. з додатковими угодами та актами прийому-передачі нерухомого майна (на 11 арк.); договір № 25 оренди нерухомого майна від 07 грудня 2009 р. з додатковими угодами та актами прийому-передачі нерухомого майна (на 10 арк.); договір № 21 оренди нерухомого майна від 01 жовтня 2009 р. з актом прийому передачі нерухомого майна від 09.10.2009 р. та додатковими угодами (на 9 арк.); договір № 4 оренди нерухомого майна від 10 червня 2010 р. з актом прийому передачі нерухомого майна від 10.06.2010 р. та додатковою угодою №1 від 02.12.2010 р. (на 8 арк).

Матеріали справи свідчать, що ПП "Безпека-Комплекс" надало позивачу копію ліцензії на здійснення охоронної діяльності Серія АВ № 433031 видана 06.10.2008 року , яка видавалась Міністерством внутрішніх справ України.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт №369/26-57-22-03-07/36038201 від 20.12.2013 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Безпека-Комплекс" (код за ЄДРПОУ 36038201) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при вчиненні всіх право чинів та проведенні господарських операцій з купівлі товарів (робіт, послуг) та їх подальшого продажу з 01.02.2011 р. по 30.10.2013 р., яким документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з придбання та продажу товарів (робіт послуг) за період з 01.02.2011 р. по 30.10.2013 р.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.02.2011 р. по 30.10.2013 р., які підпадають під визначення пп.14.1.181., 14.1.179. п.14.1, ст.14, ст.22, ст.185 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

До управління податкового аудиту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від СУ ФР Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області надійшов протокол допиту свідка громадянина ОСОБА_3, проведеного ст. о/у ОУ Броварської ОДПІ лейтенанта податкової міліції ОСОБА_4 від 10.10.2013 р. та додаток до протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_5, проведеного слідчим СУ ФР Броварської ОДПІ підполковником податкової міліції ОСОБА_6 від 20.09.2013 р.

З протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_3 встановлено: "...В лютому 2011 року, я працював у м. Києві, робив монтаж кондиціонерів разом з товаришем ОСОБА_7, який в подальшому і запропонував стати мені засновником ПП "Безпека-Комплекс" (код ЄДРПОУ 36038201), за грошову винагороду, а саме 800 гривень у місяць. Купівля підприємства відбулась у м. Києві на Повітрофлотському проспекті, точну адресу я не пам'ятаю, тому що на цю адресу мене привіз ОСОБА_7 Оформленням документів займався бухгалтер на ім'я ОСОБА_7, після чого я підписав документи зміст яких мені не відомий. Як мені повідомив ОСОБА_7, що керівником підприємства ПП "Безпека-Комплекс" буде ОСОБА_5, який буде нібито керівником підприємства. Останнього на посаду я не назначав. Хто фінансував створення підприємства та їх умови мені не відомо. Я не знаю чи отримував ОСОБА_5 які-небудь ліцензії. Хто саме здійснював підписання та нотаріальне посвідчення установчих документів, призначення на посаду керівника та інших працівників мені не відомо, я не призначав. Жодних дій для реєстрації підприємства та відкриття банківських рахунків я не вчиняв, я не мав наміру займатися підприємницькою діяльністю так як я не маю для цього відповідних знань. Статутний фонд я не формував. Хто саме цим займався мені не відомо. До дозвільної системи з приводу виготовлення печатки і штампу я не звертався, де знаходяться печатки та штампи підприємства, а також фінансово-господарська документація підприємства мені не відомо. За якою адресою знаходиться підприємство мені не відомо...".

З додатку до протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_5 встановлено, що посаду керівника ПП "Безпека Комплекс" (код ЄДРПОУ 36038201) йому запропонував гр. ОСОБА_7 на виборчій дільниці у м. Києві під час виборів президента України, який також повідомив, що кожен місяць буде отримувати грошову винагороду у розмірі 800 грн. На що у зв'язку зі своїм скрутним матеріальним становищем ОСОБА_5 і погодився обмінявшись з ОСОБА_7 контактними телефонами. Також встановлено, що ОСОБА_5 ніяких дій стосовно реєстрації підприємства ПП "Безпека Комплекс" (код ЄДРПОУ 36038201) не здійснював, банківських рахунків не відкривав, статутний фонд не формував, за дозволом на виготовлення печатки ПП "Безпека Комплекс" (код ЄДРПОУ 36038201) і штампу до дозвільної системи не звертався, вказаної печатки у нього ніколи не було, жодною підприємницькою діяльністю не займався, жодної інформації про діяльність вказаного підприємства невідомо.

Крім того, згідно витягу з кримінального провадження №32013100130000094, встановлено, що з урахуванням матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень по кваліфікації ч.2 ст.205 КК України внесено запис до ЄРДР від 12.09.2013 про те, що ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в період часу з 2011 року по 2013 рік, створили ряд суб'єктів підприємницької діяльності (юридичні особи), у тому числі ПП "Безпека комплекс", з метою прикриття незаконної діяльності та сприянню службовим особам підприємств реально діючого сектору економіки в ухиленні від сплати пoдатків, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Частиною першою ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Даючи оцінку вище зазначеним поясненням керівника ПП "Безпека Комплекс" та іншим матеріалам як неналежним доказам, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до частини першої ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною другою цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що повідомлені ДПІ фактичні обставини щодо фіктивності операцій з надання послуг з посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих фактів (пояснення керівника) є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності наданих послуг, суми ПДВ у зв'язку з якими позивач включив до податкового кредиту, так і юридичної сили первинних документів (актів приймання-передачі, актів виконаних робіт, податкових накладних) як допустимого доказу цих сум.

Отже, надані позивачем документи не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК та частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

При розгляді даної справи колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена: в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ "СІБ" до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

В постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 по справі №21-421а11, від 13.01.2009 р. №21-1578во08, від 08.09.2009 р. №21-737во09 встановлено, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності таких товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними, а виписані податкові накладні не можна вважати належно оформленими документами податкової звітності.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. У відповідності з нормою цієї статті Кодексу суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Також, суд зазначає, що частина друга ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює відповідні обов'язкові вимоги первинних бухгалтерських документів, у т.ч. щодо їх складення та підписання відповідними уповноваженими особами.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства, що спричинило заниження податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні операцій з контрагентом: ПП "Безпека комплекс" в період, що перевірявся.

Статус ПП "Безпека комплекс" як платника ПДВ не спростовує наявність вказаних порушень і не може свідчити про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ.

Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

Виходячи з вищенаведеного, ПП "Безпека - Комплекс" (податковий номер 36038201) здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум витрат, віднесених до складу податкового кредиту за перевіряємий період, та, як наслідок, про правомірність прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Такка Шантрьє» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Такка Шантрьє» відмовити.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов