Ухвала

від 11.10.2016 по справі 826/17821/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17821/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Шутовської І Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє" звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.07.2014 № 93926552208 та № 93826552208.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено, скасовано постанову Окружного адміністративного суд м. Києва від 22 грудня 2014 року та ухвалено нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 червня 2016 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Такка Шантрье» задоволено частково, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року та Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2014 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що надані позивачем документи не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають вимогам законодавства щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідальність за порушення податкового законодавства має індивідуальний характер, а тому контрагент позивача має нести самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє" з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ПП "Безпека - Комплекс" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 23 червня 2014 року № 546/26-55-22-08/33400586 (том 1 а.с. 9-24).

На думку податкового органу, позивачем було порушено:

підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 92 708 грн., у тому числі:

за I квартал 2011 року на суму 20 833 грн.;

за II квартал 2011 року на суму 28 750 грн.;

за II - III квартали 2011 року на суму 56 542 грн.;

за III-IV квартали 2011 року на суму 71 875 грн;

пункт 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 79 166 грн., в тому числі:

за лютий 2011 року - 8 333 грн.;

за березень 2011 року - 8 333 грн.;

за квітень 2011 року - 8 333 грн.;

за травень 2011 року - 8 333 грн.;

за червень 2011 року - 8 333 грн.;

за липень 2011 року - 7 500 грн.;

за серпень 2011 року - 6 667 грн.;

за вересень 2011 року - 10 000 грн.;

за жовтень 2011 року - 6 667 грн.;

за листопад 2011 року - 6 667 грн.

За результатами перевірки та на підставі висновків акту, контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 08 липня 2014 року № 93926552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 71 875 грн. та № 93826552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 55 210 грн., з них: 45 834 грн. - за основним платежем та 9 376 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1 а.с. 25-26).

Податковий орган дійшов висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Приватним підприємством «Безпека-Комплекс».

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд м. Києва обґрунтовано погодився з таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139,1 статті 139 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та Приватним підприємством "Безпека - Комплекс" (охоронна фірма) укладено договір охорони № 3 від 01 лютого 2011 року, за умовами якого замовник доручає, а охоронна фірма зобов'язується за плату забезпечити схоронність майна замовника, вказаного у переліку об'єктів замовника, які охороняються, що є додатком № 1 до цього Договору (том 1 а.с. 116-119).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надано суду копії актів прийому-здачі виконаних (наданих послуг) (том 1 а.с. 42-51); податкових накладних від 23.02.2011 №10, від 25.02.2011 №17, від 22.03.2011 № 22, від 30.04.2011 № 40, від 27.05.2011 № 38, від 21.08.2011 № 21, від 30.06.2011 № 45, від 21.07.2011 № 29, № 31.07.2011 № 59, від 12.08.2011 № 13, від 12.09.2011 № 4, від 29.09.2011 № 13, від 28.10.2011 № 13, від 28.11.2011 №8; банківські виписки (том 1 а.с. 68-81).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги вищезазначені первинні документи, з огляду на таке.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) незрозуміло які саме послуги та де надавались, відсутні прізвища, ініціали та посади осіб, що підписали акти.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також кореспондує з нормами ПК.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 01 грудня 2015 року ц справ № 826/15034/14.

На підтвердження здійснення оплати за вказаними договорами, суду були надані банківські виписки, згідно яких оплата здійснюється за охорону об'єктів згідно договору № 25 від 01 лютого 2011 року, при цьому між позивачем та Приватним підприємством "Безпека - Комплекс" було укладено договір охорони від 01 лютого 2011 року № 3.

Жодних інших документів, що підтверджують дійсність економічного змісту господарських операцій за договором від 01 лютого 2011 року № 3 та доказів руху активів на рахунках позивача за результатами здійснення господарських операцій за вищевказаним договором матеріали справи не містять.

Крім того, за фактом ухилення від сплати податків, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі порушено кримінальне провадження № 32013100130000094 та проводиться досудове слідство. В рамках даного кримінального провадження є протоколи допиту свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є засновником та керівником ПП «Безпека-Комплекс» та заперечують свою причетність до ведення господарської діяльності зазначеного підприємства, в тому числі й підписання первинних документів (том 2 а.с.122-123). Вони пояснили, що за грошову винагороду погодилися стати засновником та керівником ПП «Безпека -Комплекс» відповідно, жодних дій для реєстрації підприємства, відкриття банківських рахунків вони не вчиняли, не мали наміру займатися підприємницькою діяльністю, до дозвільної системи з приводу виготовлення печаток і штампів не зверталися (том 2 а.с. 124-134).

В судовому засіданні представник позивача не надав доказів того, що охорона приміщень дійсно здійснювалась, не зміг пояснити в якій кількості осіб та з яким графіком чергування.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

На думку колегії суддів, такі ознаки фіктивності господарської діяльності безпосередньо впливають на встановлення чи спростування факту здійснення господарської операції та формування на її підставі правомірної податкової вигоди.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Така ж сама правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 22.04.2016 № 2а-4201/2670 та від 22.03.2016 № 810/6201/14.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.