Рішення

від 16.08.2016 по справі 911/2052/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2016 р. Справа № 911/2052/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсоюз», м.Луганськ

до Кіровської сільської ради Бориспільського району Київської області, с.Кірове, Бориспільського району, Київської області

про розірвання договору оренди

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

Від відповідача: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсоюз» (далі - позивач) до Кіровської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - відповідач) про розірвання договору оренди.

Провадження у справі №911/2052/16 порушено відповідно до ухвали суду від 30.06.2016 року та призначено справу до розгляду на 12.07.2016 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.07.2016 року подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Крім того, представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, у судовому засіданні 12.07.2016 року відповідачем у справі подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсоюз» про стягнення заборгованості за договором оренди землі.

Ухвалою суду від 12.07.2016 року зустрічну позовну заяву Кіровській сільській ради Бориспільського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсоюз» про стягнення заборгованості за договором оренди землі повернуто без розгляду та відкладено розгляд справи на 28.07.2016 року.

28.07.2016 року до господарського суду повторно надійшов зустрічний позов Кіровській сільській ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсоюз» про стягнення заборгованості за договором оренди землі.

Частиною 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Статтею 60 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Згідно п.3 ч.1 ст. 63 ГПК України позовна заява повинна містити обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, а також обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Дослідивши у судовому засіданні 28.07.2016 року викладені в зустрічному позові обставини, судом встановлено, що поданий зустрічний позов не може вважатися взаємопов'язаним із первісним позовом, оскільки не обґрунтовано в чому полягає пов'язаність вимог за зустрічним позовом з первісним позовом і як результат розгляду зустрічного позову впливає на результат вирішення первісного позову, враховуючи, що заборгованість з орендної плати не залежить від чинності договору оренди і наведені в позові підстави розірвання договору не залежать від наявності чи відсутності заборгованості з орендної плати. Таким чином, відповідні вимоги не є взаємопов'язаними.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою від 28.07.2016 року судом було відмовлено Кіровській сільській раді Бориспільського району Київської області у прийнятті зустрічного позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсоюз» про стягнення заборгованості за договором оренди землі та відкладено розгляд справи на 16.08.2016 року для спільного розгляду з первісним.

В судовому засіданні 16.08.2016 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем був укладений Договір оренди землі від 29.12.2008 року, державна реєстрація від 25.03.2009 року № 040937300003, за яким позивачу була передана в оренду на 49 років земельна ділянка площею 2,7607 га для оптової торгівлі та складського господарства за адресою: село Кірове, Бориспільського району, Київської області. Кадастровий номер земельної ділянки 3220884401:006:0061.

На земельній ділянці розташоване нерухоме майно, а саме сіносховище, площею 981,8 кв.м. (село Кірове, Бориспільського району, Київської області, вул. Чапаєва, 16), що належало позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського району ОСОБА_4 05.12.2005 року за № 4201 та зареєстрованого Бориспільським РБТІ Київської області згідно витягу № 9288026 від 15.02.2005 року за № 6592964 номер запису 213 в книзі 3.

Позивач зазначає, що 04.11.2014 року зазначене нерухоме майно, що розташоване за адресою: село Кірове, Бориспільського району, Київської області, вул. Чапаєва, 16 було продано третій особі - ОСОБА_5, про що укладений договір купівлі-продажу сіносховища від 04.11.2014 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 за № 315, державна реєстрація від 04.11.2014 року, номер запису про право власності 7569056.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Також, ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України передбачає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача)

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Таким чином, оскільки право власності на нерухоме майно за адресою: село Кірове, Бориспільського району, Київської області, вул. Чапаєва, 16 перейшло до іншої особи, до нового власника об'єктів нерухомості також перейшло перейшло право користування земельною ділянкою (кадастровий номер земельної ділянки 3220884401:006:0061) на які розташовані наведені об'єкти нерухомості, що відповідно припиняє право користування землею.

Позивач зазначає, що надсилав відповідачу листа від 05.11.2014 року № 178/01 про розірвання договору оренди землі. У відповідь на лист позивача, відповідач в листі від 03.12.2014 року № 753/2-17 повідомив, що для розірвання Договору оренди землі необхідно надати довідку Бориспільської ОДПІ Міндоходів у Київській області про відсутність заборгованість по орендній платі.

Позивач зазначає, що відповідна вимога про надання довідки про відсутність заборгованості по орендній платі не передбачена чинним законодавством, тому фактична безпідставна відмова відповідача в розірванні договору оренди землі у зв'язку з набуттям відповідного права користування землею новим власником нерухомості, є неправомірною та необґрунтованою.

Також, як зазначено в постановах Верховного Суду України від 06.06.2011 року № 3-53гс11 та 19.06.2012 року № 3-30гс12, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна переходять ті права на відповідну земельну ділянку, які належали відчужувану нерухомості. Для цих випадків законодавством передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Щодо викладених у відзиві заперечень проти позову, відповідач посилається на наявність заборгованості в сумі 256903,22 грн. за період з 30.10.2014 року по 30.01.2015 року, що на його думку є перешкодою для розірвання Договору оренди землі.

Однак, таке посилання відповідача є необґрунтованим і безпідставним, оскільки сплата орендних платежів за минулі періоди є самостійними зобов'язаннями, які не залежать від фактичної наявності правовідносин за Договором. Навпаки, з огляду на норми чинного законодавства, невиконання зобов'язань з зі сплати орендних платежів є підставою для розірвання договору найму. Розірвання договору не перешкоджає зверненню орендодавця до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати, тому в даному випадку, ні питання розірвання договору не залежить від стягнення заборгованості, ні питання стягнення заборгованості не впливає на результат вирішення спору про розірвання договору.

Таким чином, спірний Договір оренди землі, на якій розташована відчужена позивачем нерухомість ОСОБА_5, з огляду на ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» припинено договором купівлі-продажу нерухомості (сіносховища) від 04.11.2014 року, тому зволікання відповідача з вирішенням питання про розірвання договору оренди та його укладення з особою, до якої перейшло право користування землею, не породжує для позивача орендних прав та зобов'язань щодо спірної земельної ділянки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 12 Земельного Кодексу України розпорядження землями територіальної громади на території сіл, селищ, міст належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Згідно з ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно зі ст. 142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, серед іншого, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Отже, відповідно до чинного законодавства розірвання договору оренди в судовому порядку може бути здійснено тільки у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Аналогічна позиція викладена у п. 2.20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, із вищезазначених норм законодавства вбачається, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування (Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 06.06.2011 року у справі № 3-53гс11 та від 19.06.2012 року у справі № 3-30гс12).

Враховуючи те, що фактичне користування спірною земельною ділянкою та розташованою на ній нерухомістю здійснює інша особа (набувач майна), позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, законодавством та умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання Договору оренди землі.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

За наслідками розгляду спору позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, відповідачем не заперечені та не спростовані.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про розірвання Договору оренди землі від29.12.2008 року, державна реєстрація від 25.03.2009 року № 040937300003, укладеного щодо земельної ділянки площею 2,7607 га за адресою: с. Кірове, Бориспільського р-ну, Київської області, кадастровий номер 3220884401:006:0061 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди землі від 29.12.2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромсоюз» та Кіровською сільською радою, державна реєстрація від 25.03.2009 року № 040937300003, укладеного щодо земельної ділянки площею 2,7607 га за адресою: с. Кірове, Бориспільського р-ну, Київської області, кадастровий номер 3220884401:006:0061.

3. Стягнути з Кіровської сільської ради (08333, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Кірове, вул. Леніна, 92, код 04363567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсоюз» (91047, м. Луганськ, вул. Гастелло, 39б, код 32474055) 1378 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 05.09.2016 р.