Ухвала

від 01.09.2016 по справі 904/3572/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.09.16р. Справа № 904/3572/16

За заявою: Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат", м. Ватутіне Черкаської області

про відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.16 р.

У справі:

за позовом Приватного підприємства "Трейд-Пак", м. Дніпро

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат", м. Ватутіне Черкаської області

до відповідача-2: Приватного підприємства "Тепла-Хата", м. Дніпро про стягнення заборгованості у розмірі 581 281,12 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Відповідача-1 (заявника): не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У травні 2016 року Приватне підприємство "Трейд-Пак" звернулося до господарського суду з позовом, яким просить:

- стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" заборгованість за договором поставки товару №113-Ч від 01.02.2013 року у розмірі 505156,70 грн., пеню у розмірі 70385,76 грн. 3% річних у розмірі 4738,66 грн.;

- стягнути з Приватного підприємства "Тепла-Хата" заборгованість за договором поруки від 11.01.2016 року у розмірі 1000,00 грн.

- судові витрати покласти на відповідача-1.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016 року позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" на користь Приватного підприємства "Трейд-Пак" заборгованість у розмірі 484156,70 грн., пеню у розмірі 69525,07 грн. 3% річних у розмірі 4674,20 грн. та 8390,34 грн. судового збору. задоволенні решти позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" - відмовлено.

Позовні вимоги до Приватного підприємства "Тепла-Хата" задоволено у повному обсязі; стягнуто з Приватного підприємства "Тепла-Хата" на користь Приватного підприємства "Трейд-Пак" заборгованість у розмірі 1000,00 грн.

14.06.2016 року на виконання рішення суду видано накази.

02.08.2016 року від Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" надійшла заява про надання відстрочки виконання рішення суду, відповідно до якої просить відстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016 року по справі №904/3572/16 до 26.01.2017 року. Заява мотивована скрутним фінансовим становищем.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2016 року прийнято заяву Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" про відстрочку виконання рішення суду до розгляду та призначено її розгляд у засіданні на 01.09.2016 року.

Заява про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду мотивована скрутним фінансовим становищем.

25.08.2016 року від Приватного підприємства "Трейд-Пак" надійшли заперечення на заяву про надання відстрочки виконання рішення суду, відповідно до яких просить в задоволенні заяви відмовити з підстав недоведеності та не підтвердження відповідними доказами скрутного матеріального становища.

Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення суду, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено право господарського суду за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" : підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Подаючи заяву про відстрочку виконання рішення суду відповідач зазначає, що не відмовляється від сплати заборгованості, проте на даний час підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі. Відповідач зазначає, що на сьогоднішній день його заборгованість лише по кредитам наданим вітчизняними банками перевищує 300000000 грн. внаслідок чого все рухоме та нерухоме майно підприємства знаходиться в заставі. Не виплачена заробітна плата працівникам перевищує 2000000 грн., що призвело до простою на підприємстві. Відповідачем додано до заяви про відстрочку виконання рішення наказ №36 від 15.02.2016 року про оголошення простою та постанову ДВС Ватутінського МУЮ від 01.03.2016 року (ВП №50202765) про арешт коштів боржника.

У той же час, викладені відповідачем обставини та матеріали справи не дозволяють стверджувати про наявність достатніх підстав для задоволення заяви.

Позивач проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення заперечує.

Вирішуючи питання про розстрочку чи відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Так, судом встановлено, що даний спір виник з вини відповідача та складний економічний стан підприємства не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Окрім того, відповідач не надав до суду жодних доказів, які б свідчили про намагання відповідача хоча б частково виконувати рішення суду, не надано доказів направлених на виконання даного рішення суду.

У заяві про відстрочку виконання рішення відсутні пояснення щодо причин невиконання рішення суду. Також не надано доказів ймовірності виконання рішення суду саме у запропонованим заявником строк, а саме до 26.01.2017 року.

Всі наведені вище обставини у сукупності не дають підстав для необхідності надання відстрочки виконання рішення суду, а тому заява відповідача про відстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Крім того, законодавець пов'язує відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, зокрема, скрутне фінансове становище, не є тими виключними обставинами, які дають підстави для відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення.

Також суд зазначає, що фінансове становище відповідача , яке на думку самого відповідача є скрутним, утворилось внаслідок його господарської діяльності , а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Вказане також є підставою для відмови у відстроченні виконання рішення.

До того ж, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд звертає увагу на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду порушує також і матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього.

Надані позивачем до заперечень докази також свідчать про його нестабільний матеріальний стан, оскільки відповідач має велику кредиторську заборгованість перед своїми контрагентами, що може потягти за собою позови до нього, зокрема і щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції " (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40: Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

Також, при розгляді заяви суд враховує положення міжнародного договору, а саме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , що передбачає право на справедливий суд. Під терміном справедливий судовий розгляд розуміється у тому числі забезпечення реального виконання рішення, на що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав - членів Ради Європи. Обов'язок забезпечення механізмів реалізації права на справедливий суд покладено на держави-учасниці Конвенції.

Відповідач не надав чіткого і логічно обґрунтованого пояснення, чому саме необхідно відстрочити виконання рішення суду до 01.01.2018 року, а потім ще й відстрочити його на 60 місяців шляхом здійснення щомісячних платежів у розмірі 3114556,11 грн., починаючи з 01.01.2018 року, як за цей час зміниться його фінансовий стан тощо. Відсутні і розрахунки можливості погашення заборгованості саме у вказаний строк.

Надання за вищезазначених обставин відповідачеві можливості тимчасово не виконувати рішення суду, яке вже і так досить тривалий час не виконується, буде порушенням права власності позивача у розумінні ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, заява Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" про відстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Відмова в задоволенні заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення не перешкоджає повторному зверненню з також ж заявою до господарського суду в загальному порядку у випадку настання відповідних обставин та подання належних доказів на її обґрунтування.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат" про відстрочку виконання рішення суду відмовити у повному обсязі.

Суддя ОСОБА_1