Рішення

від 29.08.2016 по справі 914/1772/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016р. Справа№ 914/1772/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: ТОВ «Апогей Агро» (с. Куткір, Львівська обл.)

відповідач 1: Виробничо-господарська асоціація «Дружба» (м. Львів)

відповідач 2: ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області

(м. Львів)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Шевченківський ВДВС Львівського МУЮ (м. Львів)

про: визнання права власності та зняття арешту з майна

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: Не з'явився.

від відповідача 1: Не з'явився.

від відповідача 2: ОСОБА_1 - довіреність № 4255 від 12.05.2016 року.

від третьої особи: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ТОВ «Апогей Агро» до відповідача 1 - Виробничо-господарської асоціація «Дружба», відповідача 2 - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Шевченківський ВДВС Львівського МУЮ про визнання права власності та зняття арешту з майна.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.07.2016 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 06.07.2016 року. Ухвалою суду від 06.07.2016 року розгляд справи відкладено до 04.08.2016 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 04.08.2016 року розгляд справи відкладено до 10.08.2016 року, в зв'язку з відсутністю представників відповідача 1 та третьої особи. Ухвалою суду від 10.08.2016 року розгляд справи відкладено до 18.08.2016 року, в зв'язку з відсутністю представників відповідача 1 та третьої особи. Ухвалою суду від 18.08.2016 року розгляд справи відкладено до 23.08.2016 року, в зв'язку з відсутністю представників відповідача 1 та для надання доказів. Ухвалою суду від 23.08.2016 року розгляд справи відкладено до 29.08.2016 року, згідно клопотання позивача та в зв'язку з відсутністю представників відповідача 1 та третьої особи.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.07.2016 року, про відкладення від 06.07.2016 року, від 04.08.2016 року, від 10.08.2016 року, від 18.08.2016 року, від 23.08.2016 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується підписом повноважного представника на бланку оголошення про відкладення розгляду справи, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

01.08.2016 року за вх. № 31967/16 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

08.08.2016 року за вх. № 32732/16 позивач подав заперечення на клопотання відповідача 2.

18.08.2016 року електронною поштою позивач подав клопотання про уточнення до позовної заяви.

18.08.2016 року електронною поштою позивач подав письмове пояснення по справі.

19.08.2016 року за вх. № 33957/16 позивач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

22.08.2016 року електронною поштою від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

23.08.2016 року за вх. № 34225/16 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

26.08.2016 року за вх. № 34550/16 позивач подав письмове пояснення по справі.

26.08.2016 року за вх. № 34551/16 позивач подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

26.08.2016 року за вх. № 34553/16 позивач подав додаткові докази до матеріалів справи.

Відповідач 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.07.2016 року, про відкладення від 06.07.2016 року, від 04.08.2016 року, від 10.08.2016 року, від 18.08.2016 року, від 23.08.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, а явка відповідача 1 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідач 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.07.2016 року, про відкладення від 06.07.2016 року, від 04.08.2016 року, від 10.08.2016 року, від 18.08.2016 року, від 23.08.2016 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

04.08.2016 року за вх. № 32418/16 відповідач 2 подав відзив на позовну заяву.

04.08.2016 року за вх. № 3906/16 відповідач 2 подав клопотання про заміну неналежного відповідача 2 належним, а саме: з ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області на Шевченківський ВДВС Львівського МУЮ.

16.08.2016 року за вх. № 33586/16 відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

19.08.2016 року за вх. № 33989/16 відповідач 2 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

22.08.2016 року за вх. № 34112/16 відповідач 2 подав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву.

Третя особа вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.07.2016 року, про відкладення від 06.07.2016 року, від 04.08.2016 року, від 10.08.2016 року, від 18.08.2016 року, від 23.08.2016 року виконала частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується відміткою про отримання повноважним представником ухвали про відкладення, а явка третьої особи була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

09.08.2016 року за вх. № 32942/16 третя особа подала клопотання про відкладення розгляду справи.

18.08.2016 року за вх. № 33842/16 третя особа подала пояснення по справі.

23.08.2016 року за вх. № 34141/16 третя особа подала клопотання по справі.

23.08.2016 року за вх. № 34142/16 третя особа подала пояснення по справі.

29.08.2016 року електронною поштою третя особа подала клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 29.08.2016 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 24 березня 2014 року, у відповідності з положеннями статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» та чинним на той момент Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 р. № 42/5, зареєстрованим в Мін'юсті 19.07.1999 р. за № 480/3773 (із змінами та доповненнями) (надалі - Порядок реалізації арештованого майна), проведено аукціон з реалізації арештованого майна, на якому, серед інших лотів, були виставлені такі об'єкти рухомого майна: Лот № 5 - транспортний засіб марки МАЗ 500, (бензовоз), днз 02623 ТА, 1978 р.в.; Лот № 6 - причіп марки ПЦ 6.7, модель 8925, днз 03046 ТН, 1978 р.в.; Лот № 7 - причіп марки ГКБ 8350, днз 05480 ТН, 1991 р.в.; Лот № 8 - транспортний засіб марки КАМАЗ 5320. тип кузова ЦИСТЕРНА-С, днз 07378 ТА, 1991 р.в. Переможцем аукціону по вищевказаним лотам було визнано ТзОВ «Апогей Агро» (надалі за текстом - позивач), що підтверджується Протоколами № 1414022-5, № 1412023-6/1, № 1414024-7/1 та № 1414025-8, копії яких долучено до матеріалів справи.

У відповідності до пп. 4.9. Порядку реалізації арештованого майна, після повного розрахунку за придбане майно, на підставі протоколу, державний виконавець протягом п'яти робочих днів складає акт про проведений аукціон і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби.

Позивач зазначає, що провів повний розрахунок 02.04.2014 року, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 507-510, копії яких долучено до матеріалів справи.

Акти державного виконавця про проведений аукціон затверджені начальником Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ ОСОБА_2 04.04.2014 року.

Після цього, майно було зняте з арешту на підставі відповідної Постанови державного виконавця.

Позивач звертає увагу суду на те, що провівши повний розрахунок за придбані об'єкти, він виконав всі свої обов'язки щодо набуття у власність майна (транспортних засобів), що реалізовувалося через аукціон.

Під час подання в сервісний центр МВС пакету документів для перереєстрації транспортних засобів на ім'я позивача стало відомо, що на них накладений арешт, згідно Постанови державного виконавця від 14.08.2014 року по виконавчому провадженні № 43498312.

З даного приводу позивач звернувся до Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ з заявою про зняття арешту з майна. Листом від 24.05.2016 р. № В-2/12007, за підписом начальника відділу ОСОБА_2, позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про зняття арешту та рекомендовано звернутися в суд з позовом про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту. Як виявилося, на майно арешт був накладений через 5 місяців після його реалізації Заявнику на аукціоні.

Таким чином, Заявник офіційно довідався про повторний арешт майна лише 24 травня 2016 року з відповіді Шевченківського відділу ДВС.

Позивач наголошує, що виконавши всі обов'язки покупця майна, провівши повний розрахунок, отримавши акти державного виконавця про проведений аукціон, в яких зазначається, що майно було реалізоване з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження», він позбавлений права зареєструвати право власності на законно придбане майно у зв"язку з накладенням арешту на підставі Постанови від 14.08.2014 року по виконавчому провадженні № 43498312, де боржником виступає Виробничо-господарська асоціація «Дружба» (код ЄДРПОУ - 3799996).

Позивач наголошує, що з моменту проведення аукціону, майно (транспортні засоби) фактично вибуло з власності Виробничо-господарської асоціації «Дружба».

Арешт майна, оголошення заборони на його відчуження, на підставі Постанови від 04.08.2014 року по виконавчому провадженні № 43498312 було здійснено після реалізацій цього майна через аукціон і після фактичного припинення права власності Боржника. Наклавши такий арешт, порушено порядок реалізації майна через аукціон, оскільки позивач позбавлений права реєстрації законно придбаного майна на себе.

Окрім того, відповідно до п.п. 4.1. Порядку реалізації арештованого майна, результати аукціону могли бути оскаржені протягом 6 місячного строку з дати їх оголошення, проте ні відповідачем 1 ні відповіачем 2 не були оскаржені.

Стягувачем у виконавчому провадженні № 43498312 виступає держава в особі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на підставі виконавчого листа від 09.02.2009 р. та постанови Господарського суду Львівської області від 26.08.2008 р. по справі № 12/104А. В ході цього виконавчого провадження накладено арешт, оголошено заборону на відчуження майна, яке вже було реалізоване позивачу через аукціон.

Враховуючи факт неоскарження відповідачами результатів аукціону, це свідчить про їхню згоду з його проведенням та визнання переходу права власності на майно від Виробничо-господарської асоціації «Дружба» до нового власника - ТзОВ «Апогей Агро».

Враховуючи все вищенаведене, позивач наголошує, що:

- виконав всі обов'язки, пов'язані з набуттям у власність транспортних засобів;

- порушено право позивача на реєстрацію права власності на законно придбане майно;

- відповідачі не заперечують щодо переходу права власності на майно від Виробничо-господарської організації «Дружба» до нового власника - ТзОВ «Апогей Агро».

Під час судового засідання, яке відбулося 04.08.2016 року, представник відповідача 2 подав клопотання про заміну неналежного відповідача. В своєму клопотанні відповідач 2 зазначає, що позивач не заявляє жодних вимог до нього як до відповідача та, оскільки арешт на предмет позову накладено згідно Постанови уповноваженої особи Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ, то, на його думку, позов подано до неналежної особи і просить здійснити заміну відповідача - з ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області на Шевченківський ВДВС Львівського МУЮ.

Ознайомившись з даним клопотанням та відзивом на позов, позивач вважає, що воно не підлягає до задоволення, оскільки в своєму позові позивач не оскаржує рішення, дії або бездіяльність посадової особи Шевченківського ВДВС, не просить скасувати Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, так як позивач не є стороною у даному виконавчому провадженні (121 2 ГПК України). Позивач просить визнати за ним право власності на майно та просить суд зняти з нього арешт, який накладений на підставі Постанови державного виконавця. Саме тому позов подано не до Шевченківського ВДВС, так як його дії позивачем не оскаржуються, а подано до боржника та стягувача по виконавчому провадженні № 43498312, якими є ВГА «Дружба» та Держава в особі ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, відповідно.

Визначаючи такий склад сторін при поданні позову, позивач виходив з того, що, відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 2 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Позивач наголошує, що дане також підтверджується Постановою № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» (абзац четвертий пункту 24) та Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (пункт 5 та пункт 9, зокрема підпункт 9.10), згідно яких, відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК . Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

18.08.2016 року електронною поштою позивач подав клопотання про уточнення до позовної заяви, в якому просить суд:

1) визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Апогей Агро» (80550, Львівська обл., Буський р-н, с. Куткір, код ЄДРПОУ 36763424) право власності на рухоме майно:

- транспортний засіб марки МАЗ 500, (бензовоз), шасі № 40936, днз 02623 ТА, 1978 р.в.;

- причіп марки ПЦ 6.7, модель 8925, шасі № 77280, днз 03046 ТН, 1978 р.в.;

- причіп марки ГКБ 8350, шасі № 39303, днз 05480 ТН, 1991 р.в.;

- транспортний засіб марки КАМАЗ 5320, тип кузова ЦИСТЕРНА-С, шасі № 690064, днз 07378 ТА, 1991 р.в.

2) Зняти арешт з рухомого майна - транспортного засобу марки МАЗ 500. (бензовоз), шасі № 40936, днз 02623 ТА, 1978 р.в., причепу марки ПЦ 6.7, модель 8925, шасі № 77280, днз 03046 ТН, 1978 р.в., причепу марки ГКБ 8350. шасі № 39303, дні 05480 ТН, 1991 р.в. та транспортного засобу марки КАМАЗ 5320, тип кузова ЦИСТЕРНА-С, шасі № 690064, днз 07378 ТА, 1991 р.в., накладений згідно Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_3 від 14.08.2014 року по виконавчому провадженні № 43498312.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім інших спорів, визначених даною статтею.

Так, ст. 650 ЦК України закріплює такий спосіб реалізації майна, як укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах та відсилає до інших нормативних актів, якими повинні встановлюватись особливості укладення .цих договорів.

До того ж, згідно з Порядком реалізації арештованого майна, договір купівлі-продажу не укладається (винятком є договори купівлі-продажу земельної ділянки за результатами земельних торгів, які проводяться у формі аукціону - статті 135, 137 ЗК України).

Стаття 650 ЦК України закріплює такий спосіб реалізації майна, як укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах, та відсилає до інших нормативних актів, якими повинні встановлюватись особливості укладення цих договорів. 24.03.2014 р. філією 14 ПП «Нива-В.Ш.» було проведено аукціон з реалізації арештованого майна Виробничо-господарської асоціації «Дружба». Переможцем аукціону по лотах №№ 5. 6, 7, 8 було визнано ТОВ «Апогей Агро».

Відповідно до п. 4, 9, Порядку реалізації арештованого тайна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 р. № 42/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.07.1999 р. за № 480/3773, після повного розрахунку за придбане майно на підставі протоколу державний виконавець складає акт про проведений аукціон і подає його на затвердження начальнику відповідного органу ДВС. Позивач провів повний розрахунок 02.04.2014 року і, на підставі цього, 04.04.2014 року державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС Львівського МУЮ були складені акти про проведений аукціон, які затверджені начальником даного відділу ДВС. Після цього, Постановою державного виконавця від 07.04.2014 року було знято арешт з майна.

Відповідно до п. 7.1. Порядку реалізації арештованого майна, право власності на майно переходить до переможця аукціону після повного розрахунку за придбане майно. Отже, що провівши повний розрахунок за придбані транспортні засоби, позивач виконав всі свої обов'язки щодо набуття їх у власність і тому, з моменту повного розрахунку за придбане майно (02.04.2014 р.), транспортні засоби вибули з власності відповідача 1 - Виробничо-господарської асоціації «Дружба».

Після придбання транспортних засобів на аукціоні позивач намагався перереєструвати їх на себе, проте, цього зробити не вдалося, так як з'ясувалося, що на майно ВГА «Дружба» 14.08.2014 року по виконавчому провадженню № 43498312 накладено арешт.

У зв'язку з цим, ТОВ «Апогей Агро», як власник придбаного майна звернулося з листом до Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ з клопотанням про зняття з арешту з транспортних засобів, які воно придбало і які до моменту накладення арешту вибули з власності боржника - ВГА «Дружба». Проте, Шевченківський ВДВС Львівського МУЮ надав відповідь, що у нього відсутні підстави для зняття арешту з транспортних засобів.

Таким чином, придбавши вказані транспортні засоби з прилюдних торгів (аукціону), позивач не може перереєструвати їх на себе з причин, не залежних від нього, і тому, не може розпоряджатися своїм майном в повному обсязі.

Позивач зазначає, що з часу придбання майна на аукціоні він звертався в органи МРЕВ ДАІ з відповідними документами для перереєстрації транспорту на себе, проте, через відсутність бланків технічних паспортів та номерних знаків, перереєстрація проведена не була. При повторному зверненні в сервісний центр МВС позивача було повідомлено про те, що транспортні засоби знаходяться в арешті, на підставі Постанови Шевченківського відділу ДВС Львівського МУЮ від 14.08.2014 року по виконавчому провадженню № 43498312.

Таким чином, за твердженням позивача, придбавши транспортні засоби з прилюдних торгів (аукціону) та намагаючись їх перереєструвати на себе і довідавшись про накладення арешту на майно, ТОВ «АПОГЕЙ АГРО» намагалося врегулювати питання про зняття арешту в позасудовому порядку, проте, отримавши відмову, звернулося до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ч. 2 п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N-1388, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт), технічний талон та номерні знаки старого зразка діють до їх заміни на свідоцтво про реєстрацію та номерні знаки нового зразка.

В позивача знаходяться Свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (технічні паспорти) старого зразка, де їх власником зазначається відповідач 1 - Виробничо-господарська асоціація «Дружба».

Наявність арешту на транспортні засоби по виконавчому провадженні № 43498312, де боржником виступає ВГА «Дружба», порушує право ТОВ «Апогей Агро», як власника майна, на розпоряджання ним, так як, згідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власностї у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до п.7.1. Порядку реалізації арештованого майна, право власності на майно переходить до переможця аукціону після повного розрахунку за придбане майно.

Так, після реалізації майна через аукціон воно було передано позивачу, знаходиться на його території та перебуває у нього на балансі.

З приводу участі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ.ДФС у Львівській області відповідачем 2 у справі, позивач зазначає, що, визначаючи такий склад сторін у справі, позивач виходив з рекомендацій Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року (п. 5 та пп. 9.10 п. 9) та Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. (абзац третій п. 16), в яких зазначено, що відповідачами у даних категоріях справ, крім боржника, також є особа, в інтересах якої накладено арешт на майно (стягувач).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи доходів і зборів.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 зазначає, що положення ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) (далі - державні виконавці).

В своїй позовній заяві позивач звертає увагу на наявність актів державного виконавця про проведення аукціону, які затвердженні начальником Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ. Із вказаних актів вбачається, що державним виконавцем виконувалось виконавче провадження щодо примусового виконання наказу №26/99 від 03.09.2009 року, що видав Господарський суд Львівської області про стягнення з Виробничо-господарської асоціації «Дружба» на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості по кредиту, пені та несвоєчасно сплачених відсотків.

Вказані акти державного виконавця про проведення аукціону датовані 04.04.2014 року. Окрім цього, позивач в своїй позовній заяві покликається також й на протоколи про проведення аукціонів з реалізації арештованого рухомого майна. Вказані протоколи датовані 24 березня 2014 року. Також, позивачем надано до матеріалів справи Постанову державного виконавця про звільнення майна з-під арешту, яка датована 07.04.2014 року.

Так, положення ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Як вбачається із вказаної норми права, арешт на майно накладається державним виконавцем згідно із Законом України «Про виконавче провадження», а не ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Частина 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що при проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

За твердженням відповідача 2, із вказаної норми вбачається, що виключно виконавець вибирає майно, яке ним описується. Так, в своїй позовній заяві позивач зазначає про накладення арешту на майно, згідно Постанови державного виконавця від 14.08.2014 року. Тобто, в даному випадку, вказана заборона на відчуження майна, якщо б й приймалась, то прийнята була б не ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, а Шевченківським ВДВС Львівського МУЮ і, відповідно, державними виконавцем вибирався перелік майна на який накладався арешт.

На думку відповідача 2, вказана обставина додатково свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Відповідач 2 зазначає, що третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було долучено в судових засіданнях матеріали виконавчого провадження про накладання арешту на вищевказане майно. Проте, як вбачається із вказаних матеріалів виконавчого провадження, в них відсутні будь-які докази, що свідчили б про те, що арешт на вказане майно накладено саме ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, яка являється відповідачем 2 по даній господарській справі.

Також, відповідач 2 звертає увагу на той факт, що із наданих позивачем документів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що відповідач 2 жодним чином не обмежує право власності позивача та не здійснює перешкоди у користуванні його майно. Окрім цього, між позивачем та відповідачем 2 відсутні будь-які господарські відносини.

У своїх поясненнях третя особа зазначає, що на виконанні у Шевченківському відділі ДВС Львівського МУЮ перебувало виконавче провадження з примусового виконання наказу № 26/99 від 03.09.2009 р., що видав Господарський суд Львівської області, про стягнення із Виробничо-господарської асоціації "Дружба" на користь ПАТ "Банк Форум" 234005,94 грн. заборгованості по кредиту, 66264 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4553,53 грн. прострочених відсотків за користування кредитом, 2548,50 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 2791,46 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В межах даного провадження державним виконавцем реалізовано майно боржника, а саме транспортні засоби марки: КАМАЗ 5320, тип кузова ЦИСТЕРНА-С, № двигуна 690064, шасі №370830 державний номерний знак 07378ТА; МАЗ 533702-240, тип кузова ЦИСТЕРНА-Д/П НЕБЕЗ. ВА-С, № двигуна 24584, шасі №17709 державний номерний знак ВС 5165АМ; ГКБ 8350, тип кузова ПРИЧІП-ПАЛИВОЦИСТЕРНА-Е, шасі №39303 державний номерний знак 05480ТН; МАЗ 500, №двигуна 466406, № шасі 40936, ДНЗ - 02623ТА; причіп марки ПЦ6.7, модель 8925, ДНЗ - 03046 ТН.

Постановою державного виконавця від 27.06.2014 р. виконавче провадження з виконання вищезгаданого виконавчого документу завершено.

В подальшому на адресу Шевченківського відділу ДВС Львівського МУЮ надійшов виконавчий лист № 12/104А від 09.02.2009 р., що видав Господарський суд Львівської області на виконання його постанови з адміністративної справи, про стягнення із Виробничо - господарської асоціації "Дружба" на користь державного бюджету України 164957,44 грн. (з яких штрафні санкції за порушення норм обігу готівки в сумі 163324,20 грн., та 1633,24 грн. судового збору).

Постановою державного виконавця від 03.06.2014 р. відкрито виконавче провадження.

В подальшому, 14.08.2014 р. державним виконавцем винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку скеровано в реєструючі органи.

16.09.2014 р. на адресу відділу надійшли повідомлення УДАІ ГУМВС у Львівській області, згідно яких арешт на підставі постанови від 14.08.2016 р. накладено на транспортні засоби марки: КАМАЗ 5320, тип кузова ЦИСТЕРНА-С, № двигуна 690064, шасі №370830 державний номерний знак 07378ТА та ГКБ 8350, тип кузова ПРИЧІП-ПАЛИВОЦИСТЕРНА-Е, шасі №39303 державний номерний знак 05480ТН, які зареєстровано за Виробничо -господарською організацією" Дружба".

Як з'ясувалось згодом, згідно заяви директора ТзОВ «Апогей Агро» ОСОБА_4 від 20.05.2016 р., арешт, окрім двох вищезгаданих транспортних засобів, накладено також на автомобіль МАЗ 500, № двигуна 466406, № шасі 40936, ДНЗ - 02623ТА та причіп марки ПЦ6.7, модель 8925, ДНЗ - 03046 ТН.

Третя особа зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 р. № 606-ХІУ «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону N 606-ХІУ).

Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону N 606-ХІУ, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Також, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» (пункт 16) передбачено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками, але володіють ним на законних підставах.

Третя особа зазначає, що арешт Постановою державного виконавця від 14.08.2016 р. накладався на все майно Виробничо-господарської асоціації "Дружба", а не на майно ТзОВ «Апогей Агро». Підставою накладення арешту на майно Виробничо-господарської асоціації "Дружба" було наявність невиконаного виконавчого провадження, з виконання виконавчого листа № 12/104А від 09.02.2009 р., що видав Господарський суд Львівської області на виконання постанови суду в адміністративній справі № 12/104А, що підтримана ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008 р. Однак, у зв'язку із затягуванням зі сторони ТзОВ «Апогей Агро» процесу перереєстрації придбаного на аукціоні майна, таке і надалі залишалось зареєстрованим за Виробничо-господарською асоціацією "Дружба".

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК УЦ України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також: у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набуваєтьея на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна , якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім інших спорів, визначених даною статтею.

Стаття 650 ЦК України закріплює такий спосіб реалізації майна, як укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах, та відсилає до інших нормативних актів, якими повинні встановлюватись особливості укладення цих договорів. Згідно ст. 650 ЦК України, особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Згідно ч. 3 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 4 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно п. 4.5. Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», реалізація майна, на яке звернено стягнення, здійснюється відповідно до вимог статті 62 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.

Нормативним актом, який безпосередньо регулював ці питання на час їх виникнення, був Порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 р. № 42/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.07.1999 р. за № 480/3773, відповідно до якого аукціон - це продаж майна, за результатами якого власником майна , на яке згідно із законодавством звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації, стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункти 2.1, 2.3). Отже, аукціон є процедурою (дією), яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, а саме, припинення в однієї особи права власності на певне майно та, відповідно, виникнення такого права в іншої особи.

Додатковим підтвердженням, що реалізація майна через аукціон є по своїй суті договором купівлі-продажу, а відтак правочином, є Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 24 жовтня 2012 р. у справі № 6-116цс 12, де в абзаці 32 описової частини зазначено, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином. А також, у правовій позиції до даної постанови, де в абзаці четвертому зазначено, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу.

До того ж, згідно з Порядком реалізації арештованого майна, договір купівлі-продажу не оформляється у вигляді окремого документу (винятком є договори купівлі-продажу земельної ділянки за результатами земельних торгів, які проводяться у формі аукціону - статті 135, 137 ЗК України).

З аналізу законодавства та судової практики вбачається висновок, що відносини, які виникають з приводу придбання майна на аукціоні (з прилюдних торгів), є договірними відносинами з купівлі-продажу (правочинами), тільки з певною специфікою, визначеною законом, а тому, підсудні господарським судам в контексті ст.12 ГПК України.

Верховний Суд України у Постанові від 11 грудня 2012 р. по справі № di 527819 зазначив, що у випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України, права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, на виконанні у Шевченківському відділі ДВС Львівського МУЮ перебувало виконавче провадження з примусового виконання наказу № 26/99 від 03.09.2009 р., що видав Господарський суд Львівської області, про стягнення із Виробничо-господарської асоціації "Дружба" на користь ПАТ "Банк Форум" 234005,94 грн. заборгованості по кредиту, 66264 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 4553,53 грн. прострочених відсотків за користування кредитом, 2548,50 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 2791,46 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В межах вищезазначеного провадження державним виконавцем реалізовано майно боржника (відповідач 1), а саме: транспортні засоби марки: КАМАЗ 5320, тип кузова ЦИСТЕРНА-С, № двигуна 690064, шасі №370830 державний номерний знак 07378ТА; МАЗ 533702-240, тип кузова ЦИСТЕРНА-Д/П НЕБЕЗ. ВА-С, № двигуна 24584, шасі № 17709 державний номерний знак ВС 5165АМ; ГКБ 8350, тип кузова ПРИЧІП-ПАЛИВОЦИСТЕРНА-Е, шасі № 39303 державний номерний знак 05480ТН; МАЗ 500, №двигуна 466406, № шасі 40936, ДНЗ - 02623ТА; причіп марки ПЦ6.7, модель 8925, ДНЗ - 03046 ТН.

Згідно п. 2 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», арештоване нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

24 березня 2014 року, у відповідності з положеннями статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» та чинним на той момент Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 р. № 42/5, зареєстрованим в Мінюсті 19.07.1999 р. за № 480/3773 (із змінами та доповненнями) (надалі - Порядок реалізації арештованого майна), проведено аукціон з реалізації арештованого майна, на якому серед інших лотів були виставлені об'єкти рухомого майна, а саме: Лот № 5 - транспортний засіб марки МАЗ 500, (бензовоз), днз 02623 ТА , 1978 р.в.; Лот № 6 - причіп марки ПЦ 6.7, модель 8925, днз 03046 ТН , 1978 р.в.; Лот № 7 - причіп марки ГКБ 8350, днз 05480 ТН , 1991 р.в.; Лот № 8 - транспортний засіб марки КАМАЗ 5320. тип кузова ЦИСТЕРНА-С, днз 07378 ТА , 1991 р.в.

Переможцем аукціону по вищевказаним лотам було визнано ТзОВ «Апогей Агро» (надалі за текстом - позивач), що підтверджується Протоколами № 1414022-5, № 1412023-6/1, № 1414024-7/1 та № 1414025-8 від 24.03.2014 р., копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно п. 6 Наказу Міністерства юстиції України № 42/5 від 15.07.1999 р. «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна», на підставі копії затвердженого протоколу переможець аукціону протягом десяти робочих днів з дня затвердження протоколу, не враховуючи дня проведення аукціону, здійснює розрахунок за придбаний на аукціоні товар у такому порядку:

переможець перераховує на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби зазначену в затвердженому протоколі аукціону суму коштів, яка дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним лота і сумою винагороди організатору аукціону за цим лотом, сплаченої на поточний рахунок організатора аукціону. Сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок організатора аукціону, визнається частиною оплати переможцем придбаного ним на аукціоні майна і залишається організатору аукціону в рахунок оплати наданих ним послуг з реалізації цього майна.

Різниця між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди організатору аукціону перераховується переможцем на поточний рахунок організатора.

Згідно п. 7.1 Наказу Міністерства юстиції України № 42/5 від 15.07.1999 р. «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна», право власності на майно переходить до переможця аукціону після повного розрахунку за придбане майно .

Відповідно до п. 4. 9. Порядку реалізації арештованого тайна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 р. № 42/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.07.1999 р. за № 480/3773, після повного розрахунку за придбане майно на підставі протоколу державний виконавець складає Акт про проведений аукціон і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно п. 4.10 Наказу Міністерства юстиції України № 42/5 від 15.07.1999 р. «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна», копії затвердженого акта видаються переможцю та організатору аукціону не пізніше наступного дня з дня його затвердження.

Позивач провів повний розрахунок 02.04.2014 року, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 507-510, копії яких долучено до матеріалів справи.

Акти державного виконавця про проведений аукціон затверджені начальником Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ 04.04.2014 року, копії яких долучено до матеріалів справи.

Після цього, арешт з майна було знято на підставі відповідної Постанови державного виконавця від 07.04.2014 р. про звільнення майна з-під арешту, що затверджена начальником відділу Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ.

Постановою державного виконавця від 27.06.2014 р. виконавче провадження з виконання вищезгаданого виконавчого документу завершено.

З моменту проведення аукціону, майно (транспортні засоби) фактично вибуло з власності Виробничо-господарської асоціації «Дружба», яка позбулася такого права на користь позивача.

Окрім того, відповідно до пп. 4.1. Порядку реалізації арештованого майна, результати аукціону могли бути оскаржені протягом 6 місячного строку з дати їх оголошення, проте ні відповідачем 1, ні відповіачем 2 не були оскаржені. Це свідчить про згоду відповідачів з результатами його проведення та визнання переходу права власності на майно від Виробничо-господарської асоціації «Дружба» до нового власника - ТзОВ «Апогей Агро».

Відповідно до п. 7.1. Порядку реалізації арештованого майна, право власності на майно переходить до переможця аукціону після повного розрахунку за придбане майно. Тобто, провівши повний розрахунок за придбані транспортні засоби, позивач виконав всі свої обов'язки щодо набуття їх у власність, і тому, з моменту повного розрахунку за придбане майно (02.04.2014 р.) транспортні засоби вибули з власності відповідача 1 - Виробничо-господарської асоціації «Дружба» на користь позивача, який набув таке право.

Ціна позову в сумі 33150,00 грн. визначена загальною вартістю спірного майна відповідно до суми цін, за які це майно було придбано позивачем на аукціоні.

18.08.2016 року позивач подав клопотання про уточнення до позовної заяви, в якому просить суд:

1) визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Апогей Агро» (80550, Львівська обл., Буський р-н, с. Куткір, код ЄДРПОУ 36763424) право власності на рухоме майно:

- транспортний засіб марки МАЗ 500, (бензовоз), шасі № 40936, днз 02623 ТА, 1978 р.в.;

- причіп марки ПЦ 6.7, модель 8925, шасі № 77280, днз 03046 ТН, 1978 р.в.;

- причіп марки ГКБ 8350, шасі № 39303, днз 05480 ТН, 1991 р.в.;

- транспортний засіб марки КАМАЗ 5320, тип кузова ЦИСТЕРНА-С, шасі № 690064, днз 07378 ТА, 1991 р.в.

2) Зняти арешт з рухомого майна - транспортного засобу марки МАЗ 500. (бензовоз), шасі № 40936, днз 02623 ТА, 1978 р.в., причепу марки ПЦ 6.7, модель 8925, шасі № 77280, днз 03046 ТН, 1978 р.в., причепу марки ГКБ 8350. шасі № 39303, дні 05480 ТН, 1991 р.в. та транспортного засобу марки КАМАЗ 5320, тип кузова ЦИСТЕРНА-С, шасі № 690064, днз 07378 ТА, 1991 р.в., накладений згідно Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 14.08.2014 року у виконавчому провадженні № 43498312.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Апогей Агро» (80550, Львівська обл., Буський р-н, с. Куткір, код ЄДРПОУ 36763424) права власності на рухоме майно: транспортний засіб марки МАЗ 500, (бензовоз), шасі № 40936, днз 02623 ТА, 1978 р.в.; причіп марки ПЦ 6.7, модель 8925, шасі № 77280, днз 03046 ТН, 1978 р.в.; причіп марки ГКБ 8350, шасі № 39303, днз 05480 ТН, 1991 р.в.; транспортний засіб марки КАМАЗ 5320, тип кузова ЦИСТЕРНА-С, шасі № 690064, днз 07378 ТА, 1991 р.в., є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відносно позовних вимог щодо зняття арешту з рухомого майна третьою особою - Шевченківським ВДВС Львівського МУЮ, що накладений згідно Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 14.08.2014 року у виконавчому провадженні № 43498312, слід зазначити наступне.

З часу придбання майна на аукціоні позивач звертався в органи МРЕВ ДАІ з відповідними документами для перереєстрації транспорту на себе, проте через відсутність бланків технічних паспортів та номерних знаків перереєстрація проведена не була. При повторному зверненні в сервісний центр МВС позивача було повідомлено про те, що на транспортні засоби накладено арешт на підставі Постанови Шевченківського відділу ДВС Львівського МУЮ від 14.08.2014 року по виконавчому провадженню № 43498312.

У зв'язку з цим, ТОВ «Апогей Агро», як власник придбаного майна, звернулося з листом до Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ з клопотанням про зняття з арешту з транспортних засобів, які воно придбало і які до моменту накладення арешту вибули з власності боржника - ВГА «Дружба» (лист від 20.05.2016 р. знаходиться в матеріалах справи). Проте Шевченківський ВДВС Львівського МУЮ надав відповідь, що у нього відсутні підстави для зняття транспортних засобів з арешту (лист від 24.05.2016 р. вих. № В-2/12007 знаходиться в матеріалах справи).

Таким чином, Заявник офіційно дізнався про повторний арешт майна лише 24 травня 2016 року з відповіді Шевченківського відділу ДВС.

Судом встановлено, що правовою підставою вчинення державним виконавцем дій по накладенню арешту на спірне майно було те, що на адресу Шевченківського відділу ДВС Львівського МУЮ надійшов виконавчий лист № 12/104А від 09.02.2009 р., який видав Господарський суд Львівської області по адміністративній справі № 12/104 А на примусове виконання Постанови від 26.06.2008 р., що підтримана Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008 р., про стягнення із Виробничо-господарської асоціації "Дружба" на користь Державного бюджету України 164957,44 грн. (з яких штрафні санкції за порушення норм обігу готівки в сумі 163324,20 грн., та 1633,24 грн. судового збору). Постановою державного виконавця від 03.06.2014 р. відкрито виконавче провадження № 43498312. В подальшому, 14.08.2014 р. державним виконавцем винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку скеровано в реєструючі органи.

16.09.2014 р. на адресу відділу надійшли повідомлення УДАІ ГУМВС у Львівській області, згідно яких арешт на підставі Постанови від 14.08.2016 р. накладено на транспортні засоби марки: КАМАЗ 5320, тип кузова ЦИСТЕРНА-С, № двигуна 690064, шасі №370830 державний номерний знак 07378ТА та ГКБ 8350, тип кузова ПРИЧІП-ПАЛИВОЦИСТЕРНА-Е, шасі №39303 державний номерний знак 05480ТН, на автомобіль МАЗ 500, № двигуна 466406, № шасі 40936, ДНЗ - 02623ТА та причіп марки ПЦ6.7, модель 8925, ДНЗ - 03046 ТН, які зареєстровано за Виробничо -господарською асоціацією" Дружба".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 р. № 606-ХІУ «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону N 606-ХІУ).

Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону N 606-ХІУ, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За положеннями частини 2 статті 57 Закону № 606-ХІУ, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Арешт майна, оголошення заборони на його відчуження на підставі Постанови від 04.08.2014 року у виконавчому провадженні № 43498312 було здійснено після реалізацій цього майна через аукціон і після фактичного його вибуття з власності відповідача 1.

Відповідно до ч. 3 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду Укрїни від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними, відповідно до правил підвідомчості , позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГС України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, тільки якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК .

Арешт на спірне майно Постановою державного виконавця від 14.08.2016 р. накладався на все майно Виробничо-господарської асоціації "Дружба", а не на майно ТзОВ «Апогей Агро». Підставою накладення арешту на майно Виробничо-господарської асоціації "Дружба" було наявність невиконаного виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 12/104А від 09.02.2009 р., що видав Господарський суд Львівської області по адміністративній справі № 12/104А .

Із наданих позивачем документів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що відповідач 2 жодним чином не обмежує право власності позивача, не претендує та не здійснює перешкоди у користуванні його майном, не заперечує щодо наявності права власності на спірне майно за позивачем. Окрім цього, між позивачем та відповідачем 2 відсутні будь-які господарські відносини.

Також, в ході судового розгляду справи встановлено, що незважаючи на вимоги суду, позивачем не надано доказів, які би підтверджували, що відповідачем 2 будь-яким чином (дією чи бездіяльністю) порушено в порядку господарського судочинства право або охоронювані законом інтереси позивача, а також не наведено будь-яких обставин, які би підтверджували наявність спору з приводу господарських відносин , що підтверджує відсутність будь-якого відношення відповідача 2 до задоволення позовних вимог саме в господарському процесі.

Згідно ч. 3 п. 9.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Зважаючи на те, що частина позовних вимог стосуються зняття з рухомого майна позивача арешту, що був накладений державним виконавцем в зв'язку з примусовим виконанням Постанови від 26.06.2008 р. по адміністративній справі № 12/104А, що підтримана ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008 р., на виконання яких видано виконавчий лист № 12/104А від 09.02.2009 р., такі вимоги не підлягають вирішенню в господарських судах України, а вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

1-1) відсутній предмет спору;

2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

6) підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Зважаючи на вищенаведене, згідно п. 1 ст. 80 ГПК України, суд припиняє провадження в частині позовних вимог щодо знаття арешту з майна.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження частини своїх позовних вимог, а відповідачі позовні вимоги не спростували, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Апогей Агро» до відповідача 1 - Виробничо-господарської асоціації «Дружба» в частині визнання права власності на транспортні засоби, а саме: транспортний засіб марки МАЗ 500, (бензовоз), шасі № 40936, днз 02623 ТА, 1978 р.в.; причіп марки ПЦ 6.7, модель 8925, шасі № 77280, днз 03046 ТН, 1978 р.в.; причіп марки ГКБ 8350, шасі № 39303, днз 05480 ТН, 1991 р.в.; транспортний засіб марки КАМАЗ 5320, тип кузова ЦИСТЕРНА-С, шасі № 690064, днз 07378 ТА, 1991 р.в. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 908 від 03.06.2016 року на суму 2756,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір за позовну вимогу, що підлягає задоволенню, слід стягнути з відповідача 1, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені позовні вимоги - задоволити частково.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Апогей Агро» (80550, Львівська обл., Буський р-н, с. Куткір, код ЄДРПОУ 36763424) право власності на рухоме майно:

- транспортний засіб марки МАЗ 500, (бензовоз), шасі № 40936, днз 02623 ТА, 1978 р.в.;

- причіп марки ПЦ 6.7, модель 8925, шасі № 77280, днз 03046 ТН, 1978 р.в.;

- причіп марки ГКБ 8350, шасі № 39303, днз 05480 ТН, 1991 р.в.;

- транспортний засіб марки КАМАЗ 5320, тип кузова ЦИСТЕРНА-С, шасі № 690064, днз 07378 ТА, 1991 р.в.

3. Стягнути з Виробничо-господарської асоціації «Дружба» (79058, м. Львів, вул. Липинського, 12, код ЄДРПОУ 13799996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей Агро» (80550, Львівська обл., Буський р-н, с. Куткір, код ЄДРПОУ 36763424) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

4. В решті частині позовних вимог - провадження припинити.

5. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.09.2016 р.